Постанова

від 09.06.2020 по справі 570/541/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 року

м. Рівне

Справа № 570/541/20

Провадження № 22-ц/4815/485/20

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Ковальчук Н. М.

суддів: Бондаренко Н. В., Гордійчук С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство Оцінка ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мороз Людмили Святославівни на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 10 лютого 2020 року у складі судді Кушнір Н. В., ухвалене в м. Рівне,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 10 лютого 2020 року передано цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Оцінка , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про визнання недійсним висновку про оцінку земельної ділянки до Рівненського міського суду Рівненської області.

Вважаючи ухвалу суду незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, представник ОСОБА_1 - адвокат Мороз Л. С. оскаржила її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що предметом поданого ОСОБА_1 позову є вимоги, що є похідними від вирішення питання, пов`язаного з виникненням, визнанням або запереченням права власності на нерухоме майно. Стверджує, що даний позов виник з приводу нерухомого майна та за правилами виключної підсудності пред`являється за місцезнаходженням майна, а тому суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про передачу справи за підсудністю на розгляд до Рівненського міського суду Рівненської області. Вказує, що у висновку про експертну грошову оцінку земельних ділянок, складеного ПП Оцінка , зазначено, що земельні ділянки розташовані на території Городищенської сільської ради Рівненського району Рівненської області і на них відсутня забудова об`єктом дачної забудови (садові будинки), район розташування об`єкту характеризується як район низької престижності. Однак, позивач вважає, що такий висновок підлягає визнанню недійсним, оскільки є низка доказів, які свідчать про те, що на земельній ділянці побудований садовий будинок ще двадцять років тому. З наведених підстав просить скасувати ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 10 лютого 2020 року як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Рівненського районного суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства Оцінка , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про визнання недійсним висновку про оцінку земельної ділянки.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 10 лютого 2020 року вказаний позов передано до Рівненського міського суду Рівненської області.

Ухвала суду першої інстанції мотивована положеннями п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України, яка передбачає обов`язок суду передати справу на розгляд іншому суду, якщо ця справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, та обґрунтована тим, що відсутні підстави для застосування виключної підсудності, адже спір виник не щодо земельної ділянки, а з приводу діяльності юридичної особи, місцем реєстрації якої є місто Рівне.

Як вбачається з матеріалів справи, адресою відповідача Приватного підприємства Оцінка є вул. Шевченка, 45, м. Рівне, 33014, код ЄДРПОУ 33618859.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Покликання апеляційної скарги на те, що в даному спорі підлягає до застосування положення про виключну підсудність справ не заслуговують на увагу суду. Так, відповідно до ч. 1 ст. 31 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Проте, як вбачається із змісту позовної заяви, суть спору полягає у визнанні недійсним висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки, тобто предметом оскарження є офіційний документ, а не правовідносини щодо нерухомого майна (земельної ділянки).

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

Згідно з частиною четвертою статті 3 цього Закону, процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі й може бути двостороннім або багатостороннім (за змістом частини першої статті 10 і частини першої статті 11 Закону). Відповідно до статті 33 вказаного закону спори, пов`язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Частиною першою статті 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. За змістом статті 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

В силу пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим.

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Усталена позиція вказує, що звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження 18-18гс18) та Верховним Судом у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 711/650/13-ц, від 30 липня 2018 року № 23/100-12.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

За наведених обставин, апеляційного суду приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, які діяли на момент її винесення, судом першої інстанції в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мороз Людмили Святославівни залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 10 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 червня 2020 року.

Головуючий Н. М. Ковальчук

Судді: Н. В. Бондаренко

С. О. Гордійчук