Постанова

від 11.06.2020 по справі 908/3390/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2020 року м.Дніпро Справа № 908/3390/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Дементьєва Яна Анатолійовича та Фізичної особи - підприємця Пуйди Олександра Анатолійовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.02.2020 , ухвалене суддею Боєвою О.С. (повний текст якого підписаний 02.03.2020, м. Запоріжжя) у справі № 908/3390/19

за позовом Токмацької міської ради, Запорізька область, м. Токмак

до відповідача-1: Фізичної особи - підприємця Дементьєва Яна Анатолійовича, Запорізька область, м. Токмак

відповідача-2: Фізичної особи - підприємця Пуйди Олександра Анатолійовича, Запорізька область, м. Токмак

про солідарне стягнення суми 35408,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулась Токмацька міська рада до Фізичної особи - підприємця Дементьєва Яна Анатолійовича (відповідач-1) та Фізичної особи - підприємця Пуйди Олександра Анатолійовича (відповідач-2) про солідарне стягнення суми 35408,93 грн. збитків за порушення вимог земельного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані користуванням відповідачами земельними ділянками (площами 0,0264 га та 0,1110 га), на яких розміщений банно-пральний комплекс, що належить на праві власності відповідачам, та розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 , без правовстановлюючих документів з 2015 року. Зокрема, набувши право власності на об`єкт нерухомості за договором купівлі-продажу від 26.12.2005, відповідачі 09.12.2012 уклали з Токмацькою міською радою договори оренди зі строком дії до 15.12.2014. Токмацькою міською 16.04.2015 прийнято рішення № 16 "Про дозвіл на поновлення договорів оренди" відповідно до якого вирішено поновити до 16.04.2025 договори оренди земельних ділянок для розташування торгового центру, орендарів зобов`язано укласти договори в місячний термін, однак, відповідачами договори укладено не було. Вказаними діями позивачу спричинені збитки у вигляді неодержаного доходу, який міг би одержати при оформленні відповідачами права користування земельною ділянкою у вигляді договорів оренди землі з відсотковою ставкою 4% та 3,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, встановленої рішенням Токмацької міської ради № 3 від 19.06.2014 "Про орендну плату за землі несільськогосподарського призначення".

Нормативно-правовим обґрунтуванням позовних вимог позивач зазначив статті 120, 125, 152, 156, 157, 206 Земельного кодексу України, статті 22, 377, 543, 1166 Цивільного кодексу України, Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.144 Конституції України, ст.ст.287, 288 Податкового кодексу України, Постанову Кабінету Міністрів України від 19.04.2013 №284, рішення Токмацької міської ради від 19.12.2013 №2 "Про затвердження Порядку визначення та відшкодування Токмацькій міській ради збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням земельного законодавства".

02.01.2020 відповідачем подано до Господарського суду Запорізької області відзив на позовну заяву, в якому серед іншого, заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності та, відповідно, просив застосувати наслідки такого пропуску строку.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.02.2020 у справі №908/3390/19 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Стягнуто солідарно з Фізичної особи - підприємця Дементьєва Яна Анатолійовича та Фізичної особи - підприємця Пуйди Олександра Анатолійовича на користь Токмацької міської ради суму 35408 грн. 93 коп. боргу та суму 1921 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в особі уповноваженого представника звернулись Фізична особа - підприємець Дементьєв Ян Анатолійович та Фізична особа - підприємець Пуйда Олександр Анатолійович, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, вихід судом самостійно за межі заявленого позивачем предмету та підстав позову, не застосування до спірних відносин наслідків спливу строку позовної давності, про який заявлено відповідачами у відповідній заяві, просять рішення суду від 21.02.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції самостійно вийшов за межі позовних вимог, змінивши предмет та підстави позову, оскільки, виходячи з тексту позовної заяви, предметом спору позивачем зазначено стягнення збитків (деліктні правовідносини), а підставою - використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, що позбавило Токмацьку міську раду права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який вона могла б отримувати, якби її право не було порушено; суд у рішенні дійшов висновку, що в даному спорі відсутні деліктні правовідносини і, як наслідок, стягнення збитків за вказаних позивачем матеріально-правових підстав позову є неможливим, і в той же час, задовольнив позовні вимоги, застосувавши до спірних правовідносин норми глави 83 ЦК України, зокрема ст. 1212 ЦК України, якою регламентовано стягнення коштів, збережених без достатньої правової підстави.

Також суд першої інстанції не застосував до спірних відносин наслідки спливу строку позовної давності, про який заявили відповідачі у відповідній заяві. Зокрема, апелянт зауважує, що Позивачем заявлений позов про стягнення збитків за використання земельних ділянок за період з 16.05.2015 по 01.12.2016; позовна заява Токмацької міської ради надійшла до Господарського суду Запорізької області 05.12.2019, а направлена до суду засобами поштового зв`язку 03.12.2019, тобто після спливу трирічного строку позовної давності.

При цьому посилання суду на не пропуск позовної давності із приведенням положень абзацу 2 частини 5 ст.261 ЦК України (якими врегульовано обчислення строку позовної давності за зобов"язальними правовідносинами) та зауваження, що право на отримання безпідставно збережених коштів виникло у позивача після визначення їх розміру комісією, апелянт вважає безпідставним, оскільки застосування судом першої інстанції ст.1212 ЦК України виключає можливість існування між сторонами будь-яких зобов"язальних, договірних, деліктних правовідносин, а сама по собі наявність актів про визначення розміру збитків не створює для відповідачів будь-яких обов`язків і жодні права у позивача у зв`язку з затвердженням актів № 2 та № 3 від 13.12.2016 не виникли.

Апелянт зауважує, що Акт про визначення розміру збитків є документальним результатом роботи комісії з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, проте не містить обов`язків для позивача, як землекористувача, а право на отримання безпідставно збережених коштів виникло у позивача не після визначення їх розміру комісією, а за наслідком використання відповідачами земельних ділянок без укладення відповідних договорів. При цьому, про заявлене в позові порушення свого права, а саме - користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, позивач був обізнаний щонайменше з 16.05.2015, коли приймав рішення № 16 від 16.04.2015 про поновлення договорів оренди спірних земельних ділянок та, відповідно, не укладення їх у місячний термін, як обумовлено рішенням; також посилається на те, що у пунктах 1.3. Актів № 2 та № 3 від 13.12.2016 міститься посилання на лист Токмацької ОДПІ від 14.11.2016, яким засвідчено, що інформація щодо сплати відповідачами плати за землю за період з 16.05.2014 по 01.12.2016 відсутня; отже, про не укладення відповідачами договорів оренди землі позивачу було достовірно відомо з 16.05.2015, а про несплату орендної плати з 14.11.2016; в той же час жодних дій, які б можна було розцінити як підстави для переривання строків позовної давності, відповідачі не вчиняли. Таким чином, на момент звернення позивача з позовом вже спливли строки позовної давності, про які заявили відповідачі, що є безумовною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Вважає нікчемним розрахунок розміру збитків, оскільки між сторонами не існує договірних зобов"язань з оренди, отже, не може бути і збитків; при цьому сам суд зазначив, що до сторін не можуть застосовуватись приписи чинного законодавства, що регламентують збитки.

У відзиві на апеляційну скаргу, Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає про законність та обґрунтованість рішення, ухваленого судом відповідно до норм матеріального права, на підставі повно і всебічно досліджених фактичних обставин, з наданням оцінки всім аргументам та доказам учасників справи.

Вказує, що суд не виходив за межі заявленого позивачем предмету та підстав позову, а прийняв рішення у відповідності до норм процесуального права, з посиланням на необхідні норми права, якими регулюються спірні відносини; в той же час, посилання суду на інші норми права, ніж зазначені позивачем, не може розумітись як вихід за межі позовних вимог.

Вважає, що суд здійснив правильний облік строку позовної давності, який для Токмацької міської ради розпочався із затвердження актів комісії №2 та №3 від 13.12.2016, рішенням ради від 23.12.2016 №279, відтак, звернення до суду 03.12.2019 є здійсненим в межах строку позовної давності.

Стосовно актів про визначення розміру збитків, Позивач вважає, що суд правильно встановив те, що саме акти стали підставою для звернення позивача до суду для захисту свого права, що узгоджується з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 "Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" та рішення Токмацької міської ради від 19 грудня 2013 року № 2 "Про затвердження Порядку визначення та відшкодування Токмацькій міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням земельного законодавства", яке є обов`язковим до виконання на території м. Токмак, так як відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2020 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач - Іванов О.Г. судді - Березкіна О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2020 (головуючий суддя Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Дементьєва Яна Анатолійовича та Фізичної особи - підприємця Пуйди Олександра Анатолійовича залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, з наданням відповідачам строку на усунення недоліків апеляційної скарги - сплати судового збору у розмірі 2881,50 грн.

21.04.2020 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду для вчинення певної процесуальної дії, а саме - відкриття провадження у справі, призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/3390/19 у зв`язку з відпусткою судді Дарміна М.О.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2020, справу №908/3390/19 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2020 (головуючий суддя - Іванов О.Г., судді - Антонік С.Г., Березкіна О.В.) відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою відповідачів; з урахуванням положень ч.13 ст.8, ч.10 ст.270 ГПК України справу вирішено розглядати в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) сторін, в письмовому провадженні, сторонам наданий строк для подання заяв, клопотань, додаткових доказів.

04.05.2020 суддя Дармін М.О. вийшов на роботу, в зв"язку з чим розпорядженням керівника апарату суду від 05.05.2020, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/3390/19 з метою повернення справи раніше визначеному складу суду.

Відповідно до витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 05.05.2020, справу №908/3390/19 передано раніше визначеній колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Березкіна О.В.

Ухвалою суду від 05.05.2020 справу прийнято до свого провадження зазначеною колегією суддів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Згідно зі свідоцтвами про державну реєстрацію, виданими у 1995 році ОСОБА_1 та Дементьєв Я.А. набули статусу фізичних осіб - підприємців.

26.12.2005, відповідно до договору купівлі - продажу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Покупці) придбали у спільну сумісну власність нерухоме майно - будівлю банно-прального комплексу № 36, загальною площею 912,7 кв.м., з прибудовами згідно технічної документації, що знаходиться по вул АДРЕСА_2 .Токмаку Запорізької області.

09.02.2012 між Токмацькою міською радою (Орендодавець) з одного боку та Підприємцями Пуйдою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (Орендар) з другого боку, укладено два договори оренди землі, відповідно до яких в строкове платне користування орендарів передано земельні ділянки несільськогосподарського призначення - землі комерційного використання: площею 0,01110 га (кадастровий №2311000000:01:011:0257) та площею 0,0264 га (кадастровий №2311000000:01:011:0258), які знаходяться у м. Токмак, вуд. Пролетарська, АДРЕСА_2 . Згідно з п. 3 цих договорів на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - нежитлова будівля та складські приміщення, що є власністю орендарів, й інші об`єкти інфраструктури. Договори укладено на строк до 15.12.2014. Після закінчення строку договору орендар має право переважне право поновлення його на новий строк (п.8 договорів).

Рішенням Токмацької міської ради № 16 від 16.04.2015 "Про дозвіл на поновлення договорів оренди землі" на підставі розглянутих заяв вирішено поновити, в тому числі фізичній особі - підприємцю Пуйді О.А. та фізичній особі - підприємцю Дементьєву Я.А. договори оренди земельних ділянок площею 0,1110 га кадастровий №2311000000:01:011:0257, для розташування торгового центру та площею 0,0264 га кадастровий №2311000000:01:011:0258, для розташування складського приміщення, терміном - до 16 квітня 2025 року. В пункті 7.1 даного рішення зобов`язано орендарів у місячний термін укласти договори оренди землі та провести державну реєстрацію речового права користування земельною ділянкою.

ФОП Пуйда О.А. та ФОП Дементьєвим Я.А. відповідні договори до 16.05.2015 і станом на 01.12.2016 не були укладені.

13 грудня 2016 року Комісією по визначенню та відшкодуванню Токмацькій міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням земельного законодавства для визначення збитків складено Акти № 2 та № 3 визначення розміру збитків. Відповідно до змісту цих актів на засіданні Комісії встановлено, що земельні ділянки площею 0,1110 га кадастровий №2311000000:01:011:0257, для розташування торгового центру та площею 0,0264 га кадастровий №2311000000:01:011:0258, для розташування складського приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 , на яких заходяться об`єкти, що є власністю ФОП Пуйди О.А. та ФОП Дементьєва Я.А., використовуються без договорів оренди землі, які повинні бути укладені на підставі п.п. 5, 7 рішення Токмацької міської ради № 16 від 16.04.2015 "Про дозвіл на поновлення договорів оренди землі". Відповідно до листів Токмацької ОДПІ від 14.11.2016 інформація щодо сплати вказаними фізичними особами-підприємцями орендної плати за землю за період з 16.05.2015 по 01.12.2016 відсутня. Внаслідок не поновлення договорів оренди та несплати орендної плати, визначено розмір збитків, заподіяних територіальній громаді міста Токмака за період з 16.05.2015 по 01.12.2016 - в розмірі 6099,48 грн. за земельною ділянкою площею 0,0264 га (розрахунок фінансового управління Токмацької міськради № 6, а.с. 36) та в розмірі 29309,45 грн. за земельною ділянкою площею 0,1110 га (розрахунок № 7, а.с. 37).

Як вбачається з актів, втрати розраховувались з урахуванням відсоткової ставки у розмірі 3,5% та 4% (відповідно) від нормативної грошової оцінки земельних ділянок за 2015 та 2016 роки, встановлених рішенням сесії Токмацької міської ради від 19.06.2014 № 3 "Про орендну плату за землі несільськогосподарського призначення" (розрахунки № 6 та № 7, а.с. 36-37).

Рішенням виконавчого комітету Токмацької міської ради № 279 від 23.12.2016 "Про затвердження актів комісії з визначення розміру заподіяних збитків внаслідок використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів" (а.с. 54) затверджено вищевказані акти комісії від 23.12.2016 № 2 та № 3; зобов`язано ФОП Пуйду О.А. та ФОП Дементьєва Я.А. сплати збитки згідно затверджених актів.

ФОП Пуйді О.А. та ФОП Дементьєву Я.А. направлено повідомлення від 11.01.2017 за вих. № 8 та вих. № 9, згідно з якими Токмацька міська рада запропонувала відповідачам у 20-денний термін розглянути Акти комісії № 2, № 3 від 13.12.2016 та рішення про їх затвердження, повідомити про результати їх розгляду, запропоновано добровільно відшкодувати збитки шляхом укладення відповідного договору, а також повідомлено про намір звернення до суду у разі відмови. До повідомлень додано: копії вищезазначених актів комісії, рішення виконавчого комітету міськради про їх затвердження, розрахунків суми збитків, а також по два примірники проектів договорів про добровільне відшкодування завданих збитків. Вказані повідомлення згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень отримані відповідачами (а.с.56, 57).

Оскільки станом на листопад 2019 року збитки, завдані відповідачами за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів Токмацькій міській раді у добровільному порядку не відшкодовано, вказане стало підставою виникнення спору та звернення Позивача за захистом своїх порушень прав у грудні 2019 (зокрема, позов направлено засобами поштового зв`язку 03.12.2019) про солідарне стягнення з відповідачів суми коштів в розмірі 35 408,93 грн.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі господарський суд дійшов висновку, що позивачем доведено фактичне користування відповідачами земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів, а розмір збитків вірно розрахований, відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.

Крім того, судом встановлено, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними; фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, тому суд застосував до спірних відносин саме вказані норми права, які фактично регулюють спірні відносини, з посиланням, що такі дії суду не є виходом за межі предмету та підстав позову.

Стосовно заяви відповідачів про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначив, що в даному випадку позовна давність позивачем не пропущена, оскільки Токмацька міська рада звернулась з позовної заявою про стягнення збитків, які були нараховані на підставі актів № 2 та № 3 від 13.12.2016, що були затверджені рішенням виконавчого комітету Токмацької міської радим від 23.12.2016 № 279. Тобто, в даному випадку, право на отримання безпідставно збережених коштів, виникло у позивача після визначення їх розміру комісією, відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, затвердження цих актів комісії та направлення відповідачам повідомлення про сплату.

Колегія суддів лише частково погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачі є власниками нерухомого майна, яке розташоване на спірних земельних ділянках.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України.

Відповідно до частини 2 ст.120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 Земельного кодексу України).

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 125 Земельного кодексу України, встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, з урахуванням змісту статті 125 Земельного кодексу України, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства. Таким чином, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у відповідачів по цій справі виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідні земельні ділянки, розташовані під нерухомим майном та власником яких є позивач.

Приписами ст.126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).

За змістом статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, завдані внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, згідно п.3 якого відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Рішенням Токмацької міської рада № 2 від 19.12.2013 затверджені: Порядок визначення та відшкодування Токмацькій міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням земельного законодавства, Положення про комісію щодо визначення розміру збитків, форма Повідомлення про необхідність відшкодування збитків, форма Договору про їх добровільне відшкодування та форма Акту про визначення збитків власнику землі.

Згідно з п.1.1, 1.3 затвердженого Порядку, він визначає єдині організаційно-правові та економічні засади визначення та відшкодування збитків, заподіяних територіальній громаді міста Токмак у випадках невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням земельного законодавства та поширюється на всі підприємства, установи та організації, фізичних осіб-підприємців, а також громадян, у користуванні яких перебувають земельні ділянки комунальної власності в межах міста Токмака Запорізької області.

В пункті 1.5 даного Порядку встановлено, що фізичні та юридичні особи у разі використання ними земель міста з порушеннями вимог ст. ст. 125, 206 Земельного кодексу України, розділу XIII Податкового кодексу України, повинні відшкодувати Токмацькій міській раді збитки, спричинені їх діями або бездіяльністю.

Збитки відшкодовуються внаслідок:

- невикористання земельної ділянки;

- використання земельної ділянки без оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку;

- самовільного зайняття земельної ділянки ( самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою);

- інших випадків, коли особа використовує земельну ділянку з порушенням земельного законодавства та законодавства про плату за землю.

Відповідно до п. 1.4 Порядку збитки - витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Розділом 4 Порядку встановлений порядок визначення розміру збитків.

Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків (п.1.4).

У разі використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, збитки визначаються у розмірі податку на землю за період:

- фактичного користування земельною ділянкою;

- від дати державної реєстрації особою права власності (користування) на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, до дати спливу строку, визначеного для укладання особою договору оренди землі, указаного у рішенні Токмацької міської ради.

У разі, якщо особа відмовляється від укладання договору оренди землі та проведення державної реєстрації речового права користування земельною ділянкою в строк, встановлений рішенням Токмацької міської ради про надання в оренду земельної ділянки або поновлення договору оренди земельної ділянки, то з моменту закінчення зазначеного строку, збитки визначаються в розмірі орендної плати за землю (п.4.2).

Відшкодування збитків проводиться за період використання землі з порушенням земельного законодавства відповідно до пункту 4.2 цього Порядку, в розмірі податку та (або) орендної плати за землю, які можна було б отримати при належному виконанні (дотриманні) зацікавленою особою вимог земельного законодавства.

Збитки визначаються за орендними та (або) податковими ставками плати за землю, які діяли на момент виникнення таких збитків, із застосуванням відповідних коефіцієнтів інфляції на початок кожного звітного року. Нормативна грошова оцінка землі розраховується з урахуванням щорічного коефіцієнту індексації за даними відділу Держземагентства у Токмацькому районі Запорізької області (п.п. 4.3, 4.4.).

Порядок роботи комісії визначається Положенням. Формою роботи комісії є засідання. За результатами розгляду матеріалів Комісією складається акт комісії щодо визначення розміру збитків за користування земельною ділянкою територіальної громади м. Токмак по кожній зацікавленій особі окремо. Акт комісії щодо визначення розміру збитків за користування земельною ділянкою територіальної громади м. Токмак затверджуються рішенням виконавчого комітету Токмацької міської ради (п.4.5).

За змістом п. 5 Порядку з відшкодування збитків, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284, збитки відшкодовуються власникам землі підприємствами, установами, організаціями а громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше ніж протягом одного місяця після затвердження актів комісій.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Як вже зазначалось, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Але, зважаючи на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

З цього приводу Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 по справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), здійснено висновок, що відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок.

Таким чином, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (даний правовий висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України (правовий висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13).

За викладеного, слід дійти висновку, що правовідносини з відшкодування збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, мають регулюватись ст. 1212 ЦК України.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15).

Також вказане повністю відповідає висновкам, викладеним в Постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідачі є власниками нерухомого майна на земельних ділянках, які ними використовувались на праві оренди за договорами від 09.02.2012, та після закінчення 15.12.2014 строку дії таких договорів оренди землі, на підставі їх заяв, Токмацькою міською радою від 16.04.2015 прийнято рішення № 16 про поновлення договорів оренди земельних ділянок площею 0,1110 га кадастровий №2311000000:01:011:0257 та площею 0,0264 га кадастровий №2311000000:01:011:0258 терміном - до 16 квітня 2025 року, та зобов`язано орендарів укласти договори оренди землі у місячний термін, втім, такі договори укладені не були, відповідно, за ними не сплачувалась орендна плата, отже, позивач не отримував дохід від земельних ділянок, які фактично продовжували знаходитись у користуванні відповідачів, тому Акти комісії щодо визначення розміру збитків за користування земельними ділянками територіальної громади м. Токмак № 2 та №3 від 13.12.2016, складені комісією щодо визначення розміру збитків у відповідності до чинного законодавства, є належними та допустимими доказами визначення розміру неотриманої плати за час користування відповідачами земельними ділянками без оформлення відповідного права користування. Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині щодо нікчемності вказаних актів є безпідставними.

При цьому, Господарський суд дійшов вірного висновку про наявність порушеного права у позивача та доведення належними та допустимими доказами розміру грошової суми, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що суд самостійно вийшов за межі позовних вимог, змінивши підстави та предмет позову, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

При зверненні з позовом у цій справі Токмацька міськрада послалася на положення статті 22, 1166 ЦК, статей 152, 156, 157 ЗК та постанову Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року "Про затвердження порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" як на підставу своїх вимог і при цьому зауважила, що заявлена до стягнення сума є збитками у розмірі неодержаної орендної плати в сумі 35 408,93 грн за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а не саме по собі посилання на норми матеріального права.

Отже, в даному випадку предметом позову є стягнення суми 35 408,93 грн, а підставами позову - користування земельними ділянками без оформлення права користування, тобто без належних на те правових підстав.

Відповідно до частини 2 статті 4 , статті 162 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарські суди розглядають справи за позовами суб`єктів господарської діяльності, фізичних осіб, які такими не є, державних та інших органів, які визначають предмет (матеріально-правову вимогу) та підстави (обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а не самі лише посилання позивача на певну норму закону) позову.

При цьому, господарський суд з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Отже, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Аналогічна позиція щодо того, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин; та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права; та щодо права суду самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин, викладена у Постанові ВП ВС від 04.12.2019 № 917/1739/17 (провадження 12-15гс19). Аналогічну правову позицію також викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 908/2552/17.

Таким чином, твердження Відповідача про те, що господарський суд вийшов за межі позовних вимог і самостійно змінив предмет та підставу позову, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки здійснення правильної правової кваліфікації спірних правовідносин і застосування у прийнятті рішення певних норм матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, є допустимим з огляду на вищенаведену судову практику.

В той же час, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви відповідачів про пропуск позивачем строку позовної давності та, відповідно, застосування її наслідків.

Так, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 254-256 цього Кодексу (частина 1 статті 260 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила .

У відповідності до положень статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина 1 статті 254 Цивільного кодексу України).

За приписами частин 4 ст.266 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, для правильного вирішення вказаної справи, зокрема, у частині висновків щодо початку перебігу позовної давності, важливим є така фактична обставина, як момент, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права, а саме про факт не укладення з відповідачами договору оренди, а відтак, неможливості отримати грошові кошти, що є орендною платою, тобто, збереження коштів без відповідної правової підстави.

Як встановлено матеріалами справи, строк дії договорів оренди земельних ділянок, під майном, що було придбано відповідачами у власність, був визначений до 15.12.2014.

Рішенням Токмацької міської ради № 16 від 16.04.2015 "Про дозвіл на поновлення договорів оренди землі", на підставі розглянутих заяв, вирішено поновити, зокрема фізичній особі - підприємцю Пуйді О.А. та фізичній особі - підприємця Дементьєву Я.А. договори оренди земельних ділянок площею 0,1110 га кадастровий №2311000000:01:011:0257, для розташування торгового центру та площею 0,0264 га кадастровий №2311000000:01:011:0258, для розташування складського приміщення, терміном - до 16 квітня 2025 року; в пункті 7.1 даного рішення зобов`язано орендарів у місячний термін укласти договори оренди землі та провести державну реєстрацію речового права користування земельною ділянкою. Отже, вказані договори оренди мали бути укладені у строк до 16.05.2015.

ФОП Пуйда О.А. та ФОП Дементьєвим Я.А. відповідні договори до 16.05.2015 не уклали. Таким чином, саме з цієї дати позивач був обізнаним про порушення свого права - не укладення договорів оренди відповідачами, а відтак, неможливість отримання від них орендної плати - платежу, що носить помісячний характер.

Таким чином, дійшовши висновку про дотримання Токмацькою міською радою строку звернення до суду (03.12.2019), суд першої інстанції зазначив, що початок перебігу позовної давності починається з моменту, визначення розміру збитків, затвердження їх рішенням ради та направлення відповідних повідомлень про сплату відповідачам.

Зазначене свідчить про неправильність застосування судом частини першої статті 261 ЦК України, оскільки за змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Оскільки позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов`язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин. Відтак, порушення права позивача визначено моментом не укладення договорів оренди земельних ділянок на новий строк, тобто з 16.05.2015.

Слід також зауважити, що згідно актів про визначення розміру збитків такі збитки розраховані за період з 16.05.2015 по 01.12.2016 , в той час, як з позовом позивач звернувся 03.12.2019 (згідно поштового штемпелю на конверті), тобто поза межами трирічного строку позовної давності про стягнення коштів за обумовлений період.

При цьому, є слушними доводи апелянта, що строк позовної давності у даних правовідносинах почався не з моменту складання актів та пред"явлення повідомлень про сплату відповідачам, а з настанням певної події - не укладення договорів оренди відповідачами у строк, визначений рішенням Токмацької міської ради, тобто з 16.05.2015; отже, право на отримання коштів виникло у позивача з моменту безпідставного збереження таких коштів, а не з моменту пред"явлення вимоги про оплату.

З урахуванням наведеного є помилковим висновок господарського суду та посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу про те, що право на отримання коштів виникло у позивача з актів визначення розміру збитків, затвердження цих актів та, відповідно, строк позовної давності слід обчислювати з моменту пред"явлення повідомлень про оплату відповідачам.

Також є помилковим посилання суду на частину 5 ст.261 ЦК України, оскільки вказана норма регламентує строк обчислення позовної давності у договірних відносинах, якими визначений або не визначений/визначений моментом пред"явлення вимоги строк виконання зобов"язання. В той же час, відносини сторін мають позадоговірний характер, отже, в даному випадку слід застосовувати загальне положення щодо обчислення строку позовної давності, регламентоване ч.1 ст.261 ЦК України.

Колегія суддів звертає увагу позивача, що в даному випадку останній мав би право на стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за період з 03.12.2016 по 02.12.2019, при зверненні до суду з позовом 03.12.2019.

З урахуванням наведеного, з огляду на неправильне обчислення судом першої інстанції строків позовної давності, які спливли за вимогами, що пред"явлені позивачем у даному позові до відповідачів та про застосування наслідків спливу яких заявлено відповідачами у відзиві на позовну заяву, апеляційна скарга в цій частині є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню, рішення слід скасувати, як прийняте при нез"ясуванні обставин справи, що мають значення для справи та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. У справі слід прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, задовольнивши заяву відповідачів про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги та відмову у позові, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Оскільки загальна ціна позову становить 35408,93 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв`язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Дементьєва Яна Анатолійовича та Фізичної особи - підприємця Пуйди Олександра Анатолійовича, м.Токмак Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.02.2020 у справі № 908/3390/19 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2020 у справі № 908/3390/19 - скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви Токмацької міської ради, Запорізька область, м. Токмак до відповідача-1: Фізичної особи - підприємця Дементьєва Яна Анатолійовича, Запорізька область, м. Токмак, відповідача-2: Фізичної особи - підприємця Пуйди Олександра Анатолійовича, Запорізька область, м. Токмак про солідарне стягнення суми 35408,93 грн. - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача.

Стягнути з Токмацької міської ради на користь Фізичної особи - підприємця Дементьєва Яна Анатолійовича 1440,75 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Токмацької міської ради на користь Фізичної особи - підприємця Пуйди Олександра Анатолійовича 1440,75 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, відповідно до ст..327 ГПК України доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 11.06.2020.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна