Рішення

від 01.06.2020 по справі 758/5817/19

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/5817/19

Категорія 83

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2020 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Товченко К.М., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи (Управління капітального будівництва, архітектури та землекористування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації) Реутової Оксани Іванівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: Управління капітального будівництва, архітектури та землекористування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, Департамент містобудування та архітектури Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року до суду звернулася ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) з позовом до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі за текстом - відповідач), про зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 02.03.2019 року вона звернулася до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування відповідача про зняття з реєстрації її попереднього місця проживання та реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 , однак їй було відмовлено, оскільки об`єкт, в якому реєструється заявник, а саме, садовий будинок у садовому товаристві, не підпадає під ознаки ст. 4 ЖК України та ст. 379 ЦК України, а тому, відсутні підстави для реєстрації позивача у вказаному житлі. У зв`язку з відмовою зареєструвати місце проживання позивача у вказаному житлі, остання звернулася з позовом про зобов`язання відповідача зареєструвати її місце проживання у судовому порядку.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02.05.2019 року відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання, встановлено строк для подання відзиву.

Представник відповідача подала відзив, у якому заперечила проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх безпідставними, оскільки позивач не перевела садовий будинок в жиле приміщення, а тому він не може вважатися житлом, відтак, відсутні підстави для реєстрації місця проживання позивача у вказаному приміщенні.

Протокольною Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22.10.2019 року до справи як третю сторону залучено Управління капітального будівництва, архітектури та землекористування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та Департамент містобудування та архітектури Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

26.08.2005 року позивач придбала садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 172,1 кв.м., житловою площею 66,9 кв.м відповідно до договору купівлі-продажу садового будинку (а.с. 14).

На вказаний будинок Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна видано реєстраційне посвідчення № 023695, заведено технічний паспорт на садовий (дачний) будинок НОМЕР_3 (а.с. 17-22).

Одночасно з будинком, позивач придбала земельну ділянку площею 605 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.08.2005 року (а.с. 23-24).

Розпорядженням Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 21.06.2016 року садовому (дачному) будинку, що належить позивачу на праві приватної власності, присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 , та позивачу доручено встановити номерні знаки на об`єкті (а.с. 28).

Відповідно до довідки, виданої Садівничим товариством Верстатозавод від 13.04.2019 року № 266/11, позивач разом з чоловіком постійно проживають на території садового товариства за адресою: АДРЕСА_1 , з моменту покупки садового будинку, а саме з 26.08.2005 року (а.с. 29).

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Статтею 29 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Позиція відповідача щодо відмови в реєстрації місця проживання позивача грунтується на тому, що позивач не здійснила переведення садового будинку в житловий будинок, а статтею 380 ЦК України визначено, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог закону, іншими нормативно-правовими актами і призначена для постійного у ній проживання.

Водночас, системний аналіз норм Цивільного кодексу України та Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні дає підстави для висновку, що реєстрація місця проживання фізичної особи здійснюється за наявності в особи житла, а місцем проживання може бути не лише житловий будинок, а й інше жиле приміщення, призначене та придатне для постійного і тимчасового проживання.

Крім того, під час визначення чи є спірний об`єкт нерухомості житлом, в якому можлива реєстрація місця проживання особи, суд виходить не лише з положень українського законодавства, а й з практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі Прокопович проти Росії Європейський суд з прав людини зазначив, що концепція житла за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. Житло - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є місце конкретного проживання житлом , що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі Баклі проти Сполученого Королівства від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відмінність будівельних норм у частині вимог до окремих конструктивних рішень, що застосовуються під час будівництва житлових будинків у порівнянні з садовими будинками, не позбавляє останніх ознак, притаманних житлу, і не спростовує їхньої придатності для постійного проживання, за умови, що власник садового будинку з власної ініціативи пристосував його для цього, встановивши додаткове обладнання чи комунікації. Чинне законодавство не виключає можливості переведення садових будинків у статус житлових. Факт будівництва садового будинку на підставі будівельних норм, що відрізняються від будівельних норм, установлених для житлових будинків, не спростовує того, що він може потім використовуватися для проживання в ньому.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у справі № 2340/4673/18 (Постанова від 10.10.2019 року).

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання громадяни України можуть реєструвати місце проживання в дачних і садових будинках, але при одній умові - їх треба перевести у жилі. Водночас, вказаний Закон такої норми не містить. Натомість, пп. 2 п. 1 ч. 1 Розділу І передбачено доповнення Житлового кодексу Української СРСР статтею 8-1 наступного змісту: Стаття 8-1. Переведення у жилі будинки садових і дачних будинків. Громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування .

Суд бере до уваги лист Управління капітального будівництва, архітектури та землекористування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.03.2020 року № 10660-149, відповідно до якого рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі приймається відповідними органами місцевого самоврядування. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 року № 321 затверджено Порядок переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки. На момент розгляду справи районним в місті Києві державним адміністраціям не надано повноважень щодо переведення дачних і садових будинків у жилі будинки. Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2011 № 121 на районні в місті Києві державні адміністрації не покладено повноваження щодо переведення дачних і садових будинків у жилі будинки (а.с. 92).

Таким чином, відсутність відповідного порядку, визначеного органом місцевого самоврядування, а саме Київською міською радою, переведення садових і дачних будинків у жилі будинки, фактично позбавляє позивача можливості виконати вимоги для здійснення реєстрації місця проживання та в повній мірі реалізувати своє право на житло та на вільний вибір місця проживання.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 13, 19, 77, 81-82, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: Управління капітального будівництва, архітектури та землекористування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, Департамент містобудування та архітектури Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про зобов`язання вчинити дії - задовольнити;

Зобов`язати Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

відповідач - Подільська районна в місті Києві державна адміністрація (адреса: 04070, м. Київ, Контрактова площа, 2, код ЄДРПОУ 37333608);

третя особа 1 - Управління капітального будівництва, архітектури та землекористування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (адреса: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, б. 14, код ЄДРПОУ 37570711);

третя особа 2 - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, б. 32, код ЄДРПОУ 26345558);

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду у письмовій формі з дотриманням вимог ст. 356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано;

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя В.В. Гребенюк