Рішення

від 04.06.2020 по справі 624/337/20

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/337/20

№ провадження 2/624/177/20

РІШЕННЯ

іменем України

смт. Кегичівка 04 червня 2020 року

Кегичівський районний суд Харківської області, у складі:

головуючого судді - Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Проскурні Л.М.,

розглянув у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №624/337/20,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: орган опіки та піклування Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області,

відповідач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа: ОСОБА_3 ,

третя особа: Орган опіки та піклування Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області,

вимоги позивача: про позбавлення батьківських прав.

ВСТАНОВИВ:

1.Позиція сторони позивача.

Орган опіки та піклування Кегичівської селищної ради Харківської області, в особі т.в.о. селищного голови Лагоржевської Н.А. звернувся до суду з позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у відношенні їх малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви зазначає, що 23 березня 2020 року орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області розглянув питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 та ОСОБА_1 відносно їх малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час неодноразових перевірок органами опіки та піклування зафіксовано, що відповідачі не приймають участі у вихованні сина, зв`язок із лікарем-педіатром не підтримують, життям та станом здоров`я дитини не цікавляться.

Згідно виписки із історії розвитку малолітнього ОСОБА_6 від 03 січня 2020 року встановлено, що він знаходився на штучному вигодуванні, але його було недостатньо, у зв`язку із чим маса його тіла була менша його віку.

Календар щеплень дитини батьками грубо порушувався і не були дотримані строки - із 11 необхідних щеплень було проведено лише 2.

Дитина у віці 1-го року на момент передачі його від батьків на проживання до ОСОБА_3 відставала у розвитку, малися опрілості у паховій області, взагалі не було зубів, не розмовляв, погано стояв на ніжках.

Наведене в своїй сукупності свідчить про навмисне ухилення відповідачами від виконання своїх батьківських обов`язків.

Достовірно встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з жовтня 2019 року умисно ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, що виражається у тому, що вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток сина, його підготовку до самостійного життя, а саме: вихованням сина від дня його народження не займаються взагалі; не цікавляться його життям, не спілкуються з ним; не забезпечують необхідним харчуванням та лікуванням, що призвело до серйозних проблем із затримкою розвитку дитини та погіршення його здоров`я; не виявляють інтересу до його внутрішнього світу; не створюють умов для його фізичного і духовного розвитку.

Взаємовідносини між дитиною, батьками та ОСОБА_3 склалися таким чином, що дитина із 17 жовтня 2019 року постійно проживає у будинку разом з ОСОБА_3 .. Саме вона дбає про виховання малолітнього ОСОБА_6 , створює йому належні умови для проживання, купує одяг, взуття та інші речі, необхідні для нормального розвитку дитини, забезпечує повноцінне харчування та належне лікування.

2. Позиція відповідача.

Відповідачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не скористалися своїм правом та не подали в строк, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття позовного провадження, відзив на позов, який має відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, та докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтується заперечення, а також не подали зустрічний позов.

3. Позиція третьої особи - органу опіки та піклування Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області та ОСОБА_3 ..

З боку третіх осіб направлено на адресу суду клопотання про проведення судового розгляду за їх відсутності та підтримання позовних вимог в повному обсязі. Також третя особа не скористалася своїм правом, не подав в строк, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття позовного провадження, відзив на позов.

4. Процесуальні питання пов`язанні з розглядом справи.

06 травня 2020 року представник позивача звернулась до Кегичівського районного суду Харківської області з позовом.

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України 07 травня 2020 року судом направлено звернення до відповідного органу реєстрації щодо місця перебування та місця проживання відповідачів.

Ухвалою суду від 12 травня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін та призначено підготовче засідання 04 червня 2020 року.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, належно повідомлені про його місце, дату і час, натомість надали заяви з проханням розглядати справу у їх відсутність, окрім того:

позивач: про підтримання позову та стягнення судового збору з відповідачів солідарно, проти винесення рішення в підготовчому засіданні не заперечує, повідомила, що дитина тимчасово влаштована в родину ОСОБА_3 ;

відповідачі: про визнання позову, просять прийняти рішення в підготовчому засіданні;

треті особи: заперечень проти позову не мають, просять винести рішення в підготовчому засіданні.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст.200 ЦПК України встановлено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Як передбачено 4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

5. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьком та матір`ю малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 17 жовтня 2018 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Слобідському та Основ`янському районах у місті Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №1311 (а.с.27).

Відповідно наданого висновку органу опіки та піклування Кегичівської РДА Харківської області від 03 квітня 2020 року №01-49/1016 останній вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно їх малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6-7).

Згідно виписки з історії розвитку ОСОБА_4 вбачається, що він знаходився на штучному вигодовуванні, календар щеплень дитини грубо порушувався і не були дотриманні строки, із 11 необхідних щеплень було проведено лише 2. Дитина у віці 1 року відставала у розвитку, малися опрілості у паховій області, взагалі не було зубів, не розмовляв, погано стояв на ніжках. (а.с.10-11).

Як вбачається з актів оцінки потреби сім`ї/особи спосіб життя батьків негативно впливає на дитину (а.с.28-47).

Відповідно до характеристики професійно-технічного училища №60 смт. Кегичівка Харківської області відповідач ОСОБА_2 ухилялася від догляду та виконання своїх обов`язків по вихованню малолітнього сина. Часто залишала дитину на батька та стареньку бабусю по лінії батька, а сама їхала в смт. Кегичівка для здачі заборгованостей з навчальних предметів, а потім, залишалася у подруг ще на декілька днів і до дитини не поспішала. Телефонні дзвінки чоловіка та бабусі ігнорувала, а коли й відповідала на них, то давала неправдиву інформацію. Пізніше забрала сина та переїхала в смт. Кегичівка, бо (з її слів) в Харкові їй було нудно. Проживала на різних квартирах, які винаймала за рахунок стипендії. Вихованням дитини ОСОБА_7 не займалася, часто залишала сина на подруг або сусідку. Бувало залишала на всю ніч. Здоров`ям ОСОБА_8 не переймалася. Дитина вчасно не була привитою, так як стояла на обліку в м. Харків. У дитини не було необхідного догляду і необхідних умов для повноцінного зростання та виховання.

Керівником групи була віддана квартира, яку учениця винаймала за адресою АДРЕСА_1 . В квартирі були меблі, але вони були старі і зламані. Був телевізор, холодильник був відсутній. В квартирі купами знаходився брудний одяг та розкидані речі, залишки продуктів харчування. В квартирі антисанітарні умови для дитини. Після проведення бесіди ОСОБА_7 з квартири з`їхала, потім приховувала місце проживання. ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя та вживає алкоголь напої (а.с.16-17).

Згідно з розпорядженням Кегичівської районної адміністрації Харківської області від 21 жовтня 2019 року №195 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.15)

Відповідно до довідок виданої ОСОБА_3 від 04 лютого 2020 року №343, №342 ОСОБА_9 проживає разом з останньою та ОСОБА_3 має такий склад сім`ї: чоловік ОСОБА_10 , донька ОСОБА_11 , ОСОБА_4 (а.с.12-13).

6. Правові норми законодавства застосовані судом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно зі статями 18, 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 27 Конвенції, передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Статтею 7 СК України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України).

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь в її вихованні та має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. (стаття 153, частини перша-третя статті 157 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Аналогічні положення щодо виховання дітей та спілкування з їх батьками містяться у розділах 8, 11, 12, 15 Закону України Про охорону дитинства .

Згідно ст.157 СК України той з батьків, що проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до керівних роз`яснень, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Згідно п. 16 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав , ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Стаття 171 СК України закріплює, що дитина має право бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

8. Висновки та мотиви прийнятого рішення.

Суд зазначає, що батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між дитиною і батьками конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав.

При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері та батька до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.

Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дітей, їх вихованням і розвитком мати та батько не займаються, свідчить про те, що батьки не бажають приймати участь у утриманні і вихованні, тобто свідомо, умисно нехтують батьківськими обов`язками.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він/вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька та матері, так і для дитини.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Сімейним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьків батьківських прав щодо дітей.

Отже, ухилення від виконання своїх обов`язків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з виховання їх малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлення щодо нього батьківського піклування, які не цікавляться дитиною, його розвитком, матеріальним забезпеченням, станом здоров`я, не приймають жодної участі у їх житті, а тому встановлені фактичні обставини узгоджуються з приписами ч. 1 ст. 164 СК України, та є підставою для позбавлення батьківських прав відповідачів з врахуванням наявності їх винної поведінки та свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками.

Статтею 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Згідно частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до ст.180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

9. Судові витрати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн. які підлягають стягненню на користь позивача з відповідачів солідарно.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265, ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги органу опіки та піклування Кегичівської селищної ради Харківської області до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , орган опіки та піклування Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав по відношенню до його сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав по відношенню до її сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь органу опіки та піклування Кегичівської селищної ради Харківської області витрати по сплаті судового збору в розмірі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь органу опіки та піклування Кегичівської селищної ради Харківської області витрати по сплаті судового збору в розмірі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Кегичівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: орган опіки та піклування Кегичівської селищної ради Харківської області, місцезнаходження: 64003, Харківська область, Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. Волошина, буд. 33 (код ЄДРПОУ 04396963).

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець смт. Кегичівка Кегичівського району Харківської області, паспорт id в„– НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка м. Харків, паспорт id в„– НОМЕР_5 , ІПН НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка с. Кегичівка, Кегичівського району, Харківської області, паспорт серії НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .

третя особа: Орган опіки та піклування Кегичівської РДА Харківської області, місцезнаходження: 64003, Харківська область Кегичівський район смт. Кегичівка, вул. Волошина, буд.50 (код ЄДРПОУ 26420395).

Суддя Н.М. Куст