Постанова

від 09.06.2020 по справі 826/1675/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1675/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Гайворонського В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року, суддя Огурцов О.П., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдекс Пак Україна" до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдекс Пак Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.10.2016 року, якими нараховано пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності № 0019261406 у розмірі 278762,33 грн та № 0019271406 у розмірі 340,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28.12.2015 року між позивачем та "Europcell GmbH" була підписана угода про залік зустрічних однорідних вимог, згідно якої заборгованість позивача перед "Europcell GmbH" щодо оплати за контрактом №18112014 від 18.11.2014 року в розмірі 12 875,26 євро та за контрактом .20150403/2 від 03.04.2015 року в розмірі 1917,18 євро зарахована в рахунок виконання "Europcell GmbH" зобов`язання по поверненню коштів, перерахованих останнім в рамках контракту №20150403/1 від 03.04.2015 в розмірі 14 793,12 євро, з огляду на що з моменту підписання угоди про залік зустрічних однорідних вимог, а саме з 28.12.2015 року, припиняються зобов`язання позивача перед "Europcell GmbH" щодо оплати за контрактом №18112014 від 18.11.2014 року та за контрактом №20150403/2 від 03.04.2015 року та відповідно припиняються зобов`язання "Europcell GmbH" перед позивачем щодо повернення коштів за контрактом №20150403/1 від 03.04.2015 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Крім того, в апеляційній скарзі представник Головного управління ДПС у м. Києві просить здійснити процесуальне правонаступництво замінивши відповідача Головне управління ДФС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві.

Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1200 від 18.12.2018 року утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №682-р від 21.08.2019 року Кабінет Міністрів України погоджується з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінетів Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача Головне управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що у період з 13.09.2016 року по 15.09.2016 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдекс Пак Україна" з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за імпортним контрактом від 03.04.2015 року №20150403/1, укладеним з нерезидентом "Europcell GmbH" (Німеччина) згідно листів ПАТ "Сбербанк" від 03.03.2016 року №69/07-5-1-БТ (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 09.03.2016 року №8891/10БТ) та від 04.04.2016 року №3555/4/07-5-1-БТ (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 04.04.2016 року №13771/10/БТ).

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 15.09.2019 року, яким встановлено порушення позивачем статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а саме: ненадходження імпортного товару на суму 16 428,86 євро (485258,67 грн) та пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", а саме: порушення строків декларування станом на 01.04.2016 року та 01.07.2016 року.

10.10.2016 року податковим органом на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення, якими позивачу нараховано пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності № 0019261406 у розмірі 278762,33 грн та № 0019271406 у розмірі 340,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх такими, що прийнято з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.10.2016 року № 0019261406, яким позивачу нараховано пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності № 0019261406 у розмірі 278762,33 грн за порушення товариством статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", колегія суддів зазначає наступне.

Загальні принципи підприємницької діяльності, сформульовані у статті 44 ГК України, відповідно до якої підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Наведений вище принцип вільного вибору і самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, перш за все, встановлює можливість для суб`єктів підприємницької діяльності України підтримувати відносини з іноземними суб`єктами господарської діяльності з урахуванням положень Конституції та законів України, а також міжнародних норм і правил. Правове регулювання такої діяльності, а також обмеження щодо її здійснення встановлені Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність " від 16.04.1991 року №959-ХІІ (далі - Закон №959-ХІІ, тут і далі - у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Закріплення принципу використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд надає право підприємцям самостійно вирішувати питання про долю належної їм частки валютної виручки, тобто прибутку, отриманого від здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності. Проте цей принцип також діє з певними обмеженнями, які, зокрема, встановлені Законом №185/94-ВР.

Одним з таких обмежень, є закріплення статтями 1 та 2 Закону №185/94-ВР присічних строків розрахунків при імпорті/експорті товарів/послуг.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

У відповідності до частини першої статті 2 зазначеного Закону, встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно з частиною третьою статті 1 та частиною четвертою статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до положень пункту 1 постанов Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 03.03.2015 року № 160, від 03.06.2015 року № 354, від 03.09.2015 року №581, від 04.12.2015 року № 863, від 03.03.2016 року № 140 розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, Закон №185/94-ВР встановлює відповідальність за порушення строків поставки за імпортними операціями за наслідками виконання зовнішньо-економічних контрактів, і єдиною підставою до звільнення від такої відповідальності визнає наявність висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Разом з тим, виконання зовнішньо-економічних контрактів можливе лише за дійсним зобов`язанням і не очікується за припиненим.

В такому аспекті слід звернутися до загальних засад зобов`язального права та зауважити, що за своїм обсягом поняття виконання є дещо вужчим, ніж поняття припинення, оскільки останнє охоплює всі випадки ліквідації зобов`язально-правового зв`язку, незалежно від виконання раніше досягнутих домовленостей.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Наведені вище норми цивільного законодавства в контексті спірних правовідносин кореспондуються із положеннями частини 4 статті 6 та частини 1 статті 14 спеціального Закону№959-ХІІ, якими передбачено, що суб`єкти ЗЕД мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім прямо або у винятковій формі заборонених законами України. Крім того, всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Так, одним із способів припинення зобов`язань у цивільному праві є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК України).

Аналогічні положення містяться в частині третій статті 203 ГК України, згідно з якою господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Отже, залік (або зарахування) зустрічних однорідних вимог контрагентів є одним із законних засобів врегулювання сторонами своїх взаємних зобов`язань.

Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте, воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно, зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди - обома.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що випадки, у яких суб`єктам господарювання забороняється припиняти зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, мають бути визначені виключно в законах України. Однак, жодних обмежень на використання такого способу розрахунку за зовнішньо-економічними операціями законами України не передбачено.

Спеціальними законами, зокрема, Законом №959-ХІІ, Законом №185/94-ВР, Цивільним та Господарським кодексами України не заборонено, а окремими з них - навіть прямо передбачено зарахування зустрічних однорідних вимог як вид припинення зобов`язання за зовнішньоекономічними договорами.

Згідно з пунктом 1.11 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 року за № 338/3631 (далі -Інструкція № 136), яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 136, банк згідно з цією Інструкцією контролює дотримання резидентом установлених законодавством строків розрахунків за експортною операцією резидента, якщо на дату митного оформлення продукції або виконання резидентом робіт, надання транспортних, страхових послуг розрахунки за такою операцією не завершені (кошти від продажу нерезиденту товару на поточний рахунок резидента не надійшли або надійшли не в повному обсязі) або в банку немає інформації про завершення розрахунків за такою операцією.

Як убачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдекс Пак Україна" мав господарські взаємовідносини із нерезидентом "Europcell GmbH" згідно наступних контрактів від 18.11.2014 року №18112014, від 03.04.2015 року №20150403/1 та від 03.04.2015 року №20150403/2 від 03.04.2015 pоку.

На виконання умов Контракту №18112014 від 18.11.2014 року позивач переказав Europcell GmbH" за поставку товару суму у розмірі 76 500,00 євро, що підтверджується банківськими виписками.

"Europcell GmbH" за вказаним контрактом поставило позивачу товар на суму 89 375,26 євро згідно наступних митних декларацій:

- №100270001/2014/223497 від 09.12.2014 року товар - мішковий крафт-папір не вибілений (арт.0450401)) на суму 14 356,69 євро.

- №100270001/2014/223766 від 15.12.2014 року товар - мішковий крафт-папір не вибілений (арт.0450401)) на суму 14 552,86 євро.

- №100270001/2014/223916 від 16.12.2014 року товар - мішковий крафт-папір не вибілений (арт.0450401)) на суму 14 518,95 євро.

- №100270001/2014/223918 від 16.12.2014 року товар - мішковий крафт-папір не вибілений (арт.0450401)) на суму 14 641,97 євро.

- №100270001/2015/213405 від 09.04.2015 року товар - мішковий крафт-папір не вибілений (арт.0450401)) на суму 15 811,17 євро.

- №100270001/2015/213945 від 20.04.2015 року товар - мішковий крафт-папір не вибілений (арт.0450401)) на суму 15 493,62 євро.

Згідно контракту №20150403/2 від 03.04.2015 року позивач переказав "Europecell GmbH" суму у розмірі 44 700,00 євро, що підтверджується банківськими виписками та останнім було поставлено товару на 46 617,18 євро згідно наступних митних декларацій:

- №100270001/2015/216052 від 29.05.2015 року товар - мішковий крафт-папір не вибілений (арт.0450401)) на суму 15 451,73 євро.

- №100270001/2015/216054 від 29.05.2015 року товар - мішковий крафт-папір не вибілений (арт.0450401)) на суму 15 423,33 євро.

- №100270001/2015/216005 від 28.05.2015 року було поставлено товар - мішковий крафт-папір не вибілений (арт.0450401)) на суму 15 742,12 євро.

Згідно контракту №20150403/1 від 03.04.2015 року, позивач переказав "Europecell GmbH" суму в розмірі 289 442,75 євро, що підтверджується банківськими виписками та останнім було поставлено товар на суму 273 014,63 євро та здійснено повернення від 03.08.2015 року в сумі 1635,00 євро.

Поставку товару здійснено згідно митних декларацій:

- №100270001/2015/213942 від 20.04.2015 року товар - мішковий крафт-папір не вибілений (арт.0450401)) на суму 15 205,36 євро;

- №100270001/2015/213943 від 20.04.2015 року товар - мішковий крафт-папір не вибілений (арт.0450401)) на суму 15 216,72 євро.

- №100270001/2015/214197 від 23.04.2015 року товар - мішковий крафт-папір не вибілений (арт.0450401)) на суму 15 347,36 євро.

- №100270001/2015/214195 від 23.04.2015 року товар - мішковий крафт-папір не вибілений (арт.0450401)) на суму 15 686,74 євро.

- №100270001/2015/218873 від 20.07.2015 року товар - мішковий крафт-папір не вибілений (арт.0450401)) на суму 15 301,21 євро.

- №100270001/2015/218876 від 20.07.2015 року товар - мішковий крафт-папір не вибілений (арт.0450401)) на суму 14 049,48 євро.

- №100270001/2015/223221 від 28.09.2015 року товар - мішковий крафт-папір не вибілений (арт.0450401)) на суму 15 614,32 євро.

- №100270001/2015/223226 від 28.09.2015 року товар - мішковий крафт-папір не вибілений (арт.0450401)) на суму 15 492,91 євро.

- №100270001/2015/223222 від 28.09.2015 року товар - мішковий крафт-папір не вибілений (арт.0450401)) на суму 15 623,55 євро.

- №100270001/2015/223220 від 30.09.2015 року товар - мішковий крафт-папір не вибілений (арт.0450401)) на суму 15 563,91 євро.

- №100270001/20Л 5/224042 від 12.10.2015 року товар - мішковий крафт-папір не вибілений (арт.0450401)) на суму 15 548,29 євро.

- №100270001/2015/224054 від 12.10.2015 року товар - мішковий крафт-папір не вибілений (арт.0450401)) на суму 15 445,34 євро.

- №100270001/2015/225289 від 26.10.2015 року товар - мішковий крафт-папір не вибілений (арт.0450401)) на суму 15 464,74 євро.

- №100270001/2015/227306 від 24.11.2015 року товар - мішковий крафт-папір не вибілений (арт.0450401)) на суму 15 372,70 євро.

- №100270001/2015/227308 від 24.11.2015 року товар - мішковий крафт-папір не вибілений (арт.0450401)) на суму 15 381,80 євро.

- №100270001/2015/227796 від 30.11.2015 року товар - мішковий крафт-папір не вибілений (арт.0450401)) на суму 13 385,40 євро.

- №100270001/2015/227797 від 30.11.2015 року товар - мішковий крафт-папір не вибілений (арт.0450401)) на суму 15 347,50 євро.

- №100270001/2015/228420 від 08.12.2015 року товар - мішковий крафт-папір не вибілений (арт.0450401)) на суму 13 967,30 євро.

Водночас, 28.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдекс Пак Україна" та "Europcell GmbH" була підписана угода про залік зустрічних однорідних вимог.

Згідно зазначеної угоди заборгованість позивача перед "Europcell GmbH" щодо сплати за контрактом №18112014 від 18.11.2014 року в розмірі 12 875,26 євро та за контрактом №20150403/2 від 03.04.2015 року в розмірі 1917,18 євро зарахована в рахунок виконання "Europcell GmbH" зобов`язання по поверненню коштів, перерахованих останнім в рамках контракту №20150403/1 від 03.04.2015 року в розмірі 14 793,12 євро.

Разом з тим, в зазначеній угоді вказано про те, що з моменту її укладання припиняються зобов`язання позивача перед "Europcell GmbH" щодо оплати за контрактом №18112014 від 18.11.2014 року та за контрактом №20150403/2 від 03.04.2015 року та зобов`язання "Europcell GmbH" перед позивачем щодо повернення коштів за контрактом №20150403/1 від 03.04.2015 року.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, з моменту підписання угода про залік зустрічних однорідних вимог між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдекс Пак Україна" та "Europcell GmbH", а саме, з 28.12.2015 року припинились зобов`язання "Europcell GmbH" перед позивачем щодо повернення коштів за контрактом №20150403/1 від 03.04.2015 року шляхом зарахування зустрічних вимог.

Вказана обставина також підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа "Europcell GmbH" від 26.10.2016 року.

У відповідності до розрахунку пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності до податкового повідомлення - рішення від 10.10.2016 року № 0019261406 пеня позивачу була нарахована за контрактом №20150403/1 від 03.04.2015 року на суму 4541,11 євро за період з 26.02.2016 року по 15.09.2016 року та на суму 11 887,75 євро за період з 08.03.2016 року по 15.09.2016 року.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що грошові зобов`язання за контрактом №20150403/1 від 03.04.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдекс Пак Україна" та "Europcell GmbH" були погашені до настання періоду за який позивачу було нараховано пеню у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, колегія суддів погоджується в висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за контрактом №20150403/1 від 03.04.2015 року, а тому податковеповідомлення-рішення від 10.10.2016 року №0019261406 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.10.2016 року № 0019271406, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 340,00 грн згідно з пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і контролю" за порушення пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і контролю", колегія суддів зазначає наступне.

У преамбулі Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1996 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю визначено, що цей Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Вказаним Декретом також однозначно вирішено питання щодо компетентного органу, який має право застосовувати санкції за порушення приписів Декрету. Таким повноважним органом є Національний банк України.

Положення Указу Президента України Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства від 27.06.1999 року № 734/99, яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1996 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю , не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання від 18.11.1992 року № 2796-XII), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні спірних відносин.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій, що санкції, передбачені статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1996 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю , застосовуються лише Національним банком України та підпорядкованими йому особами, до яких податкові органи не відносяться, а тому у податково органу не було повноважень для застосування до позивача фінансових санкцій та прийняття податкового повідомлення-рішення від 10.10.2016 року № 0019271406, що є підставою для його скасування.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.11.2019 року у справі № 826/2800/17 та у постанові від 04 березня 2020 року у справі №280/5170/18.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдекс Пак Україна" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.10.2016 року №0019261406 та №0019271406.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.

Повний текст виготовлено: 09 червня 2020 року.