Постанова

від 02.06.2020 по справі 420/7726/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/7726/19

Категорія: 112030500 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Час і місце ухвалення: 12:56, м. Одеса

Дата складання повного тексту: 28.01.2020 р.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук`янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Рощіній К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека оригінальних препаратів" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека оригінальних препаратів" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2019 року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі ООВФСЗІ) звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Аптека оригінальних препаратів" про:

- стягнення заборгованості на загальну суму 95 888,39 грн., з яких: адміністративно-господарських санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік в сумі 85 576 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 10 312,39 грн.;

- зобов`язання зареєструватися в ООВФСЗІ та надати звіт за формою №10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" (річна, поштова) за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідачем не надано звіту форми №10-ПІ за 2018 рік до 01 березня 2019 року та взагалі не звітувало у 2019 році про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за звітний 2018 рік ООВФСЗІ, що встановлено та зазначено в п. 3 Розділу IV "Опис виявлених порушень" акту Управління Держпраці в Одеській області від 18 жовтня 2019 року №15-01-032/0313, складеного за результатами проведеної документальної перевірки.

Так, позивач зазначив, що у відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен був створити 1 робоче місце, проте його не було створено та відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", виходячи із розміру середньомісячної заробітної плати штатного працівника ТОВ "Аптека оригінальних препаратів" сума адміністративно-господарських санкцій за 1 призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю робоче місце за 2018 рік становить 85 576 грн.

Позивач зазначає, що всупереч ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", відповідач не сплатив самостійно в строк до 15 квітня 2018 року адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Несплата штрафних санкцій до ФСЗІ на рахунки органів Державного казначейства в дохід Державного бюджету України завдає істотної шкоди інтересам держави, так як підриває правову та економічну основу соціального захисту населення з реалізації конституційних прав і свобод громадян, а тому станом на 12 грудня 2019 року за ним утворилась пеня, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, що становить 10 312,39 грн.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що, маючи вакансію для працевлаштування інваліда, подав за формою №3-ПН звітність щодо інформації про попит на робочу силу (вакансії) про наявність вакансії за посадою "Провізор" до Одеського міського центру зайнятості вх. №863 від 31 травня 2017 року, проте, Одеський міський центр зайнятості протягом 2017-2019 років не направив для перевлаштування ТОВ "Аптека оригінальних препаратів" жодного інваліда.

Таким чином, відповідач вважає, що відповідно до норм чинного законодавства створив робоче місце для інваліда та надав інформацію до місцевих центрів зайнятості, а тому вжив усіх необхідних заходів, спрямованих на виконання покладеного на нього обов`язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Також відповідач вважає, що відповідно до п.3.3. Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року №223, документами, які підтверджують невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів є звіт за формою 10-ПІ (річна), рішення суду та акт перевірки відділенням ФСЗІ роботодавця, але такі документи позивач не надав.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання надати звіти, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що ООВФСЗІ не наділене такими повноваженнями.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року позовну заяву ООВФСЗІ (код ЄДРПОУ 38016923, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) до ТОВ "Аптека оригінальних препаратів" (код ЄДРПОУ 35818021, місцезнаходження: 65029, м. Одеса, вул. Ольгіївська, буд. 6, прим. 101) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 95 888,39 грн., зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Аптека оригінальних препаратів" (код ЄДРПОУ 35818021, місцезнаходження: 65029, м. Одеса, вул. Ольгіївська, буд. 6, прим. 101) на користь ООВФСЗІ (код ЄДРПОУ 38016923, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) суму заборгованості у розмірі 95 888,39 грн. (дев`яносто п`ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень 39 копійок), з яких: адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік у розмірі 85 576 грн. (вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот сімдесят шість гривень 00 копійок) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 10 312, 39 грн. (десять тисяч триста дванадцять гривень 39 копійок).

В іншій частині позовних вимог, - відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ "Аптека оригінальних препаратів" ставиться питання про скасування судового рішення в частині стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 85 576 грн. та пені в сумі 10 312, 39 грн., в зв`язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги:

- в порушення Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженому Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року №223, ні в акті перевірки ГУ Держпраці в Одеській області, ні в інформації від ГУПФ України в Одеській області не вказано жодного документу, що підтверджують невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів і на підставі яких має створюватися Розрахунок адміністративно-господарських санкцій;

- створивши ще у 2017 року та маючи в наявності вакансію для працевлаштування інваліда, ТОВ "Аптека оригінальних препаратів" подало звітність за формою №3-ПН (затверджену Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року за №316) щодо інформації про попит на робочу силу (вакансії) про наявність вакансії за посадою "Провізор" до Одеського міського центру зайнятості (вх.№863 від 31 травня 2017 року). Разом з тим, Одеський міський центр зайнятості на протязі 2017-2020 років не направив на працевлаштування до ТОВ "Аптека оригінальних препаратів" жодного інваліда;

- оскільки подана у 2017 році звітність №3-ПН була первинною, а змін ніяких по вакантній посаді "Провізор" для інваліда не було, то відповідно до Порядку подання форми звітності 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу "вакансії" уточнююча звітність №3-ПН у 2018 році ТОВ "Аптека оригінальних препаратів" не подавалася. Подана первинна звітність за формою №3-ПН залишалася діючою аж до 2019 року, коли ТОВ "Аптека оригінальних препаратів" збільшила кількість вакантних місць для працевлаштування інвалідів, і подало до Одеського міського центру зайнятості нову звітність за формою №3-ПН на заміну старої. Отже, застосування адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є безпідставним;

- ООВФСЗІ надало листа від Одеського міського центру зайнятості до про нібито скасування ТОВ "Аптека оригінальних препаратів" вакансії "Провізор", але це є неправдою, оскільки жодних дій із скасування посади "Провізор" ні директор, ні будь-які інші посадові особи ТОВ "Аптека оригінальних препаратів" не виконували;

- ТОВ "Аптека оригінальних препаратів", усвідомлюючи свою соціальну роль в працевлаштуванні інвалідів, самостійно витрачає кошти і час на участь у різноманітних ярмарках вакансій, розміщаючи об`яви на спеціалізованих сайтах з пошуку роботи, тощо є тільки доброю волею підприємства, а не обов`язком за діючим законодавством.

У відзиві ООВФСЗІ на апеляційну скаргу вказується, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Учасники справи в судове засідання апеляційного адміністративного суду не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином. Враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста їх участь в судовому засіданні не обов`язкова. Судова колегія, у відповідності до ч.2 ст. 313 КАС України, визнає можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ТОВ "Аптека оригінальних препаратів", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:

20 березня 2008 року внесений запис про ТОВ "Аптека оригінальних препаратів" до ЄДР за №1 556 102 0000 031 554.

Матеріалами справи підтверджено, що ГУ Держпраці в Одеській області за результатами проведення перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю ТОВ "Аптека оригінальних препаратів", складено акт №15-01-032/0113 від 18 жовтня 2019 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення ч.1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", а саме: норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за перевіряємий період товариством не виконувався, але товариство подає звітність форми 3-ПН до центру зайнятості щодо інформації про попит на робочу силу, а саме: інваліди, як не досягли пенсійного віку встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 10-11).

Листом від 10 грудня 2019 року вих. 32766/05-5 ГУПФ України в Одеській області надіслало на адресу ООВФСЗІ інформацію щодо кількості штатних працівників та фонду заробітної плати по ТОВ "Аптека оригінальних препаратів" за 2017-2018 року.

ООВФСЗІ надіслано на адресу ТОВ "Аптека оригінальних препаратів" розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2018 рік відповідно до акту перевірки ГУ Держпраці в Одеській області №15-01-032/0113 від 18 жовтня 2019 року, та інформації ГУПФ України в Одеській області від 10 грудня 2019 року №32766/05-5 (а.с.12).

Також матеріалами справи підтверджено, що на звернення позивача, Одеський міський центр зайнятості надав відповідь листом від 16 грудня 2019 року №2330/19/10 про те, що звіти за формою №3-ПН протягом 2018 року ТОВ "Аптека оригінальних препаратів" не подавалися.

Вирішуючи справу, в частині задоволених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не працевлаштовано у 2018 році особу з інвалідністю, не подано до ФСЗІ звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за звітний 2018 рік, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік є обґрунтованими та належать задоволенню.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ч.2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 74 КАС України, ст.ст. 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, які регулюють спірні правовідносини.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XII (із змінами і доповненнями) (далі Закон №875-ХІІ), визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Так, приписами ст. 18 Закону №875-ХІІ визначено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 3 ст. 19 Закону №875-ХІІ для підприємств установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 (одного) робочого місця.

При цьому, підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону.

Крім того, ч.1 ст. 20 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

У відповідності до вимог п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та ПК України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим, відповідно до ч.1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Також, ч.2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

До того ж, слід зазначити, що за змістом ст. 18-1 Закону №875-ХІІ, пошук підходящої роботи безпосередньо здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування.

На підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах по справі №817/1188/18 від 24 квітня 2019 року та по справі №812/1164/18 від 31 липня 2019 року.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Аптека оригінальних препаратів", яке використовує найману працю та в якого за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, не було зареєстроване в 2018 році у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70.

Заява про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів була подана ТОВ "Аптека оригінальних препаратів" лише 02 січня 2020 року.

Також ТОВ "Аптека оригінальних препаратів" не подавало річну звітність про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, як це передбачено п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Крім того, вимогу щодо інформування служби зайнятості про вакансії містить пп.4 п.3 ст. 50 Закон України "Про зайнятість населення", згідно якої, роботодавці зобов`язані своєчасно та у повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Апелянт зазначає, що подавав 31 травня 2017 року до Одеського міського центру зайнятості звітність за формою №3-ПН щодо інформації про попит на робочу силу (вакансії) про наявність вакансії за посадою "Провізор". Однак Одеський міський центр зайнятості протягом 2018 року не направив на працевлаштування до ТОВ "Аптека оригінальних препаратів" жодного інваліда і вакансія для працевлаштування на посаду "Провізор" залишається відкритою.

Судова колегія зазначає, що законодавством не встановлено періодичності подачі звітності за формою №3-ПН, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Механізм подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" визначає Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316, п.п.3, 4 розділу І якого передбачено, що форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Актуальність зазначених у формі №3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на запит ООВФСЗІ листом від 16 грудня 2019 року №2330/19/10 Одеський міський центр зайнятості підтвердив подання 31 травня 2017 року ТОВ "Аптека оригінальних препаратів" за реєстраційним номером №863 форми звітності №3-ПН із зазначенням вакансії "провізор" з позначкою щодо працевлаштування особи з інвалідністю.

Однак, у вказаному листі, також, зазначено, що необхідність у комплектуванні даного робочого місця підтверджувалася товариством в телефонному режимі до 17 липня 2017 року, після чого вакансія була знята роботодавцем.

Судова колегія не приймає доводи апелянта про те, що ТОВ "Аптека оригінальних препаратів" не скасовувало вакансію "Провізор" у липні 2017 року, оскільки вони не спростовують того факту, що ТОВ "Аптека оригінальних препаратів" не виконало вимог ст. 19 Закону №875-ХІІ.

Крім того, посилання апелянта на те, що останній у 2018 році неодноразово розміщував електронні оголошення на безкоштовних ресурсах в мережі Інтернет, приймав участь у міні-маркеті вакансій, де пропонувало вільну вакансію, призначену для осіб з інвалідністю, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не підтверджені жодним належним доказом.

Лист Одеського міського центру зайнятості від 06 грудня 2019 року, яким підтверджено участь 27 листопада 2019 року ТОВ "Аптека оригінальних препаратів" у міні-ярмарку вакансій для людей з інвалідністю, судова колегія також не приймає до уваги, оскільки він не стосується спірних правовідносин у 2018 році.

Таким чином, судова колегія доходить висновку, що відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження того, що він намагався виконати норматив у працевлаштуванні на підприємстві особи з інвалідністю у 2018 році.

ТОВ "Аптека оригінальних препаратів" посилається на те, що відповідно до п.3.3. Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року №223, документами, які підтверджують невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів є звіт за формою 10-ПІ (річна), рішення суду та акт перевірки відділення Фонду соціального захисту інвалідів роботодавця, але такі документи позивач не надав.

Судова колегія критично ставиться до таких доводів відповідача, оскільки п.4.1.3 Угоди про співробітництво та організацію взаємовідносин у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю між ГУ Держпраці в Одеській області та ООВФСЗІ, на управління Держпраці покладено обов`язок, у разі встановлення під час здійснення заходів державного контролю фактів порушення роботодавцями вимог законодавства про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, надсилання територіальному відділенню акту за результатами перевірки для проведення Фондом подальшої позовної заяви.

Отже, судова колегія доходить висновку, що позивач при проведенні розрахунку адміністративно-господарської санкції діяв правомірно.

Крім того, відповідно до п.2.3 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року №223, адміністративно-господарська санкція - це грошове зобов`язання, альтернативне зобов`язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону, сплачується у порядку і розмірах, передбачених Законом та Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 "Про реалізацію статтей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Згідно ч.4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст. 250 ГК України

Відповідно до ч.2 ст. 20 Закону №875-ХІІ, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Як вбачається з позовної заяви, у зв`язку з несплатою відповідачем вказаних адміністративно-господарських санкцій у встановлений строк, останньому була нарахована пеня у розмірі 10 312,39 грн., детальний розрахунок якої наведено у позові.

На підставі всіх обставин, встановлених в даній справі, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість застосування ООВФСЗІ до відповідача адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені, які підлягають стягненню з ТОВ "Аптека оригінальних препаратів".

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека оригінальних препаратів" залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 11 червня 2020 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.