Постанова

від 04.06.2020 по справі 753/19341/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/19341/19 Головуючий в суді І інстанції Трусова Т.О.

Провадження № 22ц-824/5286/20 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Поливач Л.Д.,

за участі секретаря Гановської А.М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року у справі за поданням приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Кісельової Віталіни Володимирівни про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 р. приватний виконавець Виконавчого округу м. Києва Кісельова В.В. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , мотивуючи його тим, що на примусовому виконанні Виконавчого округу м. Києва знаходиться виконавче провадження № 56725396 з виконання виконавчого листа № 753/3236/18, виданого 15 червня 2018 року Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів за договором позики в розмірі 149 054,19 грн.

Вказує, що за інформацією Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 в період з червня по вересень 2018 року здійснив дванадцять перетинів державного кордону України, що може свідчити про наявність у боржника коштів на здійснення подорожей за кордон та проживання там, однак на даний час вказане рішення суду ним не виконано, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що, на думку виконавця, свідчить про ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року подання приватного виконавця задоволено, тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документа, до виконання зобов`язань, покладених рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити постанову про відмову у задоволенні подання приватного виконавця, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неповне з`ясування судом усіх обставин справи.

У обґрунтування доводів апеляційної скарги також зазначає, що законом передбачено право суду тимчасово обмежити особу у праві виїзду за межі країни не за саму наявність невиконаних зобов`язань за рішенням суду, а за доведений факт ухилення від їх виконання, однак у матеріалах справи відсутні будь-які належні і допустимі докази на підтвердження ухилення ним від виконання судового рішення, а надані приватним виконавцем матеріали виконавчого провадження не містять належних доказів надсилання та вручення йому викликів і документів виконавчого провадження, що, на його думку, свідчить про необґрунтованість вимог приватного виконавця.

Інші учасники справи належним чином повідомлялися про розгляд справи, своїм правом на відзив не скористалися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки боржник ОСОБА_1 не вчиняє ніяких реальних дій щодо виконання судового рішення та не погашає наявну за ним заборгованість, то вимога державного виконавця щодо тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України підлягає задоволенню.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні Виконавчого округу м. Києва знаходиться виконавче провадження № 56725396 з виконання виконавчого листа № 753/3236/18, виданого 15 червня 2018 року Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів за договором позики в розмірі 149 054,19 грн.

На підтвердження своїх доводів щодо ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх зобов`язань у вказаному виконавчому проваджені приватним виконавцем надано акти від 03 жовтня 2018 року , 03 травня 2019 року та 08 травня 2019 року про те, що в ці дні боржник не з`явився на виклик приватного виконавця (а.с.11-13).

Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадянин України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору у передбачених законом випадках.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених у порядку, передбаченому статті 18 Закону України Про виконавче провадження , зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до пункту 18 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Таким чином, зміст норм зазначеного Закону передбачає юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за умови доведеності ухилення від їх виконання.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. Це є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань покладених на нього рішенням є оціночним поняттям і задоволення такого подання виконавця можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

З аналізу вказаних положень Закону вбачається, що на державного виконавця покладено обов`язок надання доказів стосовно наявності навмисного чи іншого свідомого ухилення боржника від виконання обов`язків за рішенням суду, та доведення перед судом їх переконливості.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вищезазначеного не врахував, належним чином не перевірив обґрунтованість вимог приватного виконавця та його доводів стосовно факту ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх зобов`язань у виконавчому провадженні, оскільки приватним виконавцем будь-яких належних і достатніх доказів, які свідчили б про навмисне чи інше свідоме ухилення боржника від виконання обов`язків, покладених на нього рішенням суду, надано не було, а матеріали справи не містять відомостей про отримання боржником копій постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, тому суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення подання приватного виконавця.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та неповним з`ясуванням усіх обставин справи, та ухвалити постанову про відмову у задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року - скасувати та ухвалити постанову про відмову у задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: