Рішення

від 11.06.2020 по справі 922/1043/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1043/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Коваля Артема Ігоровича ( АДРЕСА_1 ) до Фізичної особи-підприємця Колмагорова Віктора Яковича ( АДРЕСА_2 ) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Коваль Артем Ігорович звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Колмагорова Віктора Яковича, в якому просить стягнути з відповідача на його користь 68076,00 грн. збитків, завданих пошкодженням вантажу. Судові витрати позивач також просить покласти на відповідача.

В обгрунтування позову позивач вказує, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором перевезення (Разового договору - заявки № 07052019 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 07.05.2019), було пошкоджено вантаж, прийнятий відповідачем до перевезення, а також було порушено зобов`язання щодо здійснення перевезення вказаного вантажу за встановленим маршрутом, внаслідок чого позивачеві завдано збитків у розмірі 68076,00 грн., з яких: 55776,00 грн. - втрати яких позивач зазнав у зв`язку з пошкодженням вантажу; 9000,00 грн. - додаткові витрати у вигляді сплаченого ТОВ "ЮТ-СЕРВІС" штрафу внаслідок порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань; 3300,00 грн. - неодержаний прибуток (упущена вигода), який позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1043/20. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 08.04.2020 була отримана відповідачем 13.04.2020, проте, відповідач своїм правом на подання відзиву на позов, передбаченим ст. 251 ГПК України, не скористався.

Водночас, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд звертає увагу, що кінцевим строком вирішення даного спору, у відповідності до ст. 248 ГПК України, є 07.06.2020. Однак зважаючи на те, що 06.06.2020 - 08.06.20 були вихідні дні, а в період з 09.06.2020 по 10.06.2020 суддя перебувала у відпустці, рішення у даній справі постановлено у перший робочий день судді, тобто 11.06.2020.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

07.05.2019 між ТОВ ЮТ-СЕРВІС , як експедитором, та ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ , як замовником та безпосереднім вантажовідправником, було укладено Разовий договір на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №07052019.

07 травня 2019 року між Фізичною особою-підприємцем Ковалем Артемом Ігоровичем (далі - Експедитор та/або Позивач), як перевізником, та Товариством з обмеженою відповідальністю ЮТ-СЕРВІС (код ЄДРПОУ 40389341), яке діє від власного імені та в інтересах вантажовідправника - ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ (код ЄДРПОУ 40934927), було укладено Разовий договір-заявку на перевезення ватажу автомобільним транспортом № 07052019 за маршрутом: м. Харків - м. Попасна (Луганська обл.).

Для виконання вищевказаного Разового договору-заявки на перевезення ватажу автомобільним транспортом № 07052019 від 07.05.2019 року Позивач залучив безпосереднього перевізника - Фізичну особу-підприємця Колмагорова Віктора Яковича (далі - Перевізник та/або Відповідач).

07.05.2019 між Позивачем та Відповідачем був укладений Разовий договір- заявка на перевезення ватажу автомобільним транспортом № 07052019 (далі - Договір перевезення), відповідно до п. 1 якого Відповідач зобов`язався виконати перевезення вантажу, наданого Позивачем, за маршрутом: м. Харків - м. Попасна (Луганська обл.), на умовах, погоджених сторонами у Договорі.

Вранці 08 травня 2019 року Відповідач, в особі водія ОСОБА_1 (посвідчення № НОМЕР_2 ), прийняв до перевезення вантаж у кількості 2 місць (одиниць), загальною вагою 4,6 т та загальною вартістю 336 621,60 грн., про що свідчить підпис водія у Товарно-транспортній накладній № 01 від 08.05.2019 року.

Найменування, кількість та вартість вантажу, прийнятого до перевезення за Договором перевезення (далі - Вантаж), визначено у Товарно-транспортній накладній № 01 від 08.05.20219 року.

У Товарно-транспортній накладній № 01 від 08.05.2019, підписаній водієм ОСОБА_1 без будь-яких зауважень, міститься застереження про те, що вантаж наданий до перевезення у стані, що відповідає правилам перевезень відповідних вантажів , що свідчить про прийняття водієм Відповідача вантажу до перевезення у належному стані, у кількості, зазначеній у товарно-транспортній накладній, належно упакованим та закріпленим.

08 травня 2019 року близько 13 год. транспортний засіб марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким здійснювалося перевезення вищевказаного Вантажу, потрапив у дорожньо- транспортну пригоду. Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія - ОСОБА_1 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 на 634 км. а/д Київ-Харків- Довжанський, керуючи транспортним засобом MAN, державний номерний знак НОМЕР_3 , не вибрав безпечної швидкості руху та скоїв зіткнення з транспортним засобом RENAULT TRAFIK, який рухався попереду, чим порушив вимоги п. 12.1 ПДВ, що встановлено судом та підтверджується постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.08.2019 року у справі № 623/1859/19 (провадження № 3/623/414/2019).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди Відповідач не зміг доставити Вантаж до пункту призначення та повернув його вантажовідправнику ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ у м. Харків (пункт завантаження).

При прийнятті Вантажу вантажовідправником - ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ у м. Харкові було виявлено пошкодження Вантажу, яке виникло під час перевезення, що підтверджується Актом про пошкодження вантажу № б/н від 08.05.2019 року.

ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ у присутності водія ОСОБА_1 було проведено огляд пошкодженого Вантажу та встановлено попередню вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням Вантажу, про що складено Акт огляду пошкодженого вантажу та визначення вартості матеріального збитку від 08.05.2019 року.

Відповідно до Акту огляду пошкодженого вантажу та визначення вартості матеріального збитку від 08.05.2019 року пошкодження Вантажу є наслідком його незбереження під час перевезення. Характер виявлених пошкоджень не дозволяє подальше використання Вантажу за призначенням. Для відновлення працездатності Вантажу необхідно замінити дефектні (пошкоджені) елементи Вантажу та провести відповідні ремонтні роботи.

Для відновлення належного стану та працездатності пошкодженого Вантажу, ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ здійснило ремонт Вантажу та заміну його пошкоджених складових частин. Отже, пошкоджений при перевезенні Вантаж був відремонтований ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ , яке є суб`єктом господарювання, що відповідно до видів своєї діяльності здійснює ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (код КВЕД 33.12). Загальна ціна ремонтних робіт склала 55 776,00 грн.

ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ звернулось до ТОВ ЮТ-СЕРВІС з претензією (вих. № 17/05) від 10.05.2019 з вимогою відшкодувати збитки за пошкоджений вантаж.

У свою чергу ТОВ ЮТ-СЕРВІС звернулося до Позивача з претензією (вих. № 19/07 від 19.07.2019 року) про відшкодування збитків, завданих пошкодженням вантажу, у розмірі 55 776,00 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч сімсот сімдесят шість гривень 00 копійок). На підтвердження факту оплати ТОВ ЮТ-СЕРВІС вартості робіт з ремонту Вантажу згідно з претензією ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ (вих. № 17/05 від 10.05.2019 року), ТОВ ЮТ-СЕРВІС надало Позивачу угоду від 16.05.2019 року, укладену між ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ та ТОВ ЮТ- СЕРВІС , та платіжні дорученнями № 125 від 12.06.2019 року, № 493 від 04.09.2019 року, № 633 від 11.10.2019 року на загальну суму 55 776,00 грн.

Крім того, ТОВ ЮТ-СЕРВІС у своїй претензії вимагало у Позивача сплатити штраф, встановлений пунктом 7 Разового договору-заявки на перевезення ватажу автомобільним транспортом № 07052019 від 07.05.2019 року, укладеного між ТОВ ЮТ-СЕРВІС та Позивачем, у розмірі 9 000,00 грн. (дев`ять тисяч гривень 00 копійок).

Так, пунктом 7 Разового договору-заявки на перевезення ватажу автомобільним транспортом N 07052019 від 07.05.2019 року було встановлено, що за невиконання або відмову від виконання цього разового договору-заявки після його підписання, перевізник (тобто Позивач) сплачує експедитору (тобто ТОВ ЮТ-СЕРВІС ) штраф у розмірі 100% від вартості перевезення.

Вартість перевезення за Разовим договором-заявкою на перевезення ватажу автомобільним транспортом № 07052019 від 07.05.2019 року становить 9 000,00 грн.

Позивач відшкодував (сплатив) TOB ЮТ-СЕРВІС збитки, завдані пошкодженням Вантажу при його перевезенні, у розмірі 55 776,00 грн. та сплатив штраф, нарахований на підставі п. 7 Разового договору-заявки на перевезення ватажу автомобільним транспортом №07052019 від 07.05.2019 року у розмірі 9 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 216 від 19.02.2020 року.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, Позивач звернувся до Відповідача з претензією (вих. № 20/01 від 20.01.2020 р.) про відшкодування збитків, завданих у зв`язку з пошкодженням вантажу (копії претензії, поштового чеку від 24.01.2020 року та роздруківки з сайт АТ Укрпошта про вручення претензії додані до матеріалів справи).

Не отримавши від Відповідача жодної відповіді на направлену претензію, Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про відшкодування збитків у розмірі 68076,00 грн., з яких: 55776,00 грн. - втрати яких позивач зазнав у зв`язку з пошкодженням вантажу; 9000,00 грн. - додаткові витрати у вигляді сплаченого ТОВ "ЮТ-СЕРВІС" штрафу, внаслідок порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань; 3300,00 грн. - неодержаний прибуток (упущена вигода), який позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Приписи ст. 49 Господарського кодексу України встановлює загальний для всіх підприємців обов`язок - не порушувати права та законні інтереси інших суб`єктів господарювання, а в разі їх порушення - нести майнову та іншу встановлену законодавством відповідальність за завдані шкоду і збитки.

Таким чином, для застосування обраного позивачем заходу відповідальності - стягнення збитків - позивач має довести, а суд - встановити, наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

При цьому обов`язок доведення в суді факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв`язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди.

Відсутність або ж недоведеність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься у ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правовідносини сторін, що виникають з перевезення вантажу, регулюються главою 64 Цивільного кодексу України та главою 32 Господарського кодексу України.

Також, до правовідносин з перевезень вантажу підлягають застосуванню положення Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України, що затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі-Правила).

Відповідно до положень статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з приписами статей 306, 307 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до п. 3.9. Правил Перевізники можуть перевозити вантажі за разовим договором.

Згідно з пунктами 10.1, 13.1 Правил, перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками або за разовими договорами та здають вантаж у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Товарно-транспортна накладна, відповідно до п. 1 Правил, це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1. Правил встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Згідно з п. 11.5. Правил водій (експедитор) підписує всі екземпляри товарно-транспортної накладної після прийняття вантажу.

Пунктом 12.1 Правил встановлено, що при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Так, пунктом 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі - ПДР) передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

Так, пунктом 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі - ПДР) передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

Згідно з п. 8.20 Правил водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Відповідно до ст. 49 Закону України Про автомобільний транспорт водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів має право, зокрема, відмовлятися від прийняття для перевезення вантажу, який не відповідає встановленим вимогам, а також вимагати від вантажовласника (уповноваженої ним особи) належного закріплення вантажу на транспортному засобі відповідно до встановлених законодавством вимог. Водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув`язування вантажу для його безпечного перевезення, та забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі).

З вищенаведеного слід дійти висновку, що водій Перевізника (Відповідача) був зобов`язаний перевірити стан Вантажу перед його прийманням до перевезення, а також перевірити відповідність кріплення і складання (розміщення) Вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, і при цьому мав право відмовитися від прийняття до перевезення Вантажу, який не відповідає встановленим вимогам, а також вимагати від вантажовласника (уповноваженої ним особи) належного закріплення вантажу на транспортному засобі відповідно до встановлених законодавством вимог.

Водій Відповідача ОСОБА_1 прийняв Вантаж до перевезення без повідомлень Позивачеві про наявність будь-яких пошкоджень чи недоліків Вантажу, недоліків кріплення та/або розміщення Вантажу в транспортному засобі, записи про будь-які недоліки Вантажу, його кріплення чи розміщення у товарно-супровідних документах відсутні, а отже, за наведеними вище приписами законодавства та умовами Договору перевезення вважається, що Вантаж був прийнятий водієм ОСОБА_1 у належній якості, кількості, належно упакованим, розміщеним та закріпленим.

Разом з цим, судом встановлено, що 08 травня 2019 року близько 13 год. транспортний засіб марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким здійснювалося перевезення Вантажу, потрапив у дорожньо- транспортну пригоду, яка сталася саме з вини водія - ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.08.2019 року у справі № 623/1859/19 (провадження № 3/623/414/2019).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди Відповідач не зміг доставити Вантаж до пункту призначення та повернув його вантажовідправнику ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ у м. Харків (пункт завантаження).

Відповідно до п. 13.2 Правил здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.).

Згідно з п. 15.1. Правил у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом.

Пунктом 15.3. Правил передбачено, що записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія.

При цьому жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку Особливі відмітки і засвідчити її підписом (п. 15.4. Правил).

Як вбачається з матеріалів справи, при прийнятті Вантажу вантажовідправником - ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ у м. Харкові було виявлено пошкодження Вантажу, однак водій Перевізника відмовився підписувати Акт про пошкодження вантажу, складений вантажовідправником, про що в Акті про пошкодження вантажу зроблений відповідний запис. Крім того водій Перевізника також не проставив свій підпис у Товарно-транспортній накладній № 1 від 08.05.2019 року про здачу Вантажу та не забезпечив належне оформлення Товарно-транспортної накладної № 01 від 08.05.2019 року.

З огляду на відмову водія Відповідача від підписання Акту про пошкодження вантажу та керуючись п. 15.5. Правил, відповідно до якого при відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони, Акт про пошкодження вантажу був складений вантажовідправником ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ за участю представника незацікавленої сторони, зокрема, Фізичної особи-підприємця Ткача А.К.

Окрім того, ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ було складено Акт огляду пошкодженого вантажу та визначення вартості матеріального збитку від 08.05.2019 року.

Загальна сума завданих пошкодженням вантажу збитків визначена безпосереднім вантажовідправником ТОВ ТЕХСНАБІМПОРТ у претензії № 17/05 від 10.05.2019 року та складає 55776,00 грн.

Разом з цим, судом встановлено, що пунктом 3 Разового договору-заявки № 07052019 на перевезення вантажу автомобільним транспортом сторони погодили, що перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження переданого йому вантажу з моменту прийняття до моменту передачі уповноваженій особі вантажоодержувача.

А отже, саме відповідач, який виконував Замовлення за Разовим договором -заявкою №07052019 відповідає, в даному випадку перед Позивачем, за збереження вантажу з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві.

Так, статтею 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Аналогічні норми містить і Господарський кодекс України.

Згідно статті 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України).

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Однак, відповідач доказів на спростування обставин доведених позивачем до суду не надав та не довів, що пошкодження вантажу сталося не з його вини.

А отже, приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, завданих пошкодженням вантажу у розмірі 55776,00 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що правомірно заявлені, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача додаткових витрат, понесених позивачем у вигляді штрафу у розмірі 9000,00 грн., слід зазначити наступне.

В силу положень статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування майнової шкоди не настає.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач при укладенні з ТОВ "ЮТ-Сервіс" Разового договору-заявки № 07052019, взяв на себе ризики та зобов`язався виконати перевезення вантажу, наданого експедитором.

Зі змісту зазначеного договору вбачається, що позивач також взяв на себе зобов`язання сплатити штраф у розмірі 100% від вартості перевезення у випадку невиконання чи відмови від виконання цього договору.

Саме на виконання п. 3 Разового договору-заявки № 07052019 позивачем був сплачений штраф ТОВ "ЮТ-Сервіс" у розмірі 9000,00 грн.

А отже, з аналізу вищезазначених правових норм та матеріалів даної справи, суд приходить до висновку про те, що вищевказані зобов`язання позивача були його власним ризиком, а тому безпідставними є твердження позивача про наявність вини відповідача у понесенні ним збитків в розмірі 9000,00 грн., сплачених у вигляді штрафу у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань.

Що стосується неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у розмірі 3300, 00 грн., суд зазначає наступне.

Упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а отже до упущеної вигоди, як різновиду збитків, в повній мірі застосовуються вимоги норм права щодо необхідності встановлення усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки, дій чи бездіяльності особи; 2) шкідливого результату такої поведінки (збитки), наявності та розміру понесених збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Отже, позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

Тобто, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Окрім того, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести фактичне вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на які він розраховував (Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 квітня 2018 року у справі № 921/377/14-г / 7 , ЄДРСРУ № 73533016).

Як вбачається з матеріалів справи, вартість перевезення за Разовим договором-заявкою № 07052019 від 07.05.2019, укладеним між позивачем та ТОВ "ЮТ-Сервіс", складає 9000,00 грн.

Вартість перевезення за Разовим договором-заявкою № 07052019 від 07.05.2019, укладеним між позивачем та відповідачем, складає 5700,00 грн.

А отже, розмір неодержаного прибутку (втраченої вигоди) позивач розраховує саме як різницю між ціною послуг експедитора (9000,00 грн.) та ціною послуг перевізника (5700, 00 грн.).

Так, позивач звертаючись з позовом зазначає, що розмір винагороди у розмірі 3300, 00 грн. він мав отримати за звичайних обставин та у разі належного виконання відповідачем свого зобов`язання з перевезення.

Однак, суд не погоджується з твердженнями позивача, що розмір неотриманої винагороди за перевезення у розмірі 3300,00 грн. є збитками позивача, що спричинені внаслідок протиправних та винних дій відповідача.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Взявши на себе зобов`язання з перевезення вантажу, позивач мав можливість виконати його самостійно та без залучення до перевезення інших осіб. А отже, укладаючи з відповідачем на власний ризик Разовий договір-заявку № 07052019 від 07.05.2019 на перевезення вантажу автомобільним транспортом, позивач мав перебачити наслідки невиконання такого зобов`язання, в тому числі й неотримання прибутку.

Отже, зважаючи на вказане, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення збитків у розмірі 12300, 00 грн. (додаткових витрат у розмірі 9000,00 грн. та неотриманого прибутку у розмірі 3300, 00 грн.) є необгрунтованими, оскільки позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідного для настання цивільно-правової відповідальності відповідача, а саме наявності протиправної поведінки відповідача, наявності збитків, причинно-наслідкового зв`язку між заподіяними збитками та діями відповідача, а також вини останнього в їх завданні.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача збитків, завданих за пошкодження вантажу у розмірі 55776,00 грн. В частині стягнення збитків у розмірі 12300,00 грн. суд відмовляє в задоволенні.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим судовий збір покладається на відповідача у розмірі 1722,21 грн. Решта витрат зі сплати судового збору у розмірі 379,79 грн. залишається за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Колмагорова Віктора Яковича ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь Фізичної особи-підприємця Коваля Артема Ігоровича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) 55776,00 грн. збитків, завданих пошкодженням вантажу; 1722,21 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення збитків у розмірі 12300,00 грн. - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Фізична особа-підприємець Коваль Артем Ігорович ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 );

Відповідач: Фізична особа-підприємець Колмагоров Віктор Якович ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).

Повне рішення складено "11" червня 2020 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/1043/20