Постанова

від 01.06.2020 по справі 910/15015/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2020 р. Справа№ 910/15015/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Попікової О.В.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.

за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 01.06.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Дубінець Ганни Василівни

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 (повний текст складено 21.01.2020)

у справі №910/15015/19 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Бондаренка Костянтина Костянтиновича

до Фізичної особи - підприємця Дубінець Ганни Василівни

про розірвання договору та стягнення 386 869,71 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

Фізична особа-підприємець Бондаренко Костянтин Костянтинович (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Дубінець Ганни Василівни (надалі - відповідач) про:

- розірвання договору оренди нерухомого майна від 01.01.2019 №01, що укладений між фізичною особою-підприємцем Бондаренко Людмилою Василівною та фізичною особою - підприємцем Дубінець Ганною Василівною,

- стягнення з відповідача 386 869,71 грн, з яких: 363 740,00 грн заборгованість по орендній платі та 23 129,71 грн вартість спожитих комунальних послуг.

Позов мотивовано порушенням відповідачем договору оренди нерухомого майна №01 від 01.01.2019 щодо здійснення орендної оплати в повному обсязі за період з 01.01.2019 по 23.10.2019. Позивач стверджує, що відповідач частково розрахувався за вказаний період, а тому за ним обліковується борг.

Позивач просить стягнути вартість спожитих комунальних послуг за загальний період за січень - серпень 2019 року, а саме за електроенергію на суму 6 864,40 грн, за газопостачання на суму 12187,12 грн, за постачання холодної води на суму 3 978,19 грн, що складає загальну суму 23 129,71 грн.

Що стосується вимоги про розірвання договору, позивач стверджує, що несплата відповідачем орендної плати та комунальних платежів, виходячи з п.7.1 договору є істотним порушенням умов договору і є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору в судовому порядку.

При цьому, матеріально-правовою підставою позову визначено статті 525, 526, 626, 651, 762, 770, 782 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі №910/15015/19 позов задоволено. Розірвано договір оренди нерухомого майна від 01.01.2019 №01, що укладений між Фізичною особою - підприємцем Бондаренко Людмилою Василівною та фізичною особою - підприємцем Дубінець Ганною Василівною. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Дубінець Ганни Василівни на користь Фізичної особи - підприємця Бондаренка Костянтина Костянтиновича 363 740 грн 00 коп. заборгованості по орендній платі, 23 129 грн 71 коп. вартість спожитих комунальних послуг, 7 724 грн. 10 коп. судового збору.

Судове рішення мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними. При цьому судом відзначено, що пунктом 9.9 договору від 01.01.2019 № 01 передбачено, що у разі відчуження об`єкту оренди, даний договір залишається діючим для нового власника в установленому порядку. Таким чином, ні закон, ні умови договору не обмежують позивача, як нового власника об`єкту оренди, прав та обов`язків наймодавця.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Фізична особа - підприємець Дубінець Ганна Василівна звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі №910/15015/19 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом не враховано що позивачем порушено правила підсудності, оскільки позивач набув у власність спірне майно відповідно до договору дарування, як фізична особа, тому стосовно правовідносин, які виникли з договору оренди позивач здійснює свою діяльність не як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа - підприємець, а як фізична особа, відтак, даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а провадження у справі слід закрити з підстав п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Скаржник наголосив, що оскільки позивач відповідно до договору дарування спірного майна став власником тільки з 20.08.2019, то позивач має право вимагати від відповідача виконання обов`язків орендаря щодо оплати оренди, тільки після набуття права власності на предмет договору оренди нерухомого майна.

Відповідач стверджує, що спірний договір припинив свою дію, оскільки орендодавцем з 01.06.2019 було укладено нові договори оренди нерухомого майна №№1, 2, тому не можна розірвати договір, який вже припинений.

При цьому, скаржник звернув увагу, що зазначені договори №№ 1, 2 були подані суду першої інстанції, проте суд в порушення приписів ст.ст. 73, 74, 76, 77, 78, 79 ГПК України не взяв їх до уваги.

За посиланнями відповідача, позов у справі пред`явлено на договорі, який жодним чином не зачіпає права та інтереси позивача, який набув у власність спірне майно вже після припинення дії цього договору, тому враховуючи межі позовних вимог, у задоволенні позову слід відмовити.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив скаргу відхилити, та оскаржене судове рішення залишити без змін, як правильне та обґрунтоване. Позивач посилався на те, що спірний договір оренди нерухомого майна є чинним, не визнаний недійсним в судовому порядку, не є розірваним, а тому посилання відповідача на укладення інших договорів оренди нерухомого майна №№ 1, 2 та внаслідок цього припинення зобов`язань орендаря є безпідставним. Обставини щодо виконання / невиконання інших договорів оренди не стосуються предмету даного спору. Пунктом 9.9 договору від 01.01.2019 № 01 передбачено, що у разі відчуження об`єкту оренди, даний договір залишається діючим для нового власника в установленому порядку, а тому ні закон, ні умови договору не обмежують позивача, як нового власника об`єкту оренди, прав та обов`язків наймодавця.

Крім того, наголосив щодо безпідставності стверджень відповідача про непідсудність даного спору господарському суду, оскільки законодавство України не містить заборони щодо перебування у власності фізичної особи нерухомого майна, яке використовується ним для здійснення підприємницької діяльності. Відповідно, сама особа - власник майна зазначає у якому статусі вона передає в оренду вказане майно.

Явка представників сторін.

В судове засідання від 01.06.2020 з`явились усі учасники апеляційного провадження.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2020 справу №910/15015/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді - Попікова О.В., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Дубінець Ганни Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі №910/15015/19 та призначено справу до розгляду на 06.04.2020, роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу, заяви та клопотання в письмовій формі в строк до 01.04.2020. Встановлено позивачу строк до 01.04.2020 для надання своїх заперечень чи пояснень щодо клопотання відповідача про витребування оригіналів документів у справі №910/15015/19 та призначення технічної експертизи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Дубінець Ганни Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі №910/15015/19 у справі №910/15015/19 не відбудеться 06.04.2020 та призначено справу до розгляду на 13.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 задоволено клопотання Фізичної особи - підприємця Дубінець Ганни Василівни про відкладення розгляду справи. Відкладено розгляд справи №910/15015/19 на 01.06.2020 о 15 год. 20 хв. Довести до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. З урахуванням епідеміологічної ситуації в України, сторони можуть подати до суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

Розгляд заявлених учасниками справи клопотань.

Звертаючись з апеляційною скаргою, фізична особа - підприємець Дубінець Ганна Василівна заявила клопотання, якому просила витребувати у позивача ФОП Бондаренко К.К. оригінали долучених ним до матеріалів справи рахунків (квитанції) про сплату за електроенергію, газопостачання та постачання холодної води (а.с. 43-55), для огляду в судовому засіданні, а у разі підтвердження візуальних ознак підроблення - виключити такі документи з числа доказів. При необхідності використання спеціальних знань - призначити у справі технічну експертизу документів, проведення якої доручити експертам Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України (03113, м. Київ, вул. М. Василенка, 3) і на вирішення якої поставити питання:

1. Чи відповідають наявні в матеріалах справи копії документів (а.с. 43-55) оригіналам таких документів?

2. Якщо ні, то чи містять такі копії документів (а.с. 43-55) ознаки підроблення? Якщо так, то яким способом вчинено підроблення (фотомонтаж, часткове знищення записів тощо).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 колегією суддів було встановлено позивачу строк до 01.04.2020 для надання своїх заперечень чи пояснень щодо клопотання відповідача про витребування оригіналів документів у справі №910/15015/19 та призначення технічної експертизи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти задоволення цього клопотання, з посиланням на його безпідставність. При цьому зазначив, що оригінали витребуваних документів надавались представником позивача для огляду в судовому засіданні від 16.01.2020 у суді першої інстанції.

Колегія суддів, за результатом розгляду названого клопотання, дійшла висновку його відхилити, оскільки враховуючи предмет та підстави даного позову, характер спірних правовідносин, це клопотання не впливає на розгляд даної справи по суті.

Що стосується клопотання відповідача про залучення доказів до матеріалів справи, яке надійшло 06.05.2020, зокрема договору оренди нерухомого майна від 01.06.2019 №2, колегія суддів дійшла висновку його задовольнити та залучити цей договір до матеріалів справи, як належний та допустимий доказ, враховуючи приписи статтей 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86 ГПК України. При цьому, колегією суддів враховано, що договір від 01.06.2019 №2 був поданий суду першої інстанції та наявний у справі (т. 1 а/с 202), однак залишений судом поза увагою, правової оцінки за оскарженим судом рішенням йому не надано. В рішенні не зазначено підстав та обґрунтувань не прийняття цього доказу. Оригінал цього договору було оглянуто колегію суддів апеляційної інстанції під час судового засідання від 01.06.2020.

13.05.2020 через відділ документального забезпечення суду відповідачем подано заяву про вступ у справу як представника, подану адвокатом Шульженко І.В. у якій він серед іншого просив: залучити адвоката Шульженка І.В. у справу в якості представника відповідача та відкласти розгляд справи; надати адвокату Шульженку І.В., як представнику відповідача доступ до електронної справи №910/15015/19 в підсистемі Електронний суд .

Розглянувши це клопотання в частині прохання про залучення адвоката Шульженка І.В. у справу в якості представника відповідача, колегія суддів зазначає, що Глава 4 розділом 2 Представники Господарського процесуального кодексу України передбачає право сторони мати представника з метою захисту інтересів, та не обмежується право сторони залучати до участі у справі адвоката на свій розсуд.

Клопотання відповідача в частині прохання надання адвокату Шульженку І.В., як представнику відповідача доступ до електронної справи №910/15015/19 в підсистемі Електронний суд також задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28.02.2019 № 624/0/15-19, Державна судова адміністрація України в газеті "Голос України" (№ 42 (7048) від 01.03.2019) повідомила про відкликання оголошення, опублікованого в газеті "Голос України" (№ 229 (6984) від 01.12.2018) щодо створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Після публікації цього оголошення зміни, передбачені Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", пов`язані з початком функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, не набувають чинності.

Згідно з п. 17.3 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу відповідача задовольнити, оскаржене рішення про повне задоволення позовних вимог у даній справі скасувати, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

01.01.2019 між фізичною особою-підприємцем Бондаренко Людмилою Василівною (орендодавцем) та фізичною особою - підприємцем Дубінець Ганною Василівною (орендарем) був укладений договір оренди нерухомого майна №01.

До вказаного договору між сторонами була укладена додаткова угода, відповідно до якої сторони домовилися, що повна вартість орендної плати за договором оренди нерухомого майна №01 від 01.01.2019 становить 90 000,00 грн за один календарний місяць оренди.

Згідно п.1.1 вказаного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове платне користування житлове приміщення (будинок) з наступними характеристиками: місце розташування: м. Київ, вул. Малокитаївська, 82, загальна площа будинку складає 542,6 кв.м, житловою площею 220,8 кв.м, будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1001 гектара, кадастровий номер 8000000000:79:323:0055.

Право власності на об`єкт оренди підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 17.09.2013, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З., зареєстрованим в реєстрі за №4799 (бланк ВТК 754488, 754489) та договором купівлі-продажу земельної ділянки від 17.09.2013, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З., зареєстрованим в реєстрі за №4802 (бланк ВТК 754490, 754491). (пп. 4 п.1.1 договору)

Пунктом 2.1. договору оренди від 01.01.2019 №01 передбачено, що об`єкт оренди надається орендарю для розміщення дошкільного закладу.

Термін дії цього договору погоджений сторонами та складає 35 місяців, перебіг якого розпочинається з 01.01.2019. Строк закінчення терміну дії цього договору погоджений його сторонами та встановлений до 30.11.2021 включно. Підставою припинення дії цього договору являється закінчення терміну його дії, на який його було укладено, з правом на його подовження, але без права його дострокового розірвання ( п. п. 3.1.- 3.2. договору).

Додатковою угодою сторони погодили вартість орендної плати за договором оренди нерухомого майна №01 від 01.01.2019 за один календарний місяць становить 90 000,00 грн.

Пунктами 4.2 та 4.3 вказаного договору передбачено, що орендна плата сплачується щомісячно готівкою, авансовим платежем за один календарний місяць, не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця оренди, а також окремо від орендної плати, не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця сплачується вартість комунальних витрат об`єкту оренди, яка включає у себе: споживання електроенергії - відповідно до показників лічильників та витрати на комунальні послуги (газопостачання, водопостачання, водовідведення).

Відповідно до пунктів 5.1.5.2. вказаного договору об`єкт оренди та майно, що знаходиться в ньому, повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем з урахуванням вимог пункту 3.1 цього договору. Передача об`єкту оренди здійснюється з дати підписання цього договору, тобто з 01.01.2019.

На виконання п.п. 5.1. та 5.2. договору оренди об`єкт оренди - житлове приміщення (будинок) за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,01001 гектара, кадастровий номер 800 000 0000:79:323:0055 був переданий орендодавцем орендарю.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, окрім випадків, визначених даним пунктом договору, в тому числі: наявності заборгованості по орендній платі більш, як за 2 (два) календарних місяці оренди; наявності заборгованості з відшкодування хоча б одного із видів комунальних, експлуатаційних послуг та витрат на утримання об`єкту оренди протягом більше ніж два календарних місяці; у випадках коли орендар систематично порушує умови цього договору та свої зобов`язання за ним.

Пунктом 9.9 договору від 01.01.2019 №01 передбачено, що у разі відчуження об`єкту оренди, даний договір залишається діючим для нового власника в установленому порядку.

Відповідно до договору дарування житлового будинку від 20.08.2019, що посвідчений Литвиненко Я.О. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі №824, ОСОБА_1 (орендодавцем) майно - житлове приміщення (будинку) за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,01001 гектара, кадастровий номер 8000000000:79:323:0055 (надалі - спірне майно) передано Бондаренко Костянтину Костянтиновичу (позивач у даній справі) у власність безоплатно.

Таким чином, відповідно до зазначеного договору дарування житлового будинку, починаючи з 20.08.2019 Бондаренко Костянтин Костянтинович є власником спірного майна, що підтверджується відомостями з Витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, яке є предметом договору №01 оренди нерухомого майна від 01.01.2019.

Це майно Бондаренко Костянтин Костянтинович використовує для здійснення підприємницької діяльності, як фізична особа - підприємець.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач не належним чином виконує свої зобов`язання, а саме не в повному обсязі сплачує оренду плату, у зв`язку із чим у останнього за період з 01.01.2019 по 23.10.2019 виникла заборгованість в розмірі 363 740,00 грн.

У зв`язку з несплатою комунальних платежів, які включають у себе споживання електроенергії - відповідно до показників лічильників, витрати на комунальні послуги, газопостачання, водопостачання у відповідача виникла заборгованість в розмірі 23 129,71 грн.

Крім того, позивач просить розірвати договір оренди нерухомого майна від 01.01.2019, посилаючись на те, що несплата відповідачем орендної плати та комунальних платежів, виходячи з п. 7.1 договору є істотним порушенням умов договору і достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору в судовому порядку.

Відповідач, заперечуючи зазначив про те, що позивачем порушено правила підсудності, оскільки позивач набув у власність спірне майно відповідно до договору дарування, як фізична особа, тому стосовно правовідносин, які виникли з договору оренди позивач здійснює свою діяльність не як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа - підприємець, а як фізична особа, відтак, даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а провадження у справі слід закрити з підстав п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України; заборгованість відповідача по орендній платі перед позивачем відсутня; оскільки позивач відповідно до договору дарування спірного майна став власником тільки з 20.08.2019, то позивач має право вимагати від відповідача виконання обов`язків орендаря щодо оплати оренди, тільки після набуття права власності на предмет договору оренди нерухомого майна.

Крім того, відповідач також неодноразово звернув увагу на те, що фізичною особою-підприємцем Бондаренко Людмилою Василівною (орендодавцем) 01.06.2019 було укладено договори оренди №№1, 2, предметом яких є передача спірного приміщення, яке є предметом договору оренди №01 від 01.01.2019, в оренду іншим суб`єктам господарювання, на підтвердження чого відповідач надав відповідні договори.

Так, відповідно до договору оренди нерухомого майна №1 від 01.06.2019, фізичною особою-підприємцем Бондаренко Людмилою Василівною (орендодавцем) передано в оренду ТОВ Приватний заклад дошкілької освіти Теремок Юніон (орендар) майно за адресою: м. Київ, вул. Малокитаївська, 82, загальна площа будинку складає 542,6 кв.м, з який в орендне користування береться 300 кв.м, будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1001 гектара, кадастровий номер 8000000000:79:323:0055.

Відповідно до договору оренди нерухомого майна №2 від 01.06.2019, фізичною особою-підприємцем Бондаренко Людмилою Василівною (орендодавцем) передано в оренду ФОП Дубінець Нанна Васлівна (орендар) майно за адресою: м АДРЕСА_1 , загальна площа будинку складає 542,6 кв.м, з який в орендне користування береться 242,6 кв.м, будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1001 гектара, кадастровий номер 8000000000:79:323:0055.

Посилаючись на ці договори, відповідач наголосив, що договір оренди №01 від 01.01.2019 відповідно до його умов діяв до 30.11.2021, проте внаслідок укладення договорів оренди №№1, 2, з огляду на пп. 9.5, 10.4 цих договорів, дія договору №01 від 01.01.2019 припинилась за домовленістю сторін з 01.06.2019.

Судове рішення у даній справі мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, тому заявлену заборгованість задоволено у повному обсязі, договір оренди нерухомого майна від 01.01.2019 №01 розірвано.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду не погоджується, вважає його помилковим з наступних підстав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Що стосується вимоги позивача про розірвання договору оренди від 01.01.2019 №01 колегія суддів дійшла висновку про відмову в її задоволені, з огляду на таке.

Позивач вимоги в цій частині обґрунтовує тим, що орендар ФОП Дубінець Г.В. належним чином не виконує свої зобов`язання за договором оренди нерухомого майна № 01 від 01.01.2019 щодо своєчасної оплати орендних платежів та комунальних послуг, а тому відповідно до п.7.1 договору зазначене є істотним порушенням умов договору і достатньою правовою підставою для дострокового розірвання цього договору в судовому порядку. При цьому, також посилається на ст. 651 Цивільного кодексу України.

Відповідач, заперечуючи зазначив, що цей договір припинив свою дію, оскільки орендодавцем з 01.06.2019 було укладено нові договори оренди, тому не можна розірвати договір, який вже припинений.

Як свідчать матеріли справи, під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач надав суду завірену копію договору оренди нерухомого майна від 01.06.2019 №1 та договору оренди нерухомого майна від 01.06.2019 №2.

Суд першої інстанції ці договори оренди залучив до матеріалів справи, проте приймаючи судове рішення у справі не надав їм оцінки, чим порушив ст.ст. 73, 74, 76, 77, 78, 79 ГПК України. В рішенні не зазначено підстав та обґрунтувань не прийняття цих доказів.

Дослідивши зазначені доводи сторін, а також названі договори оренди колегією суддів встановлено наступне.

Так, 01.06.2019 між ФОП Бондаренко Л.В. (орендодавець) та ТОВ Приватний заклад дошкільної освіти Теремок-Юніон (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна № 1.

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове платне користування житлове приміщення (будинок) з наступними характеристиками: місце розташування - м. АДРЕСА_1 ; загальна площа будинку складає 542,6 кв.м., з яких в орендне користування береться 300 кв.м., розташоване на земельній ділянці площею 0,1001 гектара, кадастровий номер 8000000000:79:323:0055.

Також, 01.06.2019 між ФОП Бондаренко Л.В. (орендодавець) та ФОП Дубінець Г.В. (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна № 2.

Відповідно до п.1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове платне користування житлове приміщення (будинок) з наступними характеристиками: місце розташування - м. Київ, вул . Малокитаївська, 82; загальна площа будинку складає 542,6 кв.м., з яких в орендне користування береться 220,8 кв.м., розташоване на земельній ділянці площею 0,1001 гектара, кадастровий номер 8000000000:79:323:0055.

Термін дії цих договорів погоджений сторонами та складає 3 роки, перебіг яких починається з 01.06.2019 (п. 3.1 цього Договору).

Строк закінчення дії договорів встановлено до 30 квітня 2022 року.

Розмір орендної плати, погоджений сторонами, складає 40 000,00 грн. за один календарний місяць оренди (п. 4.1. Договорів).

Відповідно до п. 9.5 договорів визначено, після підписання цього договору усі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу.

Пунктом 10.4 договорів передбачено, що цей договір після його підписання заміняє будь-який інший правочин по цьому предмету, укладений сторонами раніше в письмовій чи усній формі.

Оригінали цих договорів оренди було оглянуто колегією суддів у судовому засіданні від 01.06.2020, що зафіксовано у протоколі судового засідання.

Доказів того, що ці договори визнано недійсними в судовому порядку матеріали справи не містять.

Крім того, у судовому засіданні від 01.06.2010 на запитання колегії суддів, представник позивача пояснив, що позивач отримував оренду плату від ТОВ Приватний заклад дошкільної освіти Теремок-Юніон (орендар). Ця орендна плата не поверталась. Зазначені обставини підтверджують наявність правових відносин між ТОВ Приватний заклад дошкільної освіти Теремок-Юніон та позивачем.

Із дослідження зазначених договорів випливає, що предмети цих договорів повністю співпадають. При цьому, за договором оренди нерухомого майна № 2 від 01.06.2019 в оренду була передана менша загальна площа (242,6 кв.м.), ніж це було по Договору оренди нерухомого майна № 01 від 01.01.2019 (542,6 кв.м.).

Інша частина (300,0 кв.м.) будинку загальною площею 542,6 кв.м. була передана орендодавцем іншому суб`єкту господарювання - ТОВ Приватний заклад дошкільної освіти Теремок-Юніон за договором оренди нерухомого майна № 1 від 01.06.2019.

Таким чином, зобов`язання сторін за договором оренди нерухомого майна № 01 від 01.01.2019 припинились за домовленістю сторін з 01.06.2019 відповідно до п. 9.5 договорів №№1, 2, із укладенням нового договору оренди, зокрема №2, яким змінено істотну умову договору - площу орендованого майна (220,8 кв.м). В той час, коли за договором №01 від 01.01.2019 орендована відповідачем площа складала 542,6 кв.м. Новий договір також передбачає інший розмір орендної плати.

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув. Позовну вимогу про розірвання договору задовольнив, однак за мотивувальною частиною судового рішення не навів будь-якого обґрунтування щодо задоволення позову в цій частині. Судом не надано жодної правової оцінки залученим до справи договорам оренди нерухомого майна від 01.06.2019 № 1 та №2 та відповідним доводам відповідача в цій частині. Тому колегія суддів апеляційної інстанції вважає вказаний висновок про розірвання договору помилковим, оскільки такий здійснений з порушенням ст. 236 ГПК України, відповідно до якої обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи встановлені обставини колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Позивач набув право власності на спірне нерухоме майно лише 20.08.2019 відповідно до договору дарування, укладеного з ОСОБА_1 .

З позовною заявою про розірвання договору оренди нерухомого майна №01 від 01.01.2019, що був укладений між фізичною особою-підприємцем Бондаренко Людмилою Василівною та фізичною особою - підприємцем Дубінець Ганною Василівною позивач - Фізична особа - підприємець Бондаренко Костянтин Костянтинович звернувся у жовтні 2019 року, тобто після припинення дії цього договору (01.06.2019). Право власності на об`єкт оренди у позивача виникло після припинення дії договору №1 від 01.01.2019.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.ч. 1 і 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18.

Отже, перш ніж розглядати по суті заявлену у справі вимогу про розірвання договору від 01.01.2019 господарському суду першої інстанції належало пересвідчитись, шляхом встановлення відповідних обставин та оцінки пов`язаних з цим доказів зі справи, у чинності такого договору.

Враховуючи викладене, з огляду на пункти 9.5 договорів оренди №№ 1, 2, колегія суддів дійшла висновку про те, що розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився, договір який не припинено), у зв`язку з чим вимога позивача про розірвання договору оренди нерухомого майна №01 від 01.01.2019 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача боргу по орендній платі в сумі 363 740,00 грн та 23 129,71 грн вартості спожитих комунальних послуг за заявлений період з 01.01.2019 по 23.10.2019 колегія суддів дійшла висновку, що у їх задоволенні також належить відмовити з наступних підстав.

Звертаючись з позовом позивач зобов`язаний визначити предмет та підставу позову.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність.

Хоча ГПК України і не містить визначення вказаних понять, їх зміст розкривається у відповідних статтях Кодексу через встановлення певних прав та обов`язків, а також меж поведінки учасників справи та суду, який, відповідно до ч. 5 ст. 13 ГПК України, повинен зберігати об`єктивність та неупередженість.

Відповідно до ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Пункт 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України покладає саме на позивача обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову.

Позивач пред`явив вимогу про стягнення заборгованості по орендній платі за період з 01.01.2019 по 23.10.2019 з посиланням на невиконання договору оренди від 01.01.2019 №01. Цей період слід розмежувавши на дві частини, виходячи з моменту коли позивач набув права власності на спірне майно, а саме з 01.01.2019 (момент укладання договору оренди на який посилається позивач) по 19.08.2019 (момент набуття права власності на об`єкт оренди позивачем). Другий період - з 20.08.2019 по 23.10.2019.

Відтак, стосовно боргу по орендній платі за період 01.01.2019 по 19.08.2019 колегія суддів зазначає наступне.

Як було зазначено вище, з укладеннями 01.06.2019 ФОП Бондаренко Л.В. (орендодавець) договорів оренди нерухомого майна №№1, 2, враховуючи пункти 9.5 цих договорів, договір оренди нерухомого майна №01 від 01.01.2019 припинено. Ця подія відбулась до набуття позивачем права власноті на об`єкт оренди.

Суд першої інстанції не звернув увагу на ці обставини.

Крім того, колегія вважає помилковими посилання позивача на вимоги статті 770 ЦК України, яку він зазначає як підставу своїх вимог щодо стягнення заборгованості по орендній платі за період до набуття ним права власності на об`єкт оренди.

З цього приводу слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Позивач набув право власності на спірне нерухоме майно лише 20.08.2019 відповідно до договору дарування, укладеного з ОСОБА_1 .

Стаття 770 ЦК України передбачає перехід прав та обов`язків до нового власника у разі зміни власника речі переданої у найм. В той же час, такі права та обов`язки виникають у нового власника саме з моменту переходу права власності, у даному випадку з 20.08.2019. В результаті переходу права власності на найману річ має місце заміна наймодавця в договорі найму. До моменту переходу права власності, новий власник не був учасником правових відносин щодо діючого на той час договору оренди.

Орендна плата за своєю правовою природою є доходом попереднього власника за результатами його господарської діяльності, тобто є предметом його власності.

Також слід зазначити, що норма ч. 1 ст. 770 ЦК України є диспозитивною. Викладені в ній положення можуть бути зміненні.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, новий та попередній власники не позбавлені права врегулювати свої права та обовязки пов`язані з наймом. В той же час, у даному випадку позивач, як новий власник (новий орендодавець) не надав доказів того, що попередній власник передав йому свої права щодо стягнення орендної плати за період до переходу прав власника з 01.01.2019 по 19.08.2019 по договору, який до того ж припинив свою дію до переходу права власноті на об`єкт оренди.

Що стосується боргу по орендній платі за період з 20.08.2019 (моменту набуття права власності) по 23.10.2019 (кінцевий період визначений у позові), правовою підставою позивач зазначає договір оренди № 1 від 01.01.2019 який припинив свою дію до набуття ним права власності на об`єкт оренди, таким чином то за цим договором відсутні його порушенні, невизнанні або оспорюванні права та законні інтереси.

У задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 23 129,71 грн вартості спожитих комунальних послуг за період січень 2019 року по серпень 2019 року (включно) колегія суддів вважає необхідним також відмовити, з огляду на таке.

У розрахунку наведеному у позові позивач просить стягнути вартість спожитих комунальних послуг, а саме за електроенергію на суму 6 864,40 грн за загальний період за січень - серпень 2019 року, за газопостачання на суму 12187,12 грн за загальний період за січень - липень 2019 року, за постачання холодної води на суму 3 978,19 грн за загальний період за січень - серпень 2019 року, що в сукупності складає суму 23 129,71 грн.

Комунальні послуги пред`явлені за період з січня 2019 року по 19.08.2019 до набуття права власності позивачем (20.08.2019) обгрунтовані на договорі від 01.01.2019 №1. Правовідносини за вказаним договором існували між попереднім власником нерухомого майна і юридичною особою, яка надавала ці послуги незалежно від того чи передавав попередній власник свої права наймачу. Відтак, у вказаний період позовні вимоги задоволеню не підлягають.

Заявлена до стягнення заборгованість по комунальним послугам, а саме за електроенергію та постачання холодної води за період з 20.08.2019, тобто після набуття позивачем права власності на спірне майно по кінець серпня 2019 року, задоволенню також не підлягає, оскільки правовою підставою позовних вимог в цій частині позивач обрав договір від 01.01.2019 №1, який припинив свою дію ще до моменту переходу до позивача права власності на нерухоме майно.

Щодо інших доводів сторін.

Колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються доводи відповідача про те, що позивачем порушено правила підсудності та даний спір не підлягає вирішенню у господарському суді, оскільки позивач отримав спірне майно у власність як фізична особа, та станом на час звернення з даним позовом до суду він не довів, що його права та інтереси порушено саме як фізичної особи-підприємця.

При цьому, зазначеним аргументам апеляційної скарги стосовно питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа , колегія суддів вважає необхідним надати оцінку з врахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, з посиланням на наступне.

У відповідності до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Тобто, за загальним правилом критеріями належності справи до господарського судочинства є в сукупності суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (стаття 24 ЦК України).

У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно із частиною першою статті 128 цього ж Кодексу громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

З аналізу наведених вище норм матеріального права слід дійти висновку, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах як суб`єкт господарювання та чи можна визначити ці правовідносини як господарські.

Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2010 у справі № 920/50/19, від 06.06.2018 у справі № 910/16713/15, від 03.07.2019 у справі № 916/1261/18.

Як вбачається із матеріалів справи позивач є фізичною особою - підприємцем який звернувся до суду із захистом порушених прав, які виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем - фізичною особою - підприємцем Бондаренко Людмилою Василівною умов договору оренди нерухомого майна від 01.01.2019 № 01, який укладений між фізичними особами - підприємцями.

Враховуючи вказані правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду, за змістом спірних правовідносин, суб`єктним складом сторін спору, законодавством, що застосовується до цих правовідносин, цей спір є господарським.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 ЦК України).

Тобто фізична особа, яка є власником майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності. При цьому, законодавство України не містить заборони щодо перебування у власності фізичної особи нерухомого майна, яке використовується ним для здійснення підприємницької діяльності.

Таким чином, підстав для закриття провадження у справі відповідно до п.1. ч.1 ст. 231 ГПК колегія суддів не вбачає.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, за результатом апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позову.

Зазначені судом апеляційної інстанції обставини встановлені у відповідності до вимог процесуального закону, та є достатніми для прийняття рішення про відмову у задоволенні позову.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Дубінець Ганни Василівни задовольнити.

Судові витрати.

Враховуючи те, що апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 задоволена, у відповідності до ст. 129 ГПК України судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на Фізичну особу - підприємця Бондаренка Костянтина Костянтиновича (позивача).

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Дубінець Ганни Василівни задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Бондаренка Костянтина Костянтиновича ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця Дубінець Ганни Василівни ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 11 586 (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят шість) грн 15 коп судового збору за подачу апеляційної скарги.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 10.06.2020.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.В. Попікова

О.О. Євсіков