Рішення

від 10.06.2020 по справі 502/2097/19

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/2097/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2020 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Балана М.В.,

за участі секретаря судового засідання Урсул Г.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кілія справу за заявою

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2

заінтересована особа:

Головне управління держгеокадастру в Одеській області відділ у Кілійському районі

про

встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника 16.10.2019 року звернулася до Кілійського районного суду Одеської області з заявою про встановлення факту належності їй державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії Р1 № 493433, виданого 18.10.2001 року, кадастровий номер 5122310100:01:001:0314, розташован на території Кілійської міської ради Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва де зазначені анкетні дані власника ОСОБА_2 .

В обґрунтування викладених вимог представник заявника зазначив, ОСОБА_2 , є власницею земельної ділянки площею 2,83 га кадастровий номер 5122310100:01:001:0314, на підтвердження свого права власності вона в 2001 році отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії Р1 №493433, виданий 18.10.2001 та отримала витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про ре єстрацію прав та їх обтяжень однак в цих документах зазначено по батькові заявниці, з по милкою, яка була допущена ще при видачі їй старого паспорту, а саме замість ОСОБА_2 за значено ОСОБА_2 . На теперішній час побачивши помилку в паспорті в написані по батькові заявниця ви правила цю помилку шляхом заміни паспорта де вже зазначені правильні її анкетні дані згід но свідоцтва про народження її та документів батька, як ОСОБА_2 . Після отримання нового паспорта заявниця практично змогла виправити всі докумен ти, окрім документів про право власності на вищезазначену земельну ділянку. На звернення до управління держгеокадастру щодо виправлення або заміни державного акту про право власність на землю заявниця отримала відповідь про неможливість заміни та виправлення до кументи та рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання належності докумен ту. Наявність помилок у державному акті на право власності на земельну ділянку утворюють для заявниці труднощі у належному розпорядженні своєю власністю, в першу чергу у укладанні договору оренди земельних ділянок та отримання доходів від своєї власності, а у подальшому і у вільному продажу або передачі у спадок земельної ділянки.

Заявник, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася. 09.06.2020 року до канцелярії суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи за її та представника відсутності.

Представник заінтересованої особи, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, однак від нього на адресу суду надійшла заява, відповідно до якої він зазначає, що заявлені вимоги визнає в повному обсязі та просить розглянути справу за відсутності заінтересованої особи.

На підставі вищезазначеного суд ухвалює рішення за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою, в порядку передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Як зазначено у ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши надані письмові докази та розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог, суд достовірно встановив такі факти та відповідні їм правовідносини:

З копії державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 493433, виданого 18.10.2001 року на підставі рішення виконкому Кілійської міської ради народних депутатів Кілійського району Одеської області від 19.07.2001 року №159, вбачається, що ОСОБА_2 передано у приватну власність земельна ділянка площею 2,83 гектарів, розташовану на території Кілійської міської ради та передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 16041836 від 13.01.2014 року, земельна ділянка з кадастровим номером : 5122310100:01:001:0314, площею 2,83 га, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 493433, виданий 18.10.2001 року, виданий виконавчим комітетом Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області.

Згідно копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 19.10.1998 року Кілійським РВ УМВС України в Одеській області, прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З копії нового паспорта громадянина України № НОМЕР_2 , виданого органом 5133 28.08.2019 року, вбачається, що по батькові заявника ОСОБА_2 .

Відповідно до повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Кілійського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_2 , актовий запис № 165, батьками якої вказані ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

З відповіді відділу у Кілійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеькій області 26.09.2019 року № 672/138-19 вбачається, що законодавством України не передбачено виправлення помилок в Державних актах на землю, у зв?язку з чим рекомендовано заявнику звернутися до суду.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

В п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення № 5 від 31.03.1995 року, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються в судовому порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх установлення.

У зв`язку з набранням чинності з 01.01.2013 року Закону України Про Державний земельний кадастр , постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру та відповідно до ст. 126 Земельного Кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а саме органом державної реєстрації прав.

Тому, з 01.01.2013 року органи Держземагентства позбавлені повноважень щодо реєстрації прав власності та користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , виникнення права власності на нерухоме майно підтверджується свідоцтвом про право власності і видається, зокрема, фізичним чи юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

На підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 9 вересня 2013 року № 537 втратила чинність Інструкція про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затверджена наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 22 червня 2009 року № 325, якою було врегульовано, серед іншого, питання видачі нового державного акта взамін зіпсованого.

Оскільки заявник позбавлений можливості в позасудовому порядку виправити допущену помилку, суд вважає, що право власника землі підлягає судовому захисту, шляхом встановлення факту, що має юридичне значення, за правилами окремого провадження.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищезазначене, а також зважаючи не те, що заявник дійсно позбавлений змоги в повній мірі користуватися та розпоряджатися своїм майном через неправильність запису у правовстановлюючому документі, а також на відсутність можливості в позасудовому порядку внести виправлення до правовстановлюючого документу, суд вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12,13,18,76-81, 263-265,293-294, 315-316 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , заінтересована особа:Головне управління держгеокадастру в Одеській області відділ у Кілійському районі про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт належності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 493433, виданого 18.10.2001 року на підставі рішення виконкому Кілійської міської Ради народних депутатів Кілійського району Одеської області від 19.07.2001 року №159, кадастровий номер 5122310100:01:001:0314, на ім`я ОСОБА_2 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Одеського апеляційного суду.

Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан