Постанова

від 09.06.2020 по справі 320/3095/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3095/19 Суддя першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Черпіцької Л.Т.,

при секретарі - Кузик О.С.,

за участю:

представника позивача: - Бондаренко Г.П.,

представника відповідача: - Тюрменка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Салді Сервіс до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Салді Сервіс звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.02.2019 р. № 1084094/35997828;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну від 18.01.2019 р. № 4 датою її подання на реєстрацію, а саме 30.01.2019 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду 01 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

03 квітня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 12224, від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Салді Сервіс до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого, позивач вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, в той час рішення суду першої інстанції - законним та обґрунтованим.

29 квітня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 14685, відповідачем подано клопотання про заміну відповідача 1 та відповідача 2 в порядку процесуального правонаступництва.

Відповідно до ч.1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

За приписами ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до п. 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року № 1074, дія якого поширюється, в тому числі, і на територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, права та обов`язки органів виконавчої влади переходять у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

Відповідно до п.12 постанови КМ України від 20.10.2011 року № 1074 орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності Актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється.

Розпорядженням КМ України від 21.08.2019 року № 682-р вирішено про можливість забезпечення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладеного на Державну податкову службу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та замінити Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області та Державну фіскальну службу України на Головне управління Державної податкової служби у Київській області та Державну податкову службу України відповідно.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття рішення № 1084094/35997828 від 21.02.2019 року, у той же час сукупність наданих позивачем первинних документів виключають підстави для сумніву щодо законності підстав у позивача виписати податкову накладну при здійсненні господарських операцій з ТОВ САЛДІ СЕРВІС щодо продажу товару - матеріалу ПВХ TDS Tent Glossy 900 White 2,48 50 у кількості 1500 кв.м на суму 198 630, 00 грн.; наданий позивачем пакет документів був достатнім для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім САЛДІ СЕРВІС зареєстровано як юридична особа 26.06.2008 р. (запис 1 339 102 0000 005528). Основним видом діяльності позивача за КВЕД є неспеціалізована оптова торгівля (код 46.90).

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім САЛДІ СЕРВІС (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю САЛДІ СЕРВІС (покупець) згідно вимог статті 181 Господарського кодексу України укладено договір поставки у спрощений спосіб, на виконання умов якого позивачем виписано рахунок на оплату №125 від 28.12.2018 року із зазначенням товару - матеріал ПВХ TDS Tent Glossy 900 White 2,48 50 у кількості 1500 кв.м. на суму 198 630, 00 грн., у тому числі ПДВ 33 105, 00 грн.

18.01.2019 року за результатами реалізації Товариству з обмеженою відповідальністю САЛДІ СЕРВІС (код ЄДРПОУ 33415524) товару матеріал ПВХ TDS Tent Glossy 900 White 2,48 50 з кодом УКТ ЗЕД 3921906000 за видатковою накладною №4 від 18.01.2019 р. на суму 198 630, 00 грн. позивачем складено та направлено до відповідачів для реєстрації в ЄРПН податкову накладну №4.

Матеріал ПВХ за вказаним рахунком на оплату відвантажувався позивачем ТОВ САЛДІ СЕРВІС (покупець) 18.01.2019 року, що підтверджується видатковою накладною №4 від 18.01.2019 року.

Оплату товару на суму 198 630, 00 грн. здійснено двома платежами, що підтверджується платіжним дорученням №72 від 18.02.2019 року на суму 100 330, 00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 16721,67 грн. та платіжним дорученням №73 від 19.02.2019 року на суму 98 300, 00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 16 383, 33 грн.

Згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.01.2019 р. за №9008646809, податкову накладну № 4 доставлено до ДФС України, документ прийнято, реєстрацію зупинено.

Підставою для зупинення реєстрації вказаної накладної визначено: Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6. п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку .

У зазначеній квитанції позивачеві запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підтвердження законності зазначених господарських операцій позивачем направлено на адресу податкового органу документи щодо обставин видачі податкової накладної від 18.01.2019 року №, зокрема, рахунок на оплату №125 від 28.12.2018 року, видаткову накладну №4 від 18.01.2019 року, довіреність №6 від 18.01.2019 року, звіт про дебетові і кредитові операції по рахунку ТОВ САЛДІ СЕРВІС за 18.02.2019 року, звіт про дебетові і кредитові операції по рахунку ТОВ САЛДІ СЕРВІС за 19.02.2019 року, платіжне доручення №72 від 18.02.2019 року та №73 від 19.02.2019 року, договір оренди №34 від 01.12.2017 року, додаток №1 до договору оренди №34 від 01.12.2017 року, видаткову накладну по складу №4 від 18.01.2019 року, зовнішньоекономічний контракт №3-05 від 21.05.2018 року, комерційний інвойс №TAYA180283 від 26.07.2018 року з перекладом, платіжні доручення в іноземній валюті SWIFT №194 від 30.05.2018 року та №386 від 22.08.2018 року, митну декларацію №UA125200/2018/691572 від 17.09.2018 року, товарно - транспортну накладну CMR №419787, прибуткову накладну по складу №82 від 17.09.2018 року.

Також, позивачем надано контролюючому органу письмові пояснення, згідно яких позивач (продавець) орендує складське приміщення у платника ПДВ компанії ПП Мегакуб (код ЄДРПОУ 32177301) згідно договору оренди №34 від 01.12.2018 року за адресою: м. Фастів, Галафєєва, 101-б. Так, габарити та маса товару дозволяють не використовувати спецтехніку для переміщення товарів між складами, а відвантаження товару зі складу оформлюється видатковою накладною по складу. Додатково повідомлено, що реалізований товар придбано згідно зовнішньо - економічного договору №3-05 від 21.05.2018 року з компанією TA YA CANVAS (SHANGHAI) COMPANY LTD, Китай, отримання якого підтверджено митною декларацією №UA125200/2018/691572 від 17.09.2018 року та інвойсом TAYA№180283 від 26.07.2018 року.

Втім, Комісією ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення №1084094/35997828 від 21.02.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної від 18.01.2019 року №4.

Відповідно до вказаного рішення підставою для відмови в реєстрації податкових накладних є ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Вважаючи оскаржуване рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (пп."а", "б" п.185.1. ст. 185 Податкового кодексу України). Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно п.187.1. ст. 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п.188.1. ст.188 Податкового кодексу України). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України).

У відповідності до п.74.2. ст. 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (п.74.3. ст.74 Податкового кодексу України).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 року № 190 Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Згідно пп.201.16.1 п.201.16. ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до п.74.2. ст.74 цього Кодексу.

Відповідно до пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування ; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних .

Так, з матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. № 567.

Водночас, у квитанції, фіскальним органом зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п.6 Критеріїв оцінки ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. № 567.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що фіскальним органом, в порушення пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, не вказано у Квитанції № 1 конкретного виду критерію та не визначено конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. № 567 .

Відповідно до п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. № 567 Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних містить в собі визначення двох різних критеріїв: Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

- обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у1,5 разів більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01.01.2017 в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01.01.2017 в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

- відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб`єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними пп.215.3.1 та 215.3.2 п.215.3 ст.215 розділу VI Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, подані на реєстрацію в Реєстрі.

Визначення фіскальним органом у Квитанції конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у наказі № 567 "Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (далі - Вичерпний перелік документів).

Відповідно до п.1 Вичерпного переліку документів наказу № 567, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. № 567:

- критерію, зазначеного у пп.1 п.6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

- для критерію, зазначеного в пп.2 п.6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/при дбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З системного аналізу наведених вище положень вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Таким чином, у Квитанції фіскальним органом, в порушення пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику, ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений наказом №567 (п.1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

У відповідності до пп.201.16.2 п.201.16. ст.201 Податкового кодексу України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у п."в" пп.201.16.1. цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування (ПН/РК). Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до пп.201.16.2. цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (пп.201.16.3. п.201.16. ст.201 Податкового кодексу України).

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до пп.201.16.2. Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції вірно зауважено, що сукупність наданих первинних документів до матеріалів справи,а саме: рахунок на оплату №125 від 28.12.2018 року, видаткову накладну №4 від 18.01.2019 року, довіреність №6 від 18.01.2019 року, звіт про дебетові і кредитові операції по рахунку ТОВ САЛДІ СЕРВІС за 18.02.2019 року, звіт про дебетові і кредитові операції по рахунку ТОВ САЛДІ СЕРВІС за 19.02.2019 року, платіжне доручення №72 від 18.02.2019 року та №73 від 19.02.2019 року, договір оренди №34 від 01.12.2017 року, додаток №1 до договору оренди №34 від 01.12.2017 року, видаткову накладну по складу №4 від 18.01.2019 року, зовнішньоекономічний контракт №3-05 від 21.05.2018., комерційний інвойс №TAYA180283 від 26.07.2018 року з перекладом, платіжні доручення в іноземній валюті SWIFT №194 від 30.05.2018 року та №386 від 22.08.2018 року, митну декларацію №UA125200/2018/691572 від 17.09.2018 року, товарно - транспортну накладну CMR №419787, прибуткову накладну по складу №82 від 17.09.2018 року, не дають підстав для сумніву щодо дійсного укладання договору між позивачем та його контрагентом, на виконання вимог якого складено спірну податкову накладну.

Разом з тим, як вбачається з тексту оскаржуваного рішення, останнє не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття такого рішення, а лише містять загальну фразу про те, що причиною його прийняття є: не надання платником податку копій документів, ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типові форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити).

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано, які саме надані позивачем документи складені з порушенням норм чинного законодавства чи не підтверджують реальність господарської операції, які конкретно документи не було надано.

У свою чергу, абзацом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 р. № 190 Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації (далі - постанова № 190) передбачено, що комісія Державної фіскальної служби (комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до пп."в" пп.201.16.1. п.201.16. ст.201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з абзацом 2 постанови № 190 підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з п.201.16. ст.201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до п."в" пп.201.16.1. п.201.16. ст.201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Тобто, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування", або "надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування".

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Комісії ДФС України не містить чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішень про відмову в реєстрації податкової накладної.

Реалізація контролюючими органами своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень ч.2 ст. 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Так, у відповідності до абз.3 п.10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим законодавством критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Так, відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Так, адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії і у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, відповідно.

З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Окрім того, варто звернути увагу на приписи пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 29.12.2010 р. № 1246 (Порядок № 1246), якими передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених п.12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, нормами Податкового кодексу України та Порядку № 1246 чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та зазначення дати її реєстрації.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовної вимоги про зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати подану Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Салді Сервіс податкову накладну, адже це є належний спосіб захисту порушеного права позивача.

Аналогічні висновки викладені, зокрема в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року справа № 822/1817/18.

Інші доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

Л.Т.Черпіцька

Повний текст виготовлено 09 червня 2020 року.