Рішення

від 09.06.2020 по справі 200/3413/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 р. Справа№200/3413/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області в якому просив:

- скасувати як незаконне рішення Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ: 23346787) № 37 від 23.01.2020 Про відмову в перерахунку пенсії згідно ст. 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (із змінами) , прийняте щодо Позивача - ОСОБА_1 (РНОКПГІ: НОМЕР_1 ) в частині відмови у врахуванні при перерахунку пенсії сум заробітної плати, які визначені в довідках про заробітну плату № 42 га № 43 від 20.01.2009, виданих Севастопольським державним підприємством Атлантика (Код ЄДРПОУ: 00463088);

- зобов`язати Відповідача - Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ: 23346787) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 (РНОКГІП: НОМЕР_1 ) за вх. № 697 від 17.01.2020 та здійснити перерахунок і виплату призначеної йому пенсії за вислугу років з урахуванням відомостей про заробітну плазу, зазначених у довідках про заробітну плату № 42 та № 43 від 20.01.2009, виданих Севастопольським державним підприємством Атлантика (Код ЄДРПОУ: 00463088);

- судові витрати, в тому числі у вигляді сплачених Позивачем - ОСОБА_1 (РНОКГІП: НОМЕР_1 ) витрат па професійну правничу допомогу адвоката, сформованих на день ухвалення рішення суду по суті справи, покласти на Відповідача - Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ: 23346787);

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 17.01.2020 року звернувся до Відповідача із заявою за вх. № 697 на перерахунок призначеної пенсії за вислугу років на підставі довідок № 42 та № 43 від 20.01.2009. виданих Севастопольським державним підприємством Атлантика (Код ЄДРПОУ: 00463088).

Відповідачем було прийнято Рішення № 37 від 23.01.2020, яким відмовлено в зарахуванні заробітної плати за 60 місяців страхового стажу до 01.07.2000 згідно зі ст. 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , тобто у здійсненні перерахунку призначеної пенсії за вислугу років з урахуванням відомостей про заробітну плату, зазначених у довідках про заробітну плату № 42 та № 43 від 20.01.2009. виданих Севастопольським державним підприємством Атлантика (Код ЄДРПОУ: 00463088), з дня призначення пенсії.

Відмова мотивована тим, що СДП Атлантика знаходиться на непідконтрольній українській владі території у м. Севастополі, вул. Правди, буд. 10, а тому Відповідач не може провесні перевірку довідок про заробітну плату № 42 та № 43 від 20.01.2009.

Позивач вважає, що вказане Рішення є незаконним та необгрунтованим, оскільки порушує законне право Позивача на перерахунок пенсії з урахуванням порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, визначеного ст. 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та просить суд задовольнити позовні вимоги.

На підставі ст. 8 Закону України Про судовий збір та ст. 133 КАС України у випадку, якщо суд не знайде підстав для звільнення від сплати судового збору, Позивач просив відстрочити сплату судового збору до дня ухвалення рішення у справі.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що обов`язковою умовою для обчислення пенсії заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, Іншого чинним законодавством не передбачено.

Провести перевірку достовірності документів щодо підтвердженая підстав їх видачі не має можливості через те, що Севастопольське державне підприємство Атлантика з 04.08.2011, згідно запису №10761170014000743 в Єдиному Державному Реєстрі, знаходиться в стані припинення на непідконтрольній українській владі території: АДРЕСА_1 .

Враховуючи те, що довідки про заробітну плату при зверненні за перерахунком ОСОБА_1 , подані не в оригіналах, а також через неможливість здійснення перевірки сум заробітку, вказаного в довідках, у зв`язку із припиненням підприємства та знаходженням на непідконтрольній Україні території, здійснити перерахунок згідно ст.40 Закону 1058, неможливо. За таких обставин, просив відмовити у позовних вимогах у повному обсязі.

Щодо покладення витрат на правову допомогу відповідачем зазначено, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Ухвалою суду від 06.04.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено засідання по справі.

Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання не прибули представники сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) громадянин України, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Відповідач - управлінні Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (код ЄДРПОУ 23346787) є суб`єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено, що 17.01.2020 року позивач звернувся із заявою на перерахунок призначеної пенсії за вислугою років відповідно до ст. 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (відповідач), до заяви позивачем було також надано скановані копії довідок про заробітну плату від 20.01.2009 року №42 та №43 за період з 01.08.1986 по 31.07.1991 років та скановану копію пільгової довідки від 16.06.2009 року №26/567 виданих Севастопольським державним підприємством Атлантика .

Рішенням відповідача № 37 від 23.01.2020р. було відмовлено в зарахуванні заробітної плати за 60 місяців страхового стажу до 01.07.2000. згідно зі ст. 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , тобто у здійсненні перерахунку призначеної пенсії за вислугу років з урахуванням відомостей про заробітну плату, зазначених у довідках про заробітну плату № 42 та № 43 від 20.01.2009. виданих Севастопольським державним підприємством Атлантика (Код ЄДРПОУ: 00463088), з дня призначення пенсії, через те що підприємство знаходиться на непідконтрольній території та неможливо провести перевірку достовірності документів щодо підтвердженая підстав їх видачі.

Не погодившись з такими діями управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058 - IV (далі по тексту - Закон № 1058), Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ).

У відповідності до частини 1 статті 40 Закону № 1058 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців страхового стажу підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим частини першої цієї статті, період, за який враховується заробітна плата, після виключення 10 відсотків тривалості страхового стажу, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців.

Чинною редакцією вищевказаної норми Закону № 1058 встановлено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно до ст. 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення) - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 1058 загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Приписами пункту 1 частини 1 статті 14 Закону № 1058 визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.

Частиною 1 статті 15 вказаного Закону передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині 1 статті 12 цього Закону.

Пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, в тому числі на підприємствах, установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Частиною 6 статті 20 цього Закону визначено, що перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Частинами 10, 12 статті 20 цього Закону передбачено, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум, у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

Відповідно до статті 22 Закону №1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для, зокрема, обчислення страхових внесків, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 3 статті 24 цього Закону визначає, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Приписами пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами положень статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не у повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Судом з наданих позивачем трудової книжки та довідок про підтвердження трудового стажу встановлено, що позивач працював на посадах які дозволяють пенсію за вислугою років.

Всі оскаржувані періоди роботи відображені в трудовій книжці позивача НОМЕР_2 . Факт того, що позивач дійсно працював на посадах зазначених в трудовій книжці та має право на пенсію за вуслугою років також підтверджується рішеннями Краматорського міського суду справа №234/7012/19 від 07 серпня 2019 року та Донецького окружного адміністративного суду справа №200/5578/19-а від 24.07.2019 року

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що сам факт не зарахування сум єдиного внеску, сплачених із заробітної плати позивача, на банківський рахунок Пенсійного фонду, про що стверджує відповідач, за відсутності вини позивача, не є підставою для відмови у зарахуванні певних періодів роботи до стажу позивача.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що управління Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області неправомірно не зарахувало до стажу ОСОБА_1 періоди роботи які визначені в довідках про заробітну плату № 42 та № 43 від 20.01.2009, виданих Севастопольським державним підприємством Атлантика (Код ЄДРПОУ: 00463088).

Разом з цим, відповідачем у відзиві наголошено про те, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Севастопольське державне підприємство Атлантика знаходиться в стані припинення та зареєстровано на непідконтрольній українській владі території: АДРЕСА_3 .Севастополь, вул. Правди. 10.

З підстав вищевикладеного, суд зазначає, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, оскільки вказана обставина не може слугувати підставою порушення прав громадян України на пенсійне забезпечення, що відповідає правозастосовній практиці в частині застосування так званих "намібійських винятків" Міжнародного суду ООН.

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

В свою чергу, відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.08.2018 року (справа №175/4336/16-а), від 25.09.2018 року (справа №242/65/17), від 11.07.2019 року (справа №423/1156/17), від 08.04.2020 року (справа №428/4816/17 (К/9901/21576/18).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» , будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті є недійсним та не створює правових наслідків.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Поряд з цим суд наголошує, що повноваження відповідача з приводу призначення пенсії, зарахування певних періодів роботи до пільгового стажу є дискреційними функціями суб`єкта владних повноважень, які делеговані останньому законодавством та які не можуть бути підмінені рішенням суду. Відтак, обираючи належний та достатній спосіб захисту прав позивача, суд вважає за належне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.01.2020 року урахуванням висновків суду.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено, правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною 2,3 ст. 16 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 132 Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частина 3 даної статі визначає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Стаття 139 Кодексу встановлює, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 7 цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представником позивача у позові зазначено, що станом на 27.03.2020 року позивачем фактично здійснено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 гривень (за складання адміністративного позову у даній справі). На підтвердження цього до клопотання долучена квитанція до прибуткового касового ордеру № б/н від 27.03.2020 року на суму 3000,00 грн.

Також в позові зазначено, що у випадку задоволення позовних вимог в даній справі договором передбачена додаткова винагорода адвокату у розмірі 3000 гривень - гонорар успіху.

Суду надано договір про надання позивачу професійної правової допомоги від 27.03.2020 року адвокатом ОСОБА_3 Людвиговичем.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що ціна правової допомоги складається безпосередньо з плати за надані послуги професійної правничої допомоги адвоката, фактичних витрат, пов`язаних з їх наданням, а також з гонорару успіху за досягнутий результат, визначений п. 4.4. - 4.5. Договору.

Згідно пункту 4.5. даного договору розмір гонорару успіху у випадку досягнення адвокатом результату у вигляді судового рішення, яким скасовано рішення органу Пенсійного фонду України про відмову в зарахуванні заробітної плати за 60 місяців страхового стажу при призначенні пенсії за віком, встановлюється у розмірі 3000 гривень.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно положень частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до приписів частини 1 статті 73 даного Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 50676-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом статей 632, 903 ЦК України ціна договору (плата за договором) - форма грошового визначення вартості наданих послуг. Оплата виконавцю послуги здійснюється за виконання ним договірного обов`язку з її надання.

Формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар (плата за договором), порядок обчислення якого (фіксований розмір чи погодинна оплата), підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо відповідно до статті 30 Закону визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Указаним вимогам відповідає визначений сторонами у пункті 4.4 Договору від 27.03.2020 року розмір вартості послуг адвоката, підтверджений квитанцією до прибуткового ордеру.

Що стосується гонорару успіху адвокату за досягнення позитивного рішення у справі, то за своїм змістом і правовою природою така винагорода не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону, а є платою за сам результат, досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.

При цьому, передбачений пунктом 4.5 Договору гонорар успіху не є витратами на професійну правничу допомогу, в розумінні статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, що підлягають стягненню з відповідача в порядку статті 139 цього кодексу.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).

За викладених обставин, суд вважає обґрунтованими та належно підтвердженими витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (за складання адміністративного позову у даній справі).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ 42169323, м. Мирноград, вул. Центральна, 13) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області № 37 від 23.01.2020 року «Про відмову в перерахунку пенсії» .

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.01.2020 року № 697 про перерахунок пенсії з урахуванням висновків, зазначених у даному рішенні суду.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ 42169323, м. Мирноград, вул. Центральна, 13) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету судовий збір в сумі 840, 80 грн.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ 42169323, м. Мирноград, вул. Центральна, 13) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Роз`яснити сторонам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя В.В. Стойка