Постанова

від 14.05.2020 по справі 340/3165/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2020 року м. Дніпросправа № 340/3165/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.02.2020 (головуючий суддя Притула К.М.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльність, а також зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 09.12.2019 року до адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 у відповідності до, ч. 4 ст. 54, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 у сумі 190787 грн. 66 коп. за період з серпня 2011 року по вересень 2019 року;

- зобов`язати відповідача проводити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 довічно з врахуванням прожиткового мінімуму для непрацюючих, починаючи з жовтня 2019 року.

Позов обґрунтовано тим, що він з 2004 року отримує пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків на ЧАЕС, яка призначена на весь період встановлення інвалідності без визначення кінцевого строку. Відповідачем обчислено пенсію з порушенням положень статтями 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , в результаті чого, на думку позивача, з серпня 2011 по вересень 2019 року йому не доплачено пенсійні виплати на суму 190787 грн. 66 коп.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.02.2020 в задоволенні позову відмовлено.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтовано тим, що починаючи з 01.11.2011 по 31.12.2013 та з 01.01.2015 нарахування і виплата громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у вказаний період, здійснюється у розмірі, визначеному постановами Кабінету Міністрів України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що право на пенсію, її розмір та суми виплат неможливо пов`язувати з фінансовими можливостями держави, оскільки для держави є пріоритетними відповідно до вимог ст. 46 Конституції України.

Відповідачем до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну, згідно якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Посилається на те, що позивачем пропущений 6-ти місячний строк звернення до суду. Зазначає, що з 01.01.2012 року при нарахуванні пенсії позивачу, відповідач діяв у відповідності до Порядку №1210, що затверджений Постановою КМУ Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , та встановлені розміри виплат особам, які мають статус, встановлений Законом №796-ХІІ.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку відповідача та з 2004 року отримує пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 10-13).

Позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив здійснити йому перерахунок пенсії та виплатити недоплачену суму за період з липня 2011 року по день подання заяви, надалі безстроково проводити виплату пенсії на підставі ч.1 статті 50, частини 4 статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.21).

Листом від 01.10.2019 №1424/03-17 відповідачем повідомлено позивача, що пенсія йому призначена та виплачується відповідно до норм чинного законодавства України, а саме розмір пенсії складає 9290,85 грн., яка перерахована відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 (а.с. 14).

На підставі заяви позивача, йому проведено перерахунок пенсії відповідно до ч.3 статті 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , п. 9 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 (а.с.14).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Конституції України, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ.

Так, в силу статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді:

а) державної пенсії ;

б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач просить захистити його порушені (на його думку) права з серпня 2011 по вересень 2019 року.

Частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ визначено (станом на 09.07.2007, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008), що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Водночас, частиною 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ (станом на 09.07.2007) передбачено, що особам, віднесеним до І категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірах, зокрема, інвалідам ІІ групи - 75% мінімальної пенсії за віком.

Слід взяти до уваги, що вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно з частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (станом на 09.07.2007), встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність , визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені мінімальні розміри основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 № 3491-VI, який набрав чинності 19.06.2011, зокрема пунктом 7 частини 1 зазначеного Закону, Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4 , яким встановлено, що

- у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , статей 14, 22, 37 та частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік .

При цьому, Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 (справа № 1-42/2011) норми пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визнано такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними .

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» норми і положення, зокрема, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50 , 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України , виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 (справа № 1-11/2012) визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини 2 статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції ‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Також пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що

- у 2013 році норми і положення, зокрема, статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014, який набрав чинності 03.08.2014, доповнено Розділ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» пунктом 6-7, яким встановлено, що

- норми і положення, зокрема, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

28.12.2014 прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік»№ 80-VIII, пунктом 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 79-VIII, який набув чинності 01.01.2015, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що

- норми і положення, зокрема, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Слід зазначити, що з аналізу наведених норм вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян у 2011, 2012 та 2013 бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України .

У свою чергу, з 01.01.2014 Законом України від 16.01.2014 № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій , встановлених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» . Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

Водночас, Законом України від 31.07.2014 № 1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» , який набрав чинності 03.08.2014, розділ Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» доповнено пунктом 6-7, яким, зокрема, встановлено, що

- норми і положення, зокрема, ст. 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що враховуючи принцип пріоритетності Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , з 01.01.2014 нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю, повинно було здійснюватися у розмірі та на підставі статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

Водночас з 03.08.2014 Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, з 01.01.2014 по 02.08.2014 (включно) під час визначення розміру пенсії позивачу, застосуванню підлягали положення статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , а не постанови КМУ від 23.11.2011 №1210.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до ваги, що Законом України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено у новій редакції, яка набула чинності з 01.01.2015. Зокрема, визначено, що передбачена цими статтями пенсія виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України .

З огляду на наведені норми закону, починаючи з 01.11.2011 по року по 31.12.2013 та з 01.01.2015 відповідач діяв правомірно, здійснюючи нарахування і виплату позивачу основної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у вказаний період у розмірі у розмірі, визначеному КМУ.

Таким чином, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у вказаний період, здійснюється у розмірі, визначеному постановами Кабінету Міністрів України .

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.11.2018 у справі № 303/6762/16-а (провадження № К/9901/24630/18).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи частину 5 статті 242 КАС судочинства України колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для не застосування висновків, викладених в постанові Верховного Суду.

В силу п. 3 ст. 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту.

Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог, зокрема, постановою КМУ від 23.11.2011 року №1210 Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Із набуттям чинності Закону України від 28.12.2014 №79-VIII Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин , Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо розміру виплат, передбачених, зокрема, статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

Отже, з 01.11.2011 року по 31.12.2013 року та з 03.08.2014 року нарахування пенсії та доплат відповідачем правомірно здійснено у порядку та розмірах встановлених постановою КМУ від 2.11.2011 року № 1210 Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Аналогічна правова позиці висловлена Верховним Судом України у постанові від 26.04.2016 року (справа №285/4300/14-а), а також в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №619/2262/17 та від 19.06.2018 у справі №344/14522/17.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до висновків Конституційного Суду України, викладених у абзаці 4 пункту 3 рішення від 19.06.2001 №9-рп/2001, право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов`язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

Згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі проти Ірландії констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні Європейського суду у справі Asmundsson проти Ісландії від 12.10.2004.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Розглядаючи даний спір, колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.05.2090 року (справа № 520/12609/19), згідно якого зазначено, що за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ - умови, порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України.

Отже, відповідач визнаючи розмір пенсії позивача діяв правомірно у відповідності до актів Кабінету Міністрів України.

Надаючи оцінку строку звернення позивача з позовом до адміністративного суду, колегія суддів апеляційної інстанції, вважає, за необхідне зазначити, що в силу норм КАС України (ст. 100 КАС (до внесення змін Законом №2147-VІІІ від 03.10.2017 року), ст. 122 КАС (після внесення змін Законом №2147-VІІІ від 03.10.2017 року)), встановлено 6-ти місячний строк звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що пенсія є періодичним платежем , виплата якої за загальним правилом не обмежена у часі, то у разі встановлення права на певний її розмір, вона виплачується у цьому розмірі до того часу, поки не відбудуться зміни у законодавстві.

Водночас, процесуальним законом обмежено строк звернення до суду 6-ти місячнім терміном.

При цьому, поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем не зазначено. Тому, приймаючи до уваги дату звернення позивача з даним позовом до суду ( 09.12.2019 року) , відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що частину позовних вимог за період з серпня 2011 року по 08.06.2019 року (включно) - слід залишити без розгляду.

Водночас, в іншій частині позовних вимог відсутні підстави для задоволення позову, що, зокрема, суд першої інстанції правильно визначив, однак не врахував норми процесуального закону, які передбачають строки звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції частково погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, починаючи з 09.06.2019 року, натомість вимоги за період з серпня 2011 року по 08.06.2019 року (включно) слід залишити без розгляду у зв`язку порушенням 6-ти місячного строку звернення до адміністративного суду, тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

З огляду на результати апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 122, 241-245, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.02.2020 року в частині позовних вимог за період з серпня 2011 року по 08.06.2019 року (включно) - скасувати, та в цій частині адміністративний позов залишити без розгляду.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Строки касаційного оскарження, з урахуванням п. 3 Розділу IV Прикінцеві Положення КАС України в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020, продовжуються на строк дії карантину.

В повному обсязі постанова виготовлена 22.05.2020 .

Головуючий суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова