Рішення

від 10.06.2020 по справі 200/3018/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020 р. Справа№200/3018/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Управління праці та соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області, у якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 ,

- зобов`язати відповідача поновити виплату допомоги при народження дитини ОСОБА_2 з 01 березня 2019 року зі сплатою заборгованості,

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 19 липня 2018 року та 29 січня 2019 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 допомоги на дітей одиноким матерям;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу на дітей одиноким матерям на підставі заяв від 18 червня 2018 року та 12 грудня 2018 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 03 лютого 2020 року листом № 0272/02 на звернення адвоката з питань призначення державної допомоги Управління праці та соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області надав відповідь, у якій зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 вперше звернулась з заявою та документами за призначенням допомоги одинокій матері та допомоги по народженню дитини. Допомогу при народженню дитини було призначено з 01 квітня 2017 року по 30 квітня 2020 року. Допомогу одинокій матері з 01 грудня 2017 року по 31 травня 2018 року. 18 червня 2018 року та 12 грудня 2018 року ОСОБА_1 повторно зверталась до відповідача з заявою призначити допомогу по народженню дитини, але відповідач надавав відмову без будь-яких пояснень.

З листа відповідача вбачається, що він припинив виплату допомоги по народженню дитини з 01 березня 2019 року. Рішень щодо припинення виплати допомоги по народженню дитини відповідачем не приймалось. Також рішеннями відповідача від 29 січня 2019 року та від 19 липня 2018 року відмовлено без пояснень у виплаті допомоги по народженню дитини.

Таким чином, позивач вважає дії відповідача протиправними, таким що порушують чинне законодавство України.

15 квітня 2020 року від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому підтверджено, що допомогу при народженню дитини призначено з 01 квітня 2017 року одноразово в сумі 10320,00 грн., з 01 травня 2017 року по 30 квітня 2020 року щомісячно в сумі 860 грн.; допомогу на дітей одиноким матерям призначено з 01 грудня 2017 року по 31 травня 2018 року. Відповідач зазначає, що виплату допомоги при народженні дитини з 01 березня 2019 року не припинено. Допомога на дітей одиноким матерям виплачується протягом шести календарних місяців, виплачена у повному обсязі, а тому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

23 березня 2020 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження.

24 березня 2020 року від відповідача витребувані докази.

24 квітня 2020 року від Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" витребувані докази.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до паспарту громадянина України НОМЕР_1 .

04 серпня 2017 року Покровським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було видане свідоцтво Серія НОМЕР_2 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 04 серпня 2017 року складено відповідний актовий запис № 118. Батьками у зазначеному свідоцтві зазначено: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_1 .

Позивач є внутрішньо переміщеною особою та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до довідки від 26 грудня 2017 року №0000448604.

Позивач та її дочка перебувають на обліку в управлінні, як внутрішньо переміщені особи з 26 грудня 2017 року, що вбачається з листа відповідача від 03 лютого 2020 року №0272/02.

Рішеннями від 26 січня 2018 року до протоколу №3 про призначення (відновлення) соціальних виплат позивачу призначено допомогу при народженню дитини та допомогу на дітей одиноким матерям.

Відповідачем ОСОБА_1 допомогу при народженню дитини призначено з 01 квітня 2017 року одноразово в сумі 10320,00 грн., з 01 травня 2017 року по 30 квітня 2020 року щомісячно в сумі 860,00 грн.; допомогу на дітей одиноким матерям призначено з 01 грудня 2017 року по 31 травня 2018 року, відповідно до листа відповідача від 03 лютого 2020 року №0272/02.

18 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до управління та заповнила єдину заяву про призначення допомоги на дітей одиноким матерям. Рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Мангушської райдержадміністрації від 19 липня 2018 року ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні допомоги на дітей одиноким матерям.

12 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до управління та заповнила єдину заяву про призначення допомоги на дітей одиноким матерям. Рішенням комісії з питань призначені (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Мангушської райдержадміністрації від 29 січня 2019 року ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні допомоги на дітей одиноким матерям.

Вказані рішення про відмову прийняті згідно пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам .

Довідкою відповідача від 07 квітня 2020 року №801 підтверджено виплату позивачу одноразової допомоги при народженні дитини з квітня 2017 року у розмірі 10320,00 грн.

Відповідно до довідок відповідача від 02 квітня 2020 року № 802, 803, 804 допомога при народженні дитини виплачена з травня 2017 року по березень 2020 року, допомога на одну дитину одиноким матерям виплачена з грудня 2017 року по травень 2018 року у розмірі 6372,00 грн.

Виплата допомоги на одну дитину одиноким матерям з грудня 2017 року по травень 2018 року також підтверджується випискою про рух грошових коштів по банківському рахунку ОСОБА_1 .

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України Про державну допомогу сім`ям з дітьми визначає гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з врахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 2811-ХII особі призначається державна допомога при народженні дитини.

Згідно зі статтею 10 вказаного Закону допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Частиною 1 статті 12 вказаного Закону визначено, що допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280,00 грн. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивачу допомогу при народженні дитини призначено з 01 квітня 2017 року одноразово в сумі 10320,00 грн., з 01 травня 2017 року по 30 квітня 2020 року щомісячно в сумі 860,00 грн.

Відповідно до довідок від 02 квітня 2020 року № 801, 802, 803, допомога при народженні дитини виплачена з 01 квітня 2017 року одноразово в сумі 10320,00 грн., з травня 2017 року по березень 2020 року щомісячно в сумі 860,00 грн.

Оскільки, виплату зазначеної допомоги не припинено, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача поновити виплату допомоги при народження дитини ОСОБА_2 з 01 березня 2019 року зі сплатою заборгованості, не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 19 липня 2018 року та 29 січня 2019 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 допомоги на дітей одиноким матерям та зобов`язання відповідача призначити та виплатити вказану допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Закону № 2811-ХII одним з видів державної допомоги сім`ям з дітьми є, зокрема, допомога на дітей одиноким матерям.

Статтею 18-1 вказаного Закону визначено право на допомогу на дітей одиноким матерям.

Відповідно до статті 18-3 Закону № 2811-ХII допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, а також вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків призначається на кожну дитину.

Статтею 18-4 Закону № 2811-ХII визначені умови, за яких виплата допомоги на дітей одиноким матерям припиняється або призупиняється.

Так, відповідно до вказаної статті виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі:

- позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

- позбавлення отримувача допомоги волі за вироком суду;

- скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним;

- реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку;

- надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом;

- смерті дитини;

- смерті отримувача допомоги.

Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) призупиняється у разі:

- тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання;

- відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

- тимчасового працевлаштування дитини.

У разі припинення дії обставин, передбачених частиною другою цієї статті, виплата допомоги поновлюється за письмовою заявою отримувача допомоги до органу, який призначає допомогу, з місяця, що настає за місяцем, в якому припинилася дія зазначених обставин.

Припинення або призупинення виплати допомоги здійснюється на підставі відомостей про обставини, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, з місяця, що настає за місяцем, в якому було виявлено зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

Частиною 2 статті 1 Закону № 2811-ХII визначено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751.

Вказаний Порядок (пункти 33 - 38) містить аналогічні положення.

Пунктом 35 Порядку визначено перелік документів, які подаються до органу соціального захисту населення для призначення допомоги на дітей одиноким матерям.

Відповідно до пункту 36 Порядку допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 18-річного віку (якщо діти навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) включно.

Допомога виплачується протягом шести календарних місяців.

У відзиві відповідач зазначає, що допомога на дітей одиноким матерям виплачена за шість місяців у повному обсязі, рішення про відмову в призначенні соціальних виплат прийнято згідно пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок №365).

Відповідно до пункту 12 Порядку №365 соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі:

1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати;

2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї;

3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;

4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб";

5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

У спірних рішеннях та у відзиві не конкретизовано причину відмови у призначенні виплати відповідно до пункту 12 Порядку №365.

Проте, умови, на яку посилається відповідач при відмові у призначенні допомоги одинокій матері вказаний вище Закон № 2811-ХII не містить.

Слід наголосити, що позивач і її дитина є громадянами України, тобто, мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги на дітей одиноким матерям у зв`язку з відсутністю за адресою реєстрації, як внутрішньо переміщеної особи. Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у пункті 23 рішення Кечко проти України від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Отже, позивач має право на отримання державної допомоги одинокій матері. Реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні (далі - Закон № 1382-IV), не може позбавляти її права на отримання допомоги на дітей одиноким матерям.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону № 1382-IV реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Крім того, позивачем заявлений позов в інтересах малолітньої дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отже, право позивача на отримання допомоги одинокій матері є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту прав та інтересів малолітньої дитини, яка є громадянином України, і перед якою держава Україна має певні зобов`язання, враховуючи ту обставину, що у позивача були об`єктивні причини пропуску строку звернення до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, виходячи з принципу верховенства права та завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування оскарженого рішення в частині, яке створює правові наслідки, і зобов`язання відповідача призначити та провести виплати позивачу допомоги при народженні дитини в порядку та розмірі, що встановлений статтею 12 Закону України Про державну допомогу сім`ям з дітьми .

Враховуючи всі наведені обставини, позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасувати рішень відповідача від 19 липня 2018 року та 29 січня 2019 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 допомоги на дітей одиноким матерям.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу на дітей одиноким матерям, суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, правовідносини щодо призначення допомоги на дітей одиноким матерям відносяться до виключної компетенції виконавців, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження, з урахуванням

Таким чином, позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню у спосіб зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про призначення допомоги на дітей одиноким матерям від 18 червня 2018 року та 12 грудня 2018 року, з урахуванням висновків суду.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно пункту 14 частини 2 статті 3 Закону України Про судовий збір судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб. Судом встановлено, що позивач звернувся до суду за захистом прав малолітньої дитини, отже судовий збір компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (статті 133, 139 КАС України).

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 159, 241-246, 250, 251, 255, 291, 295, 297, 371, 382, пунктом 3 розділу VI Прикінцеві положення , підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , адреса для листування АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Управління праці та соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області (місцезнаходження: 87400, Донецька область, смт. Мангуш, вул. Поштова, 65; код ЄДРПОУ 03197606) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області від 19 липня 2018 року та 29 січня 2019 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 допомоги на дітей одиноким матерям.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про призначення допомоги на дітей одиноким матерям від 18 червня 2018 року та 12 грудня 2018 року, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій щодо припинення виплати допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 та зобов`язання поновити виплату допомоги при народження дитини ОСОБА_2 з 01 березня 2019 року зі сплатою заборгованості, відмовити.

Повне рішення складено 10 червня 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя А.І. Циганенко