Рішення

від 05.06.2020 по справі 640/17963/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2020 року м. Київ № 640/17963/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ГРОС ЛКМ доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ГРОС ЛКМ (далі - позивач/ ТОВ ГРОС ЛКМ ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі- відповідач/ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2018 №0030171404.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтується оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентами є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на наявні клопотання сторін, у відповідності до положень частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства обмеженою відповідальністю ГРОС ЛКМ (код 38987456) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Івамар Трейд (код 41380072) за серпень 2017 року та з ТОВ Оптіма Айрон (код 41569162) за листопад 2017 року, результати якої оформлені актом від 25.05.2018 №526/26-15-14-04-05/38987456 (далі -акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ ГРОС ЛКМ : пп. 44.1ст.44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, в періоді, що перевірявся на загальну суму 215000 грн., в тому числі: за серпень 2017 року у сумі 165000 грн., за листопад 2017 року в сумі 50000 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 25.05.2018 №526/26-15-14-04-05/38987456 Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2018 №0030171404, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 322500,00 грн., з яких 215000 грн. - податкове зобов`язання, 107500 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Приписами п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Отже, аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ Оптіма Айрон та ТОВ Івамар Трейд .

Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ ГРОС ЛКМ та ТОВ Івамар Трейд ґрунтувались на підставі Договору про надання рекламних послуг від 1.03.2017 №01032017/9 та Договору про надання послуг від 01.03.2017 №01032017/10.'

Так, між ТОВ ІВАМАР ТРЕЙД (Виконавець) від імені якого на підставі Статуту діє директор Остапенко Олександр Сергійович, з одного боку, та ТОВ ГРОС ЛКM (Замовник), від імені якого на підставі Статуту діє директор ОСОБА_1 з іншого боку, уклали Договір про надання рекламних послуг від 01.03.2017 №01032017/9, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконати, а Замовник прийняти та оплатити послуги розміщення рекламно-інформаційних матеріалів Замовника на спеціальних конструкціях, флаєрах, брошюрах відповідно до Адресної програми, надалі за текстом Рекламна компанія . Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє протягом одного року, а саме до 01 березня 2018 року.

Адресна програма включає в себе: сюжет реклами, строк його експонування, місце розташування спеціальних конструкцій, місце розповсюдження, кількість зарезервованих робочих площин (пункт 2.2 Договору)

Інформація, що надається Замовником Виконавцю (символіка, найменуванню, оригінал-макет тощо є виключно власністю Замовника та її використання Виконавцем у будь-якій формі або в інший спосіб, ніж це перебачено умовами нього Договору, без згоди Замовника, забороняється (пункт 2.3 Договору).

Винагорода за виконання (надання) послуг складає 240 000,00 гривень в тому числі ПДВ - 40000,00 гривен.

Також, ТОВ ГРОС ЛKM (Замовник) в особі директора Барланицькиого Михайла Івановича, шо діє на підставі Статуту, і ТОВ ІВАМАР ТРЕЙД (Виконавець) в особі директора Остапенко Олександра Сергійовича, який діє на підставі Статуту, уклали Договір про надання послуг від 01.03.2017 №01032017/10, згідно якого, в порядку і на умовах Договору Виконавець бере на себе зобов`язання надати Замовнику послуги, передбачені Договором, а саме послуги з організації транспортних перевезень та проведення навантажувальних та розвантажувальних робіт для потреб Замовника (пункт 1.1 Договору).

Згідно пункту 1.2. Договору Виконавець зобов`язується надати послуги, передбачені в п. 1.1 Договору в обсягу та порядку, передбачених Договором на складах Замовника, які знаходяться за адресою: 03118, м. Київ, вуя.. Козацька. 118

Вартість послуг по об`єму наданих послуг за пп. 1.1 встановлюється у відповідному акті наданих послуг та становить 750 000,00 грн. з урахуванням ГІДВ 125 000.000 гривень. Договір набирає сили з моменту підписання Сторонами і діє до 31.12.2017 року.

До матеріалів справи позивачем надані акти надання послуг та податкові накладні, виписані на підставі вказаних договорів.

В подальшому, між ТОВ ІВАМАР ТРЕЙД (Первісний кредитор) в особі директора Остапенко Олександра Сергійовича, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ КУРУМ (Новий кредитор) в особі директора Смірнова Юрія Юрійовича, укладено Договір про відступлення права вимоги від 01.08.2017 №01-08, згідно якого Первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з Договором про надання рекламних послуг №010325017/9 від 01.03.2017 року. Договори про надання транспортно-експедиційних послу №01032017/10 від 01.03.2017 року з Боржником, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належне Первісному кредитору за Основним Договором.

Господарські відносини між позивачем та ТОВ Оптіма Айрон ґрунтувались на підставі Договору про надання послуг від 01.10.2017 №18.

ТОВ ГРОС ЛКМ (Замовник) в особі директора ОСОБА_1 , що діє на підставі Статуту, і ТОВ ОПТІМА АЙРОН ( Виконавець), в особі директора Жицького Владислава Володимировича, який діє на підставі Статуту, уклали вказаний договорі, відповідно до умов якого Виконавець бере на себе зобов`язання надати Замовнику послуги, передбачені Договором, а саме: послуги з організації транспортних перевезень та приведення навантажувальних та розвантажувальних робіт для потреб Замовника.

Згідно пункту 1.2. Договору Виконавець зобов`язується надати послуги, передбачені в п. 1.1 Договору в обсягу та порядку, передбачених Договором на складах Замовника, які знаходяться за адресою: 03118, м. Київ, вуя.. Козацька. 118

До матеріалів справи позивачем надані акти надання послуг та податкові накладні, виписані на підставі вказаного договору.

Дослідивши надані позивачем первинні документи, з урахуванням специфіки господарських відносин, суд зазначає, що зазначені документи є необхідними, проте не достатніми для підтвердження факту реальності придбання позивачем послуг.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність від 01 липня 2004 р. № 1955-IV за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частини 3 статті 8 названого Закону експедитори за дорученням клієнтів, зокрема забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України.

Частиною 13 статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність установлено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

На підтвердження фактичного виконання зобов`язань згідно укладеними договорами про надання послуг (організації транспортних перевезень) позивачем за вказаними договорами не було надано суду жодної виписаної товарно-транспортної накладної, як і не було надано будь-якого перевізного документу за вказаними господарськими операціями з контрагентами, не надано жодної інформації щодо наявності власного чи орендованого транспорту.

Акти здачі-прийняття робіт не дають змоги встановити обсяг проведених робіт, кількість витраченого часу, використані інформаційні матеріали, а також ідентифікувати участь контрагентів у виконанні робіт/наданні послуг

Позивач не пред`явив суду документальних доказів як то про оприбуткування на складі товариства певних матеріальних активів (товарів) в результаті конкретних господарських операцій та передачі їх матеріально-відповідальній особі, відомості про обсяги та залишок товарів, не надано звіт про надання рекламних послуг чи іншого документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій.

Крім того, судом встановлено, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 31.05.2018 у справі №761/11940/18 (провадження №1-кп/761/1453/2018) затверджено угоду про визнання винуватості від 27 березня 2018 року, що укладена у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 32018100100000044 від 05.03.2018 року за підозрою ОСОБА_2 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, між прокурором ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_2 .

Вироком встановлено, з метою реалізації умислу на придбання суб`єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності ОСОБА_2 у червні місяці 2017 року, діючи на прохання невстановленої досудовим розслідуванням особи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, без наміру в подальшому провадити законну підприємницьку діяльність, перебуваючи у ресторані швидкого харчування МакДональдз поблизу станції метро Лук`янівська за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 3, отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи протокол № 1 від 06.06.2017 загальних зборів учасників ТОВ Івамар Трейд (код 41380072), статут ТОВ Івамар Трейд (код 41380072), а також довіреність на представництво інтересів товариства від 06.06.2017 року.

Жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Івамар Трейд (код 41380072) ОСОБА_2 не мав, підприємство зареєстрував на своє ім`я на прохання невстановленої досудовим розслідуванням особи без мети здійснення господарської діяльності. Реєстраційних документів ТОВ Івамар Трейд (код 41380072) ОСОБА_2 не складав, лише підписував та передавав невстановленим досудовим розслідуванням особам. Жодних документів податкової та бухгалтерської звітності ТОВ Івамар Трейд (код 41380072) не складав та не підписував, до органів Державної фіскальної служби податкову звітність не подавав та нікого на це не уповноважував, жодних службових осіб ТОВ Івамар Трейд (код 41380072) не призначав. Жодні дії з поточними рахунками ТОВ Івамар Трейд (код 41380072) в банківських установах ОСОБА_2 не вчиняв. Ключами до систем дистанційного обслуговування рахунків "Клієнт-банк", печаткою ТОВ Івамар Трейд (код 41380072) ОСОБА_2 ніколи не володів, їх місцезнаходження йому не відоме.

Таким чином, ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразилися у пособництві фіктивному підприємництву, тобто сприянні у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності шляхом надання засобів та усунення перешкод, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 20.07.2018 у справі №757/11616/18-к затверджено угоду від 28.02.2018 року між прокурором відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Нехаєнком І.О. та підозрюваним Жицьким В.В. про визнання винуватості. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205 КК України та призначити йому покарання, у виді 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

Вказаним вироком встановлено, у другій половині листопада 2017 року у невстановлені досудовим розслідуванням день та час, ОСОБА_4 отримав від невстановленої слідством особи пропозицію у реєстрації на його ім`я підприємства за грошову винагороду в розмірі 3000 грн., повідомивши при цьому, що до фінансово-господарської діяльності підприємства ОСОБА_4 не буде мати ніякого відношення.

Усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій, як майбутнього власника товариства, достовірно знаючи, що товариство перереєструється на його ім`я з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, ОСОБА_4 з корисливих мотивів, погодився на таку пропозицію у зв`язку із скрутним матеріальним становищем у родині.

Згідно вироку Печерського районного суду м. Києва від 20.07.2018 вбчається: невстановлені слідством особи, використовуючи фіктивний суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ ОПТІМА АЙРОН , минаючи ОСОБА_4 , який формально рахувався засновником та директором Товариства, в період листопада-грудня 2017 незаконно здійснювала конвертацію безготівкових коштів в готівку, а також незаконно формувала податковий кредит з податку на додану вартість та витрати з податку на прибуток підприємства на користь суб`єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки, а саме: ТОВ СТРЕЙТ АКТИВ (код ЄДРПОУ 40933478), ДП ПРОМАГРОІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 31991466), ТОВ ДОМАТЕС (код ЄДРПОУ 40673007), ПП ОНЛІКАР (код ЄДРПОУ 41458997), ПП ТЕХАГРОТРАНС (код ЄДРПОУ 40427114), ТОВ САНСКРІН (код ЄДРПОУ 41324683), ТОВ ЕТАЛОН ОПТІМА (код ЄДРПОУ 41562539), що дало змогу останнім безпідставно зменшити суму податків, які підлягали сплаті до бюджету держави, та як наслідок ухилились від їх сплати .

Оцінюючи встановлені обставини, суд зазначає, у податковому обліку господарські операції повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит, крім іншого, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Водночас, сама наявність у платника податків первинних документів, які мають обов`язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо такого правозастосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 22.11.2016 у справі №826/11397/14, від 24.05.2016 у справі №21-5332а15, від 14.06.2016 у справі №21-1318а16, від 22.11.2016 у справі №21-2430а16.

Висновки Верховного Суду України полягали у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, крім випадків якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними.

У справі №826/11397/14 Верховний Суд України зазначив, що така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, не могла бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним. Тому, при розгляді конкретної справи такі доводи органу влади суди мають перевіряти.

У справах №21-5332а15, №21-1318а16, №21-2430а16 Верховний Суд України зазначив, що обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, підлягає врахуванню адміністративним судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений статтею 205 Кримінального кодексу України, з нереабілітуючих підстав.

Отже, вищезазначеними вироками, які набрали законної сили, встановлено об`єктивну сторону складу злочину посадової особи контрагента позивача, дії якого не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій. Документальне оформлення господарських операцій, які фактично не відбулись, за наслідками яких товариством сформовано податковий кредит, здійснено за підписом саме директора ТОВ Оптіма Айрон ОСОБА_4 та директора ТОВ Івамар Трейд Остапенка Олександра Сергійовича, а отже такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою, та як наслідок не можуть визнаватися такими, що посвідчують факт придбання товарів/послуг.

За таких обставин, надані позивачем документи на підтвердження господарських правовідносин з такими контрагентами, не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та частини другої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування показників податкової звітності.

Суд звертає увагу, що платнику необхідно застосовувати розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Суд наголошує, що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей. В інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, оскільки втрачає можливість підтвердити податковий кредит в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів.

Натомість, позивачем не було надано і будь - яких доказів, які б свідчили про виявлену ним належну обачність й обережність при виборі контрагентів, враховуючи відсутність в останніх достатніх трудових та матеріальних ресурсів (основних фондів) для проведення господарської діяльності, що в сукупності з встановленими обставинами справи та з урахуванням характеру спірних правовідносин, які склались у цій справі, також свідчить про обґрунтованість тверджень контролюючого органу про безпідставність формування податкового обліку позивача за господарськими операціями з ТОВ Івамао Трейд та ТОВ Оптіма Айрон .

В площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків дійсно відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 статті 77 КАС України). Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

З огляду на викладене, наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що вищевказані господарські операції фактично не мали реального характеру, що, в сою чергу, доводить правомірність висновків контролюючого органу, які покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2018 №0030171404 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю ГРОС ЛКМ відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян