Рішення

від 05.06.2020 по справі 917/186/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2020 Справа № 917/186/20

Господарський суд Полтавської області в складі судді Іванко Л.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Приватного підприємства "Велес Насіння", 36007, м. Полтава, бульвар Нестерова, буд. 9/64А, кв. 6, ідент. код 33964434

до відповідача Приватного підприємства "Сорт - Плюс", 39400, Полтавська обл., смт. Машівка, вул. Ювілейна, буд. 7, ідент. код 34397585

про стягнення 93772,06 грн.

встановив:

До господарського суду Полтавської області надійшов позов Приватного підприємства "Велес Насіння" до Приватного підприємства "Сорт - Плюс" про стягнення 93772,06 грн. та розірвання договору поставки №24/05-01 від 24.05.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови договору поставки №24/05-01 від 24.05.2019 року в частині своєчасної оплати товару, у зв`язку з чим позивачем нараховано до стягнення з відповідача: 84204,00 грн. основного боргу, 505,00 грн. 3% річних, 4768,49 грн. пені, 84,37 грн. інфляційних та 4210,20 грн. штраф 5%.

Відповідач відзив на позов суду не надав.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.02.2020 року позовну заяву Приватного підприємства "Велес Насіння" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу - Приватному підприємству "Сорт - Плюс" було визначено строк для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк для подання відзиву па позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом та про його право подати заяву з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, відзив на позовну заяву, суд 11.02.2020 року направив на адресу відповідача, а саме: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ., АДРЕСА_3 . Машівка, вул. Ювілейна, буд. АДРЕСА_4 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвалу про відкриття провадження у справі від 07.02.2020 року по даній справі.

Вищезазначена ухвала суду від 07.02.2020 року отримана відповідачем 18.02.2020 року про що свідчить підпис в повідомлення про вручення поштового відправлення.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвала суду про відкриття провадження у справі була своєчасно направлена для розміщення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Заст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розпочав розгляд справи по суті відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

24.05.2020 року між Приватним підприємством "Велес Насіння" (позивач, постачальник) та Приватним підприємством "Сорт - Плюс" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки №24/05-01 (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується в строки, визначені договором, передати у власність покупця (поставити) товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його.

Згідно п. 2.1. договору, розгорнутий асортимент та кількість товару, що постачається, визначаються у специфікаціях, що є невід`ємними додатками до цього договору.

Строк поставки товару визначається у додатках до цього договору ( п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 6.5. договору, покупець здійснює оплату (часткову оплату, передоплату) за цим договором на підставі рахунків постачальника, які ним виписані з урахуванням умов і додаткового узгодження сторін не потребують.

Як зазначає позивач, протягом дії даного договору постачальник здійснив поставку товару покупцю на умовах цього договору згідно додатку №1, №2, №3.

Покупець в свою чергу, прийняв та оплатив товар, визначений в додатках №1 та №3 до договору.

Товар, визначений в додатку №2 до договору позивач поставив, а відповідач його прийняв, але не оплатив.

Факт поставки товару відповідно до додатку №2 до договору підтверджується наданим позивачем рахунком на оплату №86 від 04.11.2019 р. та видатковою накладною №98 від 18.11.2019 р., підписаною та скріпленою печатками обох сторін, і не заперечується відповідачем.

Згідно п. 2 Додатку №2 від 04.11.2019 року до договору, оплата по даному додатку здійснюється на умовах передоплати у розмірі 100% від загальної суми додатку №2 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше ніж за 3 банківських дні до моменту поставки товару.

Так, згідно п. 1 Додатку №2 до договору, сума поставленого товару складає - 84204,00 грн.

Позивачем, у зв`язку з несплатою за поставлений товар, було надіслано на адресу відповідача претензію від 03.01.2020 р. вих. №0301/2020-01, в якій позивач просив позивача сплатити суму боргу у розмірі 84204,00 грн.

Відповідач вимоги претензії не виконав, у зв`язку з чим у нього утворився борг, який позивач просить стягнути на свою користь.

Відповідно до п. 12.2. договору, в разі порушення строків виконання зобов`язань за додатком цього договору сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму простроченого зобов`язання за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 12.3. договору, в разу просточення дати оплати вартості товару покупець, крім пені, сплачує постачальнику штраф в розмірі 5% (п`яти відсотків) від вартості непоставленого товару.

У зв`язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача штраф (п. 12.3. договору) в сумі - 4210,20 грн., пеню в сумі - 4768,49 грн., 3% річних в сумі - 505,00 грн. та інфляційні в сумі - 84,37 грн.

При вирішенні позову суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 693 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що строк виконання обов`язку відповідача з оплати товару поставленого згідно додатку №2 до договору настав, проте, відповідач товар не оплатив, у зв`язку з чим заборгованість відповідача складає 84204,00 грн.

Відповідач факт поставки товару та розмір основного боргу за поставлений, але не оплачений товар не заперечує.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 84204,00 грн. є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами, а отже підлягає задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення 4210,20 грн. штрафу (п. 12.3.договору) суд дійшов висновку, що він є правильним, заявлений розмір суми відповідає вимогам законодавства та договору, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі - 4768,49 грн. (п. 12.2. договору), 3% річних в сумі - 505,00 грн. та інфляційні в сумі - 84,37 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок зазначених сум, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині враховуючи наступне.

Розрахунок позивача в частині нарахування відповідачу 4768,49 грн. пені, 505,00 грн. - 3% річних та 84,37 грн. інфляційних не містить зазначення періодів за які стягуються вказані суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Укладеним між сторонами договором, погоджено проводити розрахунки у формі попередньої оплати, а тому визначення періоду прострочення (дати початку та дати закінчення прострочки) у даному випадку є неможливим.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4768,49 грн. пені, 505,00 грн. - 3% річних та 84,37 грн. інфляційних задоволенню не підлягають.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Також, позивач у позові просить суд розірвати договір поставки №24/05-01 від 24.05.2019 року укладений між Приватним підприємством "Велес Насіння" та Приватним підприємством "Сорт - Плюс".

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

На підставі викладеного суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині розірвання договору поставки №24/05-01 від 24.05.2019 року укладений між Приватним підприємством "Велес Насіння" та Приватним підприємством "Сорт - Плюс".

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.

За ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд встановив, що при подачі даного позову позивачем сплачено 2102,00 грн. судового збору за платіжним дорученням № 328 від 31.01.2020 р. та 2102,00 грн. судового збору за платіжним дорученням № 329 від 31.01.2020 р.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Сорт - Плюс" (39400, Полтавська обл., смт. Машівка, вул. Ювілейна, буд. 7, ідент. код 34397585) на користь Приватного підприємства "Велес Насіння" (36007, м. Полтава, бульвар Нестерова, буд. 9/64А, кв. 6, ідент. код 33964434) 84204,00 грн. основного боргу, 4210,20 грн. штрафу та 4083,90 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ набранням цим рішенням законної сили.

3. В частині вимог про стягнення 4768,49 грн. пені, 505,00 грн. 3% річних та 84,37 грн. інфляційних у позові відмовити.

4. Розірвати договір поставки №24/05-01 від 24.05.2019 року укладений між Приватним підприємством "Велес Насіння" та Приватним підприємством "Сорт - Плюс".

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Іванко Л.А.