Рішення

від 10.06.2020 по справі 923/303/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020 року м. Херсон Справа № 923/303/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОРТ", м. Краматорськ Донецької області

до: Приватного підприємства "ЕКСЕЛЬСІОР-А", смт. Мирне Каланчацького району Херсонської області

про стягнення 6674,57 грн пені та 50000грн штрафу за договором позики (поворотної фінансової допомоги) від 03.06.2019

представники не викликались

До Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОРТ" (позивач) до Приватного підприємства "ЕКСЕЛЬСІОР-А" (відповідач) про стягнення 6674,57 грн пені та 50000грн штрафу за договором позики (поворотної фінансової допомоги) від 03.06.2019

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2020, справу розподілено судді Литвиновій В.В.

Ухвалою від 31.03.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено Відповідачу строк, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин, заяви процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копій статутних та реєстраційних документів. Роз`яснено Відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання заяв по суті справи у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 03.04.2020, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали від 31.03.2020 , за адресою, зазначеною в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) смт.Мирне Каланчацького району Херсонської області, вул. Елеваторна 2.

Але відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд даної справи, не надав відзиву на позов.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

До суду 14.04.2020 надійшло поштою звернення від імені відповідача, в якому повідомляється, що він гарантує сплатити заборгованість до 30.05.2020.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 170 ГПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Однак, в порушення зазначеної норми права, звернення від імені відповідача не підписано.

Частиною 4 ст. 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги вищезазначене звернення від імені відповідача.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Щодо ненадання відзиву відповідачем суд зазначає наступне. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 (із змінами та доповненнями) та Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів на всій території України введено карантин. Зокрема, за змістом статті 1 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Положеннями статті 32 цього ж Закону зазначено, що обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмеженням підлягають ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб. Види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходів встановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційної хвороби, стану епідемічної ситуації та обставин, що на неї впливають.

На території України та безпосередньо у м. Херсоні введені заходи для протидії поширенню коронавірусу, а саме обмежно роботу установ, організацій та транспорту загального користування.

Отже, на даний час дійсно введені обмежувальні заходи, які впливають на здійснення роботи усіх установ та організацій.

Статтею 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а за частиною 1 статті 7 того ж Закону визначено завдання суду, серед яких є своєчасність розгляду і вирішення судових справ.

Таким чином, своєчасність вирішення справ та дотримання процесуальних строків є обов`язком суду, виконання якого забезпечує досягнення завдань господарського судочинства, встановлених частиною 3 статті 2 ГПК України.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За частиною 1 статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я.

Отже, у випадку наявності введеного карантину обов`язком суду є здійснення судочинства, з урахуванням необхідності захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи, їх представників, у тому числі на охорону здоров`я, яке досягається вжиттям безпосередньо судом відповідних дій та заходів щодо безпечного розгляду справи.

У даному випадку в Господарському суді Херсонської області вжиті відповідні санітарні заходи, які направлені на забезпечення роботи суду в умовах карантину. Суд звертає увагу відповідача, що розгляд справи здійснювався без виклику учасників справи. Відповідач не надав суду відзив за період з 03.04.2020 р. по 10.06.2020 р. та не направив письмових пояснень щодо впливу карантинних заходів на надання відзиву в розумні строки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, та з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

03 червня 2019 року між Приватним Підприємством ЕКСЕЛЬСІОР-А (Далі за текстом - Позичальник/Відповідач), та ТОВ АГРОХОРТ (Далі за текстом Позикодавець/Позивач) укладено Договір позики (поворотної фінансової допомоги) від 03 червня 2019 р. (Далі за текстом - Договір) відповідно до умов якого, Позикодавець надає Позичальнику позику, а останній зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк.

Відповідно до п. 2.1. Договору, сума позики становить 100 000,00 грн.

Згідно з п. 3.1 Договору, Позикодавець надає позику в строк до 04.06.2019 року.

Відповідно до п. 4.1. Договору, строк позики становить 60 (шістдесят) календарних днів з моменту надходження суми позики на банківський рахунок Позичальника.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що позика повертається Позикодавцю на його банківський рахунок у строк, вказаний в п. 4.1. цього Договору, но у любому випадку не пізніше 02 серпня 2019 року.

Відповідно до умов Договору, Позикодавець надав позику в розмірі 100 000,00 грн. 03.06.2019 року, що підтверджується наданою позивачем копією платіжного доручення №504 від 03.06.2019.

Позичальник свої зобов`язання за Договором в обумовлений Договором строк не виконав. Позику повернув не в повному обсязі з порушенням строків:

Так, 31.07.2019 року Позичальник частково повернув позику в сумі 20 000,00 грн.;

- 06.08.2019 року Позичальник частково повернув позику в сумі 20 000,00 грн.;

- 15.08.2019 року Позичальник частково повернув позику в сумі 20 000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 12-14).

Таким чином, відповідачем не було повернуто 40000 грн позики, у зв"язку з чим позивач подав до Господарського суду Херсонської області заяву про видачу судового наказу про стягнення з відповідача 40000 грн.

За результатами розгляду зазначеної заяви, Господарський суд Херсонської області 09.01.2020 видав судовий наказ № 923/1029/19 від 27.11.2019, який набрав законної сили, про стягнення з відповідача 40000 грн позики та 192,10 грн судового збору.

Доказів перерахування боргу, як і будь-яких заперечень проти позову, відповідачем не надано станом на день розгляду спору.

Відповідно до ч. 1 п.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Частиною другою ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що якщо майново-господарське зобов`язання виникає між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами, зобов`язаною та управненою сторонами зобов`язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Штрафними санкціями за вимогами статті 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України", що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі загальної подвійної облікової ставки.

Укладаючи договір позики від 03.06.2019, сторони пунктом 7.2 передбачили, що у разі порушення Позичальником строків повернення позики, встановлених п.5.1. Договору, Позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 7.3 Договору сторони узгодили, що за прострочення строків виконання позичальником зобов"язання з повернення позики понад 3-х календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 50 відсотків суми наданої позики.

У зв"язку з несвоєчасним та неповним поверненням відповідачем позики, позивачем нараховано 6674,57 грн пені та 50000 грн штрафу.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що строк повернення позики не пізніше 02 серпня 2019 року.

Однак, як зазначалось вище, Позичальник несвоєчасно повернув частину позики, а саме - 06.08.2019 року повернув 20 000,00 грн. та 15.08.2019 року повернув 20 000,00 грн; а 40000грн позики Позичальник не повернув, тобто має місце прострочення виконання зобов"язання понад 3-х календарних днів

Таким чином, позивач обґрунтовано нараховано штраф у розмірі 50 відсотків суми наданої позики - 50000 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо нарахованої позивачем пені в розмірі 6674,57 грн, то суд виходить з наступного.

Як зазначено вище, що строк повернення позики не пізніше 02 серпня 2019 року (п. 5.1 Договору).

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, початком для нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування пені триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.

Таким чином, враховуючи п. 5.1 договору позики, позикодавець набув право вимоги на стягнення з відповідача суми пені за несвоєчасне повернення позики з 03.08.2019, у зв`язку з чим закінченням шестимісячного строку для нарахування пені (ч. 6 ст. 232 ГК України) є дата - 03.02.2020. Позивач в розрахунку пені не врахував вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

При цьому, суд враховує, що відповідач повернув частину позики з порушенням строку, а саме - 06.08.2019 року повернув 20 000,00 грн. та 15.08.2019 року повернув 20 000,00 грн.

З огляду на викладене, здійснивши перевірку нарахувань пені, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок має помилки та додає свій розрахунок:

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня 03.08.2019 05.08.2019 3 80 000.00 17 34 223.56 06.08.2019 14.08.2019 9 60 000.00 17 34 503.01 15.08.2019 05.09.2019 22 40 000.00 17 34 819.73 06.09.2019 24.10.2019 49 40 000.00 16.5 33 1 772.05 25.10.2019 12.12.2019 49 40 000.00 15.5 31 1 664.66 13.12.2019 30.01.2020 49 40 000.00 13.5 27 1 445.90 31.01.2020 03.02.2020 4 40 000.00 11 22 96.17 Всього 6525,08 грн

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 6674,57 грн пені підлягають частковому задоволенню, а саме - з відповідача підлягає стягненню 6525,08 грн пені за прострочення повернення позики.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2102:56674,57 *56525,08=2096,46 грн).

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 52, 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ЕКСЕЛЬСІОР-А" (смт. Мирне Каланчацького району Херсонської області вул. Елеваторна 2, код 36838667) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОРТ" (м. Краматорськ Донецької області бульвар Машинобудівників, 30, офіс 203, код 41701380) 50000 грн штрафу, 6525,08 грн пені та 2096,46 грн витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 10.06.2020.

Суддя В.В.Литвинова