Рішення

від 02.06.2020 по справі 372/3905/19

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/3905/19

Провадження № 2-525/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

02 червня 2020 року Обухівський районний суд

Київської області в складі :

Головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Буртовій О.Є.,

справа № 372/1899/19

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

В жовтні 2019 року позивач звернувся до Обухівського районного суду Київської області з вищевказаним позовом, в якому просить усунути йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що розташована в АДРЕСА_1 та належить йому на праві приватної власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, розміром 0,0802 га, кадастровий номер 3223155400:03:023:0134, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 знести самовільно збудований паркан, по всій довжині належної позивачу земельної ділянки, що перешкоджає її використанню за цільовим призначенням, та стягнути з відповідача судові витрати. Обґрунтовуючи заявлені по справі позовні вимоги, позивач зазначив, що він є власником вищезазначеної земельної ділянки, відносно якої відсутні будь-які обмеження чи заборони щодо її використання, а ТОВ Кадастровий квартал перевірено відповідність розташування її на місцевості та її зовнішнім межам та видано відповідну схему розташування. Сусідній землевласник ОСОБА_2 перед належною позивачу земельною ділянкою, з боку заїзду та дороги збудував самочинну будівлю, паркан, з боку центральної вулиці, що перекрило доступ до неї по всій довжині. Факт незаконного пригородження відповідачем земельної ділянки позивача підтверджується актом земельної комісії Козинської селищної ради та схемою розташування земельних ділянок, на якій землевпорядною організацією визначено місце розташування незаконно встановленого паркану, а площа пригородження земельної ділянки становить 0,0802 га. На неодноразові звернення позивача до відповідача щодо звільнення земельної ділянки від самовільно збудованого паркану відповідачем проігноровано. З огляду на викладені обставини та посилаючись на порушення свого права власності на належну йому земельну ділянку, відповідач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 28.01.2020 року відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, відзиву на позов чи заяв та клопотань по суті справи суду не надавав.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, враховуючи інтереси позивача, суд вважає за можливе вирішити справу за відсутності відповідача на підставі наявних матеріалів справи та постановити заочне рішення, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази та матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0802 га, кадастровий номер 3223155400:03:023:0134, яка розташована в АДРЕСА_2 . Козин АДРЕСА_1 АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.11.2018 року. Тобто, право власності позивача на вказану земельну ділянку зареєстровано державою, отже набуто ним правомірно в установленому законом порядку.

Крім того позивачка, надала землевпорядну документацію про розміри своєї земельної ділянки, місце її розташування, та з огляду на приватизацію земельної ділянки позивачкою - пройшла державну реєстрацію, що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Кадастровим планом земельної ділянки.

При огляді земельної ділянки ОСОБА_1 земельною комісією Козинської селищної ради VII 14.06.2019 року, про що було складено відповідний акт встановлено, що зазначена земельна ділянка повністю пригороджена огорожею з боку АДРЕСА_1 відповідачем ОСОБА_2 Під`їзд до земельної ділянки позивача заблоковано. Площа самовільно пригородженої земельної ділянки ОСОБА_3 земельної ділянки ОСОБА_1 , становить 0,0802 га., що також підтверджується схемою розташування земельних ділянок виготовленою ТОВ Кадастровий квартал .

Згідно з статтею 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Згідно ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст. 78 ЗК України встановлено, що право власності на землю-це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками; право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них; земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Громадяни України, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України набувають право власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділенні в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч.1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст.317 ч.1 ЦК України ).

Відповідно до ст. 319 ч. 1 ЦК України , власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ч. 1 ЦК України , право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України , власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Усунення перешкод власник може вимагати навіть тоді, коли ці перешкоди не пов`язані з позбавленням його володінням майном.

Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України , здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтерси у спосіб , визначений законом або договором.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Позивач стверджує в позовній заяві, що відповідач створює перешкоди позивачу у користуванні його земельною ділянкою, шляхом встановлення самовільно збудованого паркану.

Згідно ч.ч.1,2 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Пунктами г , е ч. 1ст. 96 ЗК України визначено, що землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власності суміжних земельних ділянок та землекористувачів; додержуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Частиною 1 ст. 103 ЗК України встановлено, що власники та землекористувачіземельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Доказів на спростування доводів позову про відсутність у відповідача будь-яких прав на будівництво паркану, що перешкоджає використанню позивачем своєї земельної ділянки за цільовим призначенням, відповідачем суду не надано.

Оцінюючи сукупність досліджених судом доказів, суд вважає, що під час судового розгляду встановлено, що відповідачем чиняться позивачу перешкоди в користуванні належною йому земельною ділянкою, шляхом встановлення паркану з боку АДРЕСА_1 , яким заблоковано під`їзд до земельної ділянки позивача, внаслідок чого порушено право позивача щодо користування належною йому земельною ділянкою, яке підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання відповідача знести самовільно збудований паркан по всій довжині земельної ділянки позивача.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України .

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 82, 89, 263-265, 284, 285, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні її земельною ділянкою, що розташована в АДРЕСА_1 та належить їй на праві приватної власності, розміром 0,0802 га, кадастровий номер 3223155400:03:023:0134, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 знести самовільно збудований паркан, по всій довжині належної позивачу земельної ділянки, що перешкоджає її використанню за цільовим призначенням.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у відшкодування сплаченого судового збору в сумі 768,40 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , (дата народження та реєстраційний номер облікової картки платника податків суду невідомо, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення також може бути переглянуто Обухівським районним судом Київської області у випадку подання відповідачем відповідної письмової заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: