Вирок

від 10.06.2020 по справі 564/1004/20

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/1004/20

10 червня 2020 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1

з участю секретаря - ОСОБА_2

з участю прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Костопіль обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Золотолин, Костопільського району, Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України

ВСТАНОВИВ:

З обвинувального акту вбачається, що 12.07.2017 року рішенням двадцятої сесії сьомого скликання Золотолинської сільської ради Костопільського району Рівненської області №159 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,7023 га, кадастровий номер 5623483402:02:001:0037 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) в с. Комарівка, Костопільського району Рівненської області.

11.12.2017 року ОСОБА_4 здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5623483402:02:001:0037, площею 0,7023 гектара.

Відповідно до пункту «а» ч.1 ст.91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 168 Земельного кодексу України ґрунти земельних ділянок є об`єктом особливої охорони. Власники землі ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

При цьому, п.3 ст.20 Земельного кодексу України передбачено, що зміна цільового призначення земельної ділянки, належної особі на праві приватної власності, в межах населеного пункту відбувається виключно на підставі рішення сільської, селищної чи міської ради, за ініціативи власника земельної ділянки з обов`язковим виготовленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, з обов`язковим погодженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до вимог статті 186-1 Земельного кодексу України.

Водночас, ОСОБА_4 в порушення вимог земельного законодавства, не ініціюючи перед Золотолинською сільською радою Костопільського району, Рівненської області питання зміни цільового призначення належної йому на праві власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,7023 гектара, кадастровий номер 5623483402:02:001:0037, що розташована в с. Комарівка, Костопільського району, Рівненської області, не маючи затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву, вирішив без зміни цільового призначення земельної ділянки та переведення її в землі водного фонду, облаштувати на частині вищевказаної земельної ділянки штучну водойму для власних потреб.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи умисно, протиправно, проявляючи безгосподарність при використанні належної йому земельної ділянки площею 0,7023 гектара, кадастровий номер 5623483402:02:001:0037, яка належить до земель сільськогосподарського призначення, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (рілля), що розташована в с. Комарівка, Костопільського району, Рівненської області, протягом квітня місяця 2018 року (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) із застосуванням техніки, здійснив зняття ґрунтового покриву та незаконно облаштував на частині вищевказаної земельної ділянки штучну водойму (ставок) загальною площею 0,06 га, яку з квітня місяця 2018 року по даний час використовує для власних потреб.

Внаслідок облаштування ОСОБА_4 штучної водойми (ставка) на наданій йому для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення (рілля) земельній ділянці площею 0,7023 гектара, кадастровий номер 5623483402:02:001:0037, що розташована в с. Комарівка, Костопільського району, Рівненської області, без зміни її цільового призначення, частина земельної ділянки площею 0,06 га безпідставно була виведена з сільськогосподарського обороту.

Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 254 КК України, які виразились у безгосподарському використанні земель, що спричинило виведення землі із сільськогосподарського обороту.

12 травня 2020 року між прокурором, який здійснює процесуальне керівництво ОСОБА_3 , обвинуваченим ОСОБА_4 та його захисником ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, яку подано до суду для затвердження.

В угоді про визнання винуватості від 12 травня 2020 року прокурор та обвинувачений виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 254 КК України, які ніким не оспорюються, зазначили істотні для даного кримінального провадження обставини.

Згідно угоди про визнання винуватості ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав вину у зазначеному злочині, зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри в судовому провадженні.

Сторонами кримінального провадження узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_4 буде призначено покарання за ч. 1 ст. 254 КК України у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн., без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України визнав та зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ч.2 ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, згідний з видом покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Враховуючи викладене, вивчивши надані матеріали кримінального провадження, заслухавши думку прокурора, захисника, які не заперечували проти затвердження угоди про визнання винуватості, пояснення обвинуваченого, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

Судом перевірено, що за своїм змістом укладена угода про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України, а також відсутні підстави для відмови у її затвердженні, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України.

Суд вважає доведеним в підготовчому судовому засіданні, що ОСОБА_4 вчинив злочин, який по категорії тяжкості відноситься до злочинів невеликої тяжкості, а саме безгосподарське використання земель, що спричинило виведення землі із сільськогосподарського обороту, а тому його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 254 КК України.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Виходячи із викладеного, суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 12 травня 2020 року між прокурором Костопільського відділу Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374, 468, 469, 473, 474, 475 КПК України, ч. 1 ст.254 КК України, суд

ЗАСУДИВ:

Угоду про визнання винуватості від 12 травня 2020 року по кримінальному провадженні №12020180150000261 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України, укладену між прокурором Костопільського відділу Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 - затвердити.

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України та призначити узгоджене покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн., без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

На вирок суду може бути подана апеляцiя до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

СуддяОСОБА_1