Ухвала

від 04.06.2020 по справі 910/2320/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про заміну сторони правонаступником, відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачі дублікату наказу

04.06.2020Справа № 910/2320/13

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Яценко Я.М., розглянувши у судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван"

про заміну сторони правонаступником, поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 19.04.2013

у справі № 910/2320/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумангла Маркетинг"

про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 11225911000 від 02.10.2007 в розмірі 616 109,58 грн

представники учасників справи: відповідно до протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумангла Маркетинг" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 11225911000 від 02.10.2007 в розмірі 616 109,58 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем були порушені умови Кредитного договору № 11225911000 від 02.10.2007 в частині повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та сплати комісії, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, як перед новим кредитором, відповідно до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (реєстровий номер 3749) від 08.12.2011.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2013 (повне рішення складено 08.04.2013) у справі № 910/2320/13 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 538 367 грн 96 коп., заборгованість по сплаті комісії в розмірі 77 741 грн 62 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 322 грн 20 коп.

19.04.2013 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

19.05.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" про заміну сторони правонаступником, поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 19.04.2013 у справі № 910/2320/13.

Заява мотивована тим, що ТОВ "ЕйПіЕс Україна", яке в подальшому змінило своє найменування на ТОВ "Стар Інвестмент Ван", є переможцем аукціону (покупцем Лоту №F170GL38061, у склад якого було включено, зокрема, право вимоги за Кредитним договором № 11225911000 від 02.10.2007) та на підставі Договору № 1183/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 22.02.2019 набуло право вимоги до боржника за вказаним кредитним договором, у зв`язку з чим просить суд замінити стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу суду від 19.04.2013 у цій справі. Заявник вказує на те, що при передачі документів первісним кредитором було передано лише договори, визначені у п. 42 Додатку № 1 до Договору № 1183/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 22.02.2019, натомість документу щодо примусового виконання рішення суду передано не було, відтак, на думку заявника, наказ суду від 19.04.2013 у справі № 910/2320/13 вважається втраченим і стягувачем пропущено строк на пред`явлення виконавчого документу до виконання, з огляду на що ТОВ "Стар Інвестмент Ван" просить суд поновити строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видати дублікат наказу суду від 19.04.2013 у справі № 910/2320/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" про заміну сторони правонаступником, поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 19.04.2013 у справі № 910/2320/13 призначено на 04.06.2020.

Представники учасників справи в судове засідання 04.06.2020 не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, докази чого містяться у матеріалах справи, явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на положення частини 2 статті 329, частини 3 статті 334 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та заміни сторони виконавчого провадження, суд вважає за можливе розглянути заяву ТОВ "Стар Інвестмент Ван" за відсутності представників учасників справи.

Розглянувши у судовому засіданні 04.06.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" про заміну сторони правонаступником, поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 19.04.2013 у цій справі та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Таким чином, оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 52 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку, для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Відповідно до частини 1 статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Приписами частини 5 статті 334 Господарського процесуального кодексу України визначено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, для вирішення питання можливості правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Особа, звертаючись до суду із заявою про заміну позивача (стягувача) з примусового виконання наказу господарського суду у справі на його правонаступника, у зв`язку з переходом до останнього права вимоги відповідно до договору про відступлення права вимоги повинна довести належними та допустимими доказами, за яким саме правочином до неї перейшли права вимоги відносно боржника і який обсяг цих прав.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України).

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 Цивільного кодексу України).

Отже, згідно з вимогами чинного законодавства України заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

З врахуванням вище вказаного, суд вважає, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом, і правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження (заміну стягувача у виданому судом наказі до відкриття виконавчого провадження) як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ЕйПіЕс Україна" є переможцем аукціону (покупцем Лоту № F170GL38061, у склад якого було включено, зокрема, право вимоги за Кредитним договором № 11225911000 від 02.10.2007), що підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою копією Протоколу електронного аукціону № UA-EA-2018-12-21-0000-b, який відбувся 24.01.2019.

22.02.2019 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕйПіЕс Україна" (новий кредитор), яке в подальшому змінило своє найменування на ТОВ "Стар Інвестмент Ван", що підтверджується рішенням № 5 учасника ТОВ "ЕйПіЕс Україна" від 30.05.2019, було укладено Договір №1183/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 22.02.2019 (далі - Договір №1183/К), відповідно до п. 2.1 якого банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у Додатку № 1 до Договору (далі - Боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника, або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за кредитними договорами, договорами поруки, договорами іпотеки (іпотечними договорами), договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у Додатку № 1 до цього Договору (далі - Основні договори, Права вимоги). Новий кредитор сплачує банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та порядку, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.2 Договору № 1183/К новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4.1 цього Договору, набуває наступні права кредитора за Основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання боржником зобов`язань за Основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань, відшкодування за договорами страхування тощо. Розмір Прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги. Права банку за Основними договорами та Договорами забезпечення переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов Основних договорів.

Згідно з п. 4.1 Договору сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами відповідно до цього Договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 5 522 494,87 грн, без ПДВ (далі - Ціна договору). Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 6.5 Договору, на підставі Протоколу електронного аукціону № UA-EA-2018-12-21-0000-b від 24.01.2019, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Стар Інвестмент Ван" на підставі платіжного доручення № 4 від 19.02.2019 було перераховано ПАТ "Дельта Банк" грошові кошти в сумі 5 522 494,87 грн, з призначенням платежу: "Оплата за придб. актив зг. з протоколом №UA-EA-2018-12-21-0000-b від 24.01.2019, Лот № F170GL38061, перем. ТзОВ "ЕйПіЕс Україна", ЄДРПОУ 42682150, без ПДВ".

Договір набуває чинності з дати його підписання і скріплення відтисками печаток сторін (пункт 6.5 Договору № 1183/К).

У відповідності до п. 42 Додатку № 1 до Договору № 1183/К до нового кредитора перейшло право вимоги до ТОВ "Сумангла Маркетинг" (33402358) за Кредитним договором № 11225911000 від 02.10.2007 у загальному розмірі 61 702,47 грн.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про визнання недійсним укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Стар Інвестмент Ван" Договору № 1183/К.

Разом з тим, як вбачається з прохальної частини заяви ТОВ "Стар Інвестмент Ван" просить суд замінити стягувача - ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника - ТОВ "Стар Інвестмент Ван" у виконавчому провадженні щодо наказу суду від 19.04.2013 у справі №910/2320/13, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2013 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 2 929 917 грн 84 коп., пені за прострочену заборгованість по поверненню кредиту в розмірі 2 841 грн 99 коп., пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 2 783 грн 40 коп. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 58 710 грн 88 коп.

Натомість, як було вказано вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2013 у справі № 910/2320/13 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 11225911000 від 02.10.2007 в розмірі 538 367 грн 96 коп., заборгованість по сплаті комісії в розмірі 77 741 грн 62 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 322 грн 20 коп., тобто вимоги ТОВ "Стар Інвестмент Ван" стосуються іншого виконавчого документу.

Водночас, суд встановив, що відповідно до умов Договору № 1183/К відбулась заміна сторони у матеріальних правовідносинах (відбувся перехід права вимоги), а саме відбулась заміна кредитора у зобов`язанні, що виникло на підставі Кредитного договору №11225911000 від 02.10.2007 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2013 у справі №910/2320/13 щодо сплати відповідачем на користь позивача заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 61 702,47 грн.

З огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для здійснення заміни сторони (стягувача) у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.04.2013 у справі №910/2320/13 - Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на його процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван".

Водночас, суд звертає увагу на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2013 у справі № 910/2320/13 присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 322 грн 20 коп.

Сплата зазначеної суми судових витрат не є зобов`язанням в розумінні положень статті 509 Цивільного кодексу України та згідно із встановленими судом обставинами вона не була й не могла бути предметом відступлення за Договором № 1183/К.

З огляду на вищевикладене, суд вважає безпідставним здійснення заміни стягувача на його процесуального правонаступника в частині вимог про стягнення зазначеної суми судових витрат.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 21.01.2019 у справі № 916/65/18 та від 03.07.2019 у справі № 910/9549/15.

Таким чином, заява ТОВ "Стар Інвестмент Ван" про заміну сторони правонаступником підлягає частковому задоволенню.

Щодо заяви ТОВ "Стар Інвестмент Ван" у частині вимог про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачі дублікату наказу суду від 19.04.2013 у цій справі, суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на момент видачі наказу) виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України (у чинній редакції).

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент видачі наказу) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Як вбачається зі змісту наказу Господарського суду міста Києва від 19.04.2013 у справі № 910/2320/13, він був дійсний для пред`явлення до виконання до 19.04.2014.

05 жовтня 2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016.

Згідно з пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" (чинна редакція) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" (чинна редакція) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Отже, законодавець збільшив до трьох років строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 цим Законом, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 та строк пред`явлення до виконання яких не сплив станом на 05.10.2016.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 28.12.2018 у справі № 910/11424/15 та від 30.07.2019 у справі № 922/3137/15.

Водночас, матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про переривання строку для пред`явлення наказу суду від 19.04.2013 у цій справі до виконання, зокрема, пред`явлення виконавчого документа до виконання попереднім стягувачем.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що станом на дату набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 строк пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.04.2013 у справі № 910/2319/13 сплинув.

Згідно з частиною 1 статті 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

З правової конструкції частини 1 статті 329 Господарського процесуального кодексу України слідує, що пропущений строк для пред`явлення наказу до виконання може бути відновлено з причин, визнаних господарським судом поважними.

Таким чином, при розгляді заяви про відновлення процесуального строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

В обґрунтування заяви щодо поновлення строку для пред`явлення наказу суду від 19.04.2013 у цій справі ТОВ "Стар Інвестмент Ван" посилається на те, що первісним кредитором - ПАТ "Дельта Банк" не було передано йому документу щодо примусового виконання рішення суду в даній справі, відтак заявник з посиланням на положення чинного законодавства України щодо обов`язковості судових рішень, які набрали законної сили, просить суд поновити строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видати дублікат наказу суду від 19.04.2013 у справі № 910/2320/13.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 17, частина перша статті 55, частина п`ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012, а також Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).

У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Втім, суд звертає увагу ТОВ "Стар Інвестмент Ван" на наступні обставини.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейський суд з прав людини констатував у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Високий Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява №3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Таким чином, по-перше, вищевказані рішення Європейського суду з прав людини направлені на дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Тобто, мова в зазначених рішеннях йде про судові рішення, прийняті за результатами розгляду справи по суті.

В даному випадку не розглядається спір по суті в порядку позовного провадження, оскільки такий вже розглянутий з прийняттям відповідного судового рішення, а розглядається заява, зокрема, щодо поновлення строку на пред`явлення наказу для виконання та видачу дублікату наказу.

Крім того, в зазначених рішеннях йде мова про забезпечення остаточності обов`язкового, тобто, обов`язкового до виконання рішення.

По-друге, вищевказані рішення стосуються випадків, коли звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 15.03.2018 у справі № 922/2440/16.

Суд звертає увагу, що фактично ТОВ "Стар Інвестмент Ван", з урахуванням наявних у справі доказів, звернулось до суду із заявою щодо поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання через більше ніж 6 років після закінчення строку на пред`явлення наказу суду від 19.04.2013 до виконання.

Водночас, посилання заявника лише на те, що 22.02.2019, уклавши з ПАТ "Дельта Банк" Договір № 1183/К, ТОВ "Стар Інвестмент Ван" набуло право вимоги до божника за Кредитним договором № 11225911000 від 02.10.2007 і первісним кредитором не було передано йому документу щодо примусового виконання рішення суду в даній справі, суд знаходить не достатньо обґрунтованими для поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання.

Суд вважає, що в даному випадку поважні причини пропуску, які пов`язані з об`єктивними обставинами, в силу яких стягувач був позбавлений у передбачений законом строк звернутися до органу (особи) виконання судових рішень, заявником не наведені.

За умовами пункту 6.2 Договору № 1183/К новий кредитор підписанням цього Договору підтверджує, що до моменту укладення цього Договору ознайомився із фактичним станом заборгованості за Основними договорами, змістом Основних договорів та зауважень до них не має і приймає усі ризики, пов`язані із Основними договорами та Правами вимоги. Новий кредитор самостійно несе ризики, пов`язані із порушенням зазначених у цьому пункті Договору гарантій та запевнень.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, ТОВ "Стар Інвестмент Ван", за висновком суду, не було позбавлене права та можливості при укладенні Договору № 1183/К з ПАТ "Дельта Банк" щодо заміни кредитора у зобов`язанні перевірити стан виконавчого провадження за наказом суду від 19.04.2013 у цій справі, а навпаки у пункті 6.2 Договору № 1183/К взяло на себе всі ризики, пов`язані із Основними договорами та Правами вимоги.

З огляду на викладене, оскільки заявником не наведено мотивованих причин, які в силу наведених вище положень законодавства України свідчили б про об`єктивну неможливість стягувача пред`явити наказ суду від 19.04.2013 у цій справі до виконання, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви ТОВ "Стар Інвестмент Ван" в частині поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Пунктом 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, оскільки ТОВ "Стар Інвестмент Ван" звернулось до суду із заявою щодо видачі дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 19.04.2013 у цій справі після закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, і суд дійшов висновку про відмову в задоволенні його заяви щодо поновлення вказаного строку, заява ТОВ "Стар Інвестмент Ван" у частині вимог про видачу дублікату виконавчого документу також не підлягає задоволенню.

Крім того, як було вказано вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Стар Інвестмент Ван" про заміну стягувача на його процесуального правонаступника в частині вимог про стягнення з відповідача витрат по сплаті судового збору в розмірі 12 322 грн 20 коп., що також унеможливлює задоволення судом заяви ТОВ "Стар Інвестмент Ван" про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 19.04.2013 у цій справі щодо зазначеної суми судових витрат.

Підсумовуючи вище викладене, заява ТОВ "Стар Інвестмент Ван" підлягає частковому задоволенню, а саме у частині заміни сторони (стягувача) - Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на її правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.04.2013 у справі №910/2320/13 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумангла Маркетинг" заборгованості за Кредитним договором № 11225911000 від 02.10.2007 в розмірі 61 702 грн 47 коп. В іншій частині заяви ТОВ "Стар Інвестмент Ван" необхідно відмовити у зв`язку з її необґрунтованістю та безпідставністю.

Керуючись статтями 52, 234, 235, 329, 334, пунктом 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" про заміну сторони правонаступником, поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 19.04.2013 у справі № 910/2320/13 задовольнити частково.

2. Здійснити заміну сторони (стягувача) - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б; ідентифікаційний код: 34047020) на її правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" (01601, м. Київ, площа Спортивна, буд. 1, корп. А; ідентифікаційний код: 42682150) у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.04.2013 у справі № 910/2320/13 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумангла Маркетинг" (01133, м. Київ, вул. Щорса, будинок 29; ідентифікаційний код: 33402358) заборгованості за Кредитним договором № 11225911000 від 02.10.2007 в розмірі 61 702 (шістдесят одна тисяча сімсот дві) грн 47 коп.

3. В іншій частині в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" відмовити.

4. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" та підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 10.06.2020.

Суддя О.В. Нечай