Рішення

від 09.06.2020 по справі 500/427/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/427/20

09 червня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Баранюка А.З., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Теребовлянської міської ради Тернопільської області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Теребовлянської міської ради Тернопільської області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення сесії Теребовлянської міської ради Тернопільської області від 10.09.2019 №6255 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення колективної власності орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Плебанівка, Теребовлянського р-ну, Тернопільської обл.;

- зобов`язати Теребовлянську міську раду Тернопільської області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення колективної власності орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Плебанівка, Теребовлянського р-ну, Тернопільської обл.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Теребовлянської міської ради Тернопільської області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок сільськогосподарських земель, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту, на території Теребовлянської об`єднаної територіальної громади, Теребовлянського району Тернопільської області у межах норм безоплатної приватизації.

Проте, 10 вересня 2019 року, на сесії Теребовлянської міської ради Теребовлянського району Тернопільської області прийнято рішення №6255, яким позивачу відмовлено у наданні такого дозволу. Підставою для відмови слугувало те, що бажана до відведення земельна ділянка може перебувати в користуванні третіх осіб, а також дана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту і розпорядником даної земельної ділянки є орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи.

Однак, позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, вважає його протиправним та вказує, що спірна земельна ділянка знаходиться в масиві, який підлягає паюванню між власниками земельних часток (паїв) із земель, які належали колективному сільськогосподарському підприємству КСП Зоря (яке на даний час ліквідоване) на праві колективної власності та на даний час перебуває в колективній власності.

Також вказує, що у відповідності до п.21 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

А тому вважає, що землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені вважаються власністю територіальних громад, саме на території яких вони розміщені.

Ухвалою суду від 10.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №500/427/20 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Судове засідання 10.03.2020 не проводилося у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці.

Ухвалами суду від 24.03.2020, 09.04.2020, 28.04.2020, 20.05.2020 та 02.06.2020 розгляд справи було відкладено.

Представник позивача та позивач в судове засідання не прибули, проте представник позивача подав до суду заяву про розгляд даної справи без їх участі. Позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, 25.05.220 подав до суду пояснення, в яких вказав, що спірна земельна ділянка не перебуває та не передавалась Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області у комунальну власність Теребовлянської міської ради. Також у даних поясненнях просить проводити розгляд справи без участі їх представника, при вирішенні даної справи покладається на думку суду.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 - учасник антитерористичної операції, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 23.11.2018.

02.08.2019 позивач звернувся до Теребовлянської міської ради із заявою, в якій просив відповідно до ст.118 Земельного кодексу України, Закону України Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту надати, як учаснику антитерористичної операції, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га, що розташована на території Теребовлянської ОТГ в селі Плебанівка Теребовлянського району для ведення особистого селянського господарства.

Розглянувши дану заяву, рішенням від 10.09.2019 №6255 Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 шістдесят друга сесія сьомого скликання Теребовлянської міської ради Теребовлянського району Тернопільської області відмовила у наданні такого дозволу.

Дане рішення обґрунтоване тим, що запропонована земельна ділянка може перебувати у користуванні третіх осіб, та тим, що ділянка розташована за межами населеного пункту і її розпорядником є орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи.

Не погодившись із таким рішенням позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Стаття 64 Конституції України визначає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, окрім випадків, передбачених самою Конституцією.

Згідно зі ст. 121 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Положеннями частини третьої статті 22 Земельного кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Суд зазначає, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні від 10 липня 2018 року № 2498-VIII, який набрав чинності 01.01.2019, були внесенні зміни до Земельного кодексу України, зокрема, розділ 10 Перехідні положення доповнено пунктом 21.

З позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до відповідача із зазначеною заявою оскільки вказаним пунктом установлено, що з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме інформації наданої на адвокатський запит від 30.01.2020 №26/114-20, у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) за рахунок земель колективної власності колишнього КСП Зоря (колгосп імені Кірова, який протоколом №1 від 20.01.1992 перейменовано на колгосп Зоря, який протоколом №1 від 21.02.1997 перейменовано на Товариство земельних та майнових паїв Зоря , яке наказом №1 від 14.03.2000 перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю Зоря ). Також, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТзОВ Зоря (48177, с.Плебанівка, Теребовлянський р-н., Тернопільська обл., код ЄДРПОУ 03782121) 24.02.2006 було припинено за рішенням засновників. Доказів наявності правонаступників останнього судом не здобуто та сторонами не надано.

З пояснень відповідача слідує, що підставою для відмови позивачу в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою слугувало те, що спірна земельна ділянка знаходиться в масиві, який підлягає паюванню між власниками земельних часток (паїв) із земель, які належали колективному сільськогосподарському підприємству КСП Зоря .

Разом з тим, особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відповідач, розглядаючи заяву позивача, повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому, у випадку надання відмови, Теребовлянська міська рада Тернопільської області повинна була керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у ст.118 Земельного кодексу України.

Відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, в рішення від 10.09.2019 №6255 відповідач зазначив, що запропонована земельна ділянка може перебувати у користуванні третіх осіб, та тим, що ділянка розташована за межами населеного пункту і її розпорядником є орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи.

Проте, стаття 118 ЗК України, яка регулює порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не містить такої підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою яка зазначена відповідачем в оскаржуваному рішенні від 10.09.2019 №6255.

В даному випадку, відповідач відмовляючи позивачу, не зазначає про невідповідність місця розташування спірної земельної ділянки, що планується до відведення, вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, чи генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення від 10.09.2019 №6255 Теребовлянської міської ради Тернопільської області не відповідає критеріям, встановленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, є протиправним та підлягає до скасування.

При цьому суд зазначає, що згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15), суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абз.2 ч.4 ст.245 КАС України).

Отже, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання Теребовлянської міської ради Теребовлянського району Тернопільської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 серпня 2019 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цій справі, заперечуючи проти позову, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Визнати протиправним та скасувати рішення Теребовлянської міської ради Теребовлянського району Тернопільської області від 10 вересня 2019 року № 6255.

Зобов`язати Теребовлянської міської ради Теребовлянського району Тернопільської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 серпня 2019 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити сторін:

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

відповідач - Теребовлянська міська рада Теребовлянського району Тернопільської області, місцезнаходження: вул. Шевченка, 8, м. Теребовля, Тернопільська область, 48100, код ЄДРПОУ: 04058456.

Головуючий суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.