УХВАЛА
10 червня 2020 року
м. Київ
справа №592/17552/18
провадження № 61-8512ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Сумській області (далі - Управління) на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 січня 2020 року та на постанову Сумського апеляційного суду від 05 травня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Сумській області про встановлення факту, що має юридичне значення,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 05 травня 2020 року, позовні вимоги задоволено. Визнано факт перебування позивача на утриманні її померлого чоловіка ОСОБА_2 до дня його смерті.
29 травня 2020 року Управління подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 січня 2020 року та на постанову Сумського апеляційного суду від 05 травня 2020 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вивчивши касаційну скаргу, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху, виходячи з таких підстав.
Для касаційних скарг, поданих після 08 лютого 2020 року, законодавцем встановлений новий порядок подання та підстави звернення особи з касаційною скаргою до суду.
Право на касаційне оскарження та підстави касаційного оскарження судових рішень визначені положеннями статті 389 ЦПК України.
Цивільний процесуальний закон містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги, за умови дотримання яких касаційна скарга може бути прийнята судом до розгляду (стаття 392 ЦПК України). Положеннями цієї статті передбачено, що в касаційній скарзі крім іншого повинно бути зазначено підстави касаційного оскарження.
У даній справі скаржник оскаржує в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції за результатами перегляду рішення суду в апеляційному порядку, право на касаційне оскарження яких передбачене пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Так скаржник узагальнено посилається на ті обставини, які на його думку свідчать про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог та зазначає, що аналогічні висновки у подібних відносинах висловив Верховний Суд у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №640/5041/17, від 26 грудня 2019 року у справі №639/6343/17, від 16 квітня 2020 року у справі №210/3705/17, від 18 квітня 2018 року у справі №165/325/17.
Диспозиція пункту першого частини другої статті 389 ЦПК України передбачає, що підставою для касаційного оскарження судових рішень є, зокрема, застосування судом апеляційної інстанції норми права без врахування правового висновку щодо застосування цієї норми права , викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга оформлена з порушенням вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, оскільки не містить відомостей, які вимагає зазначати процесуальний закон - в касаційній скарги не вказано підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, та їх відповідне обґрунтування, зокрема, вказані правові висновки Верховного Суду, однак, не зазначено, з приводу застосування якої норми права вони висловлені та які норми права суд апеляційної інстанції застосував без врахування цих правових висновків.
Суд касаційної інстанції звертає увагу на положення статті 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Верховний Суд роз`яснює скаржнику положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За правилами частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення скаржником підстав для касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги.
Скаржником не виконано в повній мірі вимоги законодавства стосовно зазначення підстав касаційного оскарження, відтак, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, оскільки оформлена з порушенням вимог пункту 5 частини другої статті 392 ПЦК України.
Суд касаційної інстанції роз`яснює, що скаржнику для усунення даного недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, необхідно надати до суду уточнену касаційну скаргу, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування. Тобто, заявнику слід чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) для подачі даної касаційної скарги та відповідне мотивування (посилання на норму закону, правові висновки Верховного Суду, висловлені в подібних правовідносинах тощо) .
Виконання вищенаведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.
Крім того, скаржником не виконані вимоги статті 392 ЦПК України щодо підтвердження повноважень особи, яка підписала скаргу.
За правилами частини третьої статті 392 ЦПК України касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника
Так, поданий документ підписаний виконуючим обов`язки начальника управління Лаврик В. І., тобто, особою, яка від імені юридичної особи уповноважена підписувати документи, однак, до касаційної скарги не додано документів на підтвердження повноважень особи, яка підписала касаційну скаргу .
За таких підстав касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки скаржником не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги.
За правилами частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
З урахуванням вищенаведеного касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку на усунення вищевказаних недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Сумській області на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 січня 2020 року та на постанову Сумського апеляційного суду від 05 травня 2020 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя А. А. Калараш
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 10.06.2020 |
Оприлюднено | 11.06.2020 |
Номер документу | 89732904 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Калараш Андрій Андрійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні