Рішення

від 11.06.2020 по справі 923/234/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2020 року Справа № 923/234/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. , розглянувши справу

за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна", с. Здовбиця, Здолбунівський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 30563100,

до: Приватного підприємства "Техноресурс-Херсон", м. Херсон, код ЄДРПОУ 37049455,

про стягнення 63703,80 грн.

Без виклику учасників провадження.

Обставини справи.

05 березня 2020 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Україна" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Техноресурс-Херсон" 63703,80грн. з якої: 52166,61 грн. - основна заборгованість, 9466,61 грн. - пеня, 1016,38 грн. - проценти за користування грошовими коштами позивача та 1054,20 грн. - інфляційні втрати.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №11/7 від 26.07.2019, а саме порушення п.4.1. та п. 4.3. Договору. За твердженням позивача, відповідачем в порушення умов Договору не поставлено товар, що визначений умовами Договору. Оскільки відповідачем порушено умови договору, позивачем нараховано на підставі п.5.3 Договору та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 549, 550, 552, 610, 612, 623 Цивільного кодексу України 9466,61 грн. - пені, 1016,38 грн. - проценти за користування грошовими коштами позивача, 1054,20 грн. - інфляційні втрати.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2020 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.

Ухвалою від 10 березня 2020 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин та заперечення (в разі надходження відповіді на відзив), а позивачу - відповідь на відзив та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України у встановлені строки.

Також суд запропонував позивачу надати для залучення до матеріалів справи копію Рахунку-фактури №СФ-49 від 26.07.2019, а також надати докази, які підтверджують дату, коли на розрахунковий рахунок відповідача були зараховані кошти у розмірі 70000,00 грн. (п.4.1 Договору №11/7 від 26.07.2019).

У разі розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до цього Кодексу, без призначення судового засідання, процесуальні дії, строк вчинення яких, відповідно до цього Кодексу, обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятись протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 10 березня 2020 року була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом та отримана позивачем і відповідачем, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Н адресу суду повернулись поштові повідомлення з відмітками пошти про вручення ухвали суду сторонам у справі (а.с. 26-27).

Днем вручення судового рішення, згідно п.3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

За таких обставин, суд вважає, що представники сторін належним чином були повідомлені про розгляд даної справи.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 21.04.2020 (з урахуванням того, що останній день процесуального строку припадає на вихідний день).

Разом з тим, суд зазначає, що 02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020, яким внесено зміни до Господарського та Господарського процесуального кодексів України. Зокрема, пунктом 3 частини 11 Розділу I закону внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України:

3) розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:

- визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Постановою Кабінету Міністрів України № 239 від 25.03.2020 внесені зміни у Постанову КМУ № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом (COVID-19)", із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, якою на території України продовжено карантин до 24.04.2020 через спалах у світі коронавірусу. На засіданнях Кабінету Міністрів України строки загальнонаціонального карантину продовжувались до 11 травня, до 22 травня та до 22 червеня 2020 року .

Приймаючи до уваги наведене, судом продовжено процесуальні строки в межах строку дії карантину для надання можливості реалізації процесуальних прав учасникам справи. У період дії карантину і по теперішній час звернень щодо необхідності реалізації таких прав від учасників справи не надходило.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву чи звернення з клопотанням про продовження строків розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги відсутність протягом тривалого часу будь-яких клопотань від сторін у справі, в яких останні заперечували б проти розгляду даної справи по суті, враховуючі, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання розумних строків вирішення спору справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

27 квітня 2020 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів на підтвердження своїх тверджень. Дане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в :

Матеріали справи свідчать, що 26 липня 2019 року між Приватним підприємством "Техноресурс-Херсон" (надалі - продавець або відповідач) і Приватним сільськогосподарським підприємством "Україна" (надалі - покупець або позивач) був укладений договір купівлі-продажу № 11/7 (надалі - Договір), за умовами якого продавець зобов`язується передати покупцю жниварку для збирання кукурудзи КМС -8 для комбайну ДОН-1500 (надалі - Продукція), а покупець прийняти та оплатити Продукцію на умовах договору.

Таким чином, предметом Договору є поставка відповідачем позивачу продукції, а саме - жниварки для збирання кукурудзи КМС-8 для комбайну ДОН-1500 у кількості одна одиниця.

Сторонами Договору досягнуто згоди з істотних умов договору, визначено предмет договору, ціну, умови оплати, умови поставки, строк дії договору та інші умови.

Відповідно до п. 7.1. Договору строк дії договору становить до 31.12.2019, але в будь якому випадку до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Доказів про відмову від Договору чи його розірвання у визначеному законодавством порядку суду не надано.

Учасниками Договору визначено, що ціна однієї продукції складає 200000,00 грн., загальна суму договору становить - 200000,00 грн. ( п.п. 2.1, 2.2. Договору).

У розділі 3 Договору сторони погоди наступний порядок оплати продукції. Покупець здійснює передоплату по цьому Договору у розмірі 70000,00 грн. протягом трьох днів з моменту отримання рахунку - фактури. Подальша оплата у розмірі 130000,00 грн. здійснюється по факту виготовлення та доставки Продукції. Оплата здійснюється шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Відповідно до п. 4.1. Договору Продукція повинна бути виготовленою та готовою до відвантаження Покупцю протягом десяти робочих днів з моменту зарахування на розрахунковий рахунок Продавця грошових коштів у розмірі 70000,00 грн.

Умовами п. 4.3. Договору встановлено, що Продавець поставляє Продукцію на склад Покупця. Транспортні витати за доставку Продукції оплачує Покупець.

Стонами договору узгоджено порядок відповідальності сторін за порушення умов вказаного договору.

У випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання ( п.5.1. Договору).

Відповідно до п. 5.3. Договору в разі порушення термінів передачі Продукції, Продавець виплачує на користь Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, за кожний день прострочення передачі Продукції, від вартості непоставленої Продукції.

Так, на виконання умов договору позивачем здійснено передоплату замовленої продукції у розмірі 70000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 69 від 08.08.2019.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено лист № 251 від 25.10.2019 з пропозицією повернути авансовий платіж та претензію №286 від 12.12.2019.

За твердженням позивача, відповідачем після отримання претензії позивача було поставлено позивачу запчастини до сільськогосподарської техніки на суму 17833,39 грн., решта заборгованості у розмірі 52166,61 грн. не сплачена.

Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов`язання, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 63703,80 грн. заборгованості, з яких 52166,61грн. основна заборгованість за договором, 9466,61 грн. - пеня, 1016,38 грн. - проценти за користування грошовими коштами позивача та 1054,20 грн. - інфляційні втрати.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Судом встановлено, що укладений 26 липня 2019 року між Приватним підприємством "Техноресурс-Херсон" і Приватним сільськогосподарським підприємством "Україна" договір № 11/7, за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу.

Суд звертає увагу, що продукція, яку повинен був поставити відповідач це сільськогосподарське обладнання, а саме жниварка для збирання кукурудзи КМС-8 для комбайну Дон-1500, яке Покупець планував використати для збирання урожаю кукурудзи врожаю 2019р. Одним із видів діяльності позивача є вирощування зернових і технічних культур (КВЕД 01.11).

Договір було укладено сторонами 26.07.2019р. Позивачем було здійснено передоплату 08.08.2019р. Продавець зобов`язався відповідно до п. 4.1. Договору, що Продукція буде виготовленою та готовою до відвантаження позивачу протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту зарахування на розрахунковий рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 70000,00 грн.

Згідно п. 4.3. Договору відповідач повинен був поставити позивачу на склад відповідача.

Отже, відповідач повинен був поставити Продукцію позивачу 21 серпня 2019 року.

Позивач вказує, що планував використати зазначену жниварку у період збору врожаю для збору кукурудзи.

Однак, позивач, не зважаючи на те, що своєчасно виконав умови Договору в частині здійснення передоплати, так і не отримав замовлену Продукцію.

Позивач вказує, що станом на день звернення до суду з даною позовною заявою сезон збору врожаю кукурудзи закінчився, а тому у позивача на даний час минула потреба у такій Продукції, як жниварка КМС-8, на поставку якої було укладено Договір купівлі - продажу № 11/7 від 26.07.2019р.

За нормами статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Також відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов`язання, позивач втратив інтерес у придбанні Продукції та виявив намір скористатися правом і повернути залишок суми коштів від попередньої оплати у розмірі 52166,61 грн.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 52166,61 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та процентів за користування грошовими коштами, то згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Також умовами п.5.3. Договору сторони встановили, о у разі порушення термінів передачі Продукції, Продавець виплачує на користь Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, за кожний день прострочення передачі Продукції, від вартості непоставленої Продукції.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних втрат, пені і процентів за користування чужими грошовими коштами та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 1054,20 грн., суми пені у розмірі 9466,61 грн. та суми процентів за користування грошовими коштами у розмірі 1016,38 грн., є доведеними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідач, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Техноресурс-Херсон" (73027, м. Херсон, вул. Філатова, 38, код ЄДРПОУ 37049455) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" (35709, Рівненська область, Здолбунівський район, с. Здовбиця, вул. Шосова, 267, код ЄДРПОУ 30563100) суму основного боргу у розмірі 52166,61 грн., суму пені у розмірі 9466,61 грн., суму процентів за користування коштами у розмірі 1016,38 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 1054,20 грн., та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В. Нікітенко