Постанова

від 10.06.2020 по справі 420/5645/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5645/19

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Кравця О.О.,

за участю: секретар судового засідання - Уштаніт Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року, прийняте у складі суду судді Бжассо Н.В. в місті Одеса по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЛІВ СВЄТ до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЛІВ СВЄТ (далі - ТОВ НВП ЛІВ СВЄТ ) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0043281414 від 06.09.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ГУ ДПС в Одеській області зробило висновок про нереальність здійснення господарських операцій позивачем з контрагентами ТОВ ВАРЛУС , ТОВ ДЕТАЛІКС , ТОВ ВЕСТ-БОНД . Проте, під час перевірки контролюючим органом не було взято до уваги, що придбані товари були використані ТОВ НВП ЛІВ СВЄТ у своїй господарській діяльності, що свідчить про неповноту дослідження первинної документації. Представник позивача вважає, що податкова інформація відносно контрагентів позивача не може бути взята до уваги при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Крім того, в акті перевірки не міститься жодних зауважень до договорів позивача, укладених з контрагентами, до виписаних на їх виконання первинних та інших супутніх документів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЛІВ СВЄТ до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0043281414 від 14.09.2019 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС в Одеській області звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам по справі у їх сукупності, не надано об`єктивної оцінки поясненням та доводам відповідача, що призвело до невірного вирішення спору, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити апеляційну скаргу ГУ ДПС в Одеській області в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що наявність порушень у складених первинних документах та зібрана податкова інформації по позивачу з контрагентами - постачальниками ТОВ "ВАРЛУС", ТОВ "ДЕТАЛІКС", ТОВ "ВЕСТ-БОНД" свідчать про відсутність підтвердження стосовно реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень і транспортних засобів, а укладені між ТОВ НВП ЛІВ СВЄТ із зазначеними постачальниками договори вважаються такими, що не опосередковувавалися реальним виконанням господарських операцій та поставкою товару та фактично зазначеними постачальниками здійснено безпідставне документальне оформлення господарських операцій з одержання ТОВ НВП ЛІВ СВЄТ товару та складені первинні документи цими постачальниками. Апелянт вказує, що ГУ ДПС в Одеській області опирається на сукупність фактів (податкову інформацію) щодо неможливості здійснення господарських операцій між ТОВ НВП ЛІВ СВЄТ та контрагентами, а саме відсутність необхідних умов для здійснення операції; відсутність товару проданого платнику податків; неподання звітності, що стосується кількості працюючих, запасів, тощо; основних засобів, запасів, а також наявність негативної податкової інформації щодо контрагентів.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано податкової інформації ГУ ДФС в Одеській області, відносно якої встановлено нереальні операції з постачання товарів/послуг, також не враховано твердження представника відповідача відносно ненадання до суду специфікації по договорам, товарно-транспортних накладних, сертифікатів відповідності до придбаного товару, або інших вивантажувальних та розрахункових документів які підтверджують якість, комплектність продукції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу ГУ ДФС в Одеській області № 2618 від 08.04.2019 року призначено проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ ЛІВ СВЄТ (код за ЄДРПОУ 38296515) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року з 26.04.2019 року тривалістю 10 робочих днів.

Згідно з наказом ГУ ДФС в Одеській області від 11.05.2019 року № 3529термін проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ ЛІВ СВЄТ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року перенесено до дати відновлення втрачених документів

Перевірку проведено у період з 26.04.2019 року по 08.07.2019 року, про що посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області 15.08.2019 року складено акт № 455/15-32-14-14/38296515.

З огляду на висновки акту перевірки № 455/15-32-14-14/38296515 від 15.08.2019 року, відповідачем встановлено порушення ТОВ НВП ЛІВ СВЄТ :

1. п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПКУ, ст. 1, п. 2 ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.1, п. 2.4, п. 2.7, п. 2.8 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 занижено податок на додану вартість на суму 441414 грн., у тому числі по періодам звітності: серпень 2016 року 39463 грн., вересень 2016 року 86299 грн., жовтень 2016 року 198684 грн., грудень 2016 року 116968 грн., та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податку на додану вартість у сумі 4963 грн. (на 31.12.2018 року);

2. п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПКУ, несвоєчасна реєстрація податкових накладних при визначенні податкових зобов`язань на платників ПДВ у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 4340,84 грн.

3. порушення постанови Правління Національного банку України від 25.11.2016 року № 407 Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 06.06.2013 року № 210 Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою та вимог п. 2.3 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637) та вимог п. 6 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого поставною Правління Національного банку України 29.12.2017 року № 148, а саме: встановлено порушення граничних обмежень розрахунків готівкою у касі підприємства із фізичною особою протягом одного дня.

На підставі висновків вказаного акту перевірки ГУ ДПС в Одеській області прийнято:

податкове повідомлення-рішення № 0043281414 від 06.09.2019 року про збільшення ТОВ НВП ЛІВ СВЄТ суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 551768 грн. 00 коп., у тому числі 441414 за податковими зобов`язаннями, 110354 за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

податкове повідомлення-рішення № 0043291414 від 06.09.2019 року про завищення ТОВ НВП ЛІВ СВЄТ суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 4963, 00 грн.;

податкове повідомлення-рішення № 0043301414 від 06.09.2019 року про застосування до ТОВ НВП ЛІВ СВЄТ штрафу у сумі 434,08 грн.

Не погоджуючись із правомірністю податкового повідомлення-рішення № 0043281414 від 06.09.2019 року, ТОВ НВП ЛІВ СВЄТ звернулось до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів поставки товари ТОВ НВП ЛІВ СВЄТ не отримано. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що адміністративний позов ТОВ НВП ЛІВ СВЄТ належить до задоволення.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений ст.ст. 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об`єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 44.1, п.п. 2 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України;вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

За приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, у тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Так, з огляду на зміст розділу ІІІ Акту перевірки від 15.08.2019 року, ТОВ НВП ЛІВ СВЄТ збільшено податкові зобов`язання за платежем податок на додану вартість у зв`язку із висновками відповідача щодо нереальності господарських операцій ТОВ НВП ЛІВ СВЄТ з контрагентами ТОВ ВАРЛУС , ТОВ ДЕТАЛІКС , ТОВ ВЕСТ-БОНД .

Вказані висновки ґрунтуються на тому, що надані до перевірки документи складені з порушенням вимог ст. 1, п. 2 ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.1, п. 2.4, п. 2.7, п. 2.8 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 з урахуванням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року № П-6.

В ході перевірки була використана податкова інформація по господарській діяльності контрагентів позивача, яка свідчить про відсутність підтвердження здійснення господарських операцій з поставки товарів від зазначених постачальників до ТОВ НВП ЛІВ СВЄТ (враховуючи інформації щодо достатньої використаних основних засобів, потужностей, машин та обладнання, матеріалів, енергоносіїв, чоловіко-годин, необхідної кількості зайнятих посадових осіб у штаті підприємств, необхідних для виконання відповідних робіт/послуг, при дослідженні проходження найменування робіт/послуг по ланцюгу постачання від виробника до кінцевого споживача (ТОВ НВП ЛІВ СВЄТ ).

Разом з тим, судом апеляційної інстанції досліджені надані позивачем договори з контрагентами ТОВ "ВАРЛУС", ТОВ "ДЕТАЛІКС", ТОВ "ВЕСТ-БОНД", та первинні документи, які складені під час виконання вказаних договорів.

Так, судом встановлено, що 26.12.2016 року між ТОВ НВП ЛІВ СВЄТ (покупець) та ТОВ ВЕСТ-БОНД (постачальник) укладено договір поставки товару № ДГ-2612/2016 (т. 1 а. с. 71-74).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, постачальник зобов`язується постачати та передавати покупцю товару на суму 728961,31грн., а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивач надав: виписки по рахункам (т. 1 а. с. 66-67), видаткові накладні (т. 1 а. с. 68-70), згідно з якими на адресу позивача поставлено: друковані плати, світло діоди, наліпки, упаковки, пакувальний пінопласт.

До перевірки також надано податкові накладні за вказаними операціями, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с. 25).

Суд встановив, що 01.09.2016 року між ТОВ НВП ЛІВ СВЄТ (покупець) та ТОВ ДЕТАЛІКС (постачальник) укладено договір поставки товару № ДГ-0110/2016 (т. 1 а.с. 78-80).

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору, постачальник зобов`язується постачати партії товару, а покупець приймати та оплачувати у строк, зазначений в розділі 3 даного договору, вказаний товар в асортименті, за цінами та у кількості, що визначені накладними, які є невід`ємною частиною договору.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивач надав: виписки по рахункам (т. 1 а. с. 41, 52-65), видаткові накладні (т. 1 а. с. 75-77), згідно з якими на адресу позивача поставлено: лінзи для світлодіодів, друковані плати, ящики закриті брендировані для великих світильників, швелери, профілі алюмінієві, прокладки, кронштейни, кришки без отворів, драйвера.

До перевірки також надано податкові накладні за вказаними операціями, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с. 24).

Суд встановив, що 22.08.2016 року між ТОВ НВП ЛІВ СВЄТ (покупець) та ТОВ ВАРЛУС (постачальник) укладено договір поставки товару № ДГ-2208/01 (т. 1 а. с. 86-88).

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору, постачальник зобов`язується постачати партії товару, а покупець приймати та оплачувати у строк, зазначений в розділі 3 даного договору, вказаний товар в асортименті, за цінами та у кількості, що визначені накладними, які є невід`ємною частиною договору.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивач надав: виписки по рахункам (т. 1 а. с. 40-51, 54), видаткові накладні (т. 1 а. с. 81-85), згідно з якими на адресу позивача поставлено: друковані плати, драйвера, джерела живлення, гофрокороба, трубки, профілі, картонні коробки, світильники, пакувальний пінопласт, силіконові суміші, лінзи для світлодіодів, світло діоди, короби розподільні.

До перевірки також надано податкові накладні за вказаними операціями, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с. 23).

На підтвердження використання отриманого від ТОВ ВАРЛУС , ТОВ ДЕТАЛІКС , ТОВ ВЕСТ-БОНД за зазначеними вище договорами поставки товару у власній господарській діяльності, позивач надав суду калькуляції вартості виробництва продукції (світлодіодних світильників) та договори поставки, видаткові накладні, довіреності та реєстр податкових накладних, які підтверджують факт подальшої реалізації вироблених світлодіодних світильників на адресу інших підприємств ( т. 2 а. с. 11-250, т. 3 а. с. 1-224). Вказаними обставинами, встановленими судом, спростовуються доводи апелянта про відсутність товару у платника податків, оскільки документально підтверджено обставини отримання товару та його подальшої реалізації.

Таким чином, у позивача наявні первинні документи щодо здійснення господарських операцій з ТОВ ВАРЛУС , ТОВ ДЕТАЛІКС , ТОВ ВЕСТ-БОНД та відповідно наявність підстав для формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, жодних конкретних зауважень безпосередньо до первинних документів, які позивач надав до перевірки на підтвердження реальності господарських операцій з наведеними вище контрагентами, в Акті перевірки не наведено, а лише зазначено перелік нормативно-правових актів, вимоги яких, на думку податкового органу, позивач не виконав при складанні первинних документів з контрагентами ТОВ ВАРЛУС , ТОВ ДЕТАЛІКС , ТОВ ВЕСТ-БОНД , проте, Акт перевірки не містить жодних відомостей, які б конкретизували допущені позивачем порушення.

Таким чином, аналіз змісту Акту перевірки, свідчить про те, що податковий орган, фактично не дослідивши наявні у позивача первинні документи щодо формування податкового кредиту, вважає його формування неправомірним з посиланням на податкову інформацію щодо контрагентів позивача. Проте колегія суддів вважає, що податкова інформація може бути лише підставою для проведення перевірки позивача, проте ніяк не для висновків щодо порушення ним податкового законодавства, оскільки саме позивачем дотримано вимог податкового законодавства по господарським операціям з вказаними контрагентами. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених господарських операцій, суб`єкт господарювання не може відповідати за порушення, допущені його контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Позивачем надані всі документи, які свідчать про реальність здійснення господарської діяльності, а в Акті перевірки відсутні будь-які докази про причетність позивача до порушень допущених його контрагентами.

Доводи апелянта щодо ненадання позивачем до суду специфікацій по договорам, товарно-транспортних накладних, сертифікатів відповідності до придбаного товару, або інших вивантажувальних та розрахункових документів які підтверджують якість, комплектність продукції, суд апеляційної інстанції вважає неспроможними, оскільки відсутність певних документів у платника податків не може бути беззаперечним доказом відсутності реального характеру поставки, тоді як інші докази, оцінені судом у судовому процесі підтверджують фактичне виконання поставки та подальшу реалізацію товарів у межах господарської діяльності позивача, а контролюючим органом не надано достовірних доказів на спростування цих фактів.

Крім того, правова позиція Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі №826/11879/13-а, вказує на те, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача достатніх трудових ресурсів, складських приміщень для зберігання товару, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Зазначений висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові по справі №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 року.

Відповідно до положень ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що навіть наявність акту перевірки відносно контрагента та зазначені в ньому обставини про порушення податкового законодавства контрагентом може бути підставою для застосування негативних наслідків для перевіряємого платника податків лише за умови прийняття податкового повідомлення-рішення відносно вказаного контрагента. В інших випадках такі дані заборонено застосовувати, що прямо зазначено у п.86.7 ст.86 ПК України. Таким чином, лише за наявності зібраних в установленому законодавством порядку доказів щодо причетності до порушень податкового законодавства контрагентом платника податків, такий платник податків може нести відповідальність за таки порушення.

Саме така позиція зазначена у рішенні Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України . У п.38 рішення зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України і статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Більш того, колегія суддів наголошує, що податкові накладні, які відповідно до п. 201.10 ПК України є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, були видані позивачу та надавали право па формування відповідного податкового кредиту та їх юридична дійсність податковою інспекцією не оспорюється.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач, дотримуючись правил податкового законодавства, правомірно сформував податковий кредит за рахунок господарських операцій, яка здійснена відповідно до умов договорів з ТОВ ВАРЛУС , ТОВ ДЕТАЛІКС , ТОВ ВЕСТ-БОНД , що підтверджується первинними документами. При цьому висновки Акту перевірки щодо наявності ознак нереальності здійснення операцій у господарській діяльності контрагентів позивача, які фактично покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача, а тому таки висновки не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов`язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по господарській операції з його контрагентом.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0043281414 від 14.09.2019 року. та наявності підстав для його скасування.

При цьому доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом направлення на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду: доказів сплати судового збору у розмірі 12414,78 грн.

Разом з тим, 22 травня 2020 року до канцелярії П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява апелянта на виконання вимог ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду, до якої було додано платіжне доручення №800 від 19.05.2020 року на суму 12414,00 грн., тобто апелянтом було не доплачено суму судового збору 78 копійок.

З метою уникнення надмірного формалізму та створення перешкод у реалізації права відповідача на апеляційне оскарження, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2020 року було відкрите апеляційне провадження по справі.

Водночас, враховуючи викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з апелянта суму недоплаченого їм судового збору у розмірі 00,78 грн. за подання апеляційної скарги на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЛІВ СВЄТ до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області ( 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5, код ЄДРПОУ 43142370) несплачену суму судового збору у розмірі 00,78 грн. (сімдесят вісім копійок) на користь держави (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача №UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О. О. Кравець