Рішення

від 01.06.2020 по справі 916/87/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/87/20 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Кравець В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Цихоня Д.Ю. на підставі ордеру;

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: Добров Ю.І. за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Інвестжитло" до товариства з обмеженою відповідальністю „Лідер-Метал", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерства оборони України, про скасування рішення та запису про державну реєстрацію та стягнення збитків, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Інвестжитло" (далі по тексту - ДП „Інвестжитло") звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Лідер-Метал" (далі по тексту - ТОВ „Лідер-Метал") про скасування рішення державного реєстратора комунального підприємства „Агенція реєстраційних послуг" Мельник Т.І. за індексним номером 48909342 від 27.09.2019р.; про витребування будівлі центральної розподільної підстанції (ЦРП), літ. „М", що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 35, від відповідача; про стягнення із відповідача збитків у розмірі 27 586,88 грн. та упущеної вигоди у розмірі 25 995,47 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неправомірного заволодіння відповідачем у 2019р. будівлею центральної розподільної підстанції (ЦРП), що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 35, та належить позивачу на праві власності відповідно до свідоцтва САЕ від 24.02.2011р., виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Ухвалою суду від 13.01.2020р. позовна заява ДП „Інвестжитло" була залишена без руху із наданням позивачу 5-ти денного строку з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

05.02.2020р. до господарського суду від ДП „Інвестжитло" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої позивачем було додано, зокрема, уточнену позовну заяву, відповідно до якої позивач просить суд: скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства „Агенція реєстраційних послуг" Мельник Т.І. за індексним номером 48909342 від 27.09.2019р.; внести зміни до відкритого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно розділу щодо нежитлових будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 35/1-А (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у державному реєстрі речових прав 883087851101) шляхом виключення зі складу складових частин зазначеного нерухомого майна - літ. „М", трансформаторна, внесених до розділу на підставі рішення державного реєстратора комунального підприємства „Агенція реєстраційних послуг" Мельник Т.І. за індексним номером 48909342 від 27.09.2019р.; стягнути з ТОВ „Лідер-Метал" суму завданих збитків у розмірі 27 586,88 грн. та упущену вигоду у розмірі 25 995,47 грн.

Ухвалою суду від 10.02.2020р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою судом було залучено до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство оборони України.

12.05.2020р. до господарського суду від ДП „Інвестжитло" надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд: скасувати рішення державного реєстратора КП Агенція реєстраційних послуг Мельник T.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення 48909342 від 27 вересня 2019 року) про реєстрацію права власності за ТОВ „Лідер-Метал" (м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 35/1а) на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю центральної розподільної станції (ЦРП) літ. М, загальною площею 62,8 кв. м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського 35/1-А; скасувати запис про право власності за ТОВ „Лідер-Метал" № 28549432 на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю центральної розподільної станції (ЦРП) літ. М, загальною площею 62,8 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського 35/1-А; стягнути із відповідача суму завданих збитків у розмірі 27 586,88 грн. та упущену вигоду у розмірі 25 995,47 грн.

Вказана заява була прийнята судом до розгляду як остаточна редакція заявлених ДП „Інвестжитло" до ТОВ „Лідер-Метал" позовних вимог.

ТОВ „Лідер-Метал" заперечувало проти задоволення заявлених ДП „Інвестжитло" позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, у поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідачем було наголошено, що спірна будівля за літ. „М" розташована на території, яка належить відповідачу. Крім того, відповідач стверджує, що при проведенні технічної інвентаризації нерухомого майна інженерами були виявлені технічні помилки, з метою усунення яких державним реєстратором за заявою ТОВ „Лідер-Метал" і було прийнято спірне рішення. Крім того, відповідачем було наголошено про відсутність правових підстав для задоволення заявлених ДП „Інвестжитло" позовних вимог в частині стягнення збитків та упущеної вигоди.

Міністерством оборони України під час вирішення судом даного спору було підтримано заявлені ДП „Інвестжитло" позовні вимоги.

У судовому засіданні 19.05.2020р., яке відбулось за участю всіх учасників судового процесу, судом було оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого закінчення та призначення справи до судового розгляду по суті. При цьому, за результатами проведення 19.05.2020р. судового засідання судом було оголошено перерву до 01.06.2020р. о 11:30 год.

Враховуючи відсутність передбачених ст. ст. 202, 216 ГПК України правових підстав для відкладення судового засідання або оголошення перерви, а також приймаючи до уваги ненадходження до канцелярії господарського суду або на електронну адресу суду із використанням кваліфікованого електронного підпису повідомлень від відповідача щодо неможливості прибуття у судове засідання, призначене для розгляду судом справи по суті на 01.06.2020р. о 11:30 год., керуючись завданням господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для вирішення даного спору за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

З державного акту на право постійного користування землею ІІ-ОД №002032, виданого 17.10.2000р. Одеською міською радою народних депутатів вбачається, що державному підприємству Міністерства оборони України „Одеський металообробний завод" було надано у постійне землекористування земельну ділянку, площею 8,5857 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 35.

Наказом Міністра оборони України №484 від 06.10.2008р. було вирішено припинити державне підприємство Міністерства оборони України „Одеський металообробний завод" шляхом приєднання до ДП „Інвестжитло", яке було визначено правонаступником усіх майнових прав та обов'язків державного підприємства Міністерства оборони України „Одеський металообробний завод". При цьому, основні фонди та оборотні кошти, інші матеріальні та нематеріальні цінності державного підприємства Міністерства оборони України „Одеський металообробний завод" були закріплені за ДП „Інвестжитло" на праві господарського відання.

22.12.2008р. між комісією з реорганізації ДП Міністерства оборони України „Одеський металообробний завод" та ДП „Інвестжитло" було складено та підписано передавальний акт.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1006541640 від 10.04.2020р. вбачається, що 30.12.2008р. до реєстру було внесено запис про державну реєстрацію припинення державного підприємства Міністерства оборони України „Одеський металообробний завод", правонаступником якого було визначеного ДП „Інвестжитло".

Листом №01-18/310-04 від 23.02.2009р. Одеським міським управлінням земельних ресурсів у відповідь на запит ДП „Інвестжитло" було повідомлено про відсутність правових підстав для переоформлення державного акта на право постійного користування землею у зв'язку переходом усіх майнових прав та обов'язків ДП Міністерства оборони України „Одеський металообробний завод" до ДП „Інвестжитло".

З технічного паспорту, виготовленого станом на 13.03.2009р., на нежитлові будівлі та споруди по вул. Промисловій, 35, у м. Одеса, які знаходяться у користуванні ДП „Інвестжитло", вбачається, що площа ЦРЛ під літ. „М" складає 63,00 кв. м.

Рішенням Одеської міської ради №5336-IV від 22.01.2010р. було перейменовано, зокрема, частину вул. Промислової в північно-західному напрямку на вул. Миколи Боровського.

24.02.2011р. виконавчим комітетом Одеської міської ради було видано свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі та споруди ДП „Інвестжитло" , яким посвідчено право власності держави Україна в особі Міністерства оборони України на об'єкт, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 35, загальною площею 31 847,4 кв. м., основною площею 28 754,1 кв. м., відображений у технічному паспорті від 08.07.2010р. Слід зазначити, що згідно даного свідоцтва, до складу нежитлових будівель та споруд, які належать державі, була включена ЦРП за літ. „М". Крім того, з витягу про державну реєстрацію прав власності за №294118983 від 24.03.2011р. також вбачається, що нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 35, належать на праві власності державі в особі Міністерства оборони України.

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав №30397310 від 23.06.2011р. приватному підприємству „Модуль" на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 20.06.2011р. на праві приватної спільної часткової власності належить 17/100 нежитлових будівель та споруд, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 35. При цьому, у свідоцтві про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 20.06.2011р. наведено інформацію про складові частини об'єкта нерухомого майна, відповідно до якої нежитлове приміщення за літ. „М" не увійшло до складу об'єктів, які були продані з прилюдних торгів /т. 1, а. с. 224-225/.

Розпорядженням Малиновської районної державної адміністрації №516-01-06 від 23.11.2011р. було затверджено проект поділу об'єкту нерухомого майна між ПП „Модуль" та Міністерством оборони України на дві самостійні одиниці за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 35. При цьому, об'єкту нерухомого майна, який належить ПП „Модуль" присвоєно наступну поштову адресу: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 35/1-А /т. 1, а. с. 220/.

21.03.2016р. між ДП „Інвестжитло" та ПАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" було укладено договір про постачання електричної енергії №009700, з додатку №1 до якого вбачається, що споживча адреса (дільниця) ДП „Інвестжитло" розташована за наступною адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 35.

19.05.2017р. між ПП „Модуль" (Продавець) та ПП „Техносоюз" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М. та зареєстрований за №1804, відповідно до п. 1 якого Продавець передав у власність, а Покупець прийняв (купив) Ѕ частку нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 35/1-А, які в цілому складаються з: їдальні - літ. Д, цеху - літ. Х, складу - літ. Ц, котельні - літ. Ш, компресорної - літ. Я, мостіння - літ. І, огорожі №1-3, загальною площею 2109,9 кв. м. Факт переходу до ПП „Техносоюз" Ѕ частки нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 35/1-А, підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №87542367 від 19.05.2017р.

19.05.2017р. між ПП „Модуль" (Продавець) та ПП „Техносоюз" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М. та зареєстрований за №1803, відповідно до п. 1 якого Продавець передав у власність, а Покупець прийняв (купив) Ѕ частку нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 35/1-А, які в цілому складаються з: їдальні - літ. Д, цеху - літ. Х, складу - літ. Ц, котельні - літ. Ш, компресорної - літ. Я, мостіння - літ. І, огорожі №1-3, загальною площею 2109,9 кв. м.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №189405941 від 19.11.2019р. вбачається, що 23.10.2018р. до реєстру було внесеного запис про право власності ТОВ „Лідер-Метал" на об'єкт нерухомого майна, загальною площею 2109,9 кв. м., який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 35/1-А., складовою частиною якого є трансформаторна за літ. „М".

При цьому, у якості правових підстав для виникнення права власності державним реєстратором було зазначено: акти приймання-передачі нерухомого майна від 22.10.2018р., складені ПП „Техсоюз" та ТОВ „Лідер-Метал", ТОВ „Інжерсервіс" та ТОВ „Лідер-Метал", протоколи від 18.10.2018р., складені ТОВ „Лідер-Метал", ПП „Техсоюз", ТОВ „Інжерсервіс", а також довідку №105544 від 24.09.2019р. та технічний паспорт, видані ТОВ „Пром-строй ЛТД".

08.02.2019р. між ПП „Техсоюз" (Продавець) та ТОВ „Українська обласна агенція з питань садівництва" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу 100% частки у статутному капіталі ТОВ „Лідер-Метал".

01.03.2019р. між ДП „Інвестжитло" (Власник мережі) та ТОВ „Лідер-Метал" (Користувач) було укладено договір про спільне використання технологічних мереж №01/03/2019-1, відповідно до п. 1.1 якого Власник мереж зобов'язується забезпечити передачу електричної енергії в межах величини, дозволених Користувачу до використання, а Користувач - зобов'язується своєчасно сплачувати за використання електричної енергії, в тому числі, за перетікання реактивної електричної енергії.

27.09.2019р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора КП Агенція реєстраційних послуг Мельник T.І. за №48909342 були внесено зміни про право власності ТОВ „Лідер-Метал". Так, за результатами внесених змін загальна площа об'єкта нерухомого майна була змінена з 2109,9 кв. м. на 2211,8 кв. м. При цьому, з інформації про зміни права власності вбачається, що рішення за №48909342 від 27.09.2019р. було прийнято державним реєстратором на підставі довідки №105544 від 24.09.2019р. та технічного паспорту, виданих ТОВ „Пром-строй ЛТД".

Крім того, з інформаційної довідки №189405941 від 19.11.2019р. вбачається, що державі Україна в особі Міністерства оборони України на підставі свідоцтва про право власності САС №070022 від 24.02.2011р. належать нежитлові будівлі, загальною площею 31848,4 кв. м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 35.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 30.10.2019р. Хмельницьким ВП Малиновського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області було зареєстровано заяву ДП „Інвестжитло" про вчинення ТОВ „Лідер-Метал" кримінального правопорушення, у зв'язку з захопленням останнім будівлі трансформаторної підстанції, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 35.

Слід зазначити, що з наявних в матеріалах справи рахунків вбачається, що ДП „Інвестжитло" на виконання умов договору про спільне використання технологічних мереж №01/03/2019-1 від 01.03.2019р. протягом періоду з березня 2019р. по серпень 2019р. виставлялись відповідні рахунки, які, за твердженням ТОВ „Лідер-Метал" були повністю оплачені, на підтвердження чого відповідачем було надано суду виписки по банківському рахунку.

24.09.2019р. ТОВ „Пром-строй ЛТД" було видано ТОВ „Лідер-Метал" довідку №105544, яка була врахована державним реєстратором під час прийняття спірного рішення, з якої вбачається наступне: згідно проведеної інвентаризації будівель були виявлені технічні помилки, у зв'язку з чим, площа нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 35/1-А., була змінена з уточненням лінійних розмірів та площ приміщень; уточнені лінійні розміри об'єкта нерухомого майна не є самочинним будівництвом та не є реконструкцією, загальна площа будівель складає 2211,8 кв. м.

З технічного паспорту на громадський будинок з господарськими допоміжними будівлями та спорудами, виготовленого станом на 24.09.2019р. на замовлення ТОВ „Лідер-Метал", вбачається, що загальна площа транформаторної за літ. „М" складає 62,8 кв. м.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Лідер-Метал", позивачем було наголошено, що частина об'єкту нерухомого майна, яке було поділено між ПП „Модуль" та Міністерством оборони України, було передано до статутного капіталу ТОВ „Лідер-Метал". Проте, за заявою відповідача державним реєстратором було прийнято рішення, яким фактично до переліку об'єктів нерухомого майна було включено будівлю під літ. „М", яка залишилась у власності держави та ніколи на користь третіх осіб не відчужувалась. Наведене, з урахуванням переходу до позивача майнових права та обов'язків ліквідованого ДП Міністерства оборони України „Одеський металообробний завод", та перебування на балансовому обліку будівлі під літ. „М", за твердженням позивача свідчить про наявність правових підстав для задоволення заявлених у межах даної справи позовних вимог.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ч. 1 ст. 316, ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що державі Україна в особі Міністерства оборони України відповідно до свідоцтва від 24.02.2011р. на праві власності належать будівлі та споруди, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 35. При цьому, інша частина об'єкта нерухомого майна, якому було присвоєно поштову адресу: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 35/1-А, була у 2011р. відчужена на користь ПП „Модуль". В подальшому належний ПП „Модуль" об'єкт нерухомого майна був переданий до статутного капіталу ТОВ „Лідер-Метал", що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не заперечувалось учасниками судового процесу. Підставами для звернення ДП „Інвестжитло" є неправомірне включення до складових частин об'єкта нерухомого майна ТОВ „Лідер-Метал" об'єкту під літ. „М", який, за твердженням позивача, залишився у державній власності.

В силу вимог ч. 4 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Згідно з ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

Частиною 3 ст. 136 Господарського кодексу України передбачено, що до захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2000р. ДП Міністерства оборони України „Одеський металообробний завод" було надано у постійне землекористування земельну ділянку, площею 8,5857 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 35. При цьому, в результаті ліквідації ДП Міністерства оборони України „Одеський металообробний завод" правонаступником останнього було визначено ДП „Інвестжитло". Відповідно до наказу Міністра оборони України №484 від 06.10.2008р. основні фонди та оборотні кошти, інші матеріальні та нематеріальні цінності ДП Міністерства оборони України „Одеський металообробний завод" були закріплені за ДП „Інвестжитло" на праві господарського відання.

З огляду на вищенаведене, враховуючи надані ДП „Інвестжитло" відомості про нерухоме державне майно, яке знаходиться у нього на обліку /т. 1, а. с. 214 - 219/, а також закріплення оборотних коштів, інших матеріальних та нематеріальних цінностей ДП Міністерства оборони України „Одеський металообробний завод" за ДП „Інвестжитло" на праві господарського відання, господарський суд доходить висновку про наявність у ДП „Інвестжитло" права на звернення до господарського суду із даними позовними вимогами.

Під час вирішення даного спору судом було встановлено, що перелік нежитлових будівель та споруд, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 35, та були придбані ПП „Модуль", визначений у свідоцтві про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 20.06.2011р. При цьому, вказане свідоцтво не містить відомостей про відчуження на користь ПП „Модуль" об'єкта нерухомого майна за літ. „М". Відсутність у ПП „Модуль" права власності на об'єкт нерухомого майна за літ. „М" дозволяє суду дійти висновку і про відсутність правових підстав для проведення державної реєстрації права власності на вказаний об'єкт за ТОВ „Лідер-Метал".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ст. Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (в редакцій, чинній на 27.09.2019р - дату прийняття державним реєстратором спірного рішення) дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право власності.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна , у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав. У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Викладені вище приписи чинного законодавства дозволяють суду дійти висновку про наявність у державного реєстратора права на внесення змін до відомостей про об'єкт нерухомого майна, у випадку, зокрема, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах. Фактично рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.09.2019р. було прийнято державним реєстратором на підставі довідки №105544 від 24.09.2019р., виданої ТОВ „Пром-строй ЛТД" та технічного паспорту.

Господарський суд зауважує, що державний реєстратор, в силу приписів ст. 26 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не наділений правом змінювати зміст рішень про проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно під час виправлення помилок, допущених у відомостях державного реєстру. Виправлення описки, друкарської, граматичної, арифметичної помилки, допущених державним реєстратором під час проведення державної реєстрації речових прав, яке призводить до зміни зареєстрованого права власності заявників або третіх осіб не допускається в силу наведеної законодавчої норми.

Проте, в порушенням вимог чинного законодавства державним реєстратором КП Агенція реєстраційних послуг Мельник T.І. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення 48909342 від 27 вересня 2019 року), в результаті прийняття якого за ТОВ „Лідер-Метал" було зареєстровано право власності на складову частину об'єкту нерухомого майна, яка належить на праві власності третій особі, в даному випадку, державі в особі Міністерства оборони України. При цьому, господарський суд, враховуючи вимоги чинного законодавства, додатково зазначає, що довідка та технічний паспорт не є документами, на підставі яких підтверджується набуття права на нерухоме майно.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у чинній редакції) державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

В силу приписів ч. ч. 1, 2 ст. 31-1 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником. Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили судовим рішенням, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення реєстратором запису до реєстру, скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права та інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 04.09.2018 № 915/127/18, від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року № 915/127/18 зазначено, що у разі, коли суд установить, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та немає встановлених законом підстав для відмови у державній реєстрації права), це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача. Тому за позовом про скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права відповідачем є не суб`єкт державної реєстрації прав, а особа, щодо права якої здійснено такий запис.

Господарський суд зауважує, що предметом позовних вимог у межах даної справи є позовні вимоги ДП „Інвестжитло" про скасування рішення державного реєстратора та скасування запису про право власності. При цьому, під час вирішення даного спору судом було встановлено факт обґрунтованості та правомірності заявлених позивачем до ТОВ „Лідер-Метал" вимог у названій частині. Враховуючи вищевикладені правові позиції Великої Палати Верховного Суду, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, а також обраний позивачем спосіб захисту, господарський суд зауважує, що задоволення позовних вимог ДП „Інвестжитло" матиме наслідком поновлення порушених прав останнього. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ДП „Інвестжитло" до ТОВ „Лідер-Метал" позовних вимог шляхом як скасування рішення державного реєстратора КП Агенція реєстраційних послуг Мельник T.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення 48909342 від 27 вересня 2019 року), так і скасування запису про право власності відповідача за № 28549432 на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю центральної розподільної станції (ЦРП) літ. М, загальною площею 62,8 кв. м., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського 35/1-А.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення заявлених ДП „Інвестжитло" позовних вимог про стягнення з ТОВ „Лідер-Метал" суми завданих збитків у розмірі 27 586,88 грн. та упущеної вигоди у розмірі 25 995,47 грн., розрахунок яких був наданий позивачем суду /т. 1, а. с. 44-46, 51/, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність складу цивільного правопорушення , а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв′язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Господарський суд зауважує, що пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Крім того, позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

З огляду на викладене, господарський суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору встановити факт наявності або відсутності у діях ТОВ „Лідер-Метал" елементів складу цивільного правопорушення.

Як вбачається з розрахунку суми понесених збитків на підставі договору про спільне використання технологічних мереж №01/03/2019-1 від 01.03.2019р., підставою для нарахування збитків за період з жовтня по листопад 2019р. є створення відповідачем перешкод у доступі позивача до підстанції з метою зняття фактичних показників споживання електроенергії.

Варто зауважити, що питання оплати ТОВ „Лідер-Метал" за використання електричних мереж врегульовані умовами договору про спільне використання технологічних мереж №01/03/2019-1 від 01.03.2019р., а, отже, заявлені до стягнення ДП „Інвестжитло" грошові кошти не можуть бути кваліфіковані як збитки. Господарським судом критично оцінюються пояснення позивача про неможливість зняття фактичних показників обліку, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаних доводів позивачем суду надано не було, що свідчить про недоведеність позивачем у діях відповідача такого із елементів складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка, відсутність якого, як зазначалось по тексту рішення вище, звільняє ТОВ „Лідер-Метал" від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки поведінка відповідача не може бути кваліфікована як правопорушення.

Господарським судом відхиляються посилання ДП „Інвестжитло" про наявність підстав для стягнення із відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в результаті захоплення відповідачем будівлі, оскільки будь-яких доказів на підтвердження реальної можливості отримання прибутку позивачем суду надано не було, що, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 623 ЦК України, дозволяє дійти висновку про недоведеність позивачем факту вжиття взагалі будь-яких заходів для отримання прибутку.

Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд доходить висновку про недоведеність ДП „Інвестжитло" факту завдання ТОВ „Лідер-Метал" збитків у вигляді упущеної вигоди, а також реальної можливості отримання прибутку у розмірі 25 995,47 грн. Наведене дозволяє суду зробити висновок про відсутність у діях відповідача елементів складу цивільного правопорушення та має наслідком необхідність відмови у задоволенні заявлених ДП „Інвестжитло" до ТОВ „Лідер-Метал" позовних вимог в частині стягнення збитків у розмірі 27 586,88 грн. та упущеної вигоди у розмірі 25 995,47 грн.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених державним підприємством „Інвестжитло" до товариства з обмеженою відповідальністю „Лідер-Метал" позовних вимог шляхом скасування рішення державного реєстратора КП Агенція реєстраційних послуг Мельник T.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення 48909342 від 27 вересня 2019 року) та скасування запису про право власності за товариством з обмеженою відповідальністю „Лідер-Метал". В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 50 000,00 грн. клопотання про покладення яких на відповідача було заявлено позивачем під час розгляду судом даного спору, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем було надано суду договір про надання правової допомоги №AL 0061 від 17.10.2019р., укладений між державним підприємством „Інвестжитло" та адвокатським об'єднанням „Альтіус", платіжне доручення №2175 від 18.10.2019р. на суму 100 000,00 грн., платіжне доручення №2278 від 10.12.2019р. на суму 112 500,00 грн., та акт наданих юридичних послуг №1 від 12.02.2020р. до договору №AL 0061 від 17.10.2019р.

Оскільки вимогами ст. 129 ГПК України передбачена необхідність покладення судових витрат, тобто і витрат на правову допомогу, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, господарський суд, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, а також ненадходження до суду клопотання від відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, вважає за необхідне віднести на рахунок відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн., розмір яких є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати рішення державного реєстратора КП Агенція реєстраційних послуг Мельник T.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення 48909342 від 27 вересня 2019 року) про реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю „Лідер-Метал" /65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 35/1А, ідентифікаційний код 42561489/ на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю центральної розподільної станції (ЦРП) літ. „М", загальною площею 62,8 кв. м., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 35/1-А.

3. Скасувати запис про право власності за товариством з обмеженою відповідальністю „Лідер-Метал" /65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 35/1А, ідентифікаційний код 42561489/ № 28549432 на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю центральної розподільної станції (ЦРП) літ. „М", загальною площею 62,8 кв. м., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 35/1-А.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Лідер-Метал" /65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 35/1А, ідентифікаційний код 42561489/ на користь державного підприємства „Інвестжитло" /03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код 33294267/ судовий збір у розмірі 3842,00 грн. /три тисячі вісімсот сорок дві грн. 00 коп./, витрати на правову допомогу у розмірі у розмірі 25 000,00 грн. /двадцять п'ять тисяч грн. 00 коп./

5. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 11 червня 2020 р.

Суддя С.П. Желєзна