Рішення

від 10.06.2020 по справі 640/257/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020 року м. Київ № 640/257/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Фірма "ЕЛІТ КОНСАЛТ ГРУП" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправною та скасування вимоги № Ю-5008-17 від 02.10.2018 року ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична Фірма ЕЛІТ КОНСАЛТ ГРУП (далі - позивач та/або ТОВ Юридична Фірма ЕЛІТ КОНСАЛТ ГРУП ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач та/або ГУ ДФС у місті Києві/контролюючий орган) та просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.10.2018 року №Ю-5008-17, прийняту Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві та стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що грошове зобов`язання визначене вимогою від 02.10.2018 року №Ю-5008-17 є неузгодженим, оскільки ідентичне за розміром грошове зобов`язання визначене податковою вимогою від 13.04.2017 року №Ю-5008-17 в сумі 24297,56 грн. є предметом оскарження в межах адміністративної справи №826/8147/17.

Також ТОВ Юридична Фірма ЕЛІТ КОНСАЛТ ГРУП у позовній заяві посилається на положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02.09.2014 року №1669, яким, серед іншого, передбачено звільнення платників єдиного внеску від виконання своїх обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Окрім наведеного, позивач посилається на положення частини 3 статті 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні .

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Контролюючий орган стверджує, що з 01.01.2016 року законодавством про єдиний внесок не передбачено особливих умов щодо виконання зобов`язань платниками єдиного внеску, які перебувають або перебували на обліку в контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив по справі, у якому останній вказує на порушення контролюючим органом строків подання відзиву на позовну заяву та наводить спростування тверджень останнього.

Разом з цим, представником ГУ ДФС у м. Києві подано заперечення на відповідь на відзив на адміністративний позов.

Водночас, представником позивача подано клопотання про врахування при вирішенні спору рішення в адміністративній справі №826/7629/18.

Справа вирішується на підставі наявних в ній документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві 02.10.2018 року сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-5008-17, якою вимагається від Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична Фірма ЕЛІТ КОНСАЛТ ГРУП сплатити недоїмку, штрафи, пеню в сумі 20035, 24 грн. (далі - оскаржувана та/або спірна вимога). Борг обліковується станом на 30.09.2018 рік.

Оскаржувана вимога отримана позивачем 23.10.2018 року.

Не погоджуючись зі спірною вимогою Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична Фірма ЕЛІТ КОНСАЛТ ГРУП подано адміністративну скаргу вих. №47-10/18 від 31.10.2018 року, за наслідком розгляду якої Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 30.11.2018 року №389/6-99-99-11-05-02-25, яким вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.10.2018 року №Ю-5008-17 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи від 04 липня 2013 року № 406-VІІ до Закону № 2464-VI та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право на адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464-VI.

У відповідності до положень частини 1 статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).

Стаття 4 Закону № 2464-VI визначає перелік суб`єктів, які відносяться до платників єдиного внеску.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 3 статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Між тим, згідно із частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до положень 25 Закону № 2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення, ч. 1 якої передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-VІ).

При цьому, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції (ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI ).

В обґрунтування протиправності оскаржуваної вимоги про сплату боргу позивач зазначає, що на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , норми статті 25 Закону № 2464-VI в частині примусового стягнення єдиного соціального внеску, зокрема надсилання вимоги про стягнення недоїмки до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України не застосовуються.

Так, Закон № 1669-VII, який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону №1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підп. б розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення доповнено п. 9-3 такого змісту: Платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу .

Згідно з пунктом 2 Закону України від 02 березня 2015 року №219-VIII Про внесення змін до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці , п. 9-3 в редакції Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII вважати п. 9-4.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України .

На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України .

З урахуванням абзацу 3 пункту 9-3 (у подальшому пункту 9-4) розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Таким чином, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону № 2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у зразковій справі Великої Палати Верховного Суду, постанова від 06.11.2018 року (справа №Пз/9901/22/18).

Зазначені висновки у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах за зверненням платника єдиного внеску до суду з позовом до органів доходів і зборів з вимогами скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI

Між тим, суд зазначає, що Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 29 листопада 2018 року у справі №805/2595/15-а, від 22 квітня 2019 року у справі №805/3439/15-а.

Разом з тим, у подальшому, приписи Закону України від 02 вересня 2014 року №1669 Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , якими були внесені відповідні зміни до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо звільнення від обов`язку сплати єдиного внеску, втратили чинність з 01 січня 2016 року.

Як вже зазначалось судом вище, підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт б розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення доповнено п. 9-3 такого змісту: Платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу .

Тобто, аналіз наведених положень в сукупності дає суду підстави дійти до наступних висновків:

По-перше, підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669-VII звільнено від виконання своїх обов`язків, платників єдиного внеску, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану;

По-друге, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону № 2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску.

По-третє, недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу.

По-четверте, підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Згідно інформації наведеної у відзиві на позовну заяву позивач перебував на обліку в Маріупольській ОДПІ до 02.06.2016 року, а з 02.06.2016 року перереєстрований в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі ДФС у м. Києві. Під час реєстрації у день взяття на облік платника податків єдиного внеску за новим місцезнаходження встановлено наявність заборгованості по сплаті єдиного внеску. Вказана недоїмка виникла під час перебування позивача за місцем проведення антитерористичної операції до 01.01.2016 року, доказів зворотного контролюючим органом до суду не надано.

Між тим, зі спірної вимоги слідує, що останньою визначено Товариству з обмеженою відповідальністю Юридична Фірма ЕЛІТ КОНСАЛТ ГРУП недоїмку зі сплати єдиного внеску у розмірі 20 035, 24 грн.

Тобто, відповідачем до позивача не застосувались штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску та не нараховувалась пеня. Відповідно до даних спірних відносин застосуванню положення абзацу 3 пункту 9-3 (у подальшому пункту 9-4) розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI в частині звільнення від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті не підлягають.

Водночас, недоїмка, що виникла у позивача, з урахуванням положень підпункту 8 пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669-VII визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу .

Згідно із пунктом 101.1 статті 100 Податкового кодексу України (далі - ПК України) списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Підпунктом 101.2.4 пункту 101.2 статті 101 ПК України встановлено, що під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 101.5 ст. 101 ПК України).

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №577, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року за №1844/24376 затверджено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, який поширюється на фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов`язок сплати податків та зборів згідно з Кодексом (далі - Порядок №577).

Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 розділу II Порядку №577 під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Такий факт непереборної сили підтверджується: Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України; уповноваженими органами іншої держави, які легалізовані консульськими установами України, - у разі настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави; рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха, у тому числі рішеннями щодо визначення окремих місцевостей потерпілими від несприятливих погодних умов, які спричинили втрату врожаю сільськогосподарських культур в обсягах, що перевищують 30 відсотків середнього врожаю за попередні п`ять календарних років; рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад - у випадках, встановлених Кодексом; висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати форс-мажорні обставини.

Положення пунктів 4.1-4.2 розділу IV Порядку №577 визначено, що у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.

До заяви обов`язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься сертифікат Торгово-промислової палати України №7305 про форс-мажорні обставини (непереборної сили), яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зокрема, акти тероризму на території Донецької області щодо обов`язку платника податків сплати єдиного внеску до 20.06.2016 року.

Одночасно суд зазначає, що відсутні підстави для скасування спірного рішення, адже останнім визначено ТОВ Юридична Фірма ЕЛІТ КОНСАЛТ ГРУП недоїмку зі сплати єдиного внеску. Суд наголошує, що позивач не позбавлений можливості звернутись до контролюючого органу в порядку передбаченому ПК України, з урахуванням вимог Порядку №557, зважаючи на положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669-VII, які діяли станом на час виникнення недоїмки (до 01.01.2016 року) із заявою про списання безнадійного боргу.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що наведені положення Закону №1669-VII чітко встановлювали станом на час виникнення такої недоїмки (до 01.01.2016 року), що недоїмка, яка виникла у платників податків, які перебували на обліку в органах доходів і зборів визначається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу.

Матеріли адміністративної справи не містять в собі доказів реалізації такого права (на списання безнадійного боргу) Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична Фірма ЕЛІТ КОНСАЛТ ГРУП .

Станом на час вирішення спору по суті відсутнє рішення контролюючого органу рішення про списання безнадійного податкового боргу.

Стосовно доводів позивача про те, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) виставлена під час судового оскарження аналогічної податкової вимоги від 13 квітня 2017 року №Ю-5008-17, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. При цьому, згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Також, як зазначалось вище, відповідно до частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Аналіз наведених норм свідчить, що прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки) не передує прийняття рішення про визначення суми грошового зобов`язання, як-то податкове повідомлення-рішення, під час судового оскарження якого надіслання платнику податку, який оскаржується, не надсилається податкова вимога.

Тобто, позивачем безпідставно ототожнено порядок виставлення податкової вимоги та вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску.

Також, суд не враховує посилання позивача на рішення в адміністративній справі №826/7629/18, оскільки останнє прийнято апеляційною інстанцією, висновки якої не підлягають обов`язковому застосуванню судом першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати стягненню на користь позивача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 73, 77-78, 139, 143, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична Фірма ЕЛІТ КОНСАЛТ ГРУП (01004, м. Київ, вул. Льва Толстого, б. 3, код ЄДРПОУ 38586785) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева