Постанова

від 11.06.2020 по справі 903/65/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року Справа № 903/65/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Грязнов В.В.

без виклику представників сторін

за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ФОЛСАЖ" на рішення Господарського суду Волинської області від 26.02.20р. (ухваленого суддею Якушева І. О., повний текст складено 28.02.20р.) у справі № 903/65/20

за позовом Приватного підприємства "ІОЛА"

до Приватного підприємства "ФОЛСАЖ"

про стягнення 17560,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПП Іола (надалі - позивач) звернулося в Господарський суд Волинської області з позовом до ПП Фолсаж (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 17560,22 грн.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.02.20 року позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач на підставі усної домовленості надано відповідачу послуги та передано товар на загальну суму 17560,22. Однак, відповідач не виконав зобов`язанн6я в частині оплати товару, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 17560,22 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в актах здачі -приймання робіт (надання послуг) підписаних сторонами, зазначено надання послуг на підставі Договору про надання послуг № 16-021 від 11.01.16 р Однак, суд першої інстанції не витребував даний договір у позивача, а тому не встановив строк оплати за спірними правовідносинами.

Стверджує, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають вирішальне значення для справи, не витребував та не дослідив договір про надання послуг № 16-021 від 11.01.2016 року, не з`ясував встановлені договором умови та строки оплати, не з`ясував чи такі строки настали.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Зокрема зазначив, що правовідносини між сторонами виникла на підставі усної домовленості, договір № 16-021 від 11.01.16 р. не існує.

Вважає, що з моменту надання послуг та отримання товару між сторонами виникли цивільно-правові відносини, які регулюються як загальними положеннями про зобов`язання, так і окремими зобов`язаннями, як купівлі-продажу, надання послуг.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП Іола та ПП Фолсаж досягнута усна домовленість, за умовами якої ПП Іола зобов`язувалось надати послуги з порізки плівки, послуги з нанесення друку на плівку та передати фотополімерне кліше, а ПП Фолсаж зобов`язалось оплатити надані послуги та отриманий товар.

На виконання усної домовленості, позивач надав відповідачу послуги з порізки плівки, та нанесення друку на плівку, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4 від 03.02.2017, № 12 від 24.03.2017, №17 від 16.06.2017, №25 від 01.11.2017р.

Крім того, на виконання домовленості позивач передав відповідачу товар - фотополімерне кліше Скалярія Мотиль на суму 1121,76 грн, що підтверджується видатковою накладною №1535 від 01.11.2017р. та товарно-транспортною накладною №Р1535 від 01.11.2017р.

Акти наданих послуг, видаткова і товарно-транспортна накладні підписані сторонами без зауважень та заперечень. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує факт отримання вказаного товару та прийняття послуг позивачем.

Однак, відповідач не виконав зобов`язання в частині оплати прийнятих послуг та отриманого товару внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 17560,22 грн.

15.01.2020 позивач звертався до відповідача з вимогою №15/01/2020-1 про оплату вартості придбаного товару та наданих послуг. Факт надіслання вимоги відповідачу підтверджується фіскальним чеком від 15.01.2020, накладною №4301708736818 від 15.01.2020.

Відповідач вимогу отримав 23.01.2020, що підтверджується інформацією про відстеження поштового відправлення з сайту ПАТ Укрпошта .

Вказана вимоги залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань в частині оплати послуг та товару стало підставою для звернення позивача в суд з даним позовом.

Аналізуючи встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Пунктом 2 ст. 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Приписами частини 2 статті 184 Господарського кодексу України передбачено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення може відбуватись у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього кодексу.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України).

В силу приписів частин 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

У відповідності до частин 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Так, між ПП Іола та ПП Фолсаж укладено договір надання послуг та купівлі - продажу у спрощений спосіб (без укладання письмового договору).

Приписами статті 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншим строк оплати товару, та сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1121,76 грн. та надав послуги на загальну суму 16438,46 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт, видатковою накладною, товарно-транспортною накладною. Вказані документи містять відомості про їх номер та дату складання, сторони господарських операцій, найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну, загальну вартість відпущеного товару на наданих послуг. Акти та накладна скріплені підписом сторін та завірені відтисками печаток.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вказує, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4 від 03.02.2017, № 12 від 24.03.2017, №17 від 16.06.2017, №25 від 01.11.2017р., видаткова накладна №1535 від 01.11.2017р. та товарно-транспортною накладною №Р1535 від 01.11.2017р. відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Дані документи є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов`язку по проведенню розрахунків за отриманий товар та прийняті послуги.

Разом з тим, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, що зобов`язання між сторонами виникли на підставі договору № 16-021 від 11.01.16 р., оскільки, як встановлено апеляційним судом, в матеріалах справи відсутній оформлений договір № 16-021 від 11.01.16 р., при цьому, відповідачем до апеляційної скарги також не додано копію такого договору, а тому твердження про укладення договору та визначення у ньому порядку та строків розрахунків апелянтом не підтверджено жодними доказами.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження укладеного сторонами в письмовій формі договорів надання послуг та купівлі-продажу, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу по суті, дійшов правомірного висновку про виникнення між сторонами у справі прав і обов`язків у зв`язку з підписанням актів здачі-приймання робіт та видаткової накладної.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою №15/01/2020-1 від 15.01.2020 р. про оплату вартості отриманого товару та наданих послуг.

Проте відповідач свої зобов`язання щодо розрахунку вартості отриманого товару та наданих послуг належним чином не виконав, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 17 560,22 грн.

Разом з тим, враховуючи приписи ст.ст. 525, 526, 530, 692 ЦК України та лист вимогу №15/01/2020-1 від 15.01.2020 р., колегія суддів оцінює критично доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо ненастання строку виконання зобов`язання в частині оплати отриманого товару та послуг.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги обгрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст.. 129 ГПК України, судові витрати слід залишити за відповідачем.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ФОЛСАЖ" на рішення Господарського суду Волинської області від 26.02.20р. у справі № 903/65/20 залишити без задоволенняя.

Рішення Господарського суду Волинської області від 26.02.20р. у справі № 903/65/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №903/65/20 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "11" червня 2020 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Грязнов В.В.