Рішення

від 27.05.2020 по справі 911/2321/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2321/19

За позовомАкціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1) До Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанське" (08105, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Радгоспна, 3) Треті особи , які незаявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 2. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Шевченка, 178, ідентифікаційний код 20578072) Про зобов`язання повернути майно та стягнення 10190,87 грн Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Булавіна Є.С.

Представники :

Від позивача Трегубова А.В., представник Від відповідача не з`явився Від третьої особи-1Пясецький Д.В. адвокат Від третьої особи-2 Вознюк Є.В. адвокат

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом від 05.09.2019 № 1001вих-19-4900, заявивши вимоги, згідно з якими просить зобов`язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Бучанське" (далі - відповідач) повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 1,525 тис. куб. м та стягнути з відповідача 8492,39 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 1,525 тис. куб. м.

Позовні вимоги мотивовані необхідністю захисту майнових прав позивача, порушених відповідачем у зв`язку з тим, що останній без будь-яких правових підстав у березні 2017 року здійснив відбір з газотранспортної системи 1,525 тис. куб. м природного газу, а тому має повернути безпідставно одержане майно та сплатити його вартість, у випадку, якщо буде встановлено відсутність у нього необхідних для повернення обсягів природного газу.

Провадження у справі за вказаними вимогами було відкрито ухвалою Господарського суду Київської області від 23.10.2019 №911/2321/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено учасникам справи строки для вчинення необхідних процесуальних дій тощо (суддя Кошик А.Ю.).

У подальшому, за наслідками повторного автоматизованого розподілу справ з огляду на тимчасову неможливість здійснення правосуддя суддею Кошиком А.Ю., справу №911/2321/19 передано для розгляду судді Третьяковій О.О.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.11.2019 справу №911/2321/19 прийнято до провадження суддею Третьяковою О.О., підготовче засідання призначено на 11.12.2019, викликано в засідання сторін, явку яких визнано обов`язковою.

19.11.2019 від позивача до суду надійшла заява від 15.11.2019 про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд зобов`язати відповідача повернути йому в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 1,525 тис. куб. м та стягнути з відповідача вартість безпідставно набутого майна в сумі 10190,87 грн.

У підготовчому засіданні 11.12.2019, в яке з`явився представник позивача, судом прийнято до розгляду заяву Акціонерного товариства "Укртрансгаз" від 15.11.2019 про збільшення позовних вимог та відкладено підготовче засідання на 27.12.2019, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання без виходу до нарадчої кімнати.

У підготовчому засіданні, призначеному на 27.12.2019, в яке відповідач уповноваженого представника не направив, суд на місці постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання без виходу до нарадчої кімнати про оголошення перерви до 17.01.2020 до 09:50.

З метою повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення підготовчого засідання 27.12.2019 та 17.01.2020 за його місцезнаходженням направлялися ухвали відповідно до ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 17.01.2020 з ініціативи суду у справі №911/2321/19 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - третя особа-1, після зміни найменування - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") та Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (далі - третя особа-2), підготовче засідання відкладено на 31.01.2020, встановлено учасникам провадження строк для вчинення визначених судом процесуальних дій.

В установлений судом строк третя особа-2 подала письмові пояснення по суті позовних вимог, в яких посилається на безпідставність позовних вимог та просить відмовити Акціонерному товариству "Укртрансгаз" у задоволенні позову. Так, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" вважає, що відповідач спожив спірний обсяг природного газу у березні 2017 року за наявності достатніх правових підстав, тоді як Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" порушило покладені на нього чинним законодавством зобов`язання, не надавши в установлений строк необхідні номінації на користь відповідача, адже постачання природного газу виробникам теплової енергії виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії є не правом, а обов`язком третьої особи-1.

13.02.2020 третя особа-1 надіслала до суду письмові пояснення по суті позовних вимог. Суд враховує, що такі пояснення надіслані до суду та іншим учасникам провадження у справі поза межами установленого процесуального строку. Проте суд приймає їх до розгляду, оскільки вони складені в межах розумного строку з моменту отримання Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" копії позовної заяви, а їх залишення без розгляду не відповідало б принципу змагальності та рівності перед законом і судом та могло сприйматися як обмеження у здійсненні процесуальних прав третьої особи.

Згідно з поданими поясненнями Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вважає правомірними і законними й обґрунтованими позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз", що заявлені до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанське". Так, третя особа-1 зазначає, що між відповідачем та Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" існували у спірний період договірні правовідносини щодо постачання природного газу, проте відібрання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Бучанське" 1,525 тис. куб. м природного газу із газотранспортної системи у березні 2017 року відбулося без достатніх правових підстав, адже номінації на цей обсяг третя особа-1 не видавала, акт приймання-передачі природного газу за дійсним на той час договором не оформляла, послугу з транспортування природного газу березні 2017 року в обсязі 1,525 тис. куб. м не замовляло.

30.01.2020 підготовче засідання у справі не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, тобто зважаючи на об`єктивні причини.

Згідно з ухвалою від 18.02.2020 підготовче засідання у справі призначено на 28.02.2020.

У підготовчому засіданні 28.02.2020, вчинивши всі передбачені процесуальним законодавством дії за ст.182-183 Господарського процесуального кодексу України, суд на місці без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.03.2020. З метою повідомлення відповідача та третьої особи-2 про дату, час і місце судового засідання за їх місцезнаходженням направлено ухвалу відповідно до ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання, призначене на 11.03.2020, відповідач уповноваженого представника не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно, а тому суд не встановив достатніх підстав для відкладення судового засідання та розпочав розгляд спору по суті за наявними у справі матеріалами, які містять достатньо відомостей про правовідносини сторін.

Під час розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити, пояснивши, що у березні 2017 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Бучанське" здійснило відбір з газотранспортної системи України 1,525 тис. куб. м природного газу, власником якого є Акціонерне товариство "Укртрансгаз", проте не мало для цього законних підстав, оскільки не мало постачальника відповідних обсягів природного газу у спірний період, не мало договірних відносин з позивачем, не отримувало необхідних номінацій, а тому повинно було самостійно припинити власне газоспоживання в порядку приписів абз.2 п.3 глави 5 розділу VІ Кодексу газотранспортної системи та п.10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496.

Посилаючись на неправомірність дій відповідача, позивач вважає, що відповідно до ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Бучанське" зобов`язане повернути йому в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 1,525 тис. куб. м, а у випадку його відсутності - відшкодувати вартість такого майна, яка на момент подання позову становить 10190,87 грн згідно із заявою про збільшення позовних вимог від 15.11.2019.

Представник третьої особи-1 підтримав правову позицію позивача та вказав на наявність усіх правових передумов для задоволення позову, оскільки відбір із газотранспортної системи спірного обсягу природного газу відбувся без достатніх правових підстав з боку відповідача. Доводи Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" охоплюються наступними тезами:

- у березні 2017 року, у зв`язку з порушенням відповідачем умов п. 17 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758, третя особа-1 не здійснювала постачання природного газу відповідачу;

- обов`язковою передумовою поставки природного газу споживачу є наявність укладеного з постачальником договору та виділення номінацій (підтвердженого обсягу газу на відповідний період);

- для здійснення постачання природного газу відповідачу третя особа-1, як власник майна, повинна була передати права розпорядження таким газом Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не подавало оператору газотранспортної системи номінацій щодо відповідача у спірний період, тим самим не підтверджувало постачання газу та не розпоряджалось своїм майном як його власник. Акт приймання-передачі природного газу не підписаний та тим самим факт передачі товару не відбувся;

- для транспортування природного газу відповідним споживачам Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" замовляє послугу транспортування лише в обсягах, передбачених відповідними договорами постачання природного газу. За відсутності заявки на транспортування у відповідний період в газотранспортній системі відсутній природний газ, власником якого є Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". При цьому, третя особа-1 не замовляла послуг у березні 2017 року. Тобто в газотранспортній системі у спірний період фізично був відсутній газ Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", який міг би правомірно відібрати (спожити) відповідач.

Представник третьої особи-2 проти позову заперечував повністю та просив відмовити у його задоволенні. Доводи Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" охоплюються наступними тезами:

- постачання природного третьою особою-1 виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, який враховує положення примірного договору про постачання природного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а у випадках передбачених Законом України "Про ринок природного газу" - на підставі типового договору з дотриманням принципу недискримінації, а тому весь обсяг спожитого підприємствами теплокомуненерго (ТЕК) природного газу для виробництва теплової енергії міг та може бути віднесений виключно на постачальника, на якого покладено спеціальні обов`язки, тобто на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";

- постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії є обов`язком Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а не правом, оскільки останнє, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", було зобов`язане постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, та, відповідно, видавати належні номінації теплогенеруючим та теплопостачаним організаціям відповідно до договорів, укладених між ними. Ненадання номінацій на наступний місяць щодо планових обсягів постачання природного газу не звільняло третю особу-1 від обов`язків постачати природний газ;

- відсутність з боку Акціонерного товариства "Укртрансгаз" повідомлень про відсутність місячних обсягів природного газу свідчить про те, що спожиті відповідачем обсяги природного газу були виділені виключно з ресурсу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як постачальника, на якого урядом покладені спеціальні обов`язки;

- наявність укладеного між позивачем і відповідачем договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами та договору на постачання природного газу свідчать про те, що відповідач правомірно спожив природний газ у березні 2017 року в обсязі 1,525 тис. куб. м, що виключає можливість застосування у спірних правовідносинах норм ст.1212 Цивільного кодексу України, та, в свою чергу, є підставою для відмови в задоволені позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників провадження по суті позовних вимог, суд на місці без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні на 31.03.2020.

Для повідомлення відповідача про оголошення перерви у засіданні та про дату, час і місце проведення судового засідання за його місцезнаходженням направлено ухвалу, постановлену в порядку ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

11.03.2020 постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" №221 з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України встановлено карантин.

Указом Президента України від 13.03.2020 № 87/2020 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

31.03.2020 судове засідання у справі №911/2321/19 не відбулося з огляду на необхідність дотримання карантинних приписів, запровадження профілактичних і протиепідемічних заходів та з урахуванням обмеження транспортного сполучення.

У подальшому до постанови Уряду від 11.03.2020 №221 внесено зміни, зокрема, продовжено строк карантину на всій території України, що з огляду на епідеміологічну ситуацію в усьому світі дає підстави вести мову про непередбачуваність строків обмежувальних заходів, обумовлених розповсюдженням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З огляду на очевидну непередбачуваність вищевказаних строків та дію обмежувальних заходів, з метою недопущення виникнення перешкод для реалізації завдань господарського судочинства та доступу до правосуддя або ж обмеження права на справедливий суд, ухвалою від 06.04.2020 у справі №911/2321/19 було призначено судове засідання на 15.04.2020.

15.04.2020 та 06.05.2020 розгляд справи відкладався у зв`язку з неявкою сторін та з огляду на неможливість забезпечення явки уповноважених представників, про що позивач та третя особа-1 заявляли суду у відповідних клопотаннях.

У судове засідання, призначене на 27.05.2020, відповідач не з`явився, уповноваженого представника не направив. Станом на час вирішення спору відповідач відзив на позовну заяву не надав, заявлені до нього позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Відповідно до ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Суд зауважує, що з метою повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення всіх судових засідань, у тому числі і підготовчих, за його місцезнаходженням кожного разу направлялися ухвали, постановлені в порядку ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, конверти поверталися до суду відділенням поштового зв`язку без вручення адресату, хоча надсилалися за його місцезнаходженням, що відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У п.1 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.

Згідно з ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи суд наголошує, що згідно з ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач вважається належним чином повідомленим про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, про дату, час і місце розгляду справи, у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, спір підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Представники позивача та третіх осіб, які з`явилися в судове засідання 27.05.2020, повторно підтримали свої правові позиції у спорі.

При цьому представник позивача наголошувала суду на необхідності врахування при вирішення цього спору обставин, установлених у справі №826/16697/17, які викладені у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2020.

Представник третьої особи-2 заперечував думку представника позивача, яка посилалася на практику суду адміністративної юрисдикції, з мотивів того, що спір у згаданому публічному спорі жодним чином не стосується правовідносин сторін, а також правильності споживання та обліку природного газу, і відповідно, дій позивача, відповідача та третіх осіб, у пов`язаних з цим спірних правовідносинах.

27.05.2020 у судовому засіданні після з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами і проведення судових дебатів, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників провадження, проаналізувавши заперечення проти позову, пояснення третіх осіб, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.10.2016 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (після зміни найменування - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Бучанське" (споживач) уклали договір постачання природного газу №1769/1617-ТЕ-17 (далі - договір №1769/1617-ТЕ-17), за умовами якого постачальник зобов`язався поставляти споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплачувати його на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2, 1.3 договору №1769/1617-ТЕ-17 природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711210000, ввезений постачальником на митну територію України).

Згідно з п.2.1 договору №1769/1617-ТЕ-17 постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 13,5 тис. куб. м, у тому числі за місяцями, зокрема у березні 2017 року - 1,5 тис. куб. м.

Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором (далі - планований обсяг), повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у п.1.2 договору (п.2.2 договору №1769/1617-ТЕ-17).

У п.3.2 договору №1769/1617-ТЕ-17 сторони погодили, що споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем постачальник може користуватися плановими обсягами, зазначеними у п.2.1. договору, на відповідний місяць. Обсяги постачання підтверджується постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділі 13 договору.

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.3.4 договору №1769/1617-ТЕ-17).

Пунктом 7.4 названого договору визначено, що постачальник зобов`язаний забезпечувати постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договору.

За умовами п.4.1 договору №1769/1617-ТЕ-17 кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.

Строк дії договору №1769/1617-ТЕ-17 сторони встановили у п.12.1, де вказується, що він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Матеріалами справи містять лист Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 03.03.2017 №26-2445/1.2-17, адресований Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Бучанське", в якому повідомляється про покладення на компанію постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" обов`язку з поставки природного газу виробникам теплової енергії для її виробництва на період до 01.04.2017, наводиться перелік умов виконання постачальником обов`язку з поставки природного газу і зазначається, що оскільки підприємством не виконується п. 17 названого Положення, то на березень 2017 не виділяються номінації щодо обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, релігійним організаціям, бюджетним установам та організаціям.

31.03.2017 відповідач склав акт приймання-передачі природного газу за договором від 18.10.2016 №1769/1617-ТЕ-17 для отримання від третьої особи-1 підтвердження обсягів спожитого природного газу, а саме 1525 тис. куб м вартістю 9043,86 грн.

Листом від 13.04.2017 № 26-3439/11.2-17 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" повернуло споживачу вказаний акт без підписання, посилаючись на те, що компанія не здійснювала постачання природного газу Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Бучанське" у зв`язку з невиконанням споживачем умов п. 17 постанови Кабінету Міністрів України від 01.01.2015 № 758, а тому споживачу не підтверджено планових обсягів (номінації) природного газу на березень 2017 року.

В ході з`ясування фактичних обставин справи та оцінки наявних доказів у їх сукупності судом встановлено, що між позивачем та відповідачем у спірний період існували договірні відносини з договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами, який укладено на підставі Типового договору, затвердженого Постановою НКРЕ від 22.09.2011 № 1579.

Згідно з умовами Типового договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку оператором єдиної газотранспортної системи України відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби.

За твердженнями третьої особи-1, не запереченими в ході розгляду справи позивачем, відповідач оплачував позивачеві послуги транспортування природного газу, і останній такі кошти приймав без зауважень та без будь-яких повідомлень щодо несанкціоновано відбору відповідачем природного газу з газотранспортної системи.

Також, матеріалами справи підтверджується, 01.01.2016 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Бучанське" підписало заяву-приєднання №09420UM48ZFT016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим). Заява подана оператору газорозподільних систем - Акціонерному товариству "Київоблгаз" (після зміни найменування - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз") для приєднання до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498.

31.01.2017 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (після зміни найменування - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (після зміни найменування - Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (покупець) уклали договір про закупівлю природного газу №1701001564-ВТВ, за яким продавець зобов`язався передавати у власність покупця у січні-квітні 2017 року газ природний, скраплений або в газоподібному стані для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, для забезпечення балансування, а покупець зобов`язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Кількість та якість газу, що поставляється, сторони визначили у розділі 2 цього договору (далі - договір №1701001564-ВТВ), зокрема, у п.2.1 передбачено, що продавець передає покупцеві у січні-квітні 2017 року газ в загальному обсязі 1600000 тис. куб. м, у тому числі по місяцях: у січні - 610000 тис. куб. м; у лютому - 490000 тис. куб. м; у березні - 310000 тис. куб. м; у квітні - 190000 тис. куб. м.

На підставі акта приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 за договором №1701001564-ВТВ Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передало, а Акціонерне товариство "Укртрансгаз" прийняло у березні 2017 року імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, ввезений на митну територію України постачальником, для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та для забезпечення балансування, обсягом 143355,000 тис. куб. м.

31.03.2017 третя особа-2 в якості газорозподільного/газотранспортного підприємства та відповідач в якості замовника документально оформили акт наданих послуг з транспортування газу № 1201200102 про те, що з 01.03.2017 по 31.03.2017 замовником прийнято, а газорозподільним/газотранспортним підприємство протранспортовано замовнику природний газ згідно з договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 09420UM48ZFT016 в обсязі 1525 куб. м.

Відбір природного газу відповідачем в зазначеному обсязі підтверджено звітом про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу третьої особи-2 за березень 2017 року.

Позивач вважаючи, що відповідач у березні 2017 року безпідставно спожив із газотранспортної системи природній газ у загальній кількості 1,525 тис. куб. м, який належав йому, звернувся до суду з даним позовом про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 1,525 тис. куб. м, а у випадку встановлення відсутності у відповідача такого майна - стягнути з останнього 10190,87 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 1,525 тис. куб. м.

Проаналізувавши правові позиції учасників провадження та оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення поданого позову, зважаючи на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені приписами ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Позивач згідно з поданим позовом просить суд захистити своє право, шляхом примусового повернення безпідставно набутого відповідачем майна, яким є природний газ, та відшкодувати його вартість, посилаючись при цьому на ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За приписами ст.1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

З викладеного слідує, що обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Верховним Судом у постанові від 17.04.2019 у справі №757/16163/17 наголошено, що ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошові кошти; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Отже, оскільки сам факт споживання газу відповідачем у визначених обсягах не заперечується, підлягає встановленню наявність або відсутність підстав для такого споживання.

Правові засади функціонування ринку природного газу Закону України визначені положеннями Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.17, 18, 27, 37 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; оператор газосховища - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу з використанням одного або декількох газосховищ на користь третіх осіб (замовників); споживач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про ринок природного газу" ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та, зокрема, за принципом забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема, шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу.

Положеннями ч.1 ст.11 Закону України "Про ринок природного газу" врегульовано, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів.

Згідно з ч.1, 3 ст.12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

У п.1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.

Згідно з абз.1-3 п.9 розділу II Правил постачання природного газу постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях. Підтверджені обсяги природного газу визначаються за правилами, встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу.

Відповідно до абз.2 п.10 розділу II Правил постачання природного газу споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Як встановлено судом, 18.10.2016 між Акціонерною компанією "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Сільськогосподарським товариство з обмеженою відповідальністю "Бучанське" укладено договір №1769/1617-ТЕ-17 постачання природного газу, за яким третя особа-1 зобов`язалася передати у власність відповідача у 2016-2017 роках природний газ, а відповідач зобов`язався приймати та оплачувати цей газ.

Вказаним договором сторонами погоджено наступні обсяги постачання та споживання природного газу, зокрема у березні 2017 року - 1,5 тис. куб. м.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що споживач до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає постачальнику належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем, постачальник може користуватися плановими обсягами, зазначеними в п.2.1 цього договору на відповідний місяць. Обсяг поставки підтверджується Постачальником шляхом надання оператору ГТС номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому чинним законодавством порядку.

Відповідно до пункту 3.4. договору № 1802/1617-ТЕ-17 приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Як вказувалося вище, своїми листами від 03.03.2017 та 13.04.2017 Акціонерна компанію "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", посилаючись на невиконанням споживачем умов п.17 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758, повідомляла, що компанія не підтверджувала відповідачу планові обсяги (номінації) природного газу на березень 2017 року. Таким чином, третя особа-1 вказувала, що нею не здійснювалося постачання природного газу у вказаний період Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Бучанське".

У зв`язку з викладеним, суд вважає за необхідне зауважити, що постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015, яка діяла до 01.04.2017, затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період).

Згідно з вказаним Положення на Акціонерну компанію "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" покладено обов`язки продавати природний газ постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).

З 01.04.2017 до 01.11.2018 діяла постанова Кабінету Міністрів України № 187 від 22.03.2017 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", в силу якої на Акціонерну компанію "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" також покладався обов`язок продавати природний газ постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).

Оцінюючи пояснення третьої особи-1 по суті спору, суд погоджується з її доводами стосовно того, що в силу п.17 Положення №758 від 01.10.2015 та п.12 Положення №187 від 22.03.2017 обов`язок постачання природного газу Акціонерною компанією "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" виробникам теплової енергії здійснюється за певних умов, зокрема, за умов укладення договору та відсутності заборгованості за використаний природний газ.

Разом з тим, 05.10.2016 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 742-р "Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", відповідно до якого для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню на третю особу-1 та постачальників природного газу покладено зобов`язання до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2019 №357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" та з дотриманням принципу недискримінації (п. 1). Для операторів газорозподільних систем передбачено обов`язок до початку опалювального сезону забезпечити постачання природного газу на джерела теплової енергії теплогенеруючих і теплопостачальних організацій (п. 2).

Статтею 10 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належать розробка та реалізація державної політики у сфері теплопостачання, вирішення інших питань у сфері теплопостачання відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Отже на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", яке є обов`язковим до виконання, на Акціонерну компанію "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальників природного газу покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до укладених договорів ще на початку опалювального сезону.

При цьому, хоча у названому розпорядженні міститься вказівка на обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону, але це не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки встановлений обов`язок полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №925/358/18.

Невидача третьою особою-1 номінацій не може вважатися правомірною повіденкою, адже така бездіяльність унеможливлює безперешкодне отримання споживачами відповідно до укладених договорів постачання необхідних обсягів природного газу, оскільки, у тому числі, може мати наслідком обмеження або взагалі припинення надання третьою особою-2 послуг з розподілу природного разу у зв`язку з відсутністю підтверджених обсягів природного газу.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17.

Враховуючи наведене, а також умови договору постачання природного газу, з урахуванням встановлення судом факту спожиття відповідачем у спірний період природного газу в обсязі, який не перевищує обумовлений договором, суд зазначає, що подання чи неподання номінацій Акціонерною компанією "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не входить до компетенції споживача та жодним чином не свідчить про безпідставне спожиття відповідного газу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у спірний період природний газ фактично був спожитий відповідачем на підставі укладеного з третьою особою-1 договору постачання природного газу, а тому твердження позивача про відсутність у відповідача постачальника та будь-яких підстав для відбору природного газу у спірний період судом відхиляються.

Поряд з цим суд зауважує, що ст.20 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що оператор газотранспортної системи на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію, газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб`єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу. Суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з транспортування природного газу, є оператором газотранспортної системи.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.22 Закону України "Про ринок природного газу" з метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, оператор газотранспортної системи зобов`язаний здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб.

Позивач у заявленому позові стверджує, він виступає оператором газотранспортної системи, що підтверджується його статутними документами, відомостями з відкритих джерел щодо здійснюваної діяльності, наявних спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення відповідної діяльності, а також не заперечувалося учасниками провадження справи в ході розгляду справи.

Згідно з п.1 глави 1 розділу X Кодексу газотранспортної системи (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оператор газотранспортної системи має право припинити транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи або точці виходу з газотранспортної системи у випадках, зокрема, несанкціонованого відбору природного газу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.59 Закону України "Про ринок природного газу" суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: несанкціонований відбір природного газу; використання природного газу споживачами в обсягах, що перевищують підтверджені в установленому порядку постачальниками.

Положеннями п.5 глави 1 розділу I Кодексу газотранспортної системи, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), надано визначення наступним термінам:

- місячна номінація - це заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності);

- несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу;

- підтверджений обсяг природного газу - обсяг (об`єм) природного газу споживача (у тому числі прямого споживача), погоджений оператором газотранспортної системи на відповідний розрахунковий період із ресурсу постачальника споживача, що включений до підтвердженої номінації цього постачальника.

Згідно з п.13 розділу II Правил постачання природного газу постачальник має право ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу, зокрема, в разі: проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором; відмови від підписання акта приймання-передачі без відповідного письмового обґрунтування.

Відповідно до п.14 розділу II Правил постачання природного газу за необхідності здійснення заходів з обмеження або припинення газопостачання споживачу постачальник надсилає споживачу не менше ніж за три доби (для підприємств металургійної та хімічної промисловості - не менше ніж за 5 діб) до дати такого припинення повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з певного періоду (день, година тощо) та у визначений зі споживачем час має право опломбувати запірні пристрої споживача, за допомогою яких споживач самостійно обмежив чи припинив подачу газу на власні об`єкти. Повідомлення має бути складено відповідно до форми повідомлення, встановленої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03 липня 2009 року № 338, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 липня 2009 року за № 703/16719, та містити підставу припинення, дату та час, коли споживачу необхідно самостійно обмежити чи припинити споживання природного газу. Постачальник має право здійснити заходи з обмеження чи припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт Оператора ГРМ/ГТС.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять фактичних даних, якими б стверджувалися обставини надіслання відповідачу постачальником чи оператором газотранспортної системи повідомлення про необхідність припинити газоспоживання за спірний період.

Відсутність в матеріалах справи вказаних доказів, як і доказів на підтвердження вжиття постачальником або оператором ГРМ/ГТС на замовлення постачальника заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача, свідчить про недоведеність споживання відповідачем природного газу у спірний період з порушенням вимог чинного законодавства, без достатньої правової підстави.

За таких обставин, враховуючи наявність договірних правовідносин між відповідачем та третьою особою-1, що виникли в силу договору постачання природного газу №1769/1617-ТЕ-17 від 18.10.2016, за умовами якого сторонами було погоджено обсяги поставки природного газу у спірний період, приймаючи до уваги встановлення судом факту невжиття заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача, суд доходить висновку про недоведеність позивачем факту безпідставного споживання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Бучанське" природного газу у спірний період, з таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Враховуючи, що позивачем заявлено одночасно дві вимоги щодо повернення безпідставно набутого майна та стягнення його вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Приписи чинного законодавства не надають особі, яка вважає себе власником майна, правомочностей вимагати одночасно і повернення майна, і відшкодування його вартості, з огляду на неправомірне застосування подвійної відповідальності за одне порушення.

Враховуючи вимоги Закону України "Про ринок природного газу" суд зазначає, що діяльність щодо зберігання природного газу здійснюється спеціальним суб`єктом ринку природного газу - оператором газосховища, який отримує ліцензію на здійснення вказаного виду господарської діяльності. Проте в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у відповідача ліцензії на здійснення такого виду діяльності як зберігання природного газу, тобто відповідач не виступає оператором газосховищ. За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відсутність взагалі будь-яких підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про зобов`язання відповідача, який, в даному випадку, виступає споживачем природного газу, повернути безпідставно набуте майно.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розглянувши заявлені у позовній заяві вимоги, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх відповідно до норм процесуального закону, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Щодо посилань представника позивача на необхідність врахування при вирішення спору обставин, установлених у справі №826/16697/17, які викладені у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2020 суд зазначає, що зазначені доводи позивача враховані та проаналізовані. Проте суд не вважає постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2020 у справі №826/16697/17 такою, що може змінити висновок суду про відхилення позовних вимог зважаючи на таке.

Зазначене судове рішення постановлене за наслідками розгляду касаційних скарг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2018 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2019 у справі №826/16697/17 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2017 №0006494106 щодо визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 60426788 грн (48341430,00 грн основний платіж і 12085358,00 грн штрафні (фінансові) санкції).

З огляду на сторін вказаного публічно-правового спору, предмет і підстави позову, справа №826/16697/17 не може вважатися такою, що прямо і безпосередньо пов`язана зі спором у справі №911/2321/19.

Суд усвідомлює наявність опосередкованого зв`язку між обставинами, які досліджувалися і встановлювалися судами адміністративної юрисдикції при вирішення спору у справі №826/16697/17 та перегляді рішення в апеляційному і касаційному порядках. Дійсно такі обставини стосувалися правомірності дій Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо видачі номінацій теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям до початку опалювального сезону 2016-2017 років. Разом з тим правова оцінка адміністративним судом касаційної інстанції була надана у межах з`ясування правомірності дій фіскального органу з винесення податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість та правомірності ведення Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" податкового обліку. Тобто, обставини, які досліджувалися у справі №826/16697/17, правова оцінка та правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду формувалися виключно для цілей установлення фактів дотримання вимог податкового законодавства або їх спростування.

Більше того між сторонами справи №826/16697/17(Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДФС) не може мати місце спір щодо правомірності відбору з газотранспортної системи природного газу учасниками відповідного ринку, оскільки орган доходів і зборів не має для цього ні необхідних повноважень, ні компетенції.

Крім того постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2020 у справі №826/16697/17 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2019, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Станом на час вирішення спору у справі №9112321/19 спір у справі №№826/16697/17 не вирішено.

Щодо інших доводів та заперечень учасників провадження суд відзначає, що вони не спростовують встановлених обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10.02.2010).

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з відмовою у позові судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в порядку приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 11, 73-80, 129, 166, 178, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанське" про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 1,525 тис. куб. м та про стягнення 10190,87 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 1,525 тис. куб. м відмовити повністю.

Позивач - Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801)

Відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Бучанське" (08105, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Радгоспна, 3, ідентифікаційний код 30796323).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.06.2020

Суддя О.О. Третьякова