Рішення

від 02.06.2020 по справі 633/82/20

ПЕЧЕНІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 633/82/20

провадження № 2/633/66/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року смт.Печеніги

Печенізький районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Тимченко А.М.,

за участю секретаря судових засідань- Меденець Т.С.,

розглянувши у відкритому у судовому засіданні у залі суду в смт. Печеніги цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області про визнання права власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , звернувся з позовною заявою до Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області про визнання права власності на нерухоме майно.

В позові просив визнати за ним право власності на комплекс будівель та споруд в„–5 , які розташовані на території Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області , посилаючись на те, що у 2000 році купив нежитлове приміщення (трансформаторної), про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру №17 про сплату грошей в сумі 1800 гривень у СТОВ Артемівка .

Оскільки зараз закон вимагає державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, то у позивача виникають проблеми щодо вільного володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

Позивач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання, в якому просив розглянути позов без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача- Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області, у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву в якій вказує, що не заперечує проти позову ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно, позов підтримує в повній мірі та просить проводити судові засідання без присутності представника ради.

Суд вважає за можливе розглядати справу в загальному порядку за відсутності осіб, які належним чином повідомлялися про розгляд справи, однак до суду не з`явилися.

У відповідності до ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтями 12, 13, 77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Суд заслухавши показання свідка, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

05 лютого 2000 року між ОСОБА_1 та СТОВ Артемівка укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (трансформаторної), в підтвердження чого СТОВ Артемівка виписана квитанція до прибуткового касового ордеру №17 про сплату грошей в сумі 1800 гривень.

Вищезазначена будівля знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчать дані з Технічного паспорта на виробничий будинок від 24 жовтня 2019 року та листа ДП Національні інформаційні системи Харківської регіональної філії.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських підприємств, 27.02.2006 року СТОВ Артемівка , як суб`єкт господарювання припинено за судовим рішенням.

Відповідно до відповіді Архівного відділу Печенізької районної державної адміністрації Харківської області № 01-53\24 від 25.05.2020 року на адвокатський запит № 15\2020 від 25.05.2020 року, серед документів архівного фонду Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Артемівка Печенізького району Харківської області, які надійшли на зберігання до архівного відділу, первинних фінансових документів, немає.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_2 пояснила, що вона працювала з 1993 року у СТОВ Артемівка бухгалтером, а потім інспектором відділу кадрів. Спочатку СТОВ Артемівка мало назву радгосп Артемівський , потім радгосп був реорганізований в КСП Артемівка , з роками в СТОВ Артемівка , яке потім збанкрутувало та було ліквідовано та припинено. У 2000 році СТОВ Артемівка було продано ОСОБА_1 нежитлове приміщення (трансформаторну), яке знаходиться в комплексі будівель та споруд в„–5 , що розташовані на території Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області .

ОСОБА_2 показала, що на час укладання між ОСОБА_1 та СТОВ Артемівка договору купівлі-продажу нежитлового приміщення (трансформаторної), вона працювала бухгалтером, у зв`язку з чим особисто виписувала та підписувала квитанцію до прибуткового касового ордеру №17. Також пояснила, що частина документів після ліквідації СТОВ Артемівка було передана до архівного відділу Печенізького РДА Харківської області.

Правовідносини, які є предметом даного спору, виникли до набрання чинності ЦК України, відтак регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року (далі ЦК УРСР).

Зобов`язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 ЦК УРСР.

Визначення поняття "угода" надане в ст. 41 ЦК УРСР, згідно з якою угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ст. 42 ЦК УРСР угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.

Згідно ст. 43 ЦК УРСР угоди, що виконуються під час їх укладення, можуть укладатись усно, якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР.

У випадках, коли угоди між організаціями або між організацією

і громадянином укладаються в усній формі, організація, яка

оплатила товари або послуги, повинна одержати від другої сторони

письмовий документ, що стверджує одержання грошей і підстави їх

одержання.

Згідно із ст. 128 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, 05 лютого 2000 року між ОСОБА_1 та СТОВ Артемівка укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (трансформаторної), в підтвердження чого СТОВ Артемівка виписано квитанцію до прибуткового касового ордеру №17 про сплату грошей в сумі 1800 гривень, оригінал якої знаходиться у володінні позивача. Спірна нежитлова будівля після укладення договору купівлі-продажу була передана позивачу, яка знаходиться у його володінні більше 20 років.

Зазначене свідчить про виконання позивачем та СТОВ Артемівака взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу від 05.02.2000 року та правомірності набуття позивачем права власності на спірне нерухоме майно.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області про визнання права власності на нерухоме майно підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись, ч. 3 ст. 211, ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків : НОМЕР_1 , право власності на нежитлове приміщення (трансформаторну), що знаходиться в комплексі будівель та споруд в„–5 , які розташовані на території Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач - Артемівська сільська рада Печенізького району, Харківської області, код ЄДРПОУ: 04397789, юридична адреса: вул. Камишева, 2, с. Артемівка, Печенізький район, Харківська область, 62821.

Суддя А.М. Тимченко