Рішення

від 01.06.2020 по справі 280/1398/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 року Справа № 280/1398/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945)

про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 13 лютого 2020 року № Ф-3601-56 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 12 258 (дванадцять тисяч двісті п`ятдесят вісім) гривень 84 коп.

Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач вказує, що під час провадження незалежної професійної діяльності дотримувалася усіх вимог щодо обов`язку сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у відповідності до чинного на певний період часу законодавства. Стверджує, що з 01.02.2018 по 15.03.2019 перебувала у трудових відносинах (як найманий працівник) з TOB СААД ЛІГАЛ (код 37814474), про що свідчить запис у трудовій книжці про прийняття її на посаду старшого юриста на підставі Наказу від 20.01.2018 №1/18-к. Роботодавцем TOB СААД ЛІГАЛ на підтвердження сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 видано довідку від 25.02.2019 № 36/19. У зв`язку із припиненням з 16.03.2019 трудових відносин з TOB СААД ЛІГАЛ , ОСОБА_1 , як особою, що провадить незалежну професійну діяльність, у відповідності до Закону, було сплачено єдиний соціальний внесок за березень, квітень, травень, червень 2019 року. Зазначає також, що з 10 травня 2019 року і по теперішній час перебуває у трудових відносинах (як найманий працівник) з ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом , про що свідчить запис у трудовій книжці про прийняття на посаду юрисконсульта 1 категорії відділу претензійно-позовної роботи департаменту захисту майнових прав та законних інтересів виконавчої дирекції з юридичних питань та супроводу процедур закупівель на підставі Наказу від 07.05.2019 № 522-К. Таким чином, вказує, що з 01 лютого 2018 року по 15 березня 2019 року та з 10 травня 2019 року по теперішній час єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_1 сплачується роботодавцем, в інші періоди - нею самостійно. Вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивач вважає такою, що порушує його законні права та інтереси, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, 01.04.2020 до суду надійшов відзив на адміністративний позов (вх. №15750), в якому зазначає, що ОСОБА_1 здійснює індивідуальну адвокатську діяльність та з 13.05.2016 перебуває на обліку як самозайнята особа в Головному управлінні ДПС у Запорізькій області. Вказує, що робота позивача за трудовим договором на підприємстві не виключає можливості провадження ним незалежної професійної діяльності. Відповідно до вимог чинного законодавства ОСОБА_1 , як особі яка провадить незалежну професійну діяльність, було нараховано єдиний внесок за ІV квартал 2018 року, та за І-ІV квартали 2019 року. Стверджує, позивач належним чином не виконувала норми ст. 9 Закону України № 2464, а саме єдиний внесок на відповідні рахунки не сплачено. Вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 року № Ф-3601-56 у сумі 12258,84 грн. законною, та такою що не підлягає скасуванню. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 10.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи призначено на 09.04.2020 без виклику сторін.

Ухвалою суду від 09.04.2020 витребувано від ГУ ДПС у Запорізькій області додаткові докази.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з п. 3 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

ОСОБА_1 є адвокатом про що свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №920 від 09.12.2011.

13.02.2020 року ГУ ДПС у Запорізькій області сформована оскаржувана податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3601-56, якою ОСОБА_1 визначено суму боргу з ЄСВ у розмірі 12258,84 грн.

Не погодившись із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки) позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 13 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464- VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Суд зауважує, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Вказаний правовий висновок сформовано Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 по справі №160/3114/19.

Так, з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 за кодом бюджетної класифікації 71040000 у 2018 році та 2019 році проведені нарахування як особі, що провадить незалежну професійну діяльність - адвокату, а саме:

21.01.2019 року - 2457,18 грн. (3723 грн.*22% *3 місяці) - єдиний внесок, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю за IV квартал 2018 року.

19.04.2019 року - 2754,18 грн. (4173 грн.*22% *3 місяці) - єдиний внесок, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю за І квартал 2019 року;

19.07.2019 року - 2754,18 грн. (4173 грн.*22% *3 місяці) - єдиний внесок, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю за II квартал 2019 року;

21.10.2019 року - 2754,18 грн. (4173 грн.*22% *3 місяці) - єдиний внесок, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю за III квартал 2019 року;

20.01.2020 року - 2754,18 грн. (4173 грн.*22% *3 місяці) - єдиний внесок, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю за IV квартал 2019 року.

Натомість, у період з 01.02.2018 по 15.03.2019 позивач був найманим працівником на ТОВ СААД ЛІГАЛ , що підтверджується довідкою вих. № 36/19 від 25.02.2019, та копією трудової книжки. А також, згідно довідки від 25.02.2020 № вих.84/15 та трудової книжки у період з травня 2019 року по січень 2020 року ОСОБА_1 працювала на ДП НАЕК Енергоатом на посаді юрисконсульта І категорії.

У ці періоди роботодавці сплачували за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що підтверджується також вищезазначеними довідками.

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально судом не встановлено.

За вказаних обставин варто зазначити, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в періоди роботи найманим працівником нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Щодо періодів, коли позивач не була найманим працівником, зокрема, січень 2018 року, квітень 2019 року, слід зазначити наступне.

Згідно інтегрованої картки платника податків 21.01.2019 ОСОБА_1 нараховано 2754,18 грн., при цьому, 03.04.2019 по даному обліковому рахунку сплачено 918,06 грн., що дорівнює сумі єдиного внеску, яку мала сплачувати позивач за один місяць (січень 2018 року). Крім того, по обліковому рахунку ОСОБА_1 17.07.2019 зараховано 2754,18 грн. (за квітень, травень, червень 2019 року).

Оплата ЄСВ за вказані періоди позивачем підтверджується також квитанцією № 0.0.1315101190 від 03.04.2019, квитанцією № 17.07.2019 № 35 (а.с. 51).

Тож, як свідчать матеріали справи у спірні періоди роботодавцями ОСОБА_1 та нею самою у повному обсязі сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому, недоїмка, що призвела до формування оскаржуваної вимоги виникла внаслідок безпідставного, як вже встановлено судом, нарахування ОСОБА_1 сум ЄСВ як особі, що провадить незалежну професійну діяльність у періоди перебування її у статусі найманого працівника.

Враховуючи викладене, вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 13 лютого 2020 року № Ф-3601-56 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 12 258 (дванадцять тисяч двісті п`ятдесят вісім) гривень 84 коп. суд вважає такою, що винесена безпідставно та всупереч вимогам законодаства.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що позовну заяву належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправною та скасування вимоги, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 13 лютого 2020 року № Ф-3601-56 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 12 258 (дванадцять тисяч двісті п`ятдесят вісім) гривень 84 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення у повному обсязі складено та підписано 01 червня 2020 року.

Суддя Л.Я. Максименко