Рішення

від 10.06.2020 по справі 440/4852/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4852/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

10 грудня 2019 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога" (надалі по тексту також - позивач, СТОВ "Перемога") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2019 № 0000581401, № 0000561401, № 0000571401, № 0000591401, № 0000601401.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1209721,00 грн; абз. е пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.68.1 ст.168 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 19513,53 грн; пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, абз. а п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого встановлено заниження військового збору у розмірі 1333,42 грн; абз. б п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого встановлено подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку за ф.1-ДФ; п.85.4 ст.85 ПК України, а саме, ненадання належним чином завірених копій первинних фінансово-господарських документів. Наголошував, що придбаний позивачем автомобіль Hyundai GRAND SANТA FE призначений для використання у межах діяльності, пов`язаної з виробництвом сільськогосподарської продукції, а тому сплачена в ціні автомобіля сума податку на додану вартість платником правомірно віднесена до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування. Крім того, зазначав, що дане порушення зафіксоване поза межами строку встановлено положеннями статті 102 Податкового кодексу України. Звернув увагу на помилковість висновків контролюючого органу в частині отримання підприємством компоненту дизельних палив газоконденсатного ТТУ 23919929.011-2000 та суміші парафінових вуглеводнів стабілізованої ТУ У 06.1-25158009-006:2015 проведено по рахунку 233, а, значить їх використання відбулося в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Наголосив на використанні останніх в господарських цілях для досушування зернових на власній сушарці, яка розміщена на центральному складі. Окремо наголосив про незазначення інспектором в акті перевірки про сушарку шахтного типу М-819, яка і використовується для сушки зерна. В частині порушень стосовно реалізації автомобіля Renault Kangoo ОСОБА_1 , та як наслідок висновку про отримання додаткового блага такою особою у вигляді знижки вартості придбаного легкового автомобіля у розмірі 88895 грн, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 19513,53 грн, наголосив про безпідставне неврахування перевіряючими факту наявного у такого транспортного засобу пробігу. Також, не відповідає дійсності і встановлені актом перевірки факти ненадання запитуваних документів станом на 15.08.2019, оскільки запит про надання останніх було надано в передостанній день проведення перевірки і за усною домовленістю з перевіряючими такі документи були підготовлені, однак ревізор на підприємство так і не з`явився. Виходячи з викладеного вище, позивач просив визнати протиправними та скасувати вищезазначені податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 прийнято позовну заяву до судового розгляду та провадження у справі за даним позовом відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

27.01.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача наполягав на обґрунтованості вказаних порушень та правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень. Стосовно використання автомобіля Hyundai GRAND SANТA FE, зазначив, що оскільки останній є легковим, отже, як за своїми технічними характеристиками, так і за функціональним призначенням не міг використовуватись у виробництві сільськогосподарської продукції, у зв`язку з чим СТОВ "Перемога" не мало підстав для включення до складу податкового кредиту за спеціальною декларацією з податку на додану вартість такого транспортного засобу. Також, зазначив, що в ході перевірки встановлено відпуск компоненту дизельних палив газоконденсатного ТТУ 23919929.011-2000 та суміші парафінових вуглеводнів стабілізованої ТУ У 06.1-25158009-006:2015 на підставі накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів форма № М-11 та проведення вказаних операцій в бухгалтерському обліку по субрахунку 233. Якщо вищезазначені компонент дизельних палив газоконденсатного та суміші парафінових вуглеводнів стабілізованої використано для заправки с/г техніки, як дизельне пальне, то: номенклатура товару в податкових накладних, в порушення абз. е п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, не відповідає фактичному постачанню; використання такого товару в операціях, що не є господарською діяльністю підприємства. Також, порушення обґрунтовується тим, що згідно технічних паспортів, наданих у перевірки, для заправки сільгосптехніки, яка обліковувалася на підприємстві використовує дизельне пальне та бензин, а не вищезазначений компонент дизельних палив газоконденсатного та суміші парафінових вуглеводнів стабілізованої. Крім того, здійснена реалізація автомобіля Renault Kangoo ОСОБА_1 зі знижкою, що встановлена шляхом розрахунку як різниця між первісною вартістю автомобіля (згідно акту приймання - передачі основних засобів) та середньо-ринковою вартістю автомобіля, розрахованою за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за формулою. Також надано пояснення по суті нарахування військового збору /а.с. 211-216, т.1/.

28.01.2020 до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій письмових документів, відповідно до якого представником позивача подано копію рішення суду за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення стосовно директора СТОВ "Перемога" та головного бухгалтера такого підприємства /а.с. 231-234, т.1/.

20 лютого 2020 року до суду надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких представник відповідача, наполягаючи на відмові у задоволенні позову, зазначив, що за результатами направлення запиту від 23.07.2019 № 1/23-07-19 про надання документів не було надано належних документів. При цьому, зазначено, що надані на акт перевірки заперечення відповідачем не враховано при розгляді, оскільки в ході перевірки встановлено, що СТОВ "Перемога" не має власних потужностей для зберігання зернових культур, а вся вирощена продукція безпосередньо з лану транспортується на інші підприємства для сушки, очищення та зберігання. Також, зазначено, що надані у ході розгляду заперечення акти списання повністю суперечать первинним документам, та їх відображенням у регістрах бухгалтерського обліку. Крім того, наголошено, що грошові зобов`язання у розмірі 184750,00 грн в частині порушення з придбання легкового автомобіля Hyundai GRAND SANТA FE не визначались до сплати відповідачем при винесенні податкового повідомлення-рішення від 12.09.2019 № 0000561401, що підтверджується розрахунком сум ПДВ до такого податкового повідомлення-рішення /а.с. 9-11, т.2/.

Ухвалою суду від 20 лютого 2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів.

16.03.2020 до суду надійшла відповідь на відзив (12.03.2020 надійшов на електронну пошту суду, однак не був скріплений електронним цифровим підписом), відповідно до якої представник позивача, наполягаючи на раніше викладених аргументах, надав більш детальні пояснення на спростування встановлених відповідачем порушень /а.с. 115-120, т.2/.

Ухвалою суду від 31.03.2020 витребувано докази від сторін, закрито підготовче провадження у справі, а також призначено справу до судового розгляду по суті у письмовому провадженні /а.с. 127-128, т.2/.

13.04.2020 до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача по суті витребуваних ухвалою суду доказів /а.с. 134-138, т.2/.

01.06.2020 до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи копій документів /а.с. 154-245,т.2/.

При цьому, судом враховується, що 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (№540-IX).

Положеннями такого закону, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України розділ VI "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 3 такого змісту:

" 3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи , апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину .

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

В період з 27.06.2019 по 08.08.2019 фахівцями ГУ ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку СТОВ "Перемога" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.03.2019.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем під сумнів не ставились.

За результатами перевірки складено акт від 15.08.2019 № 989/16-31-14-01-10/03770477 (надалі по тексту також акт перевірки) /а.с. 86-115, т.1/, відповідно до висновків якого зафіксовано порушення СТОВ "Перемога":

- п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1209721,00 грн, у т.ч. по періодах: лютий 2016 року -184750,00 грн, березень 2016 року - 82260,00 грн, квітень 2016 року - 61278 грн, червень 2016 року - 61659,00 грн, липень 2016 року - 74493,00 грн, серпень 2016 року - 172630,00 грн, вересень 2016 року - 108314,00 грн, листопад 2016 року - 85437,00 грн, березень 2017 року - 97720,00 грн, квітень 2017 року - 101218,00 грн, червень 2017 року - 80008,00 грн, вересень 2017 року - 99954 грн;

абз. е пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.68.1 ст.168 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 19513,53 грн, у тому числі листопад 2018 року - 19513,53 грн;

пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, абз. а п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого встановлено заниження військового збору у розмірі 1333,42 грн, у т.ч. за листопад 2018 року - 1333,42 грн;

абз. б п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого встановлено подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку за ф.1-ДФ;

п.85.4 ст.85 ПК України, а саме, ненадання належним чином завірених копій первинних фінансово-господарських документів.

Не погоджуючись з актом перевірки, позивач направив до ГУ ДПС у Полтавській області заперечення разом з доданими до нього документами /а.с. 121-132, т.1/.

Листом від 09.09.2019 № 437/10/16-31-05-01 ГУ ДПС у Полтавській області "Про надання відповіді на заперечення" повідомлено про визнання вірними висновків акта перевірки в наступній редакції:

"Перевіркою встановлено порушення СТОВ "Перемога":

1. п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1209721,00 грн, у т.ч. по періодах: лютий 2016 року -184750,00 грн, березень 2016 року - 82260,00 грн, квітень 2016 року - 61278 грн, червень 2016 року - 61659,00 грн, липень 2016 року - 74493,00 грн, серпень 2016 року - 172630,00 грн, вересень 2016 року - 108314,00 грн, листопад 2016 року - 85437,00 грн, березень 2017 року - 97720,00 грн, квітень 2017 року - 101218,00 грн, червень 2017 року - 80008,00 грн, вересень 2017 року - 99954 грн;

абз. е пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.68.1 ст.168 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 14940,44 грн, у тому числі листопад 2018 року - 14940,44 грн;

пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, абз. а п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого встановлено заниження військового збору у розмірі 1020,93 грн, у т.ч. за листопад 2018 року - 1020,93 грн;

абз. б п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого встановлено подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку за ф.1-ДФ;

п.85.4 ст.85 ПК України, а саме, ненадання належним чином завірених копій первинних фінансово-господарських документів" /а.с. 133-138, т.1/.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 12.09.2019:

№0000561401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 931601,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 745281,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -186320,25 грн /а.с. 116, т.1/;

№0000591401, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 26008,59 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 19513,53 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1616,68 грн, сума пені - 1616,68 грн /а.с. 118, т.1/;

№0000571401, яким визначено грошове зобов`язання з військового збору у загальному розмірі 1777,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 1333,42 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 333,36 грн, сума пені 110,47 грн /а.с. 117, т.1/;

№0000581401, яким застосовано адмінштраф у розмірі 510,00 грн /а.с. 120, т.1/.

№0000601401, яким застосовано штрафну санкцію з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн /а.с. 119, т.1/.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, за результатами якого останні залишені без змін /а.с. 156-175,т.1/.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

При оцінці правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 12.09.2019 №0000561401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 931601,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 745281,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -186320,25 грн /а.с. 116, т.1/, суд зазначає наступне.

Предметом доказування в даній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит з податку на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит з податку на додану вартість.

Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні (в електронному або паперовому вигляді), первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 209.1 ст. 209 ПК України, в редакції яка діяла до 01.01.2017, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до пункту 5 розділу 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 28.01.2016 №21, в редакції чинній до 01.01.2017, платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110, подають податкову декларацію з позначкою "0121" / "0122" / "0123" (далі - декларація 0121 - 0123), яка є невід`ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

За змістом пп. 209.15.1 ст. 209 ПК України виробничими факторами, за рахунок яких сформовано податковий кредит, є:

а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку:

- сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин;

- пакування та підготовка до продажу, у тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції (01.41.0 КВЕД);

- зберігання сільськогосподарської продукції;

- вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів;

- отримання послуг з використання сільськогосподарської техніки, крім отримання її у фінансову оренду (лізинг);

- отримання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління (74.14.0 КВЕД);

- знищення бур`яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин;

- експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ і сільськогосподарських угідь;

- розділ м`яса для товарної кондиції.

Відповідно до положень Податкового кодексу України, стаття 209 втратила чинність з 1 січня 2017 року.

При наданні оцінки доводам сторін, суд звертає увагу, що відповідно до висновків акту перевірки, зокрема, зафіксовано порушення СТОВ "Перемога" п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1209721,00 грн, у т.ч. по періодах: лютий 2016 року -184750,00 грн, березень 2016 року - 82260,00 грн, квітень 2016 року - 61278 грн, червень 2016 року - 61659,00 грн, липень 2016 року - 74493,00 грн, серпень 2016 року - 172630,00 грн, вересень 2016 року - 108314,00 грн, листопад 2016 року - 85437,00 грн, березень 2017 року - 97720,00 грн, квітень 2017 року - 101218,00 грн, червень 2017 року - 80008,00 грн, вересень 2017 року - 99954 грн

У той же час варто наголосити, що грошові зобов`язання за лютий 2016 року у розмірі 184750,00 грн в частині порушення з придбання легкового автомобіля Hyundai GRAND SANТA FE, а також березень 2016 року - 82260,00 грн, квітень 2016 року - 61278 грн, червень 2016 року - 61659,00 грн, липень 2016 року - 74493,00 грн в частині порушень з придбання компоненту дизельних палив та суміші парафінових вуглеводнів у ФОП ОСОБА_2 не визначались до сплати відповідачем при винесенні податкового повідомлення-рішення від 12.09.2019 № 0000561401, відтак вказані порушення не підлягають оцінці судом при встановленні правомірності винесення такого повідомлення-рішення.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами СТОВ Перемога є сільськогосподарським виробником.

Надаючи оцінку доводам відповідача в частині порушень з придбання компоненту дизельних палив та суміші парафінових вуглеводнів у ФОП ОСОБА_2 , суд зауважує, що відповідно до акту перевірки аналізуючи первинні документи, згідно яких відбулося постачання ПММ фахівцями контролюючого органу встановлено, що серед постачаємого палива відбувалось і постачання абсорбенту (компонент дизельних палив) газоконденсатного ТУУ 23919929.011-2000 та суміші парафінових вуглеводнів стабілізованої ТУ У 06.1-25158009-006:2015 на загальну суму 6149821,79 грн, у т.ч. ПДВ 1024970,30 грн. Як зазначено в акті перевірки, з центрального складу підприємства компонент дизельних палив газоконденсатний ТУУ 23919929.011-2000 та суміші парафінових вуглеводнів стабілізованої ТУ У 06.1-25158009-006:2015 відпуск матеріалів відбувався на підставі Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів форма № М-11 по субрахунку 233. Згідно актів списання ПММ СТОВ "Перемога" дані речовини були використані для заправки сільгосптехніки, як дизельне пальне. Згідно коду УКТ ЗЕД 270900 - Паливо мінеральне; нафта та продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні. Тобто для заправки сільгосптехніки вони не могли використовуватися по фізико-хімічним властивостям.

Надаючи оцінку викладеному в акті перевірки, варто звернути увагу, що відповідачем помилково визначено, що відпуск вказаних матеріалів відбувався з центрального складу , тоді як з досліджених в ході судового розгляду справи копій перелічених накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів форма № М-11 встановлено, що їх відпуск здійснювався на центральний склад (про що зазначено в графі "Кому") /а.с. 58-78, т.1/.

Крім того, зазначаючи про неможливість використання для заправки сільгосптехніки по фізико-хімічним властивостям вказаних вище ПММ відповідачем фактично проігноровано факт наявності у СТОВ "Перемога" сушарки зернової /а.с. 80, т.1/, робота якої згідно пояснень позивача та наданих доказів забезпечується за рахунок спалювання абсорбенту (компонент дизельних палив) газоконденсатного ТУУ 23919929.011-2000 та суміші парафінових вуглеводнів стабілізованої ТУ У 06.1-25158009-006:2015.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 10 за січень 2012-жовтень 2019 в основних засобах позивача, крім іншого знаходився склад ПММ /а.с.199-210 т.2/.

При цьому, суд наголошує, що встановлюючи порушення в цій частині, відповідачем в акті перевірки зазначено, що у додатку 17 до акту перевірки наведено перелік сільгосптехніки, яка обліковувалася на підприємстві.

Згідно технічних паспортів, наданих у ході перевірки, наведена у переліку техніка, використовує для заправки дизельне пальне та бензин.

По-перше: якщо компонент дизельних палив газоконденсатний ТУУ 23919929.011-2000 та суміші парафінових вуглеводнів стабілізованої ТУ У 06.1-25158009-006:2015 було списано СТОВ ПЕРЕМОГА та використано для заправки сільгосптехніки як: дизельне паливо, то відомості щодо опису (номенклатури) товарів/послуг, зазначені у податковій накладній не відповідають фактичному постачанню в порушення абз. "е" п.201.1 ст.201 ПКУ.

По-друге: якщо компонент дизельних палив газоконденсатний ТУУ 23919929.011-2000 та суміші парафінових вуглеводнів стабілізованої ТУ У 06.1-25158009-006:2015 була отримана підприємством (згідно відображення її руху у облікових бухгалтерських документах по рах. 233), то використання її відбулося в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, а не для заправки сільськогосподарської техніки в порушення абз. г п.198.5. ст. 198 ПКУ.

Окремо варто наголосити, що такі твердження фахівців, наведені на 14 сторінці акту перевірки, є міркуваннями загального характеру, що не підтверджені відповідачем належними доказами.

Також, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 N 996-XIV податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, норми податкового законодавства пов`язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Обов`язковою ж умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем фактично не ставиться під сумнів реальність операції з придбання абсорбенту (компонент дизельних палив) газоконденсатного ТУУ 23919929.011-2000 та суміші парафінових вуглеводнів стабілізованої ТУ У 06.1-25158009-006:2015 у ФОП ОСОБА_2 , оскільки акт перевірки не містить відомостей про дослідження самих правовідносин з таким контрагентом.

Тоді як самі порушення побудовані на міркуваннях та припущеннях стосовно вірогідного списання таких ПММ для заправки сільгосптехніки як дизельного палива, хоча сушарка зернова фактично і є тією сільськогосподарською технікою, що використовується (може використовуватися) в межах господарської діяльності сільгоспвиробника з метою сушіння врожаїв зернових.

Твердження відповідача, надані під час розгляду справи в суді відносно того, що згідно реєстру податкових накладних СТОВ "Перемога" укладено договори з ПАТ Державна продовольча-зернова корпорація України" філія ПАТ "Державна продовольча зернова корпорація України Лубенський насіннєобробний завод", а відтак вся вирощена зернова продукція безпосередньо з лану транспортується на інші підприємства для сушки, очищення та зберігання і відповідно відповідачем не враховано заперечення позивача, надані на акт перевірки, у тому числі щодо використання абсорбенту (компонент дизельних палив) газоконденсатного ТУУ 23919929.011-2000 та суміші парафінових вуглеводнів стабілізованої ТУ У 06.1-25158009-006:2015 для сушіння зерна у власній сушарці, судом визнаються як необґрунтовані з огляду на те, що взаємовідносини позивача та вказаних контрагентів не досліджувалися відповідачем під час перевірки, не вказувалися зазначені доводи в акті перевірки в обґрунтування висновків відповідача в такому акті перевірки щодо зазначених порушень позивачем норм ПКУ, а відтак не можуть бути взяти до уваги судом під час розгляду справи.

З урахуванням того, що до податкових накладних на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит абсорбенту (компонент дизельних палив) газоконденсатного ТУУ 23919929.011-2000 та суміші парафінових вуглеводнів стабілізованої ТУ У 06.1-25158009-006:2015 у відповідача в акті перевірки не має зауважень та беручи до уваги право позивача використати вказаний товар у власній господарській діяльності, зокрема шляхом спалювання в сушарці з метою сушіння насіння зернових, що не було взято до уваги відповідачем під час перевірки, суд вважає необґрунтованими висновки контролюючого органу в частині порушення позивачем порядку формування податкового кредиту з ПДВ.

Виходячи з викладеного, суд вважає за можливе задовольнити вимоги СТОВ "Перемога" в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2019 №0000561401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 931601,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 745281,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -186320,25 грн.

Надаючи оцінку вимогам позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2019 №0000591401, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 26008,59 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 19513,53 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1616,68 грн, сума пені - 1616,68 грн; №0000571401, яким визначено грошове зобов`язання з військового збору у загальному розмірі 1777,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 1333,42 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 333,36 грн, сума пені 110,47 грн, №0000601401, яким застосовано штрафну санкцію з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн, суд виходить з наступного.

Правовідносини стосовно справляння податку з доходів фізичних осіб регулюються розділом IV Податкового кодексу України "Податок з доходів фізичних осіб".

За змістом пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент .

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг) , індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об`єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

За приписами підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент , який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку , зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Підставою для винесення вказаних рішень послугували висновки податкового органу про отримання доходу як додаткового блага у вигляді знижки вартості придбаного легкового автомобіля ОСОБА_1 від СТОВ "Перемога" у сумі 88 895 грн., а відтак на думку контролюючого органу, позивач як податковий агент зобов`язаний був донарахувати податток з доходів фізичних осіб, виходячи із суми додаткового блага у вигляді такої знижки на автомобіль, відповідно сплатити військовий збір із вказаної суми та подати звітність за формою 1-ДФ відносно нарахованої суми доходу ОСОБА_1 та суми сплаченого податку.

Так, перевіркою встановлено, що у перевіряємий період СТОВ "ПЕРЕМОГА" здійснювало реалізацію автомобіля Renault Kangoo фізичній особі ОСОБА_1 у листопаді 2018 року згідно видаткової накладної від 12.11.2018 № 2. Первісна вартість автомобіля згідно Акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 01.06.2012 становила 136208,33 грн.

По суті самого порушення суд наголошує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 затверджено Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, який відповідно до п.1 встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів з метою визначення доходу від їх продажу (обміну) для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб (подалі - Порядок № 403).

Приписами п. 2 Порядку № 403 визначено, що середньоринковою вартістю транспортних засобів є величина, яка визначається статистичними методами і еквівалентна імовірній ціні, за яку може здійснюватися купівля-продаж транспортних засобів певної марки та моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом на встановлену дату проведення оцінки.

Відповідно до п.п. 13, 14 Порядку № 403, середньоринкова вартість транспортних засобів розраховується щокварталу Мінекономрозвитку для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, оприлюднюється до 10 числа наступного місяця в установленому Мінекономрозвитку порядку на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу та зберігається протягом 1095 днів з дня її оприлюднення. Мінекономрозвитку забезпечує режим роботи офіційного веб-сайту, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість транспортних засобів шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску та пробіг, а також роздрукувати зазначену інформацію з реквізитами Міністерства.

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 (подалі - Методика), відповідно до положень пункту 2 якої (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку № 403.

Пунктом 3 Порядку № 403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (п. 4 Порядку № 403).

Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна та тип пального (п. 14 Методики).

Слід зазначити, що на коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно додатком 1 та додатком 2 Методики впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому, технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля. Однак, розбіжності між ідентичними автомобілями можуть стосуватися, зокрема, технічного стану легкового автомобіля.

Наведені положення свідчать, що при визначенні середньоринкової вартості легкових автомобілів повинні враховуватись певні ознаки, параметри і характеристики транспортного засобу.

Суд зазначає, що обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Отже, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку податковим органом інформація про автомобіль який позивачем було реалізовано фізичній особі - ОСОБА_1 , а також інформація про вартість транспортного засобу станом на момент придбання позивача, його стан, пробіг вже станом на момент відчуження позивачем фізичній особі ОСОБА_1 , яка розрахована у відповідності до вищенаведеної Методики.

Всупереч викладеному вище, відповідачем розрахунок середньоринкової вартості вказаного вище транспортного засобу розрахована з відомостей, отриманих на сайті реалізації транспортних засобів auto.ria.com, що, на думку суду, не може вважатись належним, зважаючи на той факт, що останній є нічим іншим як Інтернет-ресурсом з розміщення оголошень щодо реалізації транспортних засобів, однак жодним чином не може бути офіційним джерелом інформації щодо вартості транспортного засобу Renault Kangoo станом на момент його продажу позивачем ОСОБА_1 .

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем при визначенні реальної вартості транспортного засобу станом на момент його реалізації ОСОБА_1 у 2018 році у розмірі 193062 грн, безпідставно проігноровано той факт, що як зазначено в акті перевірки первісна вартість автомобіля згідно Акту приймання-передачі основних засобів №12 від 01.06.2012 року становила 136208,33 грн., вказаний транспортний засіб використовувався на підприємстві з 2012 по 2018 рік та мав пробіг 310000 км.

Окремо суд акцентує увагу на тому, що листом від 09.09.2019 № 437/10/16-31-05-01 ГУ ДПС у Полтавській області "Про надання відповіді на заперечення" повідомлено про визнання вірними висновків акта перевірки в наступній редакції:

"Перевіркою встановлено порушення СТОВ "Перемога":

1. п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1209721,00 грн, у т.ч. по періодах: лютий 2016 року -184750,00 грн, березень 2016 року - 82260,00 грн, квітень 2016 року - 61278 грн, червень 2016 року - 61659,00 грн, липень 2016 року - 74493,00 грн, серпень 2016 року - 172630,00 грн, вересень 2016 року - 108314,00 грн, листопад 2016 року - 85437,00 грн, березень 2017 року - 97720,00 грн, квітень 2017 року - 101218,00 грн, червень 2017 року - 80008,00 грн, вересень 2017 року - 99954 грн;

абз. е пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.68.1 ст.168 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 14940,44 грн, у тому числі листопад 2018 року - 14940,44 грн;

пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, абз. а п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого встановлено заниження військового збору у розмірі 1020,93 грн, у т.ч. за листопад 2018 року - 1020,93 грн;

абз. б п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого встановлено подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку за ф.1-ДФ;

п.85.4 ст.85 ПК України, а саме, ненадання належним чином завірених копій первинних фінансово-господарських документів" /а.с. 133-138, т.1/.

Викладене суперечить винесеним податковим повідомленням-рішенням від 12.09.2019 №0000591401, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 26008,59 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 19513,53 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1616,68 грн, сума пені - 1616,68 грн; №0000571401, яким визначено грошове зобов`язання з військового збору у загальному розмірі 1777,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 1333,42 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 333,36 грн, сума пені 110,47 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог СТОВ "Перемога" в цій частині з огляду на не доведення відповідачем правомірності здійснених донарахувань у розмірі, визначеному в таких податкових повідомленнях-рішенням, у тому числі без врахування власних висновків зроблених під час розгляду заперечень позивача.

З урахуванням того, що судом визнано протиправним податкове повідомлення-рішення про донарахування суми податку з доходів фізичних осіб, то і податкове повідомлення-рішення про донарахування суми військового податку із вказаної суми доходу та податкове повідомлення-рішення про застосування штрафної фінансової санкції за неподання звітності за формою 1-ДФ по вказаній сумі доходу фізичної особи підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Надаючи оцінку вимозі позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2019 №0000581401, яким застосовано адмінштраф у розмірі 510,00 грн, винесеного позивачу за ненадання документів відповідачу на його запит, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпунктів 16.1.5, 16.1.9 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов`язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

У свою чергу, в силу положень підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з абзацом першим пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) /пункт 85.4 статті 85 Податкового кодексу України/.

За правилами абзаців першого - п`ятого пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

А відповідно до абзацу двадцятого згаданого пункту, у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

У силу вимог пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Згідно з пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Визначення поняття "первинний документ" міститься у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З моменту початку проведення перевірки у платника податків виникає обов`язок надання контролюючому органу на виконання відповідного запиту інформації та її документального підтвердження з питань в межах предмету перевірки із зазначенням конкретного переліку документів та інформації, що запитуються. Невиконання платником таких вимог має наслідком застосування до нього відповідальності у вигляді штрафу.

Аналогічні висновки щодо застосування наведених вище положень Податкового кодексу України у спірних відносинах викладені у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №816/1901/16 та від 10.06.2019 у справі №804/5840/16, що враховуються судом з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України.

Разом з цим, суд також враховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 09.12.2019 у справі №826/11830/18 про те, що штрафні санкції не можуть бути застосовані за ненадання документів, обов`язковість ведення яких не встановлена чинним законодавством.

Зі змісту залучених до матеріалів справи копій запиту №1/23-07-19 від 23.07.2019 /а.с. 222-224, т.1/ та акта від 15.08.2019 №812/16-31-14-01-10/03770477 відмови у наданні завірених копій первинних документів суд встановив, що висновок про невиконання платником податків вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України відповідач дійшов з огляду на не надання на вимогу посадових осіб контролюючого органу таких документів:

укладені договори;

видаткові та прибуткові накладні;

сертифікати якості (паспортів) на пмм, що свідчать про проходження товару та його якість;

акти списання пмм.

При цьому, копії документів визначено надати до 10-00 29 липня 2019 року.

Згідно пояснень представника позивача оскільки такий запит було надано у передостанній день проведення перевірки, СТОВ "Перемога" за усною домовленістю з перевіряючим було підготовлено запитувані документи для їх пред`явлення, однак ревізор на підприємство так і не повернувся.

В подальшому перевірку було продовжено до 08.08.2019, у зв`язку з чим зазначені документи не направлялись поштою на адресу ГУ ДФС у Полтавській області, оскільки інспектор мала можливість їх отримати на підприємстві.

У зв`язку з отриманням примірнику акту перевірки позивачем було подано заперечення на акт перевірки разом з витребуваними доказами з метою їх належного дослідження відповідачем.

Відповідачем викладені обставини в ході судового розгляду справи не спростовані, а також доказів, які б підтверджували відвідини СТОВ "Перемога" після дати вручення запиту інспектором-ревізором з метою отримання та дослідження витребуваних копій документів суду надано не було.

До того ж, суд враховує, що загальні вимоги до форми та змісту запиту контролюючого органу про надання документів визначені статтею 73 ПК України, відповідно до якої запит, зокрема, має містити печатку контролюючого органу.

Дослідивши залучену до матеріалів справи копію запиту від 23.07.2019 №1/23-07-19 суд встановив, що останній не скріплено печаткою контролюючого органу /а.с. 222-224, т.1/.

Наведене, у свою чергу, виключає виникнення у платника податків обов`язку з надання документів та пояснень на такі запити, що прямо передбачено абзацом двадцятим пункту 73.3 статті 73 ПК України.

Суд також враховує, що у спірних відносинах мало місце проведення виїзної перевірки платника податків, а матеріали справи не містять доказів перешкоджання позивачем у виконанні посадовими особами контролюючого органу своїх обов`язків, зокрема, щодо безпосереднього дослідження документів та матеріалів за місцем розташування СТОВ "Перемога".

Виходячи з викладеного, вимоги позивача у цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не доказав правомірності своїх оскаржуваних рішень, що є підставою для задоволення позову.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову судового збору у розмірі 21658,02 грн відповідно до платіжних доручень № 294 від 04.12.2019 на суму 14406,12 грн /а.с. 14, т. 1/ та № 308 від 20.12.2019 на суму 7251,90 грн /а.с. 196, т.1/.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" (вул. Чорнухинська, 4, с. Гільці, Чорнухинський район, Полтавська область, 37112, ідентифікаційний код 03770477) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 43142831) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 12.09.2019 № 0000581401, № 0000561401, № 0000571401, № 0000591401, № 0000601401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 43142831) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" (вул. Чорнухинська, 4, с. Гільці, Чорнухинський район, Полтавська область, 37112, ідентифікаційний код 03770477) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 21658,02 грн (двадцять одна тисяча шістсот п`ятдесят вісім гривень двадцять дві копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя І.Г.Ясиновський