Рішення

від 04.06.2020 по справі 295/18979/19

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/18979/19

Категорія 81

2/295/1001/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2020 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді - Перекупка І.Г.,

при секретарі с/з Поліщук К.Г.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранс-сервіс" про захист прав споживачів, стягнення матеріальної і моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, якому просить стягнути визнати право ОСОБА_1 , інваліда ІІ групи загального захворювання, на пільговий проїзд з 50 % знижкою вартості транспортом загального користування міжміського сполучення з 1 жовтня по 15 травня щороку; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранс-сервіс" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду яка полягає у поверненні 50 % вартості квитка; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранс-сервіс" на користь ОСОБА_1 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову посилається на те, що він є інвалідом 2 групи та має право на пільговий проїзд автобусними маршрутами загального користування. Однак з 01.10.2018 року по 15.05.2019 року водії маршруту відповідача відмовляли йому у проїзді зі знижкою 50% вартості квитка, внаслідок чого позивач був вимушений звертатися до відповідних державних органів та установ. Внаслідок неправомірних дій відповідача, на думку позивача, йому завдано моральну шкоду.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 17.01.2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

18.02.2020 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранс-сервіс" надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

04.03.2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

За змістом ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна особа зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання довічно, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 18.11.2010 року.

Спірні правовідносини врегульовані такими нормативними актами: Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , Законом України Про автомобільний транспорт , Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту , затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 176 від 18 лютого 1997 року.

Статтею 38-1 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні передбачено, що транспортне обслуговування інвалідів здійснюється на пільгових умовах.

Інваліди I та II групи, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда I групи або дитину-інваліда), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

Інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда або дитину-інваліда), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня.

Аналіз наведених нормативних актів дає підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 як інвалід другої групи має право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня.

Пільгове перевезення інвалідів здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України Про транспорт .

Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається.

Згідно ст.7 Закону України Про автомобільний транспорт забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласні маршрути), - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Статтею 29 Закону України Про автомобільний транспорт визначені засади діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах.

Згідно ст. 35 Закону України Про автомобільний транспорт перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Так, автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Судом встановлено, що ТОВ Стецтранс сервіс , відповідно проведеного засідання обласного конкурсного комітету із визначення перевізників для роботи на автобусному маршруті загального користування від 05 липня 2017р. № 55, визнано перевізником на міжміському внутрішньо обласному маршруті Ставки-Житомир рейс №1086/1087, на період з 18 липня 2017року по 17 липня 202 року.

Управлінням промисловості, розвитку інфраструктури та туризму Житомирської ОДА, надалі ОРГАНІЗАТОР перевезень, що діє на підставі Положення про управління, затвердженого розпорядженням голови Житомирської ОДА від 03 серпня 2015 року №229 та перевізником укладено Договір №55/1 на право обслуговування пасажирів на автобусному маршруті загального користування Ставки-Житомир АС-1 ч/з Радомишль від 17 липня 2017 року.

Абзацом 13 п.2.2.3. умов Договору №55/1 від 17.07.19 р. перевізник при роботі на маршруті зобов`язується перевозити пільгову категорію громадян, яким чинним законодавством надані пільги при користуванні пасажирським автомобільним транспортом, згідно пункту 7.1 цього Договору.

Пункт 7.1. цього Договору: Перевезення пільгових категорій пасажирів здійснюється відповідно до укладених договорів з відповідними райдержадміністраціями, органами місцевого самоврядування, об`єднаними територіальними громадами на предмет фінансування пільгових перевезень на підставі Бюджетного кодексу України. Перевізник може здійснювати перевезення інших пільгових категорій громадян, не визначених Законом України Про Державний Бюджет , за власний рахунок.

Відповідно до ст. 36 Закону України Про автомобільний транспорт автостанції в межах своєї компетенції надають пасажирам послуги, пов`язані з їх проїздом автобусними маршрутами загального користування, а автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, - послуги, пов`язані з відправленням та прибуттям автобусів згідно з розкладом руху.

Згідно ст. 37 Закону України Про автомобільний транспорт пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 41 Закону України Про автомобільний транспорт пасажир зобов`язаний мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, а за наявності права пільгового проїзду відповідне посвідчення чи довідку, на підставі якої надається пільга.

Як визначено ст.42 Закону України Про автомобільний транспорт , договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.

Пунктами 114, 115 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту , затверджених постановою КМУ №176 від 18 лютого 1997 року, регламентовано, що для надання послуг пасажирського перевезення перевізник укладає з автостанцією договір про надання послуг, яким визначаються перелік та обсяги послуг, їх вартість і порядок проведення розрахунків. Перевізники відповідно до укладених договорів здійснюють продаж квитків через автостанції, агентства з продажу квитків та/або самостійно. Продаж квитків може здійснюватися водієм автобусу в разі відсутності у населеному пункті автостанції або агентства з продажу квитків, а також після закриття квитково-касової відомості на автостанції.

Звертаючись з позовом до суду позивач вказав, що 29.11.2018 року водій маршруту автомобіля НОМЕР_2 при під`їзді до с. Кичкирі при посадці відмовив йому у проїзді зі знижкою 50% вартості квитка, мотивуючи це вказівками перевізника, а пізніше водії відмовляли систематично.

Згідно листа Радомишльського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області від 11.03.2019 року, зазначено, що дійсно 12.02.2019 року працівники Радомишльської автостанції ТОВ Компанія Житомиравтотранс відмовили Вам в продажі пільгового квитка як інваліду II групи на рейс маршрутом Ставки-Радомишль-Житомир з часом відправлення з м. Радомишль 7 год. 55 хв. Встановлено, що автостанція надає послугу лише з реалізації квитків, а відмова була зроблена на підставі листа перевізника ТОВ Стецтранс Сервіс , яким товариство повідомило перелік категорій громадян, які товариство перевозить на пільгових умовах, інваліди II групи в даному переліку відсутні. За даних обставин порушень в діях працівників Радомишльської автостанції не виявлено, з метою встановлення правомірності даної відмови керівництвом ТОВ Стецтранс Сервіс , направлено відповідний лист до Житомирської ОДА. У зв`язку з відсутністю ознак складу кримінального правопорушення, підстави для внесення відомостей про дану подію до Єдиного реєстру досудових розслідувань відсутні. Одночасно роз`яснено, що відповідно до ст.17 Закону України Про звернення громадян маєте право подати скаргу на рішення до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення з прийнятим рішенням.

Листом № 461/04 від 18.03.2019 року Управління дорожнього будівництва та інфраструктури щодо відмови у продажі пільгового квитка на міжміський автобусний маршрут загального користування "Ставки - Житомир ч/з Радомишль" ОСОБА_1 повідомлено про те, що згідно інформації керівництва ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс", яке є власником Радомишльської АС, повідомляємо, що товариство уклало договір "Про надання автостанційних послуг" від 01.01.2017 року №2945 з перевізником ТОВ "Стецтранс сервіс", яке забезпечує обслуговування автобусного маршруту "Ставки - Житомир ч/з Радомишль", згідно якого перевізник доручає автостанції здійснювати продаж пільгових квитків. Реалізацію пільгових квитків особам з інвалідністю перевізник ТОВ "Стецтранс сервіс" здійснює самостійно, тобто реалізація квитків на право пільгового проїзду за межами доведених обсягів ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс" проводиться перевізником. Право окремих категорій громадян на пільговий проїзд визначено законодавчими актами України. До 2016 року відповідно до частини п`ятої статті 102 Бюджетного кодексу України вказані видатки місцевих бюджетів здійснювались за рахунок відповідної субвенції з держаного бюджету місцевим бюджетам. З набранням чинності Закону України від 20.12.2016 № 1789-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" норма, що регламентувала здійснення видатків за рахунок субвенції (частина п`ята статті 102), з 01.01.2017 виключена. На сьогодні місцеві органи виконавчої влади мають можливість самостійно визначати обсяг пільгових перевезень та відповідно до статі Бюджетного кодексу України передбачати видатки, забезпечуючи, при цьому контроль за ефективним і цільовим використанням коштів на ці цілі. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову 14 березня 2018 року № 197, якою затверджено Порядок: надання пільг у готівковій формі з оплати проїзду усіма видами транспорту загального користування на міських, приміських та міжміських маршрутах. Даною Постановою визначено основні правові та організаційні засади надання компенсаційних виплат окремим категоріям громадян, які мають право на пільговий проїзд. Фінансування витрат, пов`язаних з наданням пільг у готівковій формі оплати проїзду усіма видами транспорту загального користування міських, приміських та міжміських маршрутах, буде здійснюватися за рахунок місцевих бюджетів. Разом із цим, за інформацією керівництва ТОВ "Стецтранс сервіс встановлено, що оскільки на сьогодні жодного договору із автопідприємством органами місцевого самоврядування не укладено, підприємство тимчасово за власний рахунок перевозить окремі пільгові категорії громадян, а саме: учасників АТО та членів сімей загиблих учасників АТО, інвалідів І групі осіб, що супроводжують особу з інвалідністю І групи у кількості не більше двох квитків на один рейс.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Разом з тим, аналіз наведених нормативних актів дає підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 як інвалід другої групи має право на пільговий проїзд автобусними маршрутами загального користування, при цьому суд не погоджується з посиланнями сторони відповідача, що види та обсяги пільгових перевезень визначаються саме договором на право обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, а також те, що право на пільговий проїзд залежить від укладення договору про відшкодування перевізнику витрат на пільгові перевезення, оскільки такі доводи суперечать положенням ст.12 ЗУ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , яка встановлює право відповідного пільговика на безкоштовний проїзд не ставлячи його реалізацію у залежність від вирішення питання про відшкодування перевізнику відповідних витрат, а також вимогам ст. 38-1 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , якими передбачено, що звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається, відмова в пільговому перевезенні пасажира на підставі відсутності відповідного державного фінансування перевізника суперечать вимогам закону.

Згідно частини другої ст. 29 Закону України Про автомобільний транспорт органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону, однак пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

За приписами ч.1 ст. 31 Закону України Про автомобільний транспорт відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

А тому відповідні правовідносини щодо компенсації вартості пільгових перевезень повинні вирішуватися між перевізником та органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування без звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом.

З огляду на наведене, невизнане відповідачем право позивача підлягає захисту судом шляхом визнання права ОСОБА_1 , як інваліда 2 групи, на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) автомобільного транспорту, що здійснюються Товариством з обмеженою відповідальністю за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранс-сервіс" в період з 1 жовтня по 15 травня щороку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем доведено той факт, що відповідачем порушені норми законодавства в частині пільгового перевезення позивача, у зв`язку з чим позивачу завдану матеріальну шкоду, однак враховуючи докази надані позивачем та виходячи з принципу диспозитивної цивільного судочинства щодо заявлених меж позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особа, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі у дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Слід зазначити, що суд критично ставиться до твердження сторони відповідача про те, що долучені позивачем квитки не містять достатньої та переконливої інформації, що позивав їх придбав, оскільки як встановлено судом, квитки не являються іменними, встановлений зразок квитка містить інформацію щодо перевізника, номеру квитка та його вартості, а тому іншу інформацію окрім визначену на квитку позивач надати не міг.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України Про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

У позовній заяві позивач як на правову підставу для відшкодування моральної шкоди послався на ст. 23 ЦК України, яка передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, та просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.

Судом встановлено, що між сторонами виникли зобов`язання перевезення, які врегульовані відповідними нормами законодавства, зокрема, ст. ст. 910, 911 ЦК України, разом з тим відшкодування моральної (немайнової) шкоди в договірних правовідносинах може здійснюватися виключно у випадках, прямо передбачених законом, а також, якщо умови про відшкодування прописані в укладеному договорі.

У п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз`яснено, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст.920 ЦК України).

Згідно зі ст. 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України Про автомобільний транспорт договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.

Отже, правовідносини сторін випливають з договірних відносин щодо надання транспортних послуг, при цьому договором про надання транспортних послуг не передбачено відшкодування моральної шкоди.

А тому, оскільки встановлено, що між сторонами виникли правовідносини обумовлені договором перевезення, за яким відшкодування моральної шкоди не передбачено, разом з тим заподіяння позивачеві шкоди здоров`ю чи майну не встановлено, тому в задоволенні позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до частини другої ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, суд приходить до висновку, по позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача на користь держави в розмірі 1680,60 грн. за позовні вимоги майнового та немайнового характеру, від сплати якого був звільнений позивач при подачі позову до суду.

Враховуючи наведене та керуючись Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , Законом України Про автомобільний транспорт , Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту , затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 176 від 18 лютого 1997 року, ст.ст. 910, 911, 920 Цивільного кодексу України, ст.ст. 6, 7, 10-13, 18, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранс-сервіс" про стягнення матеріальної шкоди, залишити без розгляду.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранс-сервіс" про захист прав споживачів, стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.

Визнати право ОСОБА_1 , інваліда ІІ групи загального захворювання, на пільговий проїзд з 50 % знижкою вартості транспортом загального користування міжміського сполучення з 1 жовтня по 15 травня щороку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранс-сервіс" на користь ОСОБА_1 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранс-сервіс" на користь держави 1681,60 грн. судового збору.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтранс-сервіс" (10014, м. Житомир, вул. Перемоги, 4, кв. 1, код ЄДРПОУ 38862251).

Суддя Богунського районного

суду м. Житомира І.Г. Перекупка