Постанова

від 09.06.2020 по справі 692/1152/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/453/20Головуючий по 1 інстанції Справа № 692/1152/18 Категорія: 302090000 Чепурний О. П. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року м. Черкаси:

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіСіренко Ю.В., Новіков О.М. секретар Попова М.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач (скаржник) - ФГ Орлівське ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Чирви Оксани Володимирівни на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 12.12.2019 (ухвалене у залі судових засідань Драбівського районного суду, повний текст складено 12.12.2019, суддя в суді першої інстанції Чепурний О.П. ) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ФГ Орлівське про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася у грудні 2018 року до суду з вищевказаним позовом, яким просила визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі, укладений між сторонами справи, зареєстрований у відділі Держкомзему в Драбівському районі Черкаської області 28.12.2012, щодо земельної ділянки №7120682600:03:002:1749, площею 2,9852 га. В обґрунтування вказано на те, що цей договір вона не підписувала.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 12.12.2019 позовні вимоги задоволено . Суд першої інстанції виходив з того, що висновком експерта встановлено факт виконання підпису у спірному договорі оренди землі від імені позивача іншою особою.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представником відповідача подано 18.01.2020 через відділення поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, просить його скасувати та новим рішенням відмовити у задоволення позову. Скаржник зазначає, що від відповідача позивач отримувала орендну плату, яку помилково вважає матеріальною допомогою. З метою оформлення договору оренди позивач надала відповідачу свій державний акт на право власності на земельну ділянку, паспорт та ІПН. За примірником договору оренди позивач до відповідача не зверталася. Спірний договір є укладеним в належній формі. Мотивом звернення до суду з цим позовом про визнання недійсним договору оренди землі стало бажання позивача отримувати більшу орендну плату. Позов подано до суду з порушенням строків позовної давності, так як про спірний договір позивач знала з 2011 року.

Відзиву на вказану апеляційну скаргу не надходило.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

При розгляді справи встановлено, що згідно договору оренди землі від 10.05.2011 слідує, що між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та СФГ Орлівське , як орендарем було укладено договір, за яким земельна ділянка, площею 3,02 га, передавалася в оренду СФГ строком на 49 років (п.п.1, 2, 8).

Цей договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Драбівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2012 №712060004005288.

Крім того, згідно державного акта на право приватної власності на землю ІІ-ЧР №046854 позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка, площею 3,02 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Великохутірської сільської ради.

За даними витягу з Державного земельного кадастру від 30.10.2018 земельна ділянка з кадастровим №7120682600:03:002:1749, площею 2,9852 га, що належить ОСОБА_1 згідно державного акта ІІ-ЧР №046854 перебуває в оренді в ФГ Орлівське до 10.09.2021.

Саме ця земельна ділянка є предметом оренди за спірним договором.

Далі, згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 30.10.2019 №1974,2011/19-23, підписи в графі орендодавець договору оренду землі від 10.05.2011, укладеному між ОСОБА_1 та СФГ Орлівське , зареєстрованому у відділі Держкомзему у Драбівському районі 28.12.2012 виконані не ОСОБА_1 .

Позивач у справі стверджує про те, що оспорюваний договір оренди землі вона з ФГ Орлівське не укладала та не підписувала у зв`язку з чим просить визнати його недійсним.

Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищенаведених фактичних обставин, мають наступне правове регулювання.

Відповідно до положень ч.ч.1, 9 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Також відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Спеціальним законом, що врегульовує правовідносини з приводу оренди землі, є ЗУ Про оренду землі .

Статтею 13 цього закону встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 14 ЗУ Про оренду землі у редакції на момент укладення спірного договору передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 ЗУ Про оренду землі , а також порушення вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 , цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.236 ЦК України , правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У п.п.1, 8 постанови Пленуму ВСУ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними вказано, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків; відповідно до ч.1ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України , саме на момент вчинення правочину.

Згідно з вимогами ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Враховуючи ту обставину, що позивач не підписувала спірний договір оренди землі, що встановлено висновком судової експертизи, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції в цій справі, яке ґрунтується на твердженні про відсутність волевиявлення сторони правочину на його укладення, адже за встановлених у справі обставин орендодавець свою волю підписанням правочину не виражала.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника в цій справі про те, що від відповідача позивач отримувала орендну плату та з метою оформлення договору оренди надавала свій державний акт на право власності на земельну ділянку, паспорт та ІПН, адже вказані обставини, не залежно від їх обґрунтованості, не усувають факту відсутності між сторонами справи згоди на укладення оспорюваного правочину у визначеній законом формі, вимоги щодо якої мають імперативний (обов`язковий) характер. Відповідач не надав доказів стосовно того, що саме перешкодило оформити договірні правовідносини між сторонами шляхом належного укладення договору оренди землі.

Крім того, за наявності заперечень однієї зі сторін правочину щодо факту його укладення, про що розглядається в суді відповідний спір, навіть фактичне існування між сторонами правовідносин, які такий правочин мав би породжувати, не можуть бути підставами для визнання його дійсним, як такого, що належним чином відповідає вимогам законодавства.

Мотиви звернення до суду з цим позовом у сторони договору, про що вказує скаржник, правового значення не мають, адже особа самостійно визначає коли, чому та з якими вимогами звертатися до суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів, що відповідає засаді диспозитивності цивільного судочинства, закріпленій в ст. 13 ЦПК України.

Доводи скаржника з посиланням на пропуск позивачем строків позовної давності для пред`явлення позовних вимог у цій справі на увагу не заслуговують, оскільки відповідні матеріальні вимоги не розглядалися судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції може переглянути справу лише в межах вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції - ст.367 ЦПК України.

Посилання апелянта на незастосування судом першої інстанції реституції при винесенні рішення про визнання правочину недійсним, що на його думку свідчить про упередженість суду, суперечить вимогам закону, а саме: ч.4 ст.21 ЗУ Про оренду землі згідно якої у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Також апеляційний суд не погоджується з доводами скаржника про те, що висновок судової експертизи в цій справі не може братися до уваги, адже скаржником не доведено, що матеріали, передані на дослідження експертам, мали дефекти по якості чи кількості, які б перешкодили дати обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання стосовно підписання спірного правочину позивачем. Крім того, предметом експертного дослідження були, у тому числі, вільні зразки підпису позивача, одержані судом шляхом витребування відповідних документів, підписаних позивачем, в різних установах та організаціях.

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 12.12.2019 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 12.12.2019 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ФГ Орлівське про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за скаржником.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством - п.3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України.

Повну постанову складено 10.06.2020.

Суддя-доповідач

Судді