Постанова

від 09.06.2020 по справі 160/12788/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2020 року м. Дніпросправа № 160/12788/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

секретар судового засідання Кящзимова Д.В.

за участі представника позивача Гурського В.С.

представника відповідача Свиди Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аделар на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 р. (суддя Верба І.О., повне судове рішення складено 03.03.2020 р.) в справі № 160/12788/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аделар до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Аделар звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держпраці) про визнання протиправною та скасування постанови № ДН2698/1854/АВ/ТД-ФС/578 від 25.11.2019 р. про накладення штрафу уповноваженими особами в розмірі 125 190 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вказує на неврахування судом першої інстанції встановлення постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2019 р. в справі № 205/9370/10 відсутності в діях директора ТОВ Аделар складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, та, відповідно, безпідставне не застосування в цьому випадку п. 6 ч. 1 ст. 78 КАС України.

Вказує на необґрунтованість висновку суду першої інстанції, що перевезення пасажирів є ліцензованим видом діяльності, який здійснюється виключно суб`єктами господарювання в контексті доведеності, що з ОСОБА_1 фактично укладено трудовий договір, а не цивільно-правовий договір здійснення пасажирських перевезень, оскільки для таких висновків має значення зміст правовідносин, а не правові механізми регулювання пасажирських перевезень. Такі дії можливо кваліфікувати як порушення ліцензійних умов, а не порушення трудового законодавства.

Предметом договору в цьому випадку не є процес праці, а є кінцевий результат, суть якого полягає у перевезенні пасажирів. ОСОБА_1 не виконував систематично трудові функції, а за замовленнями від ТОВ Аделар виконував перевезення осіб від та до обумовлених місць. Саме від фактично здійснених перевезень залежав кінцевий фінансовий результат. На виконання договору 31.08.2019 р. цією особою здійснено єдине перевезення пасажирів, він не був підпорядкований внутрішньому трудовому розпорядку, у нього був відсутній графік роботи. Тобто, цивільно-правова угода, укладена з Щербаченком Д.М., не має ознак трудового договору.

Апелянтом також зазначено про понесення витрат на професійну правничу допомогу, які мають бути стягнуті з відповідача у разі задоволення позову. Так, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції в загальному розмірі 8000 грн. та витрати на таку допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 8000 грн. Також з відповідача мають бути стягнуті витрати зі сплати судового збору. Загальний розмір судових витрат складає 21 378,50 грн.

У відзиві відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ Аделар зареєстровано 14.09.2005 р., видами діяльності ТОВ Аделар за кодами КВЕД є наступні: 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (основний); 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

06.10.2010 р. із необмеженим строком дії ТОВ Аделар отримано від Міністерства транспорту та зв`язку України ліцензію серія АВ №560947 на надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України Про автомобільний транспорт , дозволений вид робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами.

15.08.2019 між ТОВ Аделар (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір про надання транспортних послуг фізичною особою.

02.09.2019 ГУ Держпраці у Дніпропетровській області видано наказ № 345-Р про утворення комісії із спеціального розслідування групового нещасного випадку з робітниками ТОВ М`ясна фабрика Фаворит Плюс та водієм автотранспортних засобів ОСОБА_1 , який виконував роботи згідно з цивільно-правовим договором з ТОВ Аделар , що стався 31.08.2019 під час ДТП на трасі Т0414 Лобойковка - Кам`янське.

25.09.2019 ГУ Держпраці у Дніпропетровській області видано наказ № 633-І, яким за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим на підставі листа Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (вх. № 7610 від 12.09.2019 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області) щодо надання висновку стосовно визначення наявності чи відсутності трудових відносин, за № ДН-2698 внесення до Реєстру інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця, наказано у період з 27.09.2019 по 10.10.2019 провести інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у ТОВ Аделар .

З 27.09.2019 по 10.10.2019 інспектором праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Аладіною О.Г. відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України у присутності уповноваженої особи об`єкта відвідування за довіреністю від 05.09.2019 № 02-09 заступника директора підприємства Лень С.В. проведено інспекційне відвідування ТОВ Аделар .

27.09.2019 позивачу вручено лист про надання документів.

30.09.2019 інспектору праці надані письмові пояснення керівником ТОВ Аделар , що у 2019 році оформлено один договір цивільно-правового характеру про надання транспортних послуг фізичною особою від 15.08.2019 з фізичною особою ОСОБА_1 31.08.2019 був перший випадок надання послуг виконавцем робіт. Акт виконання робіт до договору не оформлений, так як умови договору не виконані у зв`язку із допущенням виконавцем робіт водієм ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди.

За результатами інспекційного відвідування 10.10.2019 складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, № ДН2698/1854/АВ, за висновками якого директором ТОВ Аделар фактично допущено до роботи водія ОСОБА_1 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що порушує вимоги частин першої статті 21, частини першої, третьої статті 24 КЗпП України та свідчить про відсутність офіційного працевлаштування працівника.

22.10.2019 складено припис про усунення виявлених порушень № ДН2698/1854/АВ/П, зокрема, з вимогою офіційно працевлаштувати ОСОБА_1 .

На підставі акту інспекційного відвідування 25.11.2019 прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ДН2698/1854/АВ/ТД-ФС/578, якою на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України накладено на ТОВ Аделар штраф у розмірі 125 190 грн.

10.10.2019 складено протокол про адміністративне правопорушення № ДН2698/1854/АВ/П/ПТ, відповідно до якого директор ТОВ Аделар фактично допустив до роботи водія ОСОБА_1 без укладення трудового договору, відповідальність за що передбачено частиною третьою статті 41 КУпАП.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2019 у справі № 205/9370/19 справу про притягнення ОСОБА_2 (директора ТОВ Аделар ) до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 43 КУпАП закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладений 15.08.2019 договір не був спрямований на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а був пов`язаний із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій, відповідно, вважав обґрунтованими висновки акту інспекційного відвідування, що підприємство фактично допустило водія до роботи без оформлення трудового договору.

Суд визнає такий висновок необґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на підставі листа управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 12.09.2019 р. вих. № 7610 щодо надання висновку стосовно визначення наявності чи відсутності трудових відносин за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин першим заступником начальника ГУ Держпраці у Дніпропетровській області видано наказ № 633-І від 25.09.2019 р. Про призначення інспекційного відвідування , яким наказано провести інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у ТОВ Аделар в термін з 27.09.2019 р. по 10.10.2019 р. (а.с. 78 т.1).

Відповідачем видано направлення № 297-Н від 26.09.2019 р. на проведення інспекційного відвідування ТОВ Аделар (а.с. 81 т.1).

Виходячи зі змісту листа управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 12.09.2019 р. вих. № 7610 (а.с. 79 т.1), наказом ГУ Держпраці у Дніпропетровській області призначена комісія, яка проводить спеціальне розслідування групового нещасного випадку, що стався 31.08.2019 р. під час ДТП на трасі Т0414 Лобойковка-Кам`янське з водієм автотранспортних засобів ОСОБА_1 , який виконував роботи згідно з цивільно-правовим договором з ТОВ Аделар , та з працівниками ТОВ М`ясна фабрика Фаворит Плюс , тому на підставі п. 38 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 р. № 337, голова комісії зі спеціального розслідування просив надати висновок щодо визначення наявності чи відсутності трудових відносин між ТОВ Аделар та потерпілим ОСОБА_1

27.09.2019 р. представником об`єкта відвідування отримана вимога головного державного інспектора про надання документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування (а.с. 82 т.1).

10.10.2019 р. складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, № ДН2698/1854/АВ , яким встановлено допущення до роботи ТОВ Аделар водія ОСОБА_1 без укладення трудового договору, що є порушенням ч. 1 ст. 21, ч. ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП.

25.11.2019 р. ГУ Держпраці у Дніпропетровській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2698/1854/АВ/ТД-ФС/578, якою за порушення ч. 1 ст. 21, ч. ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП в частині допуску до роботи одного працівника ( ОСОБА_1 ) без укладання трудового договору до ТОВ Аделар застосовано штрафні санкції в розмірі 125 190,00 грн.

Також судом встановлено, що 17.03.2017 р. між ТОВ М`ясна фабрика Фаворит плюс як замовником та ТОВ Аделар як перевізником укладено договір № 17/03А про надання послуг з організації перевезення пасажирів та їх багажу, за умовами якого перевізник зобов`язується надавати замовнику послуги перевезення робітників замовника та їх багажу автомобільним транспортом за визначеним маршрутом (а.с. 90-92 т. 1).

15.08.2019 р. між ТОВ Аделар як замовником та ОСОБА_1 як виконавцем укладено договір про надання транспортних послуг фізичною особою, за умовами якого замовник доручає, а виконавець надає послуги з перевезення пасажирів; дата перевезення, маршрут перевезення, відправна точка, місце прибуття та вартість послуги в кожному випадку оговорюється сторонами окремо; послуги з перевезення надаються виконавцем на власному транспорті (орендованому) або транспорті замовника; замовник та виконавець за результатами надання послуги після кожного перевезення складають акт приймання-передачі наданих послуг (а.с. 40 т.1).

Строк дії договору про надання транспортних послуг - з 15.08.2019 р. по 15.11.2019 р.

31.08.2019 р. сталася дорожня-транспортна пригода на трасі Т0414 Лобойковка-Кам`янське з водієм автотранспортних засобів ОСОБА_1 , який виконував роботи згідно з цивільно-правовим договором з ТОВ Аделар , який здійснював перевезення працівників ТОВ М`ясна фабрика Фаворит Плюс .

Спірним під час апеляційного перегляду справи є доведеність порушенням вимог трудового законодавства в частині допуску до роботи однієї особи без укладання трудового договору.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби з питань праці, положення про яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 р. № 96, за яким Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Згідно з пунктом 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 р. № 877-V (далі - Закон № 877-V), відповідно до частини 1 статі 2 якого дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації (частина 4 статті 2 Закону № 877-V).

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина 5 статті 2 Закону № 877-V).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який набрав чинності 30.08.2019 р., (далі - Порядок № 823).

В ході апеляційного перегляду справи не є спірною процедура проведення інспекційного відвідування.

Стосовно доведеності порушення позивачем приписів трудового законодавства, за які накладено штраф, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 265 КЗпП встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Порушення законодавства про працю, за які до юридичних і фізичних осіб підприємців, що використовують найману працю, застосовуються штрафи, визначені у частині 2 статті 265 КЗпП.

Так, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною 4 статті 265 КЗпП передбачено, що штрафи, зазначені у частині 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з приведених приписів законодавства, в контексті спірних правовідносин підставою для застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій є встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

За позицією позивача ОСОБА_1 надавались позивачу послуги за цивільно-правовим договором, порядок укладання якого регулюється Цивільним кодексом України.

Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень в цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що в цивільно-правовому договорі, укладеному між ТОВ Аделар (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) чітко зазначено вид та обсяг робіт, який замовник доручає виконати виконавцю, як цього вимагає стаття 837 Цивільного кодексу України, строк виконання дорученої роботи, вартість наданих послуг. Умовами договору передбачено складання акту приймання-передачі наданих послуг та оплата послуг саме на підставі акту приймання-передачі таких послуг.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Цивільно-правовий договір є чинним, не визнавався у встановленому порядку недійсним.

Зважаючи на те, що умовами договору чітко визначено строк дії договору, який складає три місяці; періодичність надання послуг виконавцем; відсутність фіксації конкретного графіку роботи з погодинною організацією праці та обліком робочого часу, необхідності дотримання виконавцем певного трудового розпорядку; визначення об`єму послуг та розміру оплати конкретно за кожним фактом виконання замовлення; факт прийняття послуг на підставі актів приймання-передачі робіт, суд вказує, що в цьому випадку має місце саме цивільно-правовий договір, а не трудовий договір.

Висновки суду першої інстанції, який підтримав позицію відповідача щодо допущення позивачем водія ОСОБА_1 до роботи без оформлення трудового договору, оскільки укладений 15.08.2019 р. договір не був спрямований на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а був пов`язаним із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій, суд визнає необґрунтованими з наступних підстав.

З приведених вище норм КЗпП випливає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 820/1432/17, від 24.12.2019 р. у справі № 823/1167/16, від 05.02.2020 р. у справі № 620/3913/18, від 06.02.2020 р. у справі № 0840/3690/18, від 03.03.2020 р. у справі № 1540/3913/18.

В той же час взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору.

Цивільно-правові договори застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

При цьому виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

В цьому випадку конкретну роботу, яку виконував ОСОБА_1 31.08.2018 р., (перевезення пасажирів) визначено у дорожньому листі № 879453 від 31.08.2019 р. (а.с. 26 т.1).

Відповідно до умов договору після виконання конкретно визначеної роботи мав бути складений акт приймання виконаних робіт згідно з цивільно-правовою угодою.

У договорі, укладеним між позивачем та виконавцем ОСОБА_1 , зазначено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку.

Розрахунок оплати за зазначеним договором мав здійснюватися протягом 5 днів саме після підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Таким чином, цивільно-правовий договір, укладений між позивачем та ОСОБА_1 , не містить ознак трудового договору, зокрема обов`язку виконавця бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; обов`язку підприємства забезпечувати виконавця матеріально-технічною базою; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.

Відповідачем належними, достатніми та достовірними доказами у розумінні статей 73, 75-76 КАС України не спростовано доводів позивача про укладання між позивачем та ОСОБА_1 саме цивільно-правового договору, а не трудового договору.

Європейським Судом з прав людини у рішенні в справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) № 37801/97 від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Зважаючи на те, що відповідач не надано жодних належних, достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували, що договір про надання послуг, укладений між позивачем та ОСОБА_1 , є трудовим договором, а судом першої інстанції не приведено таких доказів, суд визнає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про допущення позивачем водія ОСОБА_1 до роботи без оформлення трудового договору, а укладений 15.08.2019 р. договір не був спрямований на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а був пов`язаним із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

Також суд визнає необґрунтованим посилання суду першої інстанції як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог на те, що перевезення пасажирів є ліцензованим видом діяльності, який здійснюється виключно суб`єктами господарювання (юридичними особами та фізичними особами-підприємцями), а водій ОСОБА_1 не набув статусу перевізника.

Не є спірним питання, що такий вид господарської діяльності як перевезення пасажирів автомобільним транспортом є таким, що підлягає ліцензуванню, та має здійснюватися суб`єктом господарювання, який має ліцензію, відповідно до пункту 24 частини 1 статті 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності від 02.03.2015 р. № 222-VIII (далі - Закон № 222-VIII).

Більш того, позивачем не спростовується, що фізична особа не може здійснювати такий вид діяльності як суб`єкт господарювання відповідно до частини третьої статті 2 Закону № 222-VIII, а також що ОСОБА_1 з укладенням договору від 15.08.2019 р. не набув статусу автомобільного перевізника.

Проте, недотримання позивачем ліцензійних умов жодним чином не свідчить про те, що укладений з ОСОБА_1 договір про надання послуг є трудовим договором.

При цьому ГУ Держпраці у Дніпропетровській області не є органом ліцензування, який має повноваження на здійснення контролю за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов.

Зазначення судом першої інстанції про відсутність розрахунків між позивачем та ОСОБА_1 , не відрахування позивачем податків і зборів до бюджету, відсутність актів приймання-передачі, суд визнає необґрунтованими з тих підстав, що ОСОБА_1 на виконання договору про надання послуг від 15.09.2019 р. за замовленням позивача здійснювалось перше перевезення пасажирів саме 31.08.2018 р. Саме під час цього перевезення пасажирів мале місце ДТП, внаслідок якої травмовані пасажири та водій ОСОБА_1 , у зв`язку з чим з водієм не складався акт приймання-передачі послуг та, відповідно, не здійснювалась оплата таких послуг та відрахування обов`язкових платежів до бюджету.

При цьому суд зазначає, що протилежне не доведено відповідачем.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що наявними в матеріалах справи доказами доводиться, що ОСОБА_1 на час виконання послуг за договором з позивачем 31.08.2019 р. перебував у трудових відносинах з іншим суб`єктом господарювання - ТОВ СІС , що підтверджено, зокрема, наказом про прийняття на роботу, копією трудової книжки ОСОБА_1 , відповідно, не міг перебувати у трудових правовідносинах з ТОВ Аделар , крім виконання роботи за сумісництвом, проте доказів цьому відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Разом з тим, суд визнає необґрунтованими доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції встановлення постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2019 р. в справі № 205/9370/10 відсутності в діях директора ТОВ Аделар складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП та, відповідно, не застосування в цьому випадку п. 6 ч. 1 ст. 78 КАС України.

Частиною 6 статті 78 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частини 7 статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

В цьому випадку судом розглядається справа не про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову в справі про адміністративне правопорушення, оскільки притягнення керівника позивача до адміністративної відповідальності (складення протоколу про адміністративне правопорушення) стало наслідком проведення інспекційного відвідування, правовим наслідком якого стало також прийняття спірної постанови.

Крім того, обов`язковим для адміністративного суду є постанова у справі про адміністративне правопорушення лише в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, а не доведеність обставин, встановлених такої постановою.

Враховуючи, що постанова в справі про адміністративне правопорушення не має преюдиційного значення для адміністративного суду, а також, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду, суд визнає зазначені доводи апелянта необґрунтованими.

Відтак, суд доходить до висновку про недоведеність відповідачем належними та достатніми доказами факту допуску позивачем працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), що обумовлює висновок про протиправність постанови про накладення штрафу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції понесені витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 8000 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Так, ТОВ Аделар укладено з адвокатським бюро Віталія Гурського договір про надання правової допомоги від 06.12.2019 р. (а.с. 13 т.1).

Адвокатом Гурським В.С ОСОБА_3 здійснювалось в межах цієї справи надання ТОВ Аделар професійної правничої допомоги, детальним опис робіт (наданих послуг) викладено у окремому документі (а.с. 34 т.2).

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС).

Стаття 134 КАС України встановлює, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2).

Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 7 статті 134 КАС обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріали справи містять підтвердження здійснення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також фактичне отримання такої допомоги, пов`язаної з розглядом цієї справи в суді першої інстанції, зокрема, договір про надання правничої допомоги, рахунок, детальний опис робіт, платіжні доручення про перерахування ТОВ Аделар на користь адвокатського бюро Віталія ОСОБА_4 суми в загальному розмірі 8000 грн. за здійснення адвокатом представництва інтересів позивача в межах цієї справи в суді першої інстанції.

Таким чином, судом визнається такою, що має бути стягнута з відповідача на користь позивача, сума витрат на професійну правничу допомогу при розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 8000 грн., зважаючи на те, позивачем документально підтверджено понесені витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, а саме вартість послуг зі складання позовної заяви, а також участі адвоката в судових засіданнях суду першої інстанції.

В ході апеляційного перегляду справи позивачем подана заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в апеляційному порядку, в розмірі 8000 грн. (підготовка та подання апеляційної скарги, участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції).

Судом встановлено, що 13.03.2020 р. між ТОВ Аделар та адвокатським бюро Віталія Гурського укладено додаткова угода до договору про надання правової допомоги від 06.12.2019 р., умовами якої передбачено надання позивачу правової допомоги, в тому числі підготування та подачу апеляційної скарги, участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

Виконання адвокатом прийнятих обов`язків та надання зазначеного обсягу правничої допомоги позивач підтверджує актами № 1 від 25.05.2020 р., № 2 від 26.05.2020 р., платіжними дорученнями про оплату ТОВ Аделар послуг з надання правової допомоги в загальному розмірі 8000 грн.

Вище судом приведено норми процесуального права, які регулюють питання розподілу судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

Суд вказує, що обсяг, види та вартість правничої допомоги є співмірними з урахуванням складності справи та часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягу, тому суд стягує на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції, в розмірі 8000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Також на користь позивача мають бути стягнуті судові витрати за сплати судового збору в загальному розмірі 5378,80 грн., а саме за подання позовної заяви в розмірі 1921 грн., апеляційної скарги в розмірі 2881,50 грн. та заяви про забезпечення позову в розмірі 576,30 грн., зважаючи на те, що така заява позивача задоволена ухвалою суду першої інстанції від 20.12.2019 р. (а.с. 66-68 т.1).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що не доведеними є обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аделар на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 р. в справі № 160/12788/19 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 р. в справі № 160/12788/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аделар до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови скасувати.

Ухвалити в справі № 160/12788/19 нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Аделар до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2698/1854/АВ/ТД-ФС/578, прийняту 25 листопада 2019 р. Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю Аделар накладено штраф в розмірі 125 190 грн.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аделар судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 5378 (п`ять тисяч триста сімдесят вісім) грн. 80 коп.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аделар витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 09.06.2020 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 10.06.2020 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко