Рішення

від 02.06.2020 по справі 922/278/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/278/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоагростім", м.Харків до Приватного підприємства "Сподобівка Агро Плюс", с.Сподобівка Харківської області про стягнення 998163,40 грн. за участю представників:

позивача - Прокопченко К.А. (адвокат, довіреність від 21.02.2020 року);

відповідача - Губський С.М. (адвокат, довіреність №3 від 03.03.2020 року).

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа №922/278/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоагростім" до Приватного підприємства "Сподобівка Агро Плюс" про стягнення 983474,00 грн. боргу, 14689,40 грн. 3% річних, 14972,45 грн. судового збору, 76861,90 грн. витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, прийнятих до розгляду ухвалою суду від 25.03.2020 року.

Сторонами надано до суду наступні документи:

- клопотання позивача про долучення доказів (а.с.92);

- заява позивача про зменшення позовних вимог та повернення судового збору (а.с107-110);

- пояснення позивача щодо відсутності наміру врегулювання спору мирним шляхом;

- пояснення відповідача, в яких заперечував проти адвокатських витрат у вигляді 5% гонорару успіху від початкової ціни позову.

Надані документи судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.06.2020 року позивач позов підтримував, а відповідач позов визнавав, але заперечував проти гонорару успіху адвокату.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

20.03.2019 року між ТОВ ЕКОАГРОСТІМ (далі - Позивач, Продавець) та ПП СГІОДОБІВКА АГРО ПЛЮС (далі - Відповідач, Покупець) було укладено Договір №20/03 (далі - Договір).

Згідно з п.1.1 Договору Продавець зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю Товар, перелік якого та терміни поставки наводяться у Додатках до договору, які є невід`ємною складовою частиною даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах даного Договору.

Додатком №1 та Додатком №2 до Договору № 20/03 від 20 березня 2019 року визначено асортимент товару, ціну, умови оплати, строки.

Відповідно до п.2.1 Договору ціна та загальна вартість товару вказується у Додатках до договору, які є невід`ємною складовою частиною даного Договору.

Згідно з п.п.2.1. п. 2. Додатку №1 до Договору № 20/03 від 20 березня 2019 року сторони визначили, що загальна вартість товару становить: 2 482 886,40 грн. з ПДВ та відповідно до п. 2. п. п. 2.1. Додатку № 2 до Договору № 20/03 від 20 березня 2019 року загальна вартість товару становить: 116 440,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.4.1 Договору товар постачається Продавцеві в строки, зазначені в Додатках до даного Договору, а відповідно до п.4.2. Договору строки поставки наводяться у Додатках до Договору, які є невід`ємною складовою частиною даного Договору.

Відповідно до п.4.3. Договору перехід права власності на Товар виникає в момент підписання накладної представником Покупця або третьої особи, вказаної Покупцем.

Таким чином, товар (партії товару) було поставлено на підставі видаткових накладних та товарно-транспортних накладних разом з відомостями про товар:

1) видаткова накладна №РН-0000005 від 22.03.2019 року на суму 88390,92грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна № 01-1 від 22.03.2019 року та відомості про вантаж;

2) видаткова накладна №РН-0000011 від 17.04.2019 року на суму 99070,56грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна №8 від 17.04.2019 року та відомості про вантаж;

3) видаткова накладна №РН-0000021 від 11.05.2019 року на суму 260279,76грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна № 12 від 11.05.2019 року та відомості про вантаж;

4) видаткова накладна №РН-0000022 від 11.05.2019 року на суму 313544,52грн. з ГІДВ та товарно-транспортна накладна №13 від 11.05.2019 року та відомості про вантаж;

5) видаткова накладна № РН-0000023 від 11.05.2019 року на суму 202804,20грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна №14 від 11.05.2019 року та відомості про вантаж;

6) видаткова накладна № РН-0000025 від 21.05.2019 року на суму 177805,68грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна №15 від 21.05.2019 року та відомості про вантаж;

7) видаткова накладна № РН-0000026 від 21.05.2019 року на суму 327000,00грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна №16 від 21.05.2019 року та відомості про вантаж;

8) видаткова накладна № РН-0000027 від 22.05.2019 року на суму 277320.00 три. з ПДВ та товарно-транспортна накладна № 17 від 22.05.2019 року та відомості про вантаж;

9) видаткова накладна № РН-0000029 від 23.05.2019 року на суму 255769,68грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна №18 від 23.05.2019 року та відомості про вантаж;

10) видаткова накладна № РН-0000034 від 03.06.2019 року на суму 158043,36грн. з ГІДВ та товарно-транспортна накладна №22 від 03.06.2019 року та відомості про вантаж;

11) видаткова накладна №РН-00000.37 від 07.06.2019 року на суму 361009,92грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна №23 від 07.06.2019 року та відомості про вантаж;

12) видаткова накладна №РН-0000040 від 14.06.2019 року на суму 92140,00грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна №25 від 14.06.2019 року та відомості про вантаж;

13) видаткова накладна №РН-0000041 від 19.06.2019 року на суму 24300,00грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна №26 від 19.06.2019 року та відомості про вантаж.

Отже, Позивач поставив Відповідачу товар на суму 2521038,60 грн. (88390,92 + 99070,56 + 260279,76 + 313544,52 + 202804,20 + 177805,68 + 327000,00 + 277320,00 + 255769,68 + 158043,36 + 361009,92) та на суму 116440,00 грн. (92140,00 + 24300,00), що загалом складає 2637478,60 грн.

Таким чином, сторони узгодили, що поставка товару за Додатком №1 відбулася в більшому обсязі та відповідно на більшу суму, оскільки ними обома було підписано видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, тобто прийнято товар Відповідачем.

Відповідно до п.9.2. Договору з ціллю виставлення можливих претензій і рекламацій Сторони спільно проведуть інспекцію Товару, з відображенням результатів інспекції в Акті приймання-передачі Товару.

Згідно з п.9.3. Договору Покупець повинен прийняти Товар, або мотивовано відмовитися від прийняття товару, з зазначенням причин відмови, протягом 2-х календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення продавця про готовність Товару до передачі.

Отже, з боку Покупця щодо поставленого товару не було претензій до Продавця та товар був прийнятий у повному обсязі, відтак, Позивач здійснив поставку товару на загальну суму 2637478,60 грн.

Відповідно до п.3.1. Договору порядок розрахунків наводиться у Додатках до Договору, які є невід`ємною складовою частини даного Договору.

Згідно з п.3 п.п.3.1. Додатків №1, №2 до Договору № 20/03 від 20 березня 2019 року передбачено, що вартість товару сплачується Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок.

Відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями:

№1291 від 27.03.2019 на суму 17678,18 грн.;

№1289 від 27.03.2019 на суму 727391,48 грн.;

№1410 від 26.04.2019 на суму 19814,11 грн.;

№1482 від 16.05.2019 на суму 103269,74 грн.;

№1486 від 17.05.2019 на суму 52055,95 грн.;

№1515 від 28.05.2019 на суму 91025,14 грн.;

№1611 від 26.06.2019 на суму 100000,00 грн.;

№2128 від 10.12.2019 на суму 40000,00 грн.;

№2204 від 21.12.2019 на суму 60000,00 грн.;

№2311 від 21.01.2020 на суму 200000,00 грн.;

Також, відповідачем 14.02.2020 сплачено 200000,00 грн.

Отже, оплата товару в розмірі 1111234,60 грн. Відповідачем було сплачено до 30.10.2019 року та в розмірі 500000,00 грн. після 30.10.2019 року, відтак, загальна сума, яка була сплачена Позивачем за Договором № 20/03 від 20 березня 2019 року складає 1611234,60 грн.

Також, відповідачем частково повернуто товару на суму 42770,00 грн.

Таким чином, у Відповідача існує заборгованість перед Позивачем за Договором № 20/03 від 20 березня 2019 року в сумі 983474,00 грн. (2637478,60 грн. сума поставленого товару - 1611234,60 грн. сума оплати Відповідачем за поставлений товар - 42770,00 грн. сума повернутого товару).

Відповідно до п.3 п.п.3.2., 3.3., 3.4. Додатків №1, №2 до Договору №20/03 від 20 березня 2019 року 30 % від вартості Товару згідно Додатків №1 та № 2 до Договору №20/03 від 20 березня 2019 року сплачується Покупцем до поставки Товару Продавцем, а наступні 20% вартості Товару від суми фактично отриманого товару сплачується Покупцем протягом 2 робочих днів після отримання Товару, а решту 50% від вартості Товару сплачується Покупцем з відстрочкою в строк до 30 жовтня 2019 року.

Відтак, до 30.10.2019 року Відповідач зобов`язаний був провести оплату в повному обсязі, однак до 30.10.2019 року провів оплату лише на суму 1111234,60грн. та повернув товар на суму 42770,00 грн., таким чином, починаючи з 31.10.2019 року Відповідач прострочив строк виконання зобов`язання щодо оплати товару.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно із положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За своєю правовою природою договір №20/03 від 20 березня 2019 року є договором поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за Договором виконав та поставив відповідачу товар на загальну суму 2637478,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Відповідач оплатив товар частково, а саме: в строк, встановлений договором - на суму 1111234,60 грн., та повернув частину товару на суму 42770,00 грн.; з порушенням строку оплати - на суму 500000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар залишилась в розмірі 983474,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та поясненнями сторін.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та повністю і своєчасно не розрахувався за поставлений товар у визначений умовами договору строк, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором на суму 983474,00 грн., а отже позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи і тому підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, умови укладеного Договору та порушення строків виконання зобов`язання відповідачем, позивачем за спірний період було нараховано 14689,40 грн. 3% річних.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню 3% річних суд вважає його обґрунтованим, а вимоги по їх стягненню такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем визнані, отже, підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.

Крім стягнення судового збору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 76861,90 грн., які складаються з оплати послуг на суму 15000,00 грн., та 5% від суми задоволених позовних вимог - 61861,90грн.

Щодо адвокатських витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, покладаються у разі задоволення позову - на Відповідача

Частиною 5 цієї ж статті встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес,

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо,

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Між Позивачем та Адвокатським об`єднанням БАЄРС було укладено Договір про надання правничої допомоги № 28/01-20 від 28.01.2020 року (а.с.72-77).

Відповідно до п.2.1. ст.2 Договору згідно з цим Договором Виконавець зобов`язується надати, а Клієнт - прийняти та оплатити правничу допомогу, що складається з представництва інтересів Клієнта у судовому процесі по стягненню дебіторської заборгованості та штрафних санкцій з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СПОДОБІВКА АГРО ПЛЮС" (ідентифікаційний код юридичної особи 37126733).

Виходячи з положень пп.2.1.1-2.1.3 п.2.1 ст.2 Договору підготовка та направлення позовної заяви про стягнення дебіторської заборгованості та штрафних санкцій; підготовка та подача необхідних доказів, дослідження доказів, отримання пояснень від інших учасників справи, а також свідків, експертів, спеціалістів; підготовка та подача необхідних заяв та клопотань, надання пояснень суду, підготовка заперечень проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно з п.п.3.2.1. п. 3.2. ст.3 Договору надання правничої допомоги з питань, передбачених пп.2.1.1-2.1.3 цього Договору, становить 15000,00 грн.

Оплата за вказані послуги на суму 15000,00 грн. була проведена Позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 287 від 28.01.2020 року.

Згідно з п.п.3.2.3. п. 3.2. ст.3 Договору сторони також передбачили стягнення на користь Виконавця 5% від суми грошових коштів, що будуть стягнуті з Відповідача в порядку виконання рішення суду (а.с.73).

Таким чином, досягнення нематеріального результату (рішення суду про задоволення позову) входить до предмета договору про надання правничої допомоги № 28/01-20 від 28.01.2020 року.

Тобто, оплата послуг ставиться в залежність від досягнення нематеріального результату (отримання рішення суду про задоволення позову), а не здійснення певних дій (діяльності).

Враховуючи, що сума задоволення позову склала 998163,40 грн., то 5% гонорару успіху становить 49908,17 грн.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати

- консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта : лани я такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу

- це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно частин першої, другої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та в надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно із ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" факти здійснення господарських операцій фіксуються первинними документами (документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення), які складаються під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судова практика свідчить, що українські суди, здійснюючи розподіл витрат на послуги адвоката, керуються практикою Європейського суду з прав людини. У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015 p., "Гімадуліна та інші проти Україїш" від 10.12.2009р., "Двойних проти України" від 12.10.2006 p., "Меріт проти України" від 30.03.2004 p., "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 p. ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").

Також у рішенні "Санді Тайме проти Сполученого Королівства" від 6 листопада 1980 року Європейський суд з прав людини вирішив, що потерпіла сторона має право на відшкодування витрат на правову допомогу незалежно від того, наскільки результативними були дії в рамках надання їй такої допомоги, адже до обов`язків юриста входить максимально повне представлення інтересів клієнта, і за такого підходу ніколи не можна з упевненістю передбачити значення тієї чи іншої юридичної дії, якщо вона, утім, не є очевидно марною чи позбавленою юридичної сили (пункт 28).

Європейський суд з прав людини не визнає встановлення обмеження максимально допустимого для відшкодування розміру витрат на правову допомогу на рівні національного законодавства держави. Так, у справі "Кьоніг проти Німеччини" від 10 березня 1980 року (підпункт З пункту 25) Європейський суд з прав людини встановив, що обмеження максимально допустимого для відшкодування розміру витрат на правову допомогу, передбачене національним законодавством держави-відповідача. не повинне братися судом до уваги під час вирішення питання про суму такого відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість витрат на правову допомогу в розмірі 64908,17 грн. (15000,00 грн. сплачених позивачем та 49908,17 грн. - 5% від суми задоволення позову - гонорар успіху).

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 126, 129, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Сподобівка Агро Плюс" (місцезнаходження: 63670, Харківська обл., Шевченківський район, с.Сподобівка, вул.Кропивницького, буд.36; код ЄДРПОУ 37126733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоагростім" (місцезнаходження: 61038, м.Харків, Салтівське шосе, буд.73-А, приміщення 2; код ЄДРПОУ 42622954) 983474,00 грн. боргу, 14689,40 грн. 3% річних, 14972,45 грн. судового збору, 64908,17 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням ч.4 розділу Х Прикінцевих положень.

Повне рішення складено "10" червня 2020 р.

Суддя К.В. Аріт