Рішення

від 10.06.2020 по справі 640/9666/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020 року м. Київ № 640/9666/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційно-юридична служба Альфа до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Інформаційно-юридична служба Альфа (надалі також - позивач, ТОВ Інформаційно-юридична служба Альфа ) звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.02.2019 № 0135121212, складеного на підставі акта камеральної перевірки від 21.01.2019 № 000402/26-15-12-12/23162219.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що недоліки та неповнота в оформленні акта камеральної перевірки потягло за собою прийняття фіскальною службою безпідставного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надав відзив, в якому зазначив, що за позивачем лічилась заборгованість за узгодженою сумою податкового зобов`язання, яку погашено з порушенням строків, а тому штрафні санкції відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення застосовано правомірно та обґрунтовано.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов`язання) по земельному податку з юридичних осіб, за результатами якої було складено акт від 21.01.2019 року №000402/26-15-12-12-12/23162219.

У висновках акту перевірки зазначено, що ТОВ Інформаційно-юридична служба Альфа на порушення вимог п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, несвоєчасно сплачено узгоджене грошове зобов`язання по податковим деклараціям з плати за землю із затримкою до 30 та більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 19.02.2019 року № 0135121212 про застосування штрафу за несвоєчасну сплату самостійно визначених грошових зобов`язань із земельного податку у розмірі 20% у сумі 20390,17 грн.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1).

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2).

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (пункт 36.5).

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абзацом 1 пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Поряд з цим, відповідно до п.п. 287.3, 287.4 ст. 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Статтею 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою (пункт 31.1).

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо (пункт 31.3).

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 87.9 ст 87 Кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Як встановлено п. 131.2 ст. 131 Податкового кодексу, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Пунктом 86.2 ст. 86 ПК України встановлено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Посилання позивача щодо неточної та нечіткої інформації, викладеної в акті перевірки, є неприйнятними, оскільки представником товариства взагалі не конкретизовано які саме недоліки інформаційного змісту містить акт перевірки.

При цьому слід зауважити, що в акті перевірки відображено таблицю з переліком документів, зокрема вказані річні декларації, з відображенням кількості днів порушення строку сплати коштів за узгодженими зобов`язаннями згідно з такими документами з урахуванням вказаних дат операцій по сплатах. Слід зауважити, що дати зарахування коштів за відповідні періоди були визначені з урахуванням послідовного погашенням першочергового наявного податкового боргу, що підтверджується роздруківкою облікової картки платнику податку в розрізі земельного податку з юридичних осіб.

Крім цього, в акті перевірки чітко вказано порушені норми податкового законодавства та наслідки установлених порушень.

Вказані дані також детально відображені у розрахунку штрафної санкції спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд також звертає увагу, що позивач не заперечує по суті встановлених порушень, виявлених контролюючим органом під час перевірки (терміну сплати узгоджених зобов`язань), отже відсутні підстави для надання їм аналізу в рамках даного спору.

Отже, у суду відсутні підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241 - 246, 255, 293, 296 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційно-юридична служба Альфа відмовити.

2. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Інформаційно-юридична служба Альфа (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7-а, код ЄДРПОУ 23162219)

Відповідач: Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980)

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням п. 3 прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко