Рішення

від 04.06.2020 по справі 910/1238/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2020Справа № 910/1238/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Бараненко Н.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька 1-а, код ЄДРПОУ 03327664)

до Житлово-будівельного кооперативу "Знання" (01032, м.Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 31, код ЄДРПОУ 22885861)

про стягнення 125 617, 73 грн.

Представники:

Від позивача: Цвілій І.В. за дов.

Від відповідача: Ругаєв В.П. Голова ЖБК

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Знання" про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 1-1013 за період з 01.03.2018 по 31.08.2019 у розмірі 73 636,19 грн, за кодом 1-51013 за період з 01.01.2019 по 31.08.2019 у розмірі 18 326,38 грн, всього 91 962,57 грн, 7733,36 грн інфляційних втрат, 3597,89 грн 3% річних, 3931,40 грн пені, 18392,51 грн штрафу.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.02.2020 відкрив провадження у справі, вирішив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи призначив на 25.02.2020.

У судовому засіданні 25.02.2020 представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи та просив суд продовжити процесуальний строк для подачі відзиву, судом було задоволено клопотання та оголошено перерву у судовому засіданні на 10.03.2020.

28.02.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, зазначаючи, що всупереч п.3.5 договору № 00942/4-01 від 25.01.1993 позивач платіжних вимог, або інших платіжних документів для здійснення оплати за надані послуги не надав, за розрахунками ЖБК Знання за період з січня 2017 по лютий 2020 заборгованість до січня 2019 року була відсутня, проти стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних заперечив у зв'язку із недоведеністю факту порушення зобов'язання.

05.03.2020 позивач подав до суду пояснення по справі, вказує, що заявлена до стягнення сума боргу за послуги з водопостачання та водовідведення на даний час відсутня, оплату за спожиті послуги здійснено 25.02.2020, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині, вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3597,89 грн 3% річних, 3931,40 грн пені, 18392,51 грн штрафу просить задовольнити.

Призначене на 10.03.2020 підготовче засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.03.2020, враховуючи повернення судді Ярмак О.М. з лікарняного, призначив розгляду справи на 31.03.2020.

26.03.2020 відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Судове засідання, призначене на 31.03.2020, не відбулося у зв`язку з необхідністю попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 9/рс-186/20, про що сторони були повідомлені відповідним оголошенням на сайті Судової влади України.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.04.2020, враховуючи право сторін на доступ до суду, процесуальні строки розгляду справи, призначив судове засідання у справі на 12.05.2020.

12.05.2020 відповідач засобами електронного зв'язку надіслав до суду заяву про перенесення розгляду справи через запровадження карантинних заходів на території України з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19.

12.05.2020 суд оголосив перерву у розгляді справи на 04.06.2020.

У судовому засіданні 04.06.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.

Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.01.1993 між Підприємством по експлуатації водомірного господарства та збуту води Водозбут (постачальник за договором), правонаступником якого є позивач, та Житлово-будівельним кооперативом Знання (абонент) був укладений договір № 00942/4-01 на відпуск води та послуги каналізації, за умовами якого постачальник зобов'язався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент - сплатити за вищевказані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами.

Відповідно до п.3.1 договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється як правило щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водоспоживання, або іншим засобом, передбаченим п.22.2 Правил (п.3.4).

Згідно положень п.3.5 договору, абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжних вимогах.

З наданих матеріалів також вбачається, що за умовами правочину послуги надаються абоненту до об'єкту: житловий будинок по вул.Микільсько-Ботанічна, 31/1 у Голосіївському районі м.Києва.

Сторони у п.5.1-5.2 договору встановили, що договір укладається строком на рік з 25.01.1993 по 31.12.1993 і набуває чинності з моменту його підписання. Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України (враховуючи, що спірні правовідносини сторін продовжували існувати під час набрання зазначеним нормативно-правовим актом законної сили) принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 00942/4-01 від 25.01.1993 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначає, що на підставі договору були надані відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.03.2018 по 31.08.2019 за кодами 1-1013, 1-51013, які відповідач оплатив частково, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 91 962,57 грн, також за прострочення оплати позивачем нараховано до стягнення з відповідача 7733,36 грн інфляційних втрат, 3597,89 грн 3% річних, 3931,40 грн пені, 18392,51 грн штрафу.

У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти позову вказує на виконання зобов'язань належним чином та відсутність заборгованості.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Положеннями ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що споживачі питної води, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначав про надання Житлово-будівельному кооперативу "Знання" послуг з водопостачання та водовідведення по договору за кодом 1-1013 за період з 01.03.2018 по 31.08.2019 у розмірі 73 636,19 грн та за кодом 1-51013 за період з 01.01.2019 по 31.08.2019 у розмірі 18 326,38 грн, всього 91 962,57 грн., які не оплачені.

До позовної заяви позивачем долучено розрахунок заявлених вимог із відображенням вартості послуг, тарифів, розміру виставлених вимог до оплати, сум оплат, та заборгованості, з якого вбачається надання послуг у загальному розмірі на суму 214 736,78 грн, погашення вимог на суму 122 774,21 грн та відповідно заборгованість на суму 91 962,57 грн.

На підтвердження надання послуг та обґрунтування заявленого основного боргу позивачем до позовної заяви долучено акти про зняття показань з лічильників (приладів обліку), погоджені та підписані відповідачем, розшифровками рахунків відповідача, оригіналом довідки АТ Банк Кредит Дніпро № 55/9-1623 від 31.10.2019 з Додатком № 1 (реєстр платіжних повідомлень, що надсилаються до банківської установи), реєстр надходжень грошових коштів.

Матеріали справи не містять зауважень відповідача щодо обсягів послуг водопостачання згідно наявних в матеріалах справи актів про зняття показників з приладів обліку і також не містять заперечень відповідача щодо застосованих позивачем тарифів для нарахування вартості наданих послуг у спірний період по вказаних кодах.

Водночас до відзиву на позов додано платіжні документи та відомості про розрахунки, відповідно до яких за період вересень-грудень 2019 здійснено оплати.

У процесі розгляду справи позивач у поясненнях по справі повідомив про відсутність заборгованості, надав довідку № 2461/8/8/02-20 від 03.03.2020, відповідно до якої станом на 03.03.2020 заборгованість ЖБК Знання за період з 01.03.2018 по 31.08.2019 у справі відсутні, проте доказів на підтвердження своїх доводів про наявність підстав для закриття провадження у справі у звязку із відсутністю предмета спору в частині основної заборгованості відповідно до ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки оплату здійснено саме 25.02.2020, позивачем не надано.

Відповідач на вказані пояснення позивача у судових засіданнях наполягав на відсутності боргу з огляду на оплату до моменту звернення до суду та враховуючи ненадання доказів надання платіжних вимог до відповідача на спірну суму, які були б неоплаченими.

Відповідач надав до відзиву відомості про розрахунки та платіжні доручення, якими підтверджується, що станом на лютий 2020 заборгованість відповідача становить 31 666,29 грн, яка ним оплачена у лютому 2020 року.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами за змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Всупереч вказаним вимогам позивачем не доведено належними засобами доказування обґрунтованості не доведено факту наявності простроченої заборгованості відповідача у заявленій сумі, яку він просив стягнути у судовому порядку при зверненні із даним позовом.

Доводи щодо погашення основного боргу 25.02.2020 також жодними доказами не підтверджено.

Із наданого позивачем розрахунку, реєстрів, платіжних доручень на оплату за спожиті послуги відповідача, встановити наявність заборгованості станом на час звернення з даним позовом не є можливим.

За недоведеністю факту наявності основного боргу у заявленому розмірі 91 962,57 грн при зверненні до суду, доказів її погашення, у т.ч. конкретних дат, та враховуючи розрахунок позивача, доданий до позову без зазначення строків оплати, сплати та посилання на первісні документи, за якими здійснено розрахунок, вимоги позивача, які є похідними від основної заборгованості, щодо стягнення з відповідача 7733,36 грн інфляційних втрат, 3597,89 грн 3% річних, 3931,40 грн пені, 18392,51 грн штрафу, задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги необґрунтовані, недоведені належними засобами доказування та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Повне рішення складено 09.06.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак