Рішення

від 10.06.2020 по справі 377/212/20

СЛАВУТИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/212/20

Провадження №2/377/143/20

10 червня 2020 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Малишенко Т.О., за участі секретаря судового засідання - Ахутіної А.А., розглянувши у залі суду в м.Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Київській області сектор у м. Славутич, Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради - про визнання недійсною реєстрації про право власності на нерухоме майно,

УСТАНОВИВ:

18 березня 2020 року до суду подано позовну заяву, у якій позивач, посилаючись на ст.16, ч.1 ст.316, ч.1 ст.317, ч.1 ст.319, ч.1 ст.355, ч.1 ст.356, ч.1 ст.358, ч.ч.1,3 ст.367 ЦК України, просить скасувати рішення про державну реєстрацію Відділу Держгеокадастру у м. Славутичі Київської області від 05.01.2017 року, земельної ділянки на ім`я ОСОБА_2 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3211500000:00:005:0022, площею 0,0243га, на кадастровому плані обмежену точками 1;2;3;4;5;6;7.

Позов обґрунтовує тим, що з 1997 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , відповідачем по справі. У 2009 році рішенням Славутицького міського суду Київської області шлюб між ними розірвано. Рішенням Славутицького міського суду Киїївської бласті від 16 березня 2015 року у цивільній справі № 377/4/15 - ц було проведено виділ частки в натурі із спільної часткової власності на будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 , виділено відповідачу на праві спільної часткової власності житлові приміщення (17,00кв.м.) нежитлові приміщення. (8,5 кв.м), частину приміщення (1,9 кв.м.) частину приміщення (2,75кв.м.). Для здійснення варіанта виділення долі в натучі відповідачу необхідно провести побудову суцільної стіни, розділити частину приміщення (2,75кв.м.), та частину приміщення (1,9 кв.м.). Виділено відповідачу підвальне приміщення № 111 , загальною площею 38,7 кв.м. Зобов`язано її закрити дверний пройом між приміщеннями № 4 і в„– 8; закрити дверний пройом підвальне приміщення між приміщеннями №Щі №1. Виділено в користування відповідачу земельну ділянку 0,0.743 га на кадастровому плані обмежену точками 1,2,3,5,6,7, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . У порушення її прав як співвласника земельної ділянки площею 0,0243га на кадастровому плані обмежену точками 1;2;3;4;5;6; 7 , яка знаходиться за адресою: м . АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , відповідач без її згоди та заяви самочинно здійснив розподіл цієї земельної ділянки в натурі на дві окремі земельні ділянки, зокрема, на земельну ділянку площею 0,0485га з кадастровим номером 3211500000:00:005:0011, право власності на яку ні за ким не зареєстровано та земельну ділянку площею 0,0243 з кадастровим номером 3211500000:00:005:0004 право власності на яку, згідно із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.01.2017 року, зареєстровано за відповідачем відділом Держгеокадастру у м. Славутичі Київської області. Вважає, що за таких дій відповідача її права як власника частки земельної ділянки порушенні, оскільки згоди на розподіл земельної ділянки площею 0,0243га на кадастровому плані обмежену точками 1;2;3;4;5;6; 7 ,яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на дві окремі земельні ділянки вона не надавала, жодного підпису в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання вона не вчиняла, розподіл цієї земельної ділянки проведено з порушенням вимог законодавства без її повідомлення. Провівши таким чином розподіл земельної ділянки площею 0,0243га на кадастровому плані обмежену точками 1;2;3;4;5;6; 7 , яка знаходиться за адресою: м.Славутич Київської області, Вільнюський квартал будинок АДРЕСА_1 та отримавши у власність земельну ділянку площею 0, 0243 га з кадастровим номером 3211500000:00:005:0004, вважає, що відповідач фактично позбавив її права на плодові насадження, що знаходиться на вказаній спірній земельній ділянці та будівлі, які нею були здійснені власноруч, в зв`язку з чим вона вимушена була звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 31 березня 2020 року після виконання вимог, передбачених ч. 6 ст.187 ЦПК України, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу ОСОБА_2 , та третім особам було запропоновано протягом п,ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та роз,яснено, що розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін проводиться за його клопотанням, яке він може подати в строк для подання відзиву на позов.

15 квітня 2020 року відповідачем ОСОБА_2 надіслано до суду відзив на позовну заяву , в якому він зазначив, що позовні вимоги не визнає, виходячи з того, що рішенням Славутицького міського суду від 16.03.2015 року в справі № 377/4/15-ц йому було виділено в користування земельну ділянку 0,0243 га на кадастровому плані обмежену точками 1,2,3,4;5,6,7, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При набранні чинності рішення Славутицького міського суду від 16.03.2015 року в справі № 377/4/15-ц їх право власності на спільне часткове майно набрало статус права власності на майно, що належить кожному з них окремо. Тобто на спірну земельну ділянку не розповсюджуються приписи ч. 1 ст. 355, ч. 1 ст. 356, ч. 1 ст. 358, ч.ч. 1 та 3 ст. 367 ЦК України та ч.ч. 1 та 2 ст. 88 ЗК України. Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Також, ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Ще у 2002 році Кооперативом САДІВНИК була проведена робота по розробці технічної документації, щодо формування земельних ділянок м. Славутич, в тому числі було складено Земельний план ділянки 4126 ( ОСОБА_1 м. Славутич АДРЕСА_1 ). 09.01.2003 року на підставі рішення Виконкому народних депутатів від 23.04.2002 року № 227 було видано ДЕРЖАВНИЙ АКТ 1-КВ № 048427 на право приватної власності на землю 0.0728га під будівлями, лісами та іншими угіддями ОСОБА_1 АДРЕСА_1 у тому, цей Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 191. З метою виконання рішення Славутицького міського суду від 16.03.2015 року в справі № 377/4/15-ц в частині виділення йому в користування земельної ділянки 0,0243га на кадастровому плані обмежену точками 1,2,3,4;5,6,7, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після набрання рішенням чинності, він звернувся за розробкою технічної документації, щодо формування земельної ділянки шляхом поділу земельної ділянки АДРЕСА_1 до ФОП ОСОБА_7 , сертифікованого інженера- землевпорядника. Зазначена документація (кадастровий план земельної ділянки номер 3211500000:00:005:0004 - додаток до витягу з державного земельного кадастру, з слів виконавця складалась за його заявою на підставі рішення Славутицького міського суду від 16.03.2015 року в справі №377/4/15-ц, без виходу на місце, за складеною раніше земельною документацію, і була передана до відділу Держгеокадастру у м. Славутичі Київської області, де і зберігається. Оскільки рішення суду є обов`язковим для виконання всіма, тому дозвіл і згода на відповідні роботи і розробку документації додатково не отримувався. Зазначає, що в своїх діях він керувався рішенням Славутицького міського суду від 16.03.2015 року в справі № 377/4/15-ц, що стосується дій виконавця технічної документації, тобто вони не суперечать ч. 12 ст. 79-1 Земельного кодексу України, відповідно якої межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), Закону України Про землеустрій , а також Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державним комітетом України із земельних ресурсів № 376 від 18.05.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року за№ 391/17686. При цьому у ч. 12 ст. 79-1 Земельного кодексу України внесено зміни згідно із Законом № 497-УІІ від 02.06.2015 року, вже після введення в дію зазначеної вище Інструкції. Вважає, що позивачем не надано доказів порушення її прав власності (користування) спірною земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 та підстав визнання рішення про державну реєстрацію відділу Держгеокадастру у м. Славутичі Київської області від 05.01.2017 року земельної ділянки на його ім`я, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №3211500000:00:005:0022 площею 0,0243га на кадастровому плані обмежену точками 1,2,3,4,5,6,7. Просить у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію відділу Держгеокадастру у м. Славутичі Київської області від 05.01.2017 року - відмовити повністю. Відповідно до поштової квитанції відповідач направив позивачу 10.04.2020 року відзив на позов.

21 квітня 2020 року представником третьої особи - Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області (відділ державної реєстрації) надіслано письмові пояснення на позовну заяву в якому зазначили, що позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1 не підтримують в повному обсязі, виходячи з наступних обставин. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером кадастровий номером 3211500000:00:005:0022. загальною площею 0.0728га га на ім`я ОСОБА_2 , зареєстровано 13.03.2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Славутицького міського управління юстиції Київської області, ОСОБА_9 , на підставі рішення Славутицького міського суду Київської області №2/1023/171/12, 1023/376/12 від 10.10.2012 року та рішення Апеляційного суду Київської області, справа №22-Ц-6339/2012 від 19.12.2012 року. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виходячи з вищевикладеного, відділ держгеокадастру не приймає рішення про державну реєстрацію земельної ділянки. Державний реєстратор реєстраційної служби Славутицького міського управління юстиції Київської області діяв відповідно до норм діючого законодавства. Підстав для скасування державної реєстрації немає. Враховуючи вищевикладене вважають, що відзив відповідача є необгрунтованим та не спростовує належно доведених позовних вимог позивача.

Третя особа Головне упраління держгеокадастру у Київській області сектор у м.Славутичі, відповідно до повідомлення про вручення поштового відпралення, 03.04.2020 року отримало ухвалу провідкриття з позовною заявою та пакет документів, проте, відзиву на позов не надіслало.

Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Судом встановлено, що рішенням Славутицького міського суду Київської області від 16 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Проведено виділ частки в натурі із спільної часткової власності на будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 і виділено ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності житлові приміщення №4 (17,00кв.м.) нежитлові приміщення: №5 (8,5 кв.м), частину приміщення №1(1,9 кв.м.) частину приміщення №6 (2,75кв.м.). Для здійснення варіанта виділення долі в натурі ОСОБА_2 необхідно провести побудову суцільної стіни, розділити частину приміщення №6 (2,75кв.м.), та частину приміщення №1 (1,9 кв.м.). Виділено ОСОБА_2 підвальне приміщення №ІІІ, загальною площею 38,7 кв.м. Зобов,язано ОСОБА_2 закрити дверний пройом між приміщеннями в„– 6 і в„– 8; закрити дверний пройом підвальне приміщення між приміщеннями №ІІІ і №І. Виділено в користування ОСОБА_2 земельну ділянку 0,0243 га на кадастровому плані обмежену точками 1,2,3,5,6,7, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши та давши належну оцінку зібраним по справі доказам, дійшов наступних висновків .

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст.13 ЦПК України).

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст.15 ЦК України).

У ст.14 Конституції України закріплено те, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю набувається та реалізується у відповідності до Конституції України та Земельного кодексу України.

Згідно ст.116 Земельного кодексу України набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до положення ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч.1, ч.3 ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам рівні умови захисту прав власності на землю; захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом застосування інших, передбачених законом, способів.

В силу ч. 1 ст.155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ч.1 ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно, регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до п. ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Згідно положення ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав. У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду. Подання та отримання документів за заявою про внесення змін до записів Державного реєстру прав здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав, про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна відповідний запис скасовується. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про відмову в державній реєстрації прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "б" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування відповідного рішення та відновлюється розгляд документів за відповідною заявою у сфері державної реєстрації прав.

Згідно ч. 2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно із ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ч.1 ст.88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 16 березня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, зокрема виділено в користування ОСОБА_2 земельну ділянку 0,0243 га на кадастровому плані обмежену точками 1,2,3,5,6,7, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Рішення набрало законної сили 27.03.2015 року.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3211500000:00:005:0022, загальною площею 0,0728га, яка розташована за адресою: Київська область м.Славутич Вільнюський квартал б.26 зареєстровано за ОСОБА_2 13.03.2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Славутицького міського управління юстиції Київської області Наполовою О.Г. на підставі рішення Славутицького міського суду Київської області від 10.10.2012 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 19.12.2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до вимог ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст.ст. 12,13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оцінюючі здобуті докази, суд вважає, що позивачкою не надано жодних доказів, які б підтверджували, що державним реєстратором речових прав безпідставно прийнято рішення про державну реєстрацію права приватної власності від 05.01.2017 року, земельної ділянки на ім`я ОСОБА_2 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3211500000:00:005:0022, площею 0,0243га, на кадастровому плані обмежену точками 1;2;3;4;5;6;7.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсної реєстрації про право власності на нерухоме майно.

Керуючись ст. ст. 258, 263-265, ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Київській області сектор у м. Славутич, Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради - про визнання недійсною реєстрації про право власності на нерухоме майно - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд Київської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Київській області сектор у м. Славутич, юридична адреса: Київська область, м. Славутич, Центральна площа, 7.

Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради, юридична адреса: Київська область, м. Славутич, вул. Героїв Дніпра, 2.

Суддя Т. О. Малишенко