Рішення

від 29.03.2010 по справі 2-103

ПЕРЕМИШЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                                        Справа №2-103/2010.

                                                              Р І Ш Е Н Н Я

                                                          ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

      29 березня 2010 року Перемишлянський районний суд Львівської області у складі:

     головуючого  - судді                          Кіпчарського М.О.,

    при секретарі                                      Макар Г.В.,

    за участю: позивача ОСОБА_1 та його  представника  ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду у м.Перемишляни цивільну справу  за позовом  ОСОБА_1 до  ТзОВ «Арконто»   про   стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди та понесених судових витрат,-

                                                        в с т а н о в и в:

ОСОБА_1  01.07.2009р. звернувся до суду з позовом про стягнення з ТзОВ «Арконто» невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.  Під час розгляду справи свої позовні вимоги  збільшив та просить стягнути з відповідача заборгованість з невиплаченої  заробітної  плати в розмірі 2 588,00 грн., середній заробіток за час затримки  розрахунку при звільненні   в сумі 14 262,48 грн., відшкодувати  спричинену моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн. та  витрати на послуги адвоката  у розмірі 1500,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 02.04.2007р. знаходився в трудових відносинах з відповідачем, і згідно Наказу №77-к був звільнений з роботи з 11.11.2008р. на підставі п.1 ст.36 КЗпП України ( за згодою сторін).  На день звільнення йому  нараховано до виплати 2 588,00 грн.  заробітної плати, але  така не була виплачена  при звільненні.  Він неодноразово звертався до відповідача з вимогами  провести виплату заборгованості, але такі звернення залишаються без належного реагування.  Тому  вважає, що  на підставі ст.117 КЗпП України йому належить до виплати за період з 12.11.2008 року по 26.11. 2009р.(день уточнення позовних вимог)  сума нарахувань середнього заробітку  за час затримки в розмірі 14 262,48 грн.

У зв»язку з невиплатою відповідачем  зарплати,  він змушений був укласти угоду з адвокатом для підготовкою матеріалів до суду,  на  оплату послуг адвоката витратив 1500 грн.

Крім того,  невиплатою заробітної плати та ігноруванням  відповідачем його численних  прохань ,  йому  спричинені моральні страждання. Заподіяну моральну шкоду оцінює  в 1000,00 грн.

В судовому засіданні  позивач  підтримав повністю  позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві. Будучи допитаним в судовому засіданні, дав свідчення про те, що  на день звільнення  йому належало до виплати  2 588,00 грн., які  не виплачені до даного часу.  Після звільнення з ТзОВ «Арконто»,  він влаштувався на  іншу роботу, де працював та отримував  зарплату, а з  липня 2009р. по даний час  ніде не працює. Так як відповідач ігнорував його звернення з приводу заборгованості, він   звертався також в прокуратуру та в  державну інспекцію праці, але дані звернення не дали належних результатів. На це потратив багато часу, зусиль та коштів. Відсутність  зарплати спонукала заощаджувати на предметах першої необхідності та продуктах харчування, він вимушений був позичати гроші. Через стресовий стан  у нього порушився сон, він втратив душевний спокій. З цих підстав вважає, що йому спричинені моральні страждання.

Відповідач  неодноразово належним чином  повідомлявся про  час та  місце судового розгляду  справи, йому також  неодноразово направлялися вимоги про надання   доказів. Але такі вимоги суду  залишилися без  відповіді,  представник відповідача   в судове засідання не з»явився  та  від відповідача не надходили  повідомлення про причини  неявки. З цих підстав суд  вважає, що  неявка  представника  в судове засідання  не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши пояснення  позивача, з»ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши  зібрані по справі докази та надавши їм оцінку,  суд вважає, що позовні вимоги  підлягають частковому  задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1   перебував в трудових відносинах з ТзОВ «Арконто» з  02.04.2007р. по 11.11.2008р, працюючи на  посаді арматурника.

Згідно  довідки №108-вих , виданої  ТзОВ «Арконто»,  станом на 11 листопада 2008р.  заборгованість підприємства  з виплати заробітної плати ОСОБА_1  становить 2 588,00 гривень. На час винесення  рішення дана заборгованість не сплачена.

                                                                                                                                                  2.

Звільняючи позивача, відповідач порушив вимоги ст.116 КЗпП України, якою передбачено, що  при  звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

 Копією Договору про надання  послуг адвоката від 03.03.2009р.,  квитанціями про  оплату послуг, актом передачі-приймання виконаних робіт підтверджується, що ОСОБА_1 поніс витрати на  правову допомогу в сумі 1500,00 грн.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що  відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до  моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв”язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні встановлено, що з вини  відповідача законне  право позивача на отримання заробітної плати було порушено.  Під час розгляду справи позивачем  представлено докази  на підтвердження того, що  протягом тривалого періоду він  приклав  додаткових зусиль для організації свого життя,  направляючи на адресу відповідача, в прокуратуру, територіальну державну інспекцію праці числення заяви, скарги, клопотання про виплату заробітної плати. З цих підстав суд вважає, що діями відповідача  ОСОБА_1 було спричинено моральні страждання, а тому його позовні вимоги про відшкодування моральної  шкоду в розмірі  1000.00 грн. підлягають до задоволення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає до стягнення  заборгованості по невиплаченій заробітній платі  в сумі 2 58800 грн.,  відшкодування  витрат на правову допомогу  в  розмірі 1500,00 грн., та відшкодування  спричиненою моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення  середньомісячного заробітку за період з 12 листопада 2008р. по 26 листопада 2009р. в розмірі 14 262,48 грн., то такі підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору  про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній  заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а при наявності спору про розмір належних сум – спір вирішується органом, який і визначає розмір відшкодувань за час затримки розрахунку.

В даному випадку, при визначенні розміру відшкодування  необхідно враховувати розмір невиплаченої  заробітної плати, істотності цієї частини порівняно  із середнім заробітком працівника та інші обставини, як це передбачено  пункту 20 постанови  Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999р. №13.

 Розмір невиплаченого заробітку становить 2 588,00 грн., а позивач  просить стягнути з відповідача  за час затримки   зарплати  середній  заробіток в розмірі 14 262,48 грн. ,  що  більш ніж у 5 разів перевищує розмір невиплаченої суми.

 А тому, з огляду на  розмір невиплаченого позивачу заробітку і середньомісячний заробіток,  з врахуванням  істотності  зазначених  величин, розумності та справедливості,  суд вважає, що з відповідача підлягає до стягнення  на користь позивача 2588,00 грн. за затримку  невиплаченої заробітної плати.   В даному випадку  судом  приймаються також до уваги такі встановлених в судовому засіданні обставини, як  працевлаштування  позивача  після звільнення та одержання  зарплати за новим місцем  роботи.

 Так як  позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати  судових витрат, з відповідача в силу ст.ст.81,88 ЦПК України, підлягають до стягнення в користь держави  76,76 грн.   судового збору  та  120,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку,  розмір місячного  заробітку  позивача становить 1294,00 грн.. Тому  в такій сумі  підлягає до негайного  виконання  рішення  про стягнення   заробітної плати   за один  місяць, в силу дії ст.367 ЦПК України.  

   Керуючись ст.ст.116,117,237-1 КЗпП України, ст.ст.16,22,23 ЦК України, ст.ст.8,10, 57, 60,81,84,88,185,209,212- 215,218,292,294 ЦПК  України, суд, -

                                                          в и р і ш и в:

        Позов задовольнити частково.

                                                                                                                                                 3.

Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю «Арконто» (юридична адреса м.Львів, вул.Боткіна,73/1А,  код ЄДРПОУ 20834569,  р/рахунок  260076800 в ЗАТ АКБ «Львів», МФО 325268)  на користь ОСОБА_1 7 676,00 грн ., в тому числі: 2 588,00 грн. - заборгованості по невиплаченій заробітній платі; 2 588,00грн. -  середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні; 1000,00 грн.-  відшкодування спричиненої моральної шкоди; 1500,00 грн. -  відшкодування понесених  витрат на послуги адвоката.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду в межах стягнення  заробітної плати за один місяць в роз мірі 1294,00 грн. допустити до негайного виконання.

 Стягнути з товариства з обмеженою відповідальність «Арконто» в дохід держави  76,76 грн. судового збору та  76,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи.

 Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Перемишлянський районний суд Львівської області  шляхом подачі протягом 10-ти днів з дня проголошення  рішення  заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга  на рішення суду подається протягом  двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження., або в порядку, передбаченого ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя                                                               М.О.Кіпчарський

.