Рішення

від 10.06.2020 по справі 120/1533/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 червня 2020 р. Справа № 120/1533/20-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу

за позовом: приватного акціонерного товариства "Вінницька обласна друкарня"

до: управління Держпраці у Вінницькій області

про: скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

приватне акціонерне товариство "Вінницька обласна друкарня" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління Держпраці у Вінницькій області, в якій просить:

- визнати дії протиправними та скасувати постанову про накладення штрафу № ВН 7582/199/АВ/ТД-ФС від 23.03.2020 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що уповноваженими особами відповідача винесена постанова про накладення штрафу ПрАТ "Вінницька обласна друкарня" у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати за 1 найманого працівника без належного оформлення в розмірі 47230 грн.

Також зазначено, що інспекційне відвідування проведено з грубим порушенням Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", оскільки інспектори зробили помилковий висновок про допущення до роботи Зачіпенко ОСОБА_1 без укладення трудового договору.

Управління заперечило щодо задоволення позову, подавши відзив на нього, стверджує, що перевірка проведена у відповідності до вимог діючого законодавства на підставі звернення фізичної особи.

Звертає увагу, що під час виходу на місце перевірки встановлено факт допущення до роботи працівника без укладення трудового договору, оскільки між заявником та позивачем фактично присутній предмет трудової угоди.

Позивачем подано відповідь на відзив, якою заперечує проти позиції управління, яка фактично відтворюючи зміст та підстави позовної заяви.

Разом з відповіддю на відзив позивачем заявлено клопотання про витребування документів.

Ухвалою суду від 12.05.2020 року клопотання позивача задоволено.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив, що відповідно до пп. 2 п. 5 Порядку направлення на проведення інспекційного відвідування 06.02.2020 року № 42/04-03, наказу начальника управління від 06.02.2020 року № 91-О та на підставі заяви ОСОБА_2 , головним державним інспектором праці відділу з питань додержання законодавства про працю та зайнятість Кривонос Н.М. та за участі головного державного інспектора відділу праці Григоренко О.В, 07.02.2020 року проведено інспекційне відвідування ПрАТ "Вінницька обласна друкарня".

Під час інспекційного відвідування встановлено факт використання праці із ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин.

У результаті чого складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю № ВН 7582/199/АВ від 07.02.2020 року та припис про усунення виявлених порушень № ВН 7582/199/АВ/П від 14.02.2020 року.

Так в акті інспекційного відвідування зафіксовані порушення законодавства про працю, ст. 21 КЗпП, ч. 3 ст. 24 КЗпП, ПКМУ № 413- допущено до роботи без повідомлення ДФС про прийнятих працівників, ч. 2 ст. 30 ЗУ № 108, ч. 1 ст. 94 ЗУ 98 № 108 (роботодавцем не забезпечено достовірний облік витрат на оплату праці, заробітна плата не виплачувалася працівникам за виконану роботу), ст. 253 КЗпП працівникам до укладення трудового договору не забезпечено право на соціальне страхування.

За результатами огляду, уповноваженими особами управління Держпраці на підставі акту від 23.03.2020 року винесено постанову про накладення штрафу № ВН 7582/199/АВ/ТД-ФС у розмірі 47230 грн, за порушення абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України та внесених змін згідно із Законом України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України".

Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у ч. 4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог ст. 1, ст. 3, ч. 1, 4, 6 - 8, абз. 2 ч. 10, ч. 13 та 14 ст. 4, ч. 1 - 4 ст. 5, ч. 3 ст. 6, ч. 1 - 4 та 6 ст. 7, ст. 9, 10, 19, 20, 21, ч. 3 ст. 22 цього Закону.

Зокрема, згідно ч. 5 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", органи Держпраці при проведені заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу.

Перелік підстав для здійснення позапланового заходу (позапланової перевірки) визначено в ч. 1 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", відповідно до якої підставами для здійснення позапланових заходів, зокрема, є: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 від 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 від 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року № 1986-IV, та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю від 21.08.2019 року № 823.

Відповідно до п. 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з п.п. 1 п. 5 Порядку № 823 підставою для здійснення інспекційних відвідувань є звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

В такому випадку суд звертає увагу на те, що інспекційне відвідування проведене на підставі наказу начальника Управління Держпраці від 06.02.2020 року № 91-О "Про проведення інспекційного відвідування ПрАТ "Вінницька обласна друкарня" на підставі звернення ОСОБА_2 від 27.01.2020 року.

Окрім встановленого вище суд зазначає, що у разі наявності процедурних порушень при здійсненні інспекційного відвідування позивач міг захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, при цьому, якщо допуск до проведення заходу державного контролю відбувся, в подальшому предметом розгляду має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється контролюючим органом. Посадова особа відповідача була допущена позивачем до проведення контролюючого заходу, тому процедурні порушення, за їх наявності, не можуть бути підставою для визнання оскаржуваної постанови протиправною.

Вище встановлені обставини справи свідчать про наявність правових підстав для проведення інспекційного відвідування позивача та правомірність дій відповідача, що спростовує позицію про вихід за межі предмету перевірки. А відтак задоволення позовної вимоги в частині визнання протиправними дій управління Держпраці у Вінницькій області задоволеню не підлягає.

Пунктами 16 Порядку № 823 визначено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

З акту інспекційного відвідування від 07.02.2020 року № ВН 7582/199/АВ встановлено, що відповідачем встановлений факт допуску до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення територіального органу Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Щодо встановлених порушень, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 80.6 ст. 80 ПК України, під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тими, яким установлено апробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці. Зокрема перевіряються: штатний розклад і наказ про його затвердження, зміни; книги обліків наказів, руху трудових книжок; кадрові накази й накази по основній діяльності; табелі обліку робочого часу; трудові договори (контракти), зміни і доповнення до них; трудові книжки працівників і вкладиші до них; повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу, наказ (розпорядження) і заява про прийняття на роботу; цивільно-правові договори; документи, що підтверджують нарахування й виплату заробітної плати, авансу, індексації, відпускних і інших нарахувань працівникам; податкова звітність та звітність з єдиного внеску; інші документи, пов`язані з предметом перевірки.

Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин роботодавця з працівником, який здійснює трудову діяльність, у такого працівника можуть попросити пред`явити документи, що посвідчують особу або інші документи, які дозволять ідентифікувати особу (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Отже, перевіркою встановлено порушення вимог ч. 1 ст. 21 КЗпП України, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме встановлено факт використання праці найманого працівника, без належного оформлення трудових відносин.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" від 17.06.2015 № 413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.

Натомість визначення цивільно-правового договору передбачено ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Отже, предметом цивільно-правового договору можуть бути як роботи, які передбачають певний матеріальний результат, так і послуги, спожиті в процесі вчинення певної дії.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором метою договору є отримання певного результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Наведений висновок щодо застосування вказаних норм права викладений у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 року у справі № 587/1714/17.

Згідно висновку, викладеному Верховним Судом в постанові від 26.09.2018 року у справі № 822/723/17, основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт".

Крім того, приписами абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відтак, правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.

Пунктами 1-3 акту, складеного посадовими особами держпраці в основу порушення покладено усні свідчення працівників комп`ютерного відділу, про те, що ОСОБА_2 працював в комп`ютерному відділі ПрАТ "Вінницька обласна друкарня" дизайнером-верстатником.

Однак, із наявних матеріалі справи, судом встановлено, що вказаними співробітниками в пояснювальних записках на ім`я голови правління позивача зазначено, що жодних усних свідчень, а тим більше письмових пояснень нікому не надавали.

Більше того, в акті зазначено, що ОСОБА_2 працював дизайнером-верстатником, однак згідно наявного в матеріалах справи штатного розкладу, затвердженого головою правління ПрАТ "Вінницька обласна друкарня" такої посади, як дизайнера-верстатника в штаті взагалі не значиться.

Також, з журналу контролю за обліком приходу на роботу та виходу з роботи працівників підприємства, яким ведеться особистий контроль кожного працівника підприємства та у якому працівники особисто при прибутті на роботу та при виході з роботи ставлять свій підпис за період з 01.12.2019 року по 03.02.2020 року відсутні відомості про прихід чи вихід з роботи такого працівника, як ОСОБА_2 .

Отже, доказів, що вищезазначена особа була допущена до виконання робіт, а також, що вона має будь-які трудові чи цивільно-правові відносини та виконує певні роботи і послуги за замовленням або дорученням позивача, відповідачем до суду не надано.

На підставі вище зазначеного, суд приходить до висновку, що законні підстави для накладення штрафу відсутні, тому постанова про накладення штрафу № ВН 7582/199/АВ/ТД-ФС від 23.03.2020 року в сумі 47230 грн, підлягає скасуванню.

Застосовуючи приписи ст. 73 КАС України, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 2 вказаної статті передбачає, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних причин.

Оцінивши відповідно до ст.ст. 73, 74, 75, 76, 90 КАС України надані відповідачем докази, суд дійшов висновку, що вони у своїй сукупності є неналежними, які б доводили факт допуску ОСОБА_2 до виконання трудових обов`язків, тому дійшов висновку про недоведеність порушення позивачем норм КЗпП України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Вінницька обласна друкарня" (вул. Київська, 4б, м. Вінниця, ЄДРПОУ 02465619) до управління Держпраці у Вінницькій області (вул. Магістрацька, 37, м. Вінниця, ЄДРПОУ 39845483) про скасування постанови про накладення штрафу задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу № ВН 7582/199/АВ/ТД-ФС від 23.03.2020 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович