Рішення

від 02.06.2020 по справі 923/365/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2020 року Справа № 923/365/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. за участю секретаря судового засідання Борхаленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО", м. Обухів, Київська область

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Асфуд", м. Каховка, Херсонська область

про стягнення заборгованості у розмірі 453 474,06 грн.

представники сторін не з`явились

в с т а н о в и в:

Процесуальні дії у справі

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (код ЄДРПОУ 36348550) звернулось до господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю АСФУД (код ЄДРПОУ 37248996) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 453 474,06 грн. (чотириста п`ятдесят три тисячі чотириста сімдесят чотири гривні 06 коп.) відповідно до Договору поставки № 135/19-ХР від 17 квітня 2019 р.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2020, справу розподілено судді Ярошенко В. П.

Ухвалою суду від 21.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

04.05.2020 за вх. №3366/20 до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, обґрунтована тим, що в прохальній частині позовної заяви Позивач допустив технічну помилку - не зазначив до стягнення 290 622,40 грн. заборгованості за поставлений Товар, хоча вказана сума була включена до загальної суми позовних вимог та з неї теж був сплачений судовий збір. Так, позивач просить суд стягнути з -Товариства з обмеженою відповідальністю АСФУД заборгованість та штрафні санкції в сумі 453 474,06 грн. (Чотириста п`ятдесят три тисячі чотириста сімдесят чотири гривні 06 коп.), а саме: 290 622,40 грн. заборгованості за поставлений Товар; 41 837,35 грн. пені; 56 181,69 грн. 36 % річних; 5 231,20 грн. індексу інфляції та 58 124,48 грн. штрафу.

15.05.2020 за вх. № 3671/20 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за яким просить суд відмовити у задоволенні позову повністю, у разі прийняття рішення на користь позивача, просить зменшити розмір штрафних санкцій на 50 % та витрат позивача на професійну правничу допомогу з 78 775,70 грн. до 7882,5 грн. У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд розглядати справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 18.05.2020 постановлено перейти до розгляду справи № 923/365/20 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання по справі на 02 червня 2020 року о 10:00.

01.06.2020 за вх. № 1093/20 від позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, за якою просить суд прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 1 476,94 грн. Так зазначена сума, як зазначає позивач, внаслідок технічної помилки не була зазначена в прохальній частині позовної заяви, хоча вказана сума була включена до загальної суми позовних вимог та з нею був сплачений судовий збір. Позивач разом із зазначеною заявою надав докази сплати відповідачем вказаних відсотків в розмірі 1 476, 94 грн.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення 1 476, 94 грн. відсотків за користування товарним кредитом, а відтак на підставі положень ч. 3 ст. 191 та п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України суд закриває провадження у справі № 923/365/20 в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 1 476,94 грн.

01.06.2020 за вх. № 4132/20 від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просить суд продовжити строк надання позивачу для подання відповіді на відзив - до 02 червня 2020, розглянути справу № 923/365/20 без участі представника позивача, за наявними в матеріалах справи документами та задовольнити позовні вимоги ТОВ СПЕКТР-АГРО до ТОВ АСФУД в повному обсязі (з врахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог № 2905/64-1 від 29.05.2020 р.).

Частиною 2 статті 119 ГПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З метою повного та всебічного встановлення фактичних обставин справи, а також враховуючи, що продовження встановленого судом процесуального строку не ставиться у залежність від поважності причин його пропуску, суд, керуючись ч. 2 ст. 119 ГПК України, вважає за можливе продовжити позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву.

02.06.2020 представники сторін в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Стислий виклад позиції позивача

Правовими підставами позову Товариство з обмеженою відповідальністю Спектор-Агро зазначає положення ст.ст. 526, 625, 692, 694, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Позивач стверджує, що за умовами п. 1.1, 1.2 Договору поставки № 135/19-ХР від 17 квітня 2019 р., а також Додатку до Договору, відповідачу був поставлений Товар на загальну суму 379 958,36 грн. в строки, вказані в додатку до договору. Проте в порушення умов Договору поставки відповідач прострочив оплату Товару та сплатив лише 89 335, 96 грн. Таким чином, основна сума заборгованості відповідача перед позивачем згідно накладних за поставлений Товар складає суму 290 622,40 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до п.п. 7.2 (А) - 7.2 (В) Договору та ст. 625 ЦК України, за порушення строку оплати поставленого Товару, визначеного Додатками до договору, відповідач повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, штраф в розмірі 20 % від вартості несплаченого Товару, 36 відсотків річних та індекс інфляції в розмірах, які передбачені вказаними пунктами договору.

Стислий виклад позиції відповідача

Позовні вимоги Відповідачем не визнаються та у поданому до суду відзиві він зазначає наступне.

Відповідач не погоджується з твердженням позивача, що відповідач порушив умову п. 2.4. договору та не здійснив розрахунок в строк до 01.10.2019р. Так, відповідач вважає, що строки розрахунку по договору поставки № 135/19-ХР передбачені п. 2.4. та 2.7 договору відповідно до ч.1 ст. 212 ЦК України є відкладальною обставиною, тобто сторони обумовили що строк користування товарним кредитом закінчується в день розрахунку покупцем за поставлений товар, але договором не визначено дати настання цього розрахунку та відсутнє посилання на дату визначену додатковою угодою до договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України , розрахунок по договору поставки № 135/19-ХР відповідно до умов передбачених п. 2.4. та 2.7 договору з урахуванням відкладальної обставини відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України щодо строку користування відповідачем товарним кредитом до дня його розрахунку покупцем за поставлений товар , зобов`язання відповідача у розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК України визначене вказівкою на подію, яка неминуче має настати, а відтак відповідач не порушив зобов`язання за спірним договором.

Відповідач вважає, що позивачем обраний невірний спосіб судового захисту , що є підставою для відмови у задоволенні позову, посилаючись на те, що у відповідності до ч. 4 ст. 694 ЦК України у позивача могло виниктути право лише про повернення неоплаченого на суму 290 622,40 грн. товару, а не стягнення цієї суми.

Посилаючись на правові положення ст. 509, ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, відповідач просить суд у разі прийняття рішення про задоволення позову, зменшити розмір штрафних санкцій на 50 % та стягнути з відповідача пеню та штраф в розмірі 20 918,675 грн., 29 062,24 грн. відповідно. При зменшенні розміру неустойки, відповідач просить врахувати також те, що позивач ставить вимогу стягнути інфляційні та 36 % річних в загальній сумі 61 412,89 грн., які компенсують матеріальні втрати позивача із-за несвоєчасності оплати товару.

Крім того, у відповідності до частини 5 статті 126 ГПК України, у разі задоволенні позову, відповідач просить зменшити витрати позивача на професійну правничу допомогу з 78 775,70 грн. до 7882,5 грн.

Аргументи позивача наведені у відповіді на відзив

Позивач заперечує проти позиції відповідача щодо відсутності підстав для стягнення на користь Позивача заборгованості на загальну суму 451 997.12 грн. (з врахування заяви про відмову від частини позовних вимог № 2905/64-1 від 29.05.2020 р.).

Позивач зазначає, що пункт 2.7 Договору щодо користування товарним кредитом стосується періоду нарахування відсотків за користування товарним кредитом, тобто він починається з дня наступного за днем отримання товару покупцем, та закінчується в день розрахунку покупцем за поставлений Товар .

Додатками до договору були встановлені чіткі дати, по настанню яких відповідач повинен був оплатити поставлений товар, а відтак до спірних правовідносин слід застосовувати положення ч.1 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 551 ЦК України для зменшення за рішенням суду розміру неустойки, відповідач не довів одночасно значний розмір збитків, значне перевищення неустойки стосовно розміру збитків та наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних взаємовідносин

Товариством з обмеженою відповідальністю СПЕКТР-АГРО (далі за текстом рішення - Позивач) в особі ОСОБА_1 , який діяв на підставі Довіреності, укладено договір поставки № 135/19-ХР від 17 квітня 2019 р. (далі за текстом рішення - Договір) продукції виробничо-технічного призначення (далі за текстом рішення - Товар) з Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю АСФУД , в особі директора ОСОБА_2, який діяв на підставі Статуту, відповідно до якого Позивачем було передано у власність Відповідачеві Товар та документи, що до нього відносяться.

Основними умовами цього договору, які впливають на взаємовідносини сторін щодо наявного між ними спору, є наступні:

- Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки Покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати товару та нарахованих відсотків, інші умови визначені в додатках до договору та у видаткових накладних… (пункт 1.2.),

- … сторони домовились, що вказані у підписаних сторонами додатках в гривнях ціни на товар та загальна сума договору не є фіксованими і можуть бути відкориговані постачальником в залежності від зміни комерційного курсу до іноземної валюти … (пункт 2.2.),

- Покупець проводить розрахунки з Постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, визначеної з врахуванням вимог пунктів 2.2. - 2.3. у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в додатках до договору … (пункт 2.4.),

- За користування товарним кредитом Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком до договору … (пункт 2.6.),

- Строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого додатком до договору, але не раніше дня, наступного за днем отримання товару Покупцем, та закінчується в день розрахунку Покупцем за поставлений товар (пункт 2.7.),

- У випадку недостатності коштів, отриманих від Покупця на виконання в повному обсязі його зобов`язань по цьому договору Постачальник має право провести зарахування коштів в наступному порядку: 1) в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, передбачених пунктом 2.6. договору; 2) в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами та індексу інфляції, передбаченому пунктом 7.2. договору; 3) в рахунок сплати пені за кожен день прострочення, передбачений пунктом 7.2. договору; 4) в рахунок сплати штрафу, передбаченого пунктом 7.2. договору; 5) в рахунок оплати вартості (ціни) товару пропорційно кожній номенклатурі неоплаченого товару; 6) в рахунок оплати різниці ціни товару, передбаченої пунктом 2.2.3. договору (пункт 2.10.).

Матеріалами справи підтверджено, що за умовами п. 1.1, 1.2 Договору, а також Додатків до Договору (а.с. 18-26), Відповідачу був поставлений Товар відповідно до наступних видаткових накладних:

- № 11646 від 17.04.2019 р. на суму 160 575,00 грн.;

- № 11956 від 18.04.2019 р. на суму 4 613,76 грн.;

- № 11967 від 18.04.2019 р. на суму 4 613,76 грн.;

- № 16925 від 11.05.2019 р. на суму 14 157,82 грн.;

- № 20626 від 28.05.2019 р. на суму 37 580,04 грн.;

- № 21856 від 30.05.2019 р. на суму 23 969,52 грн.;

- № 22567 від 31.05.2019 р. на суму 4 147,20 грн.;

- № 23527 від 10.06.2019 р. на суму 35 622,94 грн.;

- № 27442 від 17.07.2019 р. на суму 94 678,32 грн.

Всього позивачем поставлено товар на суму 379 958,36 грн. (Триста сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім гривень 36 коп.) в строки, вказані в додатках до договору (а.с. 12-17).

Як свідчать матеріали справи (а.с. 27-30), відповідно до платіжних доручень № 905 від 14.05.2019, № 977 від 03.07.2019, № 1091 від 16.09.2019, № 1106 від 23.09.2019 відповідач здійснив оплату за поставлений товар у загальному розмірі 89 335, 96 грн.

Позивач стверджує, що станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед Позивачем згідно накладних за поставлений Товар складає суму 290 622,40 грн.

Відповідно до п. 7.2 Договору у випадках порушення умов Договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за Договором. За порушення даних умов Договору покупець:

А) сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання;

Б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання;

В) сплачує на користь постачальника 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язань за договором щодо сплати боргу, позивачем додатково нараховано 41 837,35 грн. - пені, 56 181,69 грн. - 36 % річних, 5 231,20 грн. - індексу інфляції та 58 124,48 грн. штрафу.

Позивачем надано розрахунок заборгованості Відповідача за отриманий Товар.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Норми права, застосовані судом

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки.

Зокрема, згідно з приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, за частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Так, відповідно до частини 1 статті 692 того ж Кодексу покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Так, за умовами п. 2.4 договору поставки покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, визначеної із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в додатках до договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі або в рахунку на оплату вартості товару. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника, вказаного в тексті цього договору.

Підсумовуючи наведені правові положення, суд зазначає, що за договором поставки покупець зобов`язаний сплатити вартість отриманого товару у строк встановлений додатками до договору.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що строки розрахунку по договору поставки № 135/19-ХР передбачені п. 2.4. та 2.7 договору відповідно до ч.1 ст. 212 ЦК України є відкладальною обставиною та договором не визначено дати настання розрахунку, відсутнє посилання на дату визначену додатковою угодою до договору поставки.

Так, суд зазначає, що додатками до договору, а саме Додатком № 1/СА000011179 від 17 квітня 2019 року, Додатком № 1/СА000011492 від 18 квітня 2019 року, Додатком №1/СА000015314 від 11 травня 2019 року, Додатком № 1/СА000018787 від 28 травня 2019 року, Додатком № 1/СА000021349 від 10 червня 2019 року, Додатком №1/СА000024441 від 17 липня 2019 року були встановлені графіки оплати товару покупцем, тобто дати, по настанню яких (включно) відповідач повинен був оплатити поставлений товар, що відповідає правовим положенням абзацу першому ч. 1 ст. 530 ЦК України, а відтак до спірних правовідносин не застосовуються положення ч. 1 ст. 212 та абзацу другого ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Крім того, з аналізу пункту 2.7 Договору вбачається, що користування товарним кредитом стосується періоду нарахування відсотків за користування товарним кредитом, тобто він починається з дня наступного за днем отримання товару покупцем, та закінчується в день розрахунку покупцем за поставлений Товар .

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими: Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1); Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7).

У даному випадку відповідач не сплатив 290 622, 40 грн. вартості товару, а також сплачував вартість несвоєчасно та не у повному розмірі, у зв`язку з чим порушив взяті на себе зобов`язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов`язання за договором виконав повністю, поставив відповідачу Товар на загальну суму 379 958,36 грн.

З урахуванням вищенаведеного, а також тієї обставини, що відповідачем у справі факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, строк виконання зобов`язання за договором є таким, що настав, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 290 622, 40 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо відповідальності за невиконання зобов`язань

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення сум пені і штрафу, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Безпосередньо правові наслідки порушення грошових зобов`язань передбачені приписами статей 230-237 ГК України та статей 549 - 552, 611 ЦК України.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В частинах 2 та 3 статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частин 2), а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3). Водночас, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства… .

Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

Так, в пункті 7.2. договору сторони встановили можливість застосування пені (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ) та штрафу (у розмірі 20%) у випадку порушення строків оплати від суми заборгованості.

Отже нарахування Позивачем 41 837,35 грн. пені та 58 124,48 грн. 20%-штрафу відповідно до наданого розрахунку є правомірним.

Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов`язання

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Сплата інфляційних та річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом договору (п. 7.2) та наданим позивачем розрахунку, нарахування інфляційних у розмірі 5 231,20 грн. та 36 % річних у розмірі 56 181,69 грн. - є правомірним.

Висновки суду

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що позивачем обраний невірний спосіб судового захисту, так як у позивача могло виникнути право лише про повернення неоплаченого на суму 290 622,40 грн. товару, а не стягнення цієї суми відповідності до ч. 4 ст. 694 ЦК України.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 694 ЦК України: якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару , встановлено право, а не обов`язок продавця вимагати повернення саме товару, а відтак позивач не зобов`язаний застосовувати цю норму для задоволення своїх вимог.

Відповідачем було порушено право Позивача на отримання оплати за поставлений товар, що передбачено ст.692 ЦК України, а відтак позивач має право вимагати стягнення з Відповідача суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 290 622,40 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 50%, суд зазначає наступне.

Так, обґрунтовуючи вищезазначене клопотання, відповідач посилається на правові положення ст. 509, ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, зазначає, що позивач окрім стягнення штрафних санкцій ставить вимогу стягнути інфляційні та 36 % річних в загальній сумі 61 412,89 грн., які компенсують матеріальні втрати позивача із-за несвоєчасності оплати товару.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У частині 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

В матеріалах справи відсутні докази, які б давали підстави вважати, що у даному випадку наявні виняткові обставини, з урахуванням яких суд міг скористатися своїм правом та зменшити розмір штрафних санкцій.

Враховуючи позицію позивача, а також те, що відповідачем в обґрунтування своїх вимог та заперечень не надано суду належних доказів щодо винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 50 %.

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати відповідачем 290 622,40 грн. - основної заборгованості, 41 837,35 грн. пені; 56 181,69 грн. - 36 % річних; 5 231,20 грн. індексу інфляції та 58 124,48 грн. штрафу у добровільному порядку, доведеністю позивачем власних вимог, не спростування їх належними доказами відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають повному задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 574 від 13.04.2020 у сумі 6802,11 грн., які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

у х в а л и в:

1. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро (код ЄДРПОУ 36348550) від частини позовних вимог та закрити провадження у справі № 923/365/20 в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 1476,94 грн.

2. Позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АСФУД (код ЄДРПОУ 37248996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро (код ЄДРПОУ 36348550) 290 622,40 грн. - основної заборгованості, 41 837,35 грн. - пені; 56181,69 грн. - 36 % річних; 5 231,20 грн. - індексу інфляції, 58 124,48 грн. - штрафу, 6802,11 грн. - компенсації по сплаті судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Дата складання повного тексту рішення - 10.06.2020.

Суддя В.П.Ярошенко