Рішення

від 09.06.2020 по справі 910/2813/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.06.2020Справа № 910/2813/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЕКС УКРАЇНА" вул. Набережна, 7-А, оф.208, м. Вишгород, Київська область, 07300

до Приватного підприємства "АРТ-ІНТЕР`ЄР" проспект Лісовий, буд. 25, м. Київ, 02166

про стягнення 50000,00 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонекс Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "АРТ-ІНТЕР`ЄР" про стягнення 119 257,12 грн. боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем як експедитором умов укладеного між сторонами Договору транспортної експедиції № 10032019/1 від 10.03.2019 року в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем транспортно - експедиційних послуг у міжнародному перевезенні, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2020, за результатами розгляду заяви позивача б/н б/д щодо усунення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/2813/20 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності клопотань будь - якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/2813/20 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Так, від позивача 21.04.2020 року через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення б/н від 15.04.2020 року, в яких останній повідомив про сплату відповідачем 01.04.2020 року 15000,00 грн. в рахунок погашення боргу та наявність заборгованості в розмірі 104257,12 грн. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

Також через канцелярію суду 01.06.2020 року від позивача надійшла заява б/н від 29.05.2020 року про зменшення позовних вимог, в якій позивач повідомляє про часткове погашення відповідачем заборгованості за спірним договором, а саме 01.04.2020 року в сумі 15000,00 грн. та 25.05.2020 року в сумі 54257,12 грн., в зв`язку з чим станом на 29.05.2020 року заборгованість відповідача становить 50000,00 грн. Отже, позивач зменшує розмір позовних вимог до 50000,00 грн., які просить суд стягнути з відповідача. Заява разом з доказами її надсилання на адресу відповідача судом долучена до матеріалів справи.

Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Суд зазначає, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно зі ст. 163 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

З огляду на те, що зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, зокрема, процесуальні права відповідача, передбачені ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, заява позивача про зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі до неї додано докази направлення примірника такої заяви відповідачу по справі, відповідна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Сонекс Україна прийнята судом до розгляду, у зв`язку з чим має місце нова ціна позову, з урахуванням якої здійснюється розгляд спору.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від позивача на час розгляду справи до суду не надходило.

Суд зазначає, що відповідно до частини 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення; днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позов, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 19.03.2020 про відкриття провадження у справі № 910/2813/20 надсилалась на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, а саме: вул. проспект Лісовий, буд. 25, м. Київ, 02166, та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103053753128ухвала суду від 19.03.2020 року отримана відповідачем 30.03.2020 року.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених ст. ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 19.03.2020, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вищевикладене, оскільки Приватне підприємство "Арт-Інтер`єр" не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи виключно за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 10 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Сонекс України (позивач у справі, експедитор за Договором) та Приватним підприємством "Арт-Інтер`єр" (відповідач у справі, замовник за Договором) укладено Договір транспортної експедиції № 10032019/1 (далі - Договір), який регулює взаємини сторін, що виникають при транспортно-експедиційному обслуговувані під час організації та виконання перевезень вантажів у міжнародному та міжміському сполученні та розрахунки за ці перевезення. Експедитор, що діє від свого імені та за рахунок замовника, зобов`язується надати замовнику транспортно-експедиційні послуги з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів замовника автомобільним транспортом на території України та за її межами, згідно заявок замовника (далі - заявка). Замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити надані послуги.

Розділами 2 - 8 Договору сторони узгодили обов`язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність сторін, порядок вирішення спорів та особливі умови, форс - мажор та інші умови тощо.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що даний Договір набуває чинності з моменту підписання і діє протягом 3-х років з моменту підписання. Сторони вправі розірвати договір без зазначення причин, попередивши рекомендованим листом, за умови відсутності заборгованості один перед одним. Договір може бути розірваний після повного виконання сторонами зобов`язань за поточними транспортно-експедиційними перевезеннями. У випадку, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до припинення дійсного Договору не повідомить іншу сторону про намір його припинити, Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками замовника та експедитора та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про транспортне експедирування, який підпадає під правове регулювання норм глави 65 Цивільного кодексу України.

Згідно положень частини 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 1 спеціального Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , який визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення, транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність експедитори за дорученням клієнтів забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України.

Як визначено ч. 1 ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

При цьому сторони домовились, що організовуючи перевезення вантажів, сторони керуються цим Договором, Законом України Про транспорт від 10.11.94 року № 232/94-ВР, Законом України № 1955-ІУ від 01.07.04 року Про транспортно - експедиторську діяльність , Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ), Митної конвенції МДП, Конвенцією про дорожнє перевезення небезпечних вантажів (АБК), чинним законодавством України, що регулює процес перевезення вантажів в Україні, Статутом автомобільного транспорту, Правилами перевезень вантажів. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним Договором та умовами заявки, пріоритетними є умови, зазначені в заявці (п.1.2 Договору).

Згідно п.п. 2.2.1 п.2.2 Договору замовник надає експедитору оригінал або факс-копію транспортної заявки, яка є невід`ємною частиною цього Договору, з підписом відповідальної особи та печаткою, на здійснення перевезення вантажів із зазначенням наступної інформації: маршрут, найменування вантажу, вага і об`єм вантажу (на один автомобіль), місце митного оформлення, кількість автомобілів, дата, час і адресу завантаження, відправник, контактна особа при навантаженні, адреса вивантаження і дата вивантаження, одержувач, контактна особа при вивантаженні, вартість послуг.

Зокрема, як встановлено судом за матеріалами справи, згідно умов Договору сторонами було погоджено заявки на перевезення вантажу, а саме:

- заявка на перевезення вантажу №10/03/19 від 10 березня 2019 року, згідно якої узгоджено транспортно-експедиційне обслуговування за маршрутом м. Боярка (Україна) - м. Вена (Австрія); адреса завантаження: Київська область, м. Боярка, вул. Андріяшева, 51, ПП Арт - Інтер`єр ; дата завантаження, замитнення: 10-11.03.2019 року; пункт розвантаження: згідно CMR, WCO, Wiedner hauptstrabe, 63, Vienna, Austria; терміни доставки: 15.03.2019 року 08:00; автомобіль: Mercedes НОМЕР_1 ; повний фрахт: 42246,82 грн.; форма оплати: безготівковий розрахунок, термін оплати: в день замитнення;

- заявка на перевезення вантажу №12/03/19 від 12 березня 2019, згідно якої узгоджено транспортно-експедиційне обслуговування за маршрутом м. Вена (Австрія) - м. Боярка (Україна); адреса завантаження: WКO, Wiedner hauptstrabe, 63, Vienna, Austria; дата завантаження, замитнення: 19.03.2019 року; пункт розвантаження: Київська область, м. Боярка, вул. Андріяшева, 51, ПП Арт - Інтер`єр ; терміни доставки: 24.03.2019 року; автомобіль: Mercedes НОМЕР_1 ; повний фрахт: 43451,47 грн.; форма оплати: безготівковий розрахунок, термін оплати: в день замитнення;

- заявка на перевезення вантажу №25/03/19 від 25 березня 2019 року, згідно якої узгоджено транспортно-експедиційне обслуговування за маршрутом м. Боярка (Україна) - м.Більбао (Іспанія) - м. Боярка (Україна); адреса завантаження: Київська область, м. Боярка, вул. Андріяшева, 51, ПП Арт - Інтер`єр ; дата завантаження, замитнення: 24-25.03.2019 року; пункт розвантаження: згідно CMR, Azkue Kalea, 1, North Entrance 48902 Barakaldo Bizkaia, Spain; терміни доставки: 12.04.2019 року; автомобіль: Mercedes НОМЕР_1 ; повний фрахт: 169257.12 грн.; форма оплати: безготівковий розрахунок, термін оплати: в день замитнення.

У відповідності до умов Договору вказані заявки підписані обома сторонами Договору, отже належним чином підтверджують узгодження сторонами всіх необхідних умов перевезення та прийняття вказаних заявок до виконання позивачем.

Суд зазначає, що перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування визначено статтею 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність .

Так, відповідно до частин 11, 12 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про транзит вантажів", який визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України, транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.

Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (AirWaybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading). Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR), книжкою АТА (Carnet ATA). При декларуванні транзитних вантажів відповідно до митного законодавства України до органів доходів і зборів подається вантажна митна декларація (ВМД) або накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), книжка МДП (Carnet TIR), книжка АТА (Carnet ATA), необхідні для здійснення митного контролю.

Окрім цього суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону. Організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (ст. 53 Закону вказаного Закону).

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19 травня 1956 року (далі - Конвенція).

За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України „Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України „Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 „Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 року.

Суд зазначає, що згідно ст. 1 Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Тлумачення цього положення дає підстави зробити висновок, що якщо договір перевезення передбачає, що місце завантаження і місце доставки знаходяться на території різних країн, Конвенція застосовуватиметься до відносин сторін за договором, тому, враховуючи, що обставини даного спору виникли з факту міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав в якості замовника у відносинах з експедитором, яким фактично здійснювалась організація перевезення вантажу, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що підписана в Женеві 19.05.1956 року.

З врахуванням статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України „Про міжнародні договори України", статті 4 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до п.п. 2.1.1 - 2.1.3 п.2.1 Договору експедитор зобов`язаний забезпечити подання транспортного засобу під завантаження в узгоджені сторонами строки і в стані, в усіх відношеннях придатному для автомобільних перевезень (відповідно до санітарних, технічних, гігієнічних та інших вимог) вантажу з урахуванням вимог заявки, типу вантажу, а також норм законодавства України та держав транзиту. Розробити оптимальні транспортні маршрути і здійснити перевезення вантажів у відповідності з умовами заявок, а також здійснювати перетин кордону в місці, обумовленому з замовником. Прийняти вантаж за кількістю та якістю та у випадку виявлення пошкоджених (деформованих, підмочених, розірваних) одиниць завантаження (ящиків, коробів) зробити про це запис в товаросупроводжувальних документах відповідно до вимог чинного законодавства України.

Підпунктом 2.1.12 пункту 2.1 Договору передбачено, що експедитор зобов`язаний належним чином оформити передачу вантажу вказаному в заявці вантажоодержувачу з відміткою (підпис та печатка/штамп) про отримання вантажу.

Судом встановлено за матеріалами справи, що на виконання умов Договору та вказаних заявок до нього позивачем було організовано та здійснено перевезення вантажу автомобілем Mercedes, державний номер НОМЕР_1 , за маршрутами:

- м. Боярка (Україна) - м. Вена (Австрія), на підтвердження чого позивачем надана копія міжнародної товарно-транспортної накладної СМR № 0684156 від 11.03.2019 року, згідно якої вантаж прийнятий до перевезення 11.03.2019 року (Україна) та доставлений вантажоодержувачу, яким прийнятий без зауважень 15.03.2019 року; проходження митного контролю підтверджується відповідними відмітками митниці на CMR;

- м. Вена (Австрія) - м. Боярка (Україна), на підтвердження чого позивачем надана копія міжнародної товарно-транспортної накладної СМR № 0684157 від 20.03.2019 року, згідно якої вантаж прийнятий до перевезення 20.03.2019 року (Австрія) та доставлений вантажоодержувачу, яким прийнятий без зауважень; проходження митного контролю підтверджується відповідними відмітками митниці на CMR;

- м. Боярка (Україна) - м.Більбао (Іспанія) - м. Боярка (Україна), на підтвердження чого позивачем надана копія міжнародної товарно-транспортної накладної СМR № 0684211 від 25.03.2019 року, згідно якої вантаж прийнятий до перевезення 25.03.2019 року (Україна) та доставлений вантажоодержувачу, яким прийнятий без зауважень 12.04.2019 року; проходження митного контролю підтверджується відповідними відмітками митниці на CMR.

Як передбачено умовами п.п.2.2.7 п.2.2 Договору, замовник зобов`язаний підписати експедитору Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його отримання, а у випадку наявності претензій чи зауважень стосовно наданих послуг, рекомендованим листом з повідомленням про вручення направити мотивовану відмову від підписання Акту. У випадку неотримання експедитором від замовника підписаного уповноваженою особою та з печаткою Акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) або претензії чи зауважень стосовно наданих послуг протягом 14 днів з дня отримання оригіналу Акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) замовником, послуги надані експедитором вважаються прийнятими в повному обсязі.

Окрім того, факт надання транспортно - експедиційних послуг позивачем згідно умов Договору та заявок на перевезення вантажу № 10/03/19 від 10.03.2019 року, № 12/03/19 від 12.03.2019 року та № 225/03/19 від 25.03.2019 року за вищевказаними міжнародними маршрутами підтверджується також актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) згідно Договору № 10032019/1 від 10.03.2019 року на загальну суму 254 955,41 грн., а саме:

- Акт №СУНФ-000027 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15 березня 2019 року про надання транспортно - експедиційних послуг та міжнародного перевезення вантажу за маршрутом м. Боярка (Україна) - м. Вена (Австрія) на суму 42 246,82 грн.:

- Акт №СУНФ-000032 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23 березня 2019 року про надання транспортно - експедиційних послуг та міжнародного перевезення вантажу за маршрутом м. Вена (Австрія) - м. Боярка (Україна) на суму 43 451,47 грн.;

- Акт №СУНФ-000035 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12 квітня 2019 року про надання транспортно - експедиційних послуг та міжнародного перевезення вантажу за маршрутом м. Боярка (Україна) - м.Більбао (Іспанія) - м. Боярка (Україна) на суму 169 257,12 грн.,

підписаними представниками виконавця та експедитора за відсутності претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг), та засвідченим печатками сторін. Копії вказаних актів наявні в матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи зазначені приписи чинного законодавства та умови Договору, надані позивачем міжнародні товарно - транспортні накладні (CMR) та акти здачі - прийняття робіт (транспортно-експедиційних послуг) є належними та допустимими доказами надання експедитором послуг з організації міжнародного перевезення вантажу, зміст яких, зокрема, відмітки про доставку вантажу та отримання його вантажоотримувачем на вказаних CMR, дають суду підстави стверджувати про виконання експедитором обов`язків з прийняття вантажу до перевезення та належної передачі вантажу вантажоотримувачу.

При цьому, як вбачається із наявних у матеріалах справи копій CMR та актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), будь-які заперечення щодо повного та належного надання послуг з організації міжнародних перевезень з боку вантажоотримувача та відповідача як замовника відсутні.

Факт надання позивачем послуг з організації міжнародного перевезення за вказаними заявками на перевезення вантажу № 10/03/19 від 10.03.2019 року, № 12/03/19 від 12.03.2019 року та № 225/03/19 від 25.03.2019 року відповідачем не заперечувався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання з організації послуг з міжнародного перевезення вантажу, обумовлених заявками в зазначених обсягах та з належною якістю, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих послуг без будь - яких зауважень.

Згідно ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Так, у відповідності до п.п.2.2.5 п.2.2 Договору замовником взято на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги відповідно до умов дійсного Договору.

У відповідності до умов п.3.5 Договору сума останнього складається з суми усіх рахунків за надані послуги по даному Договору.

Вартість транспортно-експедиторських послуг є договірною, узгоджується сторонами в кожній конкретній заявці, виходячи з конкретної ситуації на ринку (п.3.2 Договору).

Розрахунки за перевезення вантажів проводяться між сторонами згідно заявки, на підставі рахунку, виставленого експедитором. Розрахунки здійснюються в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України (п.3.1 Договору).

Згідно п. 3.4 Договору замовник сплачує рахунки експедитора на умовах відстрочки платежу - 10 (десяти) банківських днів з дати подання замовнику наступного пакету оригіналів документів: актів виконаних робіт, рахунків-фактур та товарно-транспортних накладних (СМR).

Як свідчать матеріали справи, позивачем було виставлено відповідачу рахунки - фактури на виконання транспортно - експедиційних послуг за Договором:

- № СУНФ-000027 від 15 березня 2019 року на оплату транспортно - експедиційних послуг та міжнародного перевезення вантажу за маршрутом м. Боярка (Україна) - м. Вена (Австрія), а/м НОМЕР_1 " на суму 42 246,82 грн.;

- №СУНФ-000032 від 23 березня 2019 року на оплату "транспортно - експедиційних послуг та міжнародного перевезення вантажу за маршрутом м. Вена (Австрія) - м. Боярка (Україна)" на суму 43 451,47 грн.;

- №СУНФ-000035 від 12 квітня 2019 року на оплату " транспортно - експедиційних послуг та міжнародного перевезення вантажу за маршрутом м. Боярка (Україна) - м.Більбао (Іспанія) - м. Боярка (Україна)" на суму 169 257,12 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Як зазначає позивач в позовній заяві, у відповідності до умов Договору документи, які підтверджують виконання ТОВ Сонекс Україна своїх зобов`язань з організації міжнародного перевезення вантажу за Договором, а саме рахунки - фактури, СМR, заявки на перевезення, акти, Договір були направлені позивачем на адресу ПП "Арт-Інтер`єр" 12.04.2019 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскального чеку АТ "Укрпошта" від 12.04.2019 року.

Судом встановлено за матеріалами справи, що на підставі отриманих від позивача рахунків - фактур відповідачем було здійснено часткову оплату наданих позивачем експедиторських послуг з організації міжнародного перевезення вантажу в сумі 204955,41 грн. з посиланням на виставлені позивачем рахунки - фактури, а саме:

- платіжним дорученням № 553 від 29.03.2019 року на суму 42 246,82 грн. згідно рахунка-фактури №СУНФ-000027 від 15 березня 2019 року;

- платіжним дорученням № 662 від 18.04.2019 року на суму 20 000,00 грн. згідно рахунка-фактури №СУНФ- 000032 від 15 березня 2019 року;

- платіжним дорученням № 191 від 18.04.2019 року на суму 23451,47 грн. згідно рахунка-фактури №СУНФ-000032 від 15 березня 2019 року;

- платіжним дорученням № 848 від 17.05.2019 року на суму 50 000,00 грн. згідно рахунка-фактури №СУНФ- 000035 від 12 квітня 2019 року;

- платіжним дорученням № 552 від 01.04.2019 року на суму 15 000,00 грн. згідно рахунка-фактури №СУНФ- 000035 від 12 квітня 2019 року;

- платіжним дорученням № 787 від 25.05.2020 року на суму 54 257,12 грн. рахунка-фактури №СУНФ- 000035 від 12 квітня 2019 року.

що підтверджується наданими позивачем відповідними виписками обслуговуючого банку.

Факт оплати підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечувався.

Заперечень щодо розміру та порядку нарахувань за Договором від відповідача до суду не надходило.

При цьому за висновками суду факт зазначення відповідачем в призначенням платежів при здійсненні оплат за спірним Договором реквізитів виставлених позивачем рахунків - фактур додатково підтверджує як факт отримання замовником передбачених умовами Договору документів на підтвердження виконання позивачем міжнародних перевезень, так і прийняття вказаних послуг ПП Арт - Інтер`єр .

Отже, станом на дату розгляду справи залишок неоплачених відповідачем як замовником наданих позивачем за Договором послуг з організації перевезення вантажу в міжнародному сполученні становить 50000,00 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено 18.12.2019 року на адресу відповідача претензію б/н від 18.12.2019 року з вимогою сплатити заборгованість за спірним Договором, факт надсилання якої підтверджується наявними матеріалах справи копіями фіскального чеку від 18.12.2019 року, опису вкладення в цінний лист від 18.12.2019 року та накладної № 0730103584815, та згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0730103584815 була отримана відповідачем 23.12.2019 року.

Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді, надані позивачем послуги з організації міжнародного перевезення вантажу в повному обсязі оплачені відповідачем не були.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві, свої зобов`язання щодо перерахування коштів за надані ТОВ Сонекс Україна послуги з організації міжнародного перевезення вантажу у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору та заявок, відповідач в повному обсязі не виконав, здійснивши часткову оплату в сумі 204955,41 грн., в результаті чого у останнього станом на 29.05.2020 року утворилась заборгованість перед позивачем за спірним Договором у розмірі 50000,00 грн., яку позивач з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просив стягнути в судовому порядку.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним Договору № 01/19 оренди нерухомого майна від 07.02.2019 року та Додаткових угод до нього та/або їх окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору та Додаткових угод на час їх підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача на підставі наданих позивачем доказів.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що розмір заборгованості з орендної плати за користування орендованим майном та з оплати експлуатаційних витрат відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повернення орендованого майна з оренди та погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 52317,60 грн. заборгованості з орендної плати та 12617,85 грн. компенсації експлуатаційних витрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "ХіроБалані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1статті 129 Господарського процесуального кодексу Українисудові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АРТ-ІНТЕР`ЄР" (проспект Лісовий, буд. 25, м. Київ, 02166; код ЄДРПОУ 32105572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЕКС УКРАЇНА" (вул. Набережна, 7-А, оф.208, м. Вишгород, Київська область, 07300; код ЄДРПОУ 37868561) 50000,00 грн. (п`ятдесят тисяч грн. 00 коп.) боргу та судовий збір у розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 09 червня 2020 року.

Суддя А.М. Селівон