Постанова від 28.05.2020 по справі 910/6217/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/6217/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання Шпорт В.В.

за участю:

від позивача - Міністерства оборони України - представник не з`явився;

від відповідача - Державного виробничо-технічного підприємства "Граніт"

представник - Мастюк Є.П. (довіреність №112-05/208 від 22.05.2020)

розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 14.01.2020

у справі №910/6217/19

за позовом Міністерства оборони України

до Державного виробничо-технічного підприємства "Граніт"

про стягнення 460 000 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 31.01.2020 через Північний апеляційний господарський суд Міністерство оборони України звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 31.01.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 у справі №910/6217/19 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/6217/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Погребняка В.Я., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2020.

3. Ухвалою Верховного Суду від 24.02.2020 у складі колегії суддів Катеринчук Л.Й. - головуючої, Погребняка В.Я., Ткаченко Н.Г. відкрито касаційне провадження у справі №910/6217/19 за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 у справі №910/6217/19 та призначено її розгляд на 17.03.2020 об 11:45.

4. У зв`язку з установленням постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 на усій території України карантину в період з 12 березня до 3 квітня 2020 року з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, ухвалою Верховного Суду від 17.03.2020 відкладено розгляд касаційної скарги Міністерства оборони України на постанову апеляційного суду від 14.01.2020 у справі №910/6217/19 з повідомленням учасників справи про дату та час судового засідання додатково.

5. Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2020 визначено датою проведення закритого судового засідання з розгляду касаційної скарги Міністерства оборони України на постанову апеляційного суду 14.01.2020 у справі №910/6217/19 - 05.05.2020 о 14:45.

6. У зв`язку з відпусткою судді Ткаченко Н.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/6217/19 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Погребняка В.Я., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04.05.2020; ухвалою Суду 04.05.2020 у складі зазначеної колегії суддів справу №910/6217/19 прийнято до провадження та ухвалено розглянути касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову апеляційного суду 14.01.2020 у судовому засіданні, призначеному ухвалою Суду 01.04.2020 на 05.05.2020 о 14:45; ухвалою Суду 05.05.2020 за заявою відповідача розгляд касаційної скарги позивача відкладено на 28.05.2020 о 10:30.

7. 12.03.2020 відповідач подав відзив на касаційну скаргу позивача.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

8. Міністерство оборони України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного виробничо-технічного підприємства "Граніт" (далі - відповідач) про стягнення 460 000 грн., з яких 180 000 грн. пені за порушення строків надання послуг з ремонту виробу та 280 000 грн. штрафу за прострочення надання послуг з ремонту виробу понад тридцять днів.

8.1. Позивач доводив порушення відповідачем зобов`язань за укладеним сторонами спору державним контрактом про закупівлю послуг за державні кошти у редакції додаткової угоди №2 від 01.02.2019, що полягало у наданні позивачу послуг з ремонту однієї одиниці виробу із простроченням погодженого у договорі строку.

9. Відповідач проти позову заперечив, обгрунтовуючи тим, що у зв`язку із крадіжкою вузлів та блоків роботи по ремонту були призупинені; тривалий час (з 20.11.2018 по 25.02.2019) відповідач не міг виконувати роботи з ремонту виробу через ненадання позивачем його складових частин на заміну викраденим; під час ремонту на виробі виявлено велику кількість непридатних для ремонту вузлів та блоків, які не були явними під час дефектації перед початком ремонту, а їх виявлено відповідачем у ході поглибленої дефектації при повному розбиранні виробу зі зривом пломб на його складових частинах; відповідач зауважив, що ремонт виробу закінчено 26.04.2019, а не 15.05.2019 як було зазначено позивачем-замовником у позовній заяві.

9.1. Відповідач зазначив, що за умовами пункту 7.7. державного контракту виконавець звільняється від штрафних санкцій за прострочення виконання ремонту у разі несвоєчасного надання (ненадання) замовником виробу для проведення ремонту або непридатності виробу (його складових частин) для ремонту; з посиланням на частину четверту статті 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відповідач доводив безпідставність застосування до нього штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язання, оскільки затримка ремонту виробу також була зумовлена необхідністю отримання відповідачем від позивача складових частин виробу на заміну непридатним до ремонту, без яких відповідач не міг виконати роботу.

Короткий зміст рішення першої інстанції

10. 17.07.2019 рішенням Господарського суду міста Києва позов задоволено частково; стягнено з відповідача на користь позивача 90 000 грн. пені, 140 000 грн. штрафу та 6 900 грн. судового збору; у решті позовних вимог відмовлено.

10.1. Місцевим судом встановлено, що 30.03.2018 між Міністерством оборони України (замовник, позивач у справі) та Державним виробничо-технічним підприємством "Граніт" (виконавець, відповідач у справі) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти (далі - контракт), за умовами пункту 1.1. якого відповідач зобов`язався у 2018 році надати позивачу послуги з ремонту і технічного обслуговування виробів, що зазначені у специфікації надання послуг (додаток №1 до контракту), а позивач зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги.

10.2. Судом встановлено, що специфікацією надання послуг з ремонту за технічним станом виробів, що надаються відповідачем (у редакції додаткової угоди №2 від 01.02.2019), сторони погодили ремонт і технічне обслуговування виробів у кількості однієї одиниці з терміном надання послуг до 31.03.2019.

10.3. Судом встановлено, що пунктом 4.1. контракту погоджено здійснення позивачем-замовником розрахунків з відповідачем-виконавцем поетапно за фактично надані послуги протягом 15 банківських днів з дати підписання замовником акта приймання наданих послуг (додаток №4 до контракту) відповідно до наданих виконавцем рахунків за умов наявності відповідних бюджетних коштів на рахунку замовника.

10.4. Суд встановив, що за умовами пункту 5.1. контракту (у редакції додаткової угоди №2 від 01.02.2019), сторони погодили, що терміни надання послуг у 2018 році наведені у специфікації надання послуг, але не пізніше 31.10.2018, а у 2019 році - наведені у специфікації надання послуг, але не пізніше 31.03.2019.

10.5. Судом встановлено, що відповідно до пункту 7.2.3. контракту, за порушення строків виконання зобов`язання з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% зазначеної вартості.

10.6. Суд встановив, що пунктом 7.7. контракту сторони спору погодили, що виконавець звільняється від штрафних санкцій за несвоєчасне виконання ремонту у разі несвоєчасного надання (ненадання) замовником виробу для проведення ремонту та непридатності виробу (його складових частин) для ремонту.

10.7. Судом встановлено, що позивач-замовник доводив порушення відповідачем-виконавцем строку надання послуг згідно з контрактом та специфікацією до нього у редакції додаткової угоди №1 від 01.02.2019 щодо ремонту однієї одиниці виробу до 31.03.2019 та звернувся до відповідача з позовними вимогами про стягнення 180 000 грн. пені за період прострочення виконання ремонту з 01.04.2019 по 15.05.2019 та 280 000 грн. штрафу за прострочення відповідача понад тридцять днів за період з 01.05.2019 по 15.05.2019, що відповідає ціні позову у справі.

11. Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними та допустимими доказами довів порушення відповідачем умов контракту щодо своєчасного виконання ремонту виробу, тоді як відповідачем не наведено обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість його звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафних санкцій, передбачених пунктом 7.2.3. контракту.

11.1. Місцевий суд відхилив, як необгрунтовані, доводи відповідача про те, що прострочення виконання робіт по ремонту зумовлено несвоєчасним наданням позивачем складових частин для ремонту виробу; суд зауважив, що пунктом 5.21. контракту передбачено складення виконавцем акта технічного стану на блоки та вузли до виробу, які на думку виконавця є неремонтопридатними, та його погодження з представництвом замовника; однак, при проведенні ремонту спірного виробу такий акт відповідачем не складався та не погоджувався з позивачем.

Суд зазначив, що згідно з пунктом 5.22. контракту, забезпечення виконавця запасними частинами є правом, а не обов`язком замовника, тому їх несвоєчасне надання (ненадання) замовником виконавцю під час здійснення ремонту виробу не може бути підставою для звільнення виконавця від відповідальності за прострочення виконання в порядку пункту 7.7. контракту.

11.2. Суд встановив, що за умовами пункту 5.34. контракту, завершення виконавцем надання послуг з ремонту виробу підтверджується актом приймання-передачі виробу позивачу; у матеріалах справи не встановлено наявності акта приймання-передачі виробу 26.04.2019, з огляду на що місцевий суд дійшов висновку про недоведеність факту передання відповідачем відремонтованого виробу позивачу саме 26.04.2019 та відсутність у зв`язку із цим підстав для обмеження періоду нарахування позивачем штрафних санкцій за прострочення виконання робіт по ремонту виробу цією датою; суд визнав обґрунтованим розрахунок позивача, здійснений на дату подання позову.

Водночас, зважаючи на те, що позивач-замовник не надав доказів понесення збитків внаслідок порушення відповідачем строку надання послуг з ремонту виробу, місцевий суд зменшив на 50% розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум штрафу та пені, керуючись приписами частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

12. 14.01.2020 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, стягнено з позивача на користь відповідача 5 330, 25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

12.1. Апеляційним судом визнано обґрунтованими доводи скаржника за апеляційною скаргою про те, що місцевим судом помилково визначено дату закінчення відповідачем робіт по ремонту спірного виробу та неправильно зазначено період прострочення виконавця, за який було нараховано штраф та пеню; відповідач закінчив ремонт виробу 26.04.2019, що підтверджується актом технічного стану виробу від 26.04.2019, копією посвідчення представництва позивача про те, що спірний виріб відремонтований та укомплектований у повній відповідності з контрактом, копією виданого позивачем наряду від 26.04.2019 на передачу виробу у зазначене в наряді представництво позивача; відповідно до пункту 5.34. контракту, акт приймання-передачі виробу, зазначений в пункті 5.33. контракту, є підтвердженням завершення виконавцем надання послуг з ремонту, однак, такий акт відсутній у матеріалах справи; водночас, позивач не заперечував проти доводів відповідача щодо дати закінчення ремонту 26.04.2019, тому є помилковим висновок місцевого суду про закінчення ремонту виробу відповідачем 15.05.2019 та його прострочення на 45 днів; відповідач доводив відсутність підстав для застосування до нього відповідальності за порушення строків виконання зобов`язання, що зумовлено простроченням позивача-кредитора у період з 20.11.2018 по 25.02.2019 у наданні відповідачу-виконавцю складових частин спірного виробу на заміну тим, що були викрадені під час проведення його ремонту; до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи частини четвертої статті 612 та частини першої статті 613 ЦК України, виходячи з яких у позові слід відмовити.

12.2. Апеляційний суд встановив, що позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у письмових поясненнях 05.12.2019 зазначив, що відповідач мав надати послуги за контрактом до 31.03.2019, тоді як у матеріалах справи наявний акт приймання-передачі від 26.04.2019; у судовому засіданні 14.01.2020 представник позивача надав пояснення, в яких частково заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача.

12.3. Апеляційний суд встановив, що 30.03.2018 між сторонами спору виникли правовідносини на підставі державного контракту, за умовами якого відповідач зобов`язався надати позивачу послуги з ремонту виробу у строк, передбачений контрактом і специфікацією до нього (додаток №1 до контракту); позивач зобов`язався прийняти та оплатити надані відповідачем послуги.

Строк виконання послуг по ремонту виробу відповідачем та його передачі позивачу визначено до 31.03.2019 у редакції додаткової угоди №2 від 01.02.2019 до контракту.

12.4. Апеляційним судом встановлено, що позивач при розрахунку штрафних санкцій за порушення відповідачем строку виконання робіт по ремонту виробу визначив періодом прострочення 45 днів з 01.04.2019 по 15.05.2019 (дата звернення з позовом); тобто на момент пред`явлення до відповідача позовних вимог зобов`язання фактично не було виконано. Зазначені доводи позивача суд апеляційної інстанції визнав помилковими з огляду на таке.

За змістом акта технічного стану виробу від 26.04.2019, копію якого додано до відзиву на позовну заяву, та посвідчення представництва позивача від 26.04.2019 вбачається, що виріб відповідає умовам контракту; 26.04.2019 позивачем видано наряд на передачу виробу у зазначене в наряді представництво позивача.

За висновком апеляційного суду зазначені обставини підтверджують, що виріб не лише отримано позивачем 26.04.2019, а й в цей же день направлено для використання за призначенням; водночас, у матеріалах справи відсутні зауваження чи застереження позивача щодо якості виконаних відповідачем робіт з ремонту виробу.

Апеляційний суд зауважив, що зазначеним документам місцевий суд не надав належної правової оцінки, а зіславшись на відсутність акта приймання-передачі виробу, як формальну обставину, відхилив посилання відповідача на наявність істотних для вирішення даного спору обставин, які підтверджені низкою доказів, що не оспорюються сторонами.

12.5. Апеляційний суд встановив, що на підтвердження факту виконання робіт по ремонту відповідач долучив до апеляційної скарги акт приймання-передачі виробу від 26.04.2019; позивач-замовник не заперечував факту існування зазначеного акта та обставин, вказаних у ньому, що підтверджується письмовими поясненнями позивача, наданими апеляційному суду 05.12.2019.

З огляду на таке, апеляційний суд дійшов висновку, що прострочення відповідача становить не 45 днів, як було заявлено у позові, а 25 днів (з 01.04.2019 по 26.04.2019), тому відсутні підстави для застосування до відповідача штрафу у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання понад 30 днів згідно пункту 7.2.3. контракту.

Відмовляючи у позові в частині стягнення пені, апеляційний суд дійшов висновку про наявність об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне виконання зобов`язання за контрактом зі сторони відповідача, зокрема, тих, що залежали від волі позивача, та наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді сплати пені в порядку пункту 7.7. контракту, зважаючи на те, що позивач не поніс значних збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем робіт з ремонту виробу та з урахуванням того, що пропуск строку не є значним.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (Міністерства оборони України, позивача у справі)

13. Скаржник зауважив, що висновки апеляційного суду про відмову в позові зроблені без урахування вимог статті 526 ЦК України щодо виконання сторонами зобов`язання належним чином відповідно до умов контракту зі строком дії до 30.04.2019 (у редакції додаткової угоди №1 від 17.12.2018) щодо надання відповідачем послуг з ремонту виробу до 31.03.2019 (у редакції додаткової угоди №2 від 01.02.2019 до контракту).

Скаржник зазначив, що згідно з пунктом 5.34. контракту, за результатами роботи представників позивача з приймання відремонтованого виробу відповідачем складається акт приймання-передачі виробу, що є документом, який підтверджує завершення виконавцем надання послуг з ремонту окремого виробу позивача.

Скаржник зауважив, що на момент розгляду спору місцевим судом акт приймання-передачі виробу позивачеві з ремонту відповідача був відсутній у матеріалах справи, з огляду на що місцевий суд дійшов правильного висновку, що станом на дату подання позову 15.05.2019 відремонтований виріб не було передано позивачу, у зв`язку з чим має місце прострочення відповідача щодо строку ремонту виробу на 45 діб.

14. Скаржник доводив безпідставність посилань апеляційного суду на акт приймання-передачі виробу від 26.04.2019 в обґрунтування висновків про фактичне надання відповідачем послуг з ремонту виробу 26.04.2019 та його прострочення на 25 днів.

Позивач зауважив, що в силу частини третьої статті 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього; однак, відповідачем не наведено апеляційному суду об`єктивних причин, що зумовили неподання ним спірного акта приймання-передачі виробу до суду першої інстанції.

15. Скаржник аргументував, що висновок апеляційного суду про несвоєчасність передання позивачем у ремонт відповідача спірної одиниці виробу спростовується виданим позивачем-замовником нарядом на ремонт виробу від 12.09.2017, актом приймання від 16.01.2018 та актом технічного стану виробу від 12.03.2018.

16. Скаржник зауважив на безпідставності доводів відповідача щодо неремонтопридатності виробу та необхідності заміни його складових частин позивачем для подальшого виконання відповідачем ремонтних робіт.

Скаржник доводив, що згідно пункту 5.21. контракту, у разі виявлення непридатності для ремонту окремого блоку, вузла, агрегату, що обліковується за номерами та технічним станом, відповідач-виконавець складає акт технічного стану на цей складовий елемент та після погодження з представництвом позивача один примірник надає позивачу-замовнику; однак, у порушення пункту 5.21. контракту акт технічного стану на блоки та вузли до спірного виробу про їх неремонтопридатність відповідачем не складався та з представництвом позивача-замовника не погоджувався.

Зазначені обставини, за доводами позивача, свідчать про те, що спірний виріб був придатним до ремонту, а забезпечення відповідача (за його заявками) запасними частинами до виробу, переданого на ремонт, є правом, а не обов`язком позивача.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу

17. Відповідач зазначив про відповідність висновків апеляційного суду про фактичне виконання виконавцем зобов`язання з ремонту виробу позивача-замовника 26.04.2019 обставинам справи та їх підтвердження належними та допустими доказами (наявними у матеріалах справи копіями акта технічного стану виробу від 26.04.2019; посвідчення представництва позивача від 26.04.2019 з даними про те, що спірний виріб відремонтований та укомплектований у повній відповідності із контрактом; наряду позивача від 26.04.2019, акта приймання-передачі виробу від 26.04.2019).

18. Відповідач зауважив на обґрунтованості висновків апеляційного суду про те, що прострочення виконавця щодо своєчасного виконання ремонту становило 25 днів, що спростовує доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу за прострочення понад 30 днів відповідно до пункту 7.2.3. контракту.

19. Відповідач аргументував, що невиконання робіт з ремонту спірного виробу у строк до 31.03.2019 було зумовлено простроченням позивача у період з 20.11.2018 по 25.02.2019 у наданні відповідачу-виконавцю складових частин виробу, за відсутності яких відповідач не міг виконувати обумовлені контрактом ремонтні роботи.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

20. Цивільний кодекс України

Частина друга статті 11 - підставами виникнення цивільних прав та обов`язків , зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої цієї статті).

Частина перша статті 530 - якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частини перша-третя статті 549 - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 610 - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 611 - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої цієї статті).

Частина перша статті 612 - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина четверта статті 612 - прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Частина перша статті 613 - кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він ... не вчинив дій, що встановлені договором , актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Частина друга статті 613 - якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Частини перша, друга статті 614 - особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частина перша статті 837 - за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника) , а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина друга статті 837 - договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частина перша статті 846 - строки виконання роботи або окремих її етапів встановлюються у договорі підряду.

Стаття 851 - підрядник має право не розпочинати роботу , а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу , устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником .

21. Господарський кодекс України

Частини перша, друга статті 193 - суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони і забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частина перша статті 221 - кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов`язання, ящо він ... не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов`язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов`язання перед кредитором.

22. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 77 - обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частина перша статті 269 - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частина друга статті 269 - суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та/або відзиві на неї.

Частина третя статті 269 - докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках , якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Частина четверта статті 269 - суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

23. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів позивача про неправильне застосування апеляційним судом положень статті 526 ЦК України та частини третьої статті 269 ГПК України при розгляді спору про стягнення штрафних санкцій у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем договірних зобов`язань.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

24. Спір у справі №910/6217/19 виник між Міністерством оборони України (позивач) та Державним виробничо-технічним підприємством "Граніт" (відповідач) щодо правомірності стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій на загальну суму 460 000 грн. за несвоєчасне виконання зобов`язань з ремонту наданої позивачем одиниці виробу за державним контрактом, укладеним сторонами спору.

25. За змістом частини другої статті 11 ЦК України вбачається, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, що укладаються між суб`єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір підряду.

Приписами частин першої та другої статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися, зокрема, на ремонт речі.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про Збройні Сили України", Міністерство оборони України забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування , бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України.

Отже, Міністерство оборони України, як орган державного управління, вправі укладати договори підряду з метою виконання функцій, покладених на нього законодавцем щодо забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України. Укладений між сторонами спору 30.03.2018 державний контракт є за своєю правовою природою договором підряду на ремонт речей (виробів), наданих позивачем-замовником.

26. Аналіз частини першої статті 530 та частини першої статті 846 ЦК України дозволяє дійти висновку, що підрядник зобов`язаний виконати підрядні роботи за завданням замовника у строк (термін), встановлений у договорі підряду, з урахуванням строків (термінів) виконання окремих етапів робіт, якщо такі визначено у договорі підряду.

Для такого різновиду підрядних правовідносин, як підряд на ремонт речі, законодавцем у статті 851 ЦК України встановлено обов`язок замовника передати підрядникові річ, що підлягає ремонту за умовами договору підряду. Зазначеному обов`язку замовника кореспондує право підрядника не розпочинати роботу з ремонту до моменту надання замовником речі у ремонт.

Отже, невиконання замовником підрядних робіт на ремонт речі обов`язку щодо передачі виконавцю конкретної речі, що підлягає ремонту (стаття 851 ЦК України), у тому числі за заявкою виконавця складових частин речі у разі виявлення у процесі ремонту їх неремонтопридатності, зумовлює об`єктивну неможливість виконавця розпочати виконання робіт чи продовжити їх з етапу, під час якого було виявлено необхідність заміни комплектуючих до виробу, що підлягає ремонту, та, відповідно, затягує строки виконання договірних зобов`язань виконавцем підрядних робіт.

27. Місцевим та апеляційним судами встановлено обставини виникнення між сторонами спору підрядних правовідносин на підставі державного контракту, укладеного 30.03.2018, щодо виконання відповідачем у 2018-2019 роках за замовленням позивача робіт з ремонту та технічного обслуговування виробів позивача, що зазначені у специфікації надання послуг (додаток №1 до контракту). Сторонами погоджено виконання відповідачем ремонтних робіт однієї одиниці виробу з терміном надання послуг до 31.03.2019 (у редакції додаткової угоди 01.02.2019 №2).

28. Апеляційний судом встановлено, що 16.10.2018 та 25.10.2018 відповідач листами повідомив позивача про те, що з території підприємства-відповідача було викрадено декілька запчастин, необхідних для виконання робіт за контрактом, та запропоновано позивачу надати запчастини для встановлення на виріб замість викрадених; відповідач висловив готовність відшкодувати вартість викрадених запчастин; у відповідь позивач листом 02.11.2018 повідомив про необхідність проведення відповідачем інвентаризації виробів та закупівлі необхідних запчастин, а у разі їх відсутності звернутися до запропонованого органу.

Апеляційний суд встановив обставини подальшого листування сторін у період з 19.11.2018 по 22.04.2019, з якого вбачається, що відповідачем проведено інвентаризацію виробів, представництвом позивача не надано відповідачу даних щодо вартості втраченого майна для відшкодування його вартості відповідачем, відсутня інформація щодо можливості придбання необхідних запасних частин, запропоновано позивачу видати наряди на отримання необхідних запасних частин (лист відповідача від 19.11.2018); відповідач зауважив, що ним не отримано від представництва позивача рахунку на оплату компенсації вартості втрачених складових частин виробу, що є необхідним для оформлення нарядів по доукомплектуванню виробу (лист відповідача від 06.02.2019); відповідачем повідомлено позивача про необхідність видачі нарядів на отримання складових частин виробу згідно переліків відповідача, не придатність до ремонту яких виявлено за результатами поглибленого дефектування (листи відповідача від 06.02.2019 та від 18.02.2019); відповідач запропонував позивачу передати необхідні для своєчасного здійснення ремонту складові частини виробу у тимчасове використання відповідачем (до вирішення питання про доукомплектування спірного виробу) за номенклатурою втрачених (лист відповідача від 05.03.2019); відповідач повідомляв позивача про необхідність видачі нарядів на отримання складових частин виробу згідно з визначеними відповідачем переліками, неремонтопридатність яких виявлено під час поглибленого дефектування (листи відповідача від 05.03.2019 та 21.03.2019); відповідач повідомив позивача про те, що отримана від представництва позивача складова частина виробу, на заміну непридатної до ремонту, за результатами перевірки на підприємстві-відповідача виявилась неремонтопридатною та запропоновано позивачу видати інший наряд на отримання відповідачем необхідної складової виробу (лист відповідача від 25.03.2019). Листами 02.04.2019 та 22.04.2019 відповідач звертався до позивача за видачею нарядів на отримання складових частин виробу згідно переліків, непридатність яких до ремонту виявлено представниками відповідача в ході поглибленого дефектування.

Апеляційним судом встановлено обставини фактичного виконання відповідачем робіт по ремонту спірного виробу 26.04.2019, що підтверджується актом приймання-передачі виробу, який відповідачем було долучено до апеляційної скарги. Водночас, апеляційний суд зауважив, що у наданих суду письмових поясненнях від 05.12.2019 позивач не заперечував факту існування зазначеного акта приймання-передачі, що є підтвердженням завершення відповідачем робіт з ремонту спірного виробу 26.04.2019 в силу пункту 5.34. контракту, та не заперечував обставин, зазначених у цьому акті.

Також, надавши оцінку наявним у матеріалах справи документам, що складались позивачем і відповідачем за наслідком завершення відповідачем робіт за контрактом (акт технічного стану виробу від 26.04.2019, посвідчення представництва позивача від 26.04.2019 про те, що виріб відповідає умовам контракту, наряду позивача від 26.04.2019 про передачу виробу у зазначене у ньому представництво позивача), апеляційний суд дійшов висновку, що спірний виріб отримано позивачем з ремонту відповідача 26.04.2019 без зауважень і застережень щодо якості виконаних ремонтних робіт та в цей же день, 26.04.2019, направлено для використання за призначенням. Зазначене свідчить про фактичне виконання відповідачем умов контракту 26.04.2019.

29. Верховний Суд зазначає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина перша статті 216 ГК України). Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу та пені) згідно з приписами статті 549 ЦК України.

У підрядних правовідносинах прострочення боржника (підрядника-виконавця) настає у разі несвоєчасного виконання чи невиконання ним робіт за замовленням замовника.

Разом з тим, в силу частини четвертої статті 612 ЦК України та частини третьої статті 220 ГК України, боржник (підрядник) не визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання, поки воно не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (замовника); згідно з частиною другою статті 613 ЦК України, у разі прострочення кредитора у вчиненні дії, до вчинення якої боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

30. При дослідженні обставин виконання договору підряду його сторонами судам необхідно враховувати як дії підрядника щодо виконання обумовлених договором робіт (їх етапів) у належній якості та у строк (строки), погоджені сторонами, так дії замовника із своєчасного надання підряднику речі, що підлягає ремонту, та забезпечення підрядника за його запитом відповідними комплектуючими (складовими) речі, які є необхідними для проведення (завершення) ремонту речі.

Отже, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів підряду як зі сторони замовника, так і підрядника, суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами підрядного зобов`язання діям на його виконання у їх сукупності.

За встановлених апеляційним судом обставин повідомлення відповідачем-виконавцем позивача-замовника у жовтні 2018 року про неможливість проведення ремонтних робіт у зв`язку із викраденням з території відповідача частини запчастин для ремонту виробу позивача з пропозицією надати відповідачу запчастини, на заміну викраденим, за обставин неможливості їх самостійного придбання відповідачем та готовністю відповідача відшкодувати вартість викрадених запчастин у повному обсязі, обставин неодноразового звернення відповідача до позивача у лютому-квітні 2019 року за видачею нарядів на отримання складових частин виробу згідно з переліками відповідача, непридатність яких до ремонту було виявлено відповідачем, у тому числі за результатами поглибленого дефектування виробу, обставин надання позивачем відповідачу складової частини виробу 25.03.2019 з ознаками її непридатності для використання у ремонті виробу та обставин фактичного надання відповідачем послуг з ремонту спірного виробу 26.04.2019, який в цей же день передано позивачем для використання за призначенням без зауважень та застережень щодо якості робіт, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про встановлення об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне виконання зобов`язання за договором підряду (контрактом), та були зумовлені діями позивача-замовника, який в порушення статті 851 ЦК України допустив невиправдану затримку у своєчасному наданні на запит виконавця у належній якості складових частин виробу, необхідних для проведення його ремонту.

Касаційний суд не вправі здійснювати переоцінку доказів відповідно до наданих йому повноважень за частиною другою статті 300 ГПК України.

За встановлених обставин щодо виконання умов контракту як зі сторони відповідача-виконавця, так зі сторони позивача-замовника, та врахувавши те, що внаслідок прострочення у виконанні ремонту спірного виробу на незначний строк (25 днів) позивачу не було завдано значних збитків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про недоведення позивачем обставин прострочення підрядника та встановлення обставин прострочення замовника у виконанні зобов`язань за договором підряду, що в цілому звільняє його від відповідальності за договором підряду, та відмову в позові про стягнення 180 000 грн. пені за порушення строку виконання робіт та 280 000 грн. штрафу за прострочення виконання понад 30 днів.

31. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, "Рябих проти Російської Федерації" від 24.07.2003) щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого і вимушеного характеру. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили у законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень , яких у цій справі касаційним судом не виявлено.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у постанові апеляційного суду, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, Верховний Суд вважає, що позивачу було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і в процесуальному аспектах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованості висновків апеляційного суду про наявність обставин, що зумовили несвоєчасне виконання умов контракту зі сторони відповідача, як виконавця ремонту виробу, внаслідок прострочення у заміні запасних частин, допущеного замовником за договором підряду.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

32. Зазначаючи про порушення судом апеляційної інстанцій статті 526 ЦК України, скаржник фактично вдається до заперечення обставин, встановлених апеляційним судом у розгляді справи, і перегляду вже здійсненої апеляційним судом оцінки доказів у справі, тоді як суд касаційної інстанції не має права здійснювати нову оцінку доказів, вирішувати про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

Тому, пов`язані з наведеним, аргументи скаржника про те, що прострочення виконання підрядного зобов`язання було зумовлено виключно діями відповідача, не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду до уваги, а саме лише прагнення позивача ще раз розглянути й оцінити ті ж самі обставини справи і докази у ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови.

33. Доводи скаржника про допущене апеляційним судом порушення частини третьої статті 269 ГПК України з посиланням на прийняття на стадії апеляційного розгляду, як доказу завершення виконання відповідачем ремонтних робіт, долученого відповідачем до апеляційної скарги акта приймання-передачі виробу від 26.04.2019, Верховний Суд відхиляє, як необґрунтовані, з огляду на встановлені апеляційним судом обставини визнання позивачем факту надання відповідачем послуг з ремонту спірного виробу 26.04.2019 у письмових поясненнях, поданих до апеляційного суду 05.12.2019, та відсутність заперечень щодо таких обставин представником позивача у судовому засіданні апеляційного суду 14.01.2020.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення судом апеляційної інстанції, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача та залишення без змін постанови апеляційного суду про відмову в позові.

В. Судові витрати

35. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 у справі №910/6217/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.О. Банасько

В.Я. Погребняк