Ухвала

від 04.06.2020 по справі 757/23243/20-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23243/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_3 , про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В :

04 червня 2020 року у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_3 , про арешт майна.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

У судове засідання прокурор/слідчий не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використаннісвоїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки представника сторони обвинувачення обов`язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у її відсутність.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Територіальним управління Державного бюро розслідувань, розташованим у м. Києві, за процесуального керівництва військової прокуратури Київського гарнізону, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020110350000031 від 12.03.2020 за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.

ОСОБА_6 , підозрюється у тому, що він усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, за відсутності правових підстав, у порушення Постанови Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Таблиця II» «Список № 2 Психотропні речовини, обіг яких обмежено», реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут психотропної речовини «амфетамін» в особливо великих розмірах, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але до 14.04.2020, відповідно до розробленого злочинного плану, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 , незаконно виготовили порошкоподібну речовину білого кольору із вмістом «амфетаміну» масою приблизно 200 грам, але не менше 0,190 грам, який є психотропною речовиною, обіг якої обмежено, з метою подальшої її передачі ОСОБА_5 для ОСОБА_4 , після чого 14.04.2020 о 16:30 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , передав її ОСОБА_5 для ОСОБА_4 , таким чином збув зазначену психотропну речовину, чим вчинив незаконне виготовлення з метою збуту та збут психотропної речовини в особливо великих розмірах, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 307 КК України.

Він же, ОСОБА_6 підозрюється у тому, що він усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, за відсутності правових підстав, у порушення Постанови Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Таблиця II» «Список № 2 Психотропні речовини, обіг яких обмежено», реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут психотропної речовини «амфетамін» в особливо великих розмірах, 20.04.2020, о 17 год. 06 хв., діючи самостійно, перебуваючи у відділенні № 333 ТОВ «Нова Пошта», що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 28, поштовим відправленням № НОМЕР_1 , всередині одного із відділень сумки на пояс чорного кольору, переслав особі на ім`я ОСОБА_8 прозорий пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору приблизною масою 22 грами, але не менше 0,662 грам, яка в своєму складі містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - «амфетамін», масою не менше 0,403 грам, чим вчинив незаконне пересилання з метою збуту психотропної речовини в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Він же, ОСОБА_6 підозрюється у тому, що він усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, за відсутності правових підстав, у порушення Постанови Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Таблиця II» «Список № 2 Психотропні речовини, обіг яких обмежено», реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут психотропної речовини «амфетамін» в особливо великих розмірах, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 , виготовили за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 та у гаражі, за адресою: АДРЕСА_3 , у період з 14.04.2020 по 21.05.2020, відповідно до розробленого злочинного плану, на замовлення ОСОБА_6 порошкоподібну речовину білого кольору із вмістом «амфетаміну» масою близько 100 грам, який є психотропною речовиною, обіг якої обмежено, для подальшої її передачі ОСОБА_5 , після чого 22.05.2020 о 12:40 перебуваючи в гаражі за адресою: АДРЕСА_4 , передав ОСОБА_5 для ОСОБА_4 психотропну речовину, обіг якої обмежено амфетамін, масою близько 100 грам, таким чином збув зазначену психотропну речовину, чим вчинив незаконне виготовлення з метою збуту та збут психотропної речовини в особливо великих розмірах, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 307 КК України.

22.05.2020, в порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_6 затримано за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України. 23.05.2020 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України. 24.05.2020 ОСОБА_6 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.

Санкцією ч. 3 ст. 307 КК України передбачено позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, передбачено, що завданням арешту майна є запобігання його відчуження та слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні. П. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено можливість накладення арешту на майно з метою конфіскації майна як виду покарання. Ч. 5 ст. 170 КПК України висвітлено, що у випадку, накладення арешту на майно з метою конфіскації майна, як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Вжитими заходами щодо розшуку майна, зокрема з інформації з реєстру речових прав на нерухоме майно, довідки Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» вбачається, що у приватній власності підозрюваного ОСОБА_6 перебуває наступне майно:

- житловий будинок, загальною площею 86,3 кв.м, житловою площею 37,4 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 89325532249;

- земельна ділянка, кадастровий номер 3224982403:01:002:0075, площею 0,59 га, розташована за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 533834732249;

- земельна ділянка, кадастровий номер 3224982403:01:002:0072, площею 0,25 га, розташована за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 372920332249.

Таким чином, з аналізу матеріалів кримінального провадження, норм чинного законодавства слід дійти висновку, що на майно підозрюваного ОСОБА_6 слід накласти арешт з метою забезпечення можливого покарання у виді конфіскації майна.

Необхідність накладення арешту на майно підозрюваного

ОСОБА_6 обґрунтовується тим, що останній перебуваючи на свободі, розуміючи, що дане майно підлягає конфіскації, як виду покарання має можливість здійснити відчуження майна, яке підлягає арешту.

Право власності підозрюваного ОСОБА_6 вказаним майном підтверджується інформаційними довідками з реєстру права власності на нерухоме майно за №№ 210766236, НОМЕР_2 , 210766355..

Прокурор вказує, що метою арешту вказаного майна є спеціальна конфіскаца майна, як такого, що отримане внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: забезпечення речових доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України..

Також санкцією ч. 3 ст. 307 КК України передбачена спеціальна конфіскація майна.

Відповідно до ч. 10 ст. 171 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації майна та недопущення його відчуження, вбачається наявність правових підстав для накладення арешту на:

- житловий будинок, загальною площею 86,3 кв.м, житловою площею 37,4 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 89325532249;

- земельна ділянка, кадастровий номер 3224982403:01:002:0075, площею 0,59 га, розташована за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 533834732249;

- земельна ділянка, кадастровий номер 3224982403:01:002:0072, площею 0,25 га, розташована за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 372920332249.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Разом з тим, в частині заборони користування майном а саме - житловий будинок, загальною площею 86,3 кв.м, житловою площею 37,4 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 89325532249;

- земельна ділянка, кадастровий номер 3224982403:01:002:0075, площею 0,59 га, розташована за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 533834732249;

- земельна ділянка, кадастровий номер 3224982403:01:002:0072, площею 0,25 га, розташована за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 372920332249, слідчий суддя вважає слід відмовити

У зв`язку з чим, клопотання підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання - задовольнити частково.

Накласти арешт на майно підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні № 42020110350000031 від 12.03.2020, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- житловий будинок, загальною площею 86,3 кв.м, житловою площею 37,4 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 89325532249;

- земельна ділянка, кадастровий номер 3224982403:01:002:0075, площею 0,59 га, розташована за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 533834732249;

- земельна ділянка, кадастровий номер 3224982403:01:002:0072, площею 0,25 га, розташована за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 372920332249, із забороною володіння та розпорядження вказаним майном.

У задоволенні решти вимог клопотання відмовити.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1