Рішення

від 11.06.2020 по справі 910/3238/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.06.2020Справа № 910/3238/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. , розглянувши в

порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали

господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандін"

до Державного підприємства Київський завод Імпульс

про стягнення 209 771, 04 грн.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сандін" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Київський завод Імпульс про стягнення 209 771, 04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач повністю не виконав грошових зобов`язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 11/07/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/3238/20 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 02.04.2020 представник позивача подав документи для долучення до матеріалів справи.

У відповідності до статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 05.03.2020 направлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення № 0103052428177 за адресою відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до повідомленням про вручення № 0103052428177 ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 вручено представнику відповідача 17.03.2020.

Станом на день ухвалення рішення у даній справі відповідачем відзиву або інших документів суду не надано.

Згідно з частиною другою статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 11.07.2018 укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 11/07/18, за яким позивач зобов`язався надати відповідачу поворотну фінансову допомогу, а відповідач зобов`язався повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно пункту 2.1 договору № 11/07/18 поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 225 000, 00 грн.

Пунктом 2.2 договору № 11/07/18 поворотна фінансова допомога надається відповідачу на безоплатній основі.

Позивач зазначає, що 12.07.2018 надав відповідачу поворотну фінансову допомогу на суму 225 000, 00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000048 від 11.07.2018 та платіжним дорученням № 1750 від 12.07.2018 на суму 225 000, 00 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором № 11/07/18 від 11.07.2018 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов даної угоди.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.1 договору № 11/07/18 від 11.07.2018 поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 01.09.2018.

Судом встановлено, що строк повернення фінансової допомоги у розмірі 225 000, 00 грн. по договору № 11/07/18 від 11.07.2018 є таким, що настав.

За твердженням позивача відповідач частково повернув грошові кошти (протягом жовтня 2018 загальною сумою 63 000, 00 грн.), у результаті чого на момент звернення до суду існує прострочена заборгованість у розмірі 162 000, 00 грн.

Доказів повернення відповідачем вказаної позивачем суми заборгованості за договором № 11/07/18 суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача основної суми боргу у загальному розмірі 162 000, 00 грн. є правомірною і підлягає задоволенню повністю.

Позивач також просить стягнути з відповідача 29 057, 92 грн. - пені, нарахованої за період 02.09.2018 - 02.03.2019, 15 504, 19 грн. - інфляційних втрат за період вересень 2018 - квітень 2019 та 3 208, 93 грн. - 3 % річних, нарахованих за період 02.09.2018 - 30.04.2019.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.1 договору № 11/07/18 встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за даним договором відповідно до чинного законодавства України.

З наведеного вбачається, що сторони не встановили конкретного виду та розміру пені за порушення строків розрахунків.

Отже, договір, який є підставою для застосування договірної неустойки, містить не її розмір, а лише посилання на законодавство вцілому.

За приписами ж статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд констатує, що в тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

При цьому, а ні умовами договору, а ні спеціальним законодавчим актом не встановлено розміру пені за порушення виконання грошового зобов`язання у даному випадку, а стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" також не встановлює конкретного розміру (відсотку) пені, а лише обмежує її визначення сторонами у договорі подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

З огляду на викладене вище, правові підстави для стягнення пені за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені суд відмовляє.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 15 504, 19 грн. - інфляційних втрат за період вересень 2018 - квітень 2019 та 3 208, 93 грн. - 3 % річних, нарахованих за період 02.09.2018 - 30.04.2019.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 2 520,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач та адвокат Скаржинський М.В. 17.02.2020 уклали договір про надання правової допомоги № 1702/20, згідно з яким адвокат зобов`язався надавати позивачу правову допомогу у формі, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, в порядку встановленому чинним законодавством, а позивач - оплатити надані послуги.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав до суду акт приймання-передачі наданих послуг № 3 від 27.02.2020 на суму 2 520, 00 грн. та платіжне доручення № 269 від 02.03.2020 на суму 7 560, 00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Відповідно до частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, обсяг наданої Товариству з обмеженою відповідальністю Сандін правничої допомоги, а також прийняття судом рішення про часткове задоволення позовних вимог суд задовольняє заяву позивача про стягнення з відповідача 2 520, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до cтатті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Київський завод Імпульс (03039, місто Київ, вулиця Деміївська, будинок 5-А, ідентифікаційний код 05388256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сандін (02094, місто Київ, вулиця Гната Хоткевича, будинок 12, офіс 177, ідентифікаційний код 38807452) 162 000 (сто шістдесят дві тисячі) грн. 00 коп. - основного боргу, 15 504 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот чотири) грн. 19 коп. - інфляційних втрат, 3 208 (три тисячі двісті вісім) грн. 93 коп. - 3 % річних, 2 520 (дві тисячі п`ятсот двадцять) грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу та 2 717 (дві тисячі сімсот сімнадцять) грн. 60 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю.Кирилюк