Постанова

від 03.06.2020 по справі 2-1665/10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Харків

справа № 2-1665/10

провадження № 22-ц/818/2525/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Кругової С.С., Маміної О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Соколової А.В.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю ФК Довіра та гарантія

заінтересовані особи - ТОВ ОТП Факторинг Україна , ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ФК Довіра та гарантія , заінтересовані особи - ТОВ ОТП Факторинг Україна , ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження по цивільній справі за позовом ПАТ ОТП Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 13 лютого 2020 року, постановлену суддею Зуб Г.А., в залі суду в м. Харкові,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю ФК Довіра та гарантія звернулося із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

В обґрунтування вказаних підстав посилається на те, що 26.03.2010 року Київським районним судом м. Харкова ухвалено рішення у справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ОТП Банк (який в подальшому відступив право вимоги на ТОВ ОТП Факторинг Україна ) за кредитним договором №CM-SME700/217/2008 від 21.07.2008 року. 31.01.2018 року між ТОВ ОТП Факторинг Україна та ТОВ ФК Довіра та гарантія було укладено договір факторингу №б/н, відповідно до якого заявник набув право вимоги за кредитним договором №CM-SME700/217/2008 від 21.07.2008 року, що і стало підставою для звернення до суду з вказаною заявою.

У зв`язку із чим представник ТОВ ФК Довіра та Гарантія просить замінити сторону виконавчого провадження, а саме стягувача - ТОВ ОТП Факторинг Україна на правонаступника - заявника у виконавчих листах №2-1665/10/07.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 13 лютого 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ФК Довіра та гарантія , заінтересовані особи - ТОВ ОТП Факторинг Україна , ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження - задоволено.

Вирішено замінити стягувача ТОВ ОТП Факторинг Україна на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та гарантія у виконавчих листах по справі №2-1665/10/07 за позовом публічного акціонерного товариства ОТП Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, у задоволенні заяви ТОВ ФК Довіра та гарантія відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не переконався в тому, чи відбувся перехід права вимоги від первісного кредитора до нового, а вважав даний факт доведений без наявності відповідних належних та допустимих доказів, а саме платіжних документів, оскільки договір факторингу пов`язує перехід права вимоги до нового кредитора тільки з моменту виконання зобов`язання щодо перерахунку всіх платежів. Крім того, вказує, що до заяви про заміну сторони виконавчого провадження не подано доказів про те, що на момент звернення існують будь-які виконавчі провадження де стягувачем є ТОВ ОТП Факторинг Україна , а боржником є ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок укладення договору факторингу відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ Фінансова компанія Довіра та Гарантія набула статусу нового кредитора / стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Київським районним судом м. Харкова від 26.03.2010 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає, що судом першої інстанції дотримано вимоги чинного законодавства при постановленні оскаржуваної ухвали, не допущено порушення норм процесуального права, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що в провадженні Київського районного суду м. Харкова знаходилась цивільна справа за позовом ПАТ ОТП Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26.03.2010 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ ОТП Банк заборгованість за кредитним договором №CM-SME 700/217/2008 від 21.07.2008 року у розмірі 3 876 881 грн. 56 коп., а також 144 грн. 22 коп. витрати по сплаті позивачем про виклик відповідача, 1700,00 грн. витрат на судовий збір та 120 грн. - витрат на ІТЗ розгляду справи, а всього 3 878 845 грн. 78 коп.

На виконання вказаного рішення представник ПАТ ОТП Банк 04.05.2012 року отримав виконавчий лист, який було пред`явлено до ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області.

Постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Харківській області було відмовлено у відкритті виконавчого провадження, та виконавчий лист повернуто стягувачу

ПАТ ОТП Банк за договором відступлення прав від 17.05.2010 року відступило ТОВ ОТП Факторинг Україна право вимоги за кредитним договором № СМ - SME 700/217/2008 від 21.07.2008.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19.12.2017 року в задоволенні заяви представника ПАТ ОТП Банк про видачу дубліката виконавчого листа та про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання - відмовлено.

31.01.2018 року між ТОВ ОТП Факторинг Україна та ТОВ ФК Довіра та гарантія було укладено договір факторингу №б/н, відповідно до якого заявник набув право вимоги за кредитним договором №CM-SME700/217/2008 від 21.07.2008 року.

Згідно п. 1.1. даного договору клієнт передає ( відступає) фактору право грошової вимоги, а фактор приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, стає кредитором за кредитним договором

Відповідно до п. 1.2, 1.4 укладеного договору факторингу, фактор здійснює фінансування клаєнта шляхом передачі грошових коштів в розпорядження Клієнту за відступлення прав вимоги за Плату, відповідно до умов цього Договору. Права вимоги за кредитними договорами переходять до Фактора з моменту виконання зобов`язання щодо перерахування всіх платежів, визначених п. 7 цього Договору, на підставі Акту приймання -передачі Реєстру Боржників. ( а. с. 156).

Згідно даних з витягу до додатку № 1 до договору факторингу право грошової вимоги за кредитним договором договором № СМ - SME 700/217/2008 від 21.07.2008, укладеним між ОСОБА_1 та ЗАТ ОТП Банк , перейшло до ТОВ ФК Довіра та Гарантія ( а. с. 155).

Відповідно до копії акту № 1 приймання передачі реєстру боржників до договору факторингу від 31 січня 2018 року, то даний Акт складений на виконання умов п. п. 1.1, 1.4 договору.

У акті зазначено, що фактор ТОВ Фінансова компанія Довіра та Гарантія з однієї сторони та клієнт ТОВ ОТП Факторинг Україна з іншої сторони, на виконання вимог п. 1. 4 Договору факторингу від 31 січня 2018 року уклали цей Акт про наступне: 1. Клієнтом в строк передбачений п. 7. 2. Договору виконано вимоги п. 1. 2 Договору.

2. Клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників, зазначений в додатку 1 до цього договору. Кількість боржників : 1526. Кількість кредитних договорів: 2120.

Загальна сума заборгованості: 916707054 грн. 55 коп.

Вартість відступлення прав вимоги за кредитними договорами: 680000 грн.

3. Даний Акт укладено на виконання умов п. п. 1.1, 1.4 договору.

4. Даний Акт укладено в двох примірниках, по одному для кожної із сторін, що мають рівну юридичну силу ( а. с. 114).

Згідно даних копії витягу з додатку № 1 до Договору факторингу від 31 січня 2018 року, що міститься на а. с. 165 матеріалів справи, вбачається, що під номером 1027 боржником зазначено: ОСОБА_1 за договором № СМ - SME 700/217/2008 від 21.07.2008, із зазначенням загальної суми боргу боржника за кредитним договором - 1 751 972,56 грн.

Відповідно до положень Закону України Про виконавче провадження сторонами у виконавчому провадженні є стягувач та боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Порядок заміни сторони виконавчого провадження визначено статтею 442 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Згідно частини першої статті 55 ЦПК України (процесуальне правонаступництво) у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Правонаступництвом у виконавчому проваджені є заміна кредитора з переходом до нього права вимоги до боржника, і такий кредитор у силу ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження має право звернутися про заміну сторони виконавчого провадження.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження , ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок договору: купівлі-продажу чи міни (частина тертя статті 656 ЦК України; дарування (частина друга статті 718 ЦК України; факторингу (глава 73 ЦК України).

Згідно частини п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив..

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження за заявою заінтересованої сторони. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник). Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України Про виконавче провадження .

Такий правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Аналогічна позиція міститься і у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі від 21 березня 2018 року по справі № 6-1355/10, провадження № 61-12076св18 (ЄДРСРУ № 73001190), у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18).

З наведеного слідує, що процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з вибуттям правопопередника після постановлення щодо нього судового рішення i заміни його правонаступником, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, в тому числі, й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Крім того, стаття 442 ЦПК України є імперативною нормою, оскільки у ній визначено правило поведінки, а саме право замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що заміна сторони стягувача можлива лише після відкриття виконавчого провадження є безпідставним і на правильність висновків суду не впливає, оскільки заміна кредитора у зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

При цьому, відсутність відкритого виконавчого провадження на час розгляду судом заяви про заміну сторони у такому провадженні не є перешкодою для вирішення судом цього питання.

Також необґрунтованими є доводи апелянта про те, суд розглянув справу за відсутності відповідних належних доказів переходу права вимоги від первісного кредитора до нового, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Так, за змістом п. 1.4 договору факторингу від 31.01.2018 року акт приймання- передачі реєстру боржників підписується після перерахування коштів, тому факт підписання такого акту свідчить про виконання зобов`язань щодо перерахування коштів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи, наведені в апеляційній скарзі не дають підстав для встановлення неправильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суду, тому не підлягають задоволенню колегією суддів.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 13 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді - С.С. Кругова

О.В. Маміна