Рішення

від 09.06.2020 по справі 197/354/20

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 197/354/20

провадження № 2-а/197/9/20

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 року смт Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Охнач О.В.,

за участі:

секретаря судового засідання: Гетьманенко О.І.,

розглянувши у приміщенні суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Широківського відділення поліції Криворізького відділу Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області, Поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Широківського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області Шевченка Андрія Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1.Позивач 21.04.2020 р. звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 14.04.2020 року, серії НК№ 101450, ухвалену поліцейським сектору реагування патрульної поліції № 1 Широківського ВП Криворізького ВП ГУ НП в Дніпропетровській області Шевченком Андрієм Миколайовичем (далі - відповідач 2) про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за частиною 2 статті 122 КУпАП (далі - постанова ).

2.В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 14.04.2020 року відповідачем була складена оскаржувана постанова, згідно якої його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 425 грн. 00 коп. З винесеною постановою позивач не згодний, вважає її необґрунтованою та такою, що підлягає обов`язковому скасуванню в зв`язку з неповним з`ясуванням суб`єктом владних повноважень обставин, що мають значення для цієї справи, невідповідністю зроблених ним висновків її фактичним обставинам, а також очевидним порушенням з боку останнього норм матеріального права.

a.Так, у постанові відповідач вказав, що позивач, керуючи транспортним засобом, під час руху не ввімкнув світло ближніх фар за межами населеного пункту, чим порушив п. 9.8. ПДР України, при цьому не надавши жодних доказів вчинення позивачем правопорушення.

b.Крім того, позивач вважає, що кваліфікація подібних дій за ч. 2 ст. 122 КУпАП є помилковою, оскільки диспозиція ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає притягнення до відповідальності водіїв транспортних засобів за порушення ними, зокрема, правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, тоді як правопорушення зафіксоване поліцейським в оскаржуваній постанові, а саме рух поза межами населеного пункту із вимкненим ближнім світлом фар, не може бути кваліфіковане за ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки не є порушенням правил користування зовнішніми освітлювальними приладами (розділ 19 Користування зовнішніми світловими приладами ПДР) або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку (п. 9.2 розділу 9 Попереджувальні сигнали ПДР), а тому повинно кваліфікуватися за ст. 125 КУпАП.

c.До початку оформлення цього адміністративного матеріалу, Відповідачем позивачу також не були роз`яснені жодні процесуальні права як особи, що притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП. Відповідачем було проігнороване заявлене позивачем, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та про необхідність залучення захисника.

ІІ. Провадження в суді

3.Ухвалою судді Широківського районного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2020 року позовна заява прийнята судом до розгляду та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк.с. 13,14).

4.Ухвалою судді Широківського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2020 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено повністю. Позовну заяву залишено буз руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків позовної заяви (арк.с. 19,20).

5.Позивач повідомлений у встановленому законом порядку про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з`явився. Від позивача надійшла заява, в якій він просив справу розглянути за його відсутності, позов підтримав в повному обсязі (а.с. 30).

6.Відповідач повідомлявся про день, час та місце розгляду справи в порядку, визначеному чинним законодавством, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив (тобто не з`явився без поважних причин), відзив до суду не подав. Ніяких клопотань, заяв від цієї особи до суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

7.Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

8.Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних доказів у відсутність сторін.

9.У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, судом не здійснювалося.

ІІІ. Встановлені судом фактичні обставини справи

10. 14 квітня 2020 року відповідачем 2 була ухвалена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК № 101450, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП , у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень.

11.Відповідно до вказаної постанови про накладення адміністративного стягнення позивач, 14 квітня 2020 року о 13.50 год. на автодорозі Широке - Шестірня керував транспортним засобом марки VOLVO760 , д.н.з. НОМЕР_1 , за межами населеного пункту та не ввімкнув світло ближніх фар, чим порушив п. 9.8. ПДР України та за що передбачена відповідальність за частиною другою статті 122 КУпАП.

ІV. Релевантні джерела права й акти їх застосування

12.За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

13.Відповідно до частин першої та другої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийнятті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

14.Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15.Відповідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

16.У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

17.Згідно п. 8 частини першої статті 23 Закону України Про Національну поліцію поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

18.Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

19.Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України Про дорожній рух учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону , Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

20.За п. 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 , учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

21.Відповідно до п. 9.1 (г) Правил дорожнього руху України, попереджувальними сигналами є увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби.

22.Згідно п. 9.8 Правил дорожнього руху України, з 01 жовтня по 01 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами, повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

23.Денні ходові вогні - це зовнішні світлові прилади і з точки зору ПДР України вони є попереджувальним сигналом.

24.Так, відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП (в редакції, що діяла на дату винесення оскаржуваної постанови) порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

25.Згідно з п. 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

26.Відповідно до п."а" ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення повинен бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

27.Як випливає з практики Європейського суду з прав людини, положення Конвенції стосуються й обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення. Вказана судова інстанція приймає до свого провадження і заяви щодо рішень судів про накладення на осіб адміністративних стягнень, оскільки вважає, що в силу суворості санкцій такі справи за суттю є кримінальними, а адміністративні покарання фактично носять кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції (п. 55 рішення у справі "Гурепко проти України"; п. 21 рішення у справі "Надточій проти України").

28.Стаття 69 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судом) передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

29.Стаття 72 КАС України (в чинній редакції) передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

30.Згідно з частиною другою статті 77 КАС України (в чинній редакції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

31.В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь.

32.Відповідно до статті 251 КУпАП , доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

33.Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

34.Законом України від 14 липня 2015 року № 596-УІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху статтю 258 КУпАП було доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.

35.Так, відповідно до частини другої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

36.Водночас, за приписами частини четвертої статті 258 КУпАП , якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу , крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу , та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

37.Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

38.Згідно зі статтею 222 КУпАП , органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху , правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема і передбачених частиною першою, другою і третьою статті 122, статтями 124-1 - 126.

39.Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (далі - Інструкція).

40.Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

41.Згідно п. 2 розділу IV Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені … частинами ….., другою, …. статті 122, … виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

42.Працівники органів і підрозділів Національної поліції з 08 серпня 2015 року у відповідності до положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху № 596-VІІІ від 14.07.2015 року наділені правом розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, у тому числі, на місці вчинення правопорушення.

43.За приписами пунктів 5, 6 розділу IV Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. … Постанова набирає законної сили після її вручення особі, або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні.

44.Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

45.Особливості провадження у справах з приводу рішень суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності встановлені ст. 286 КАС України.

46.Відповідно до ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1)залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2)скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3)скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4)змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

47.Отже, скасовуючи постанову у справі про адміністративне правопорушення суд першої інстанції зобов`язаний прийняти одне з рішень, передбачених п. 2, 3 частини 3 статті 286 КАС України.

48.Положення пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України кореспондується з положеннями статті 247 КУпАП, згідно з якими провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:

1)відсутність події і складу адміністративного правопорушення;

2)недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;

3)неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

4)вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

5)видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

6)скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;

7)закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;

8)наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;

9)смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

49.Отже, приймаючи рішення про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, судом в обов`язковому порядку приймається рішення про закриття провадження у справі з наведених підстав незалежно від наявності чи відсутності такої позовної вимоги (аналогічна правова позиція викладена у постанові Другого апеляційного адміністративного судуу справі № 635/2075/19 від 01.07.2019 року ).

VI. Позиція Суду

50.Вирішуючи питання про обґрунтованість позову, суд виходить з такого.

51.Судом встановлено і ці обставини підтверджуються матеріалами справи, що позивач не погоджувався з допущеним правопорушенням і адміністративним стягненням, наполягає на тому, що він Правил дорожнього руху не порушував.

52.В оскаржуваній постанові не викладено конкретне звинувачення: не зазначено частину/абзац (за необхідності підпункт) пункту 9.8 Правил дорожнього руху у порушенні якого звинувачено позивача, не зазначено координати, де було зупинено автомобіль позивача.

53.Також суд враховує, що відповідно до п. 9.8 ПДР України з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. Пунктом 19 ПДР України передбачено умови користування зовнішніми світловими приладами. Згідно із цим пунктом у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, на всіх механічних транспортних засобах повинні бути ввімкнені - фари ближнього (дальнього) світла. Таким чином, ближнє світло фар є зовнішнім освітлювальним приладом, та у разі його неввімкнення відповідно до вимог ПДР України передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Ближнє світло фар є попереджувальним сигналом з з огляду на наступне. Так, пунктом 9 ПДР України передбачено, що увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби є попереджувальними сигналами. Однак, відповідно до п. 9.8 ПДР України увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби є попереджувальними сигналами тільки під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається: у колоні; на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8, назустріч загальному потоку транспортних засобів; на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей; на великовагових, великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів; на транспортному засобі, що буксирує; у тунелях.

54.Законодавчі норми, заперечення позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення дають підстави вважати, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача, однак доказів того, що позивач порушив п. 9.8. Правил дорожнього руху, відповідачем до постанови не долучено.

55.Незважаючи на заперечення позивача, всупереч вимогам ст. 258 КУпАП доказів на підтвердження того, що позивач порушив Правила дорожнього руху України, відповідач в постанові не зазначив та суду не надав.

56.Доказів на підтвердження правомірності винесеної постанови відповідачем суду не надано, доводи позивача не спростовані належними та допустимими доказами.

57.Суд звертає увагу на те, що оскільки законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, то з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи , поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

58.Суд вважає за необхідне зазначити, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

59.Не зазначення в постанові про накладення адміністративного стягнення технічного засобу, яким здійснено відеозапис (за його наявності), є порушенням приписів статті 283 КУпАП, оскільки частиною 3 статті 283 КУпАП передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього ружу, крім даних, визначених частиною 2 цієї статті повинна містити відомості, зокрема, про технічний запис, яким здійснено фото або відеозапис .

60.Бездоганне виконання суб`єктом владних повноважень процесуальних/процедурних норм є запорукою притягнення винної особи до відповідальності. Однак, порушення таких приписів може бути покладено в основу скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності .

61.Суд бере до уваги, що постанова у справі про адміністративне правопорушення містить лише відомості, внесені особою яка може бути зацікавленою, отже підтвердження зазначених фактів іншими безсторонніми особами матеріали справи не містять. На думку суду ця обставина обґрунтовано ставить під сумнів надання доказів відповідачем щодо вчинення правопорушення позивачем.

62.Аналогічна правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі № 201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі № 524/5536/17.

63.У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

64.Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією фіксування адміністративного правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

65.Також у наведених положеннях Закону визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією виявлення адміністративного правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

66.Відповідно до правової позиції Верховного суду, що викладена в постанові у справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016) від 30.05.2019, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

67.В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

68.В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

69.У справах Нечипорчук і Йонкало проти України (рішення від 21.04.2011 року) та Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії (рішення від 06.12.1998 року) Європейський суд з прав людини наголосив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи поза розумним сумнівом і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (п. 150 та 253 рішень відповідно).

70.Відтак, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

71.Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року (справа№ 357/10134/17 - К/9901/32368/18).

72.Окрім зазначеного вище, суд звертає увагу, що усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень трактуються на користь позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов`язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії (Постанова Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2006 р. у справі № К-7375/06).

73.Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не було надано належних і допустимих доказів в розумінні ст. 251 КУпАП на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, яке виразилось у порушенні п. 9.8. ПДР України, а відтак відповідач не довів правомірність винесення ним оскаржуваної постанови.

74.За такого правового регулювання та обставин справи суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 необхідно закрити через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

75. 10-денний строк, визначений для оскарження рішень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, позивачем не порушено (постанова вручена позивачу 14.04.2020 року, позовна заява подана до суду 21.04.2020 року).

76.Судом ураховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

VII. Судові витрати

77.Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

78.Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 18.03.2020 року (справа № 543/75/17), при поданні позовної заяви у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір підлягає сплаті за ставкою, визначеною у ст. 5 Закону України Про судовий збір .

79.Відповідно до ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа/суб`єкт владних повноважень).

80.У справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 420,40 грн.

81.Відповідно до ст. 7 Закону України Про державний бюджет України на 2020 рік від 14.11.2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб (з розрахунку на одну особу) становить з 01.01.2020 року 2 102 грн. Позивачем сплачено судовий збір в сумі 420,40 грн (арк.с. 22).

82.Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

83.Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

84.Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

85.Отже, на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати на сплату судового збору в сумі 420 (чотириста двадцять) грн 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області.

86.Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 16 ч. 1, 132 ч. 3, 134, 139, 243 ч. 3, 246, 250, 286 ч. 3 п. 3 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Постанову, серія НК № 101450, від 14 квітня 2020 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, ухвалену поліцейським СРПП № 1 Широківського ВП Криворізького ВП ГУ НП в Дніпропетровській області Шевченком Андрієм Миколайовичем, скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити .

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на сплату судового збору в сумі 420 (чотириста двадцять) грн 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення суду складено 11.06.2020 року.

Учасники справи (данні):

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - Широківське відділення поліції Криворізького відділу Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області, місцезнаходження: 53700, смт Широке, вул. Соборна, буд. 47-а, Широківський район, Дніпропетровська область.

Відповідач - ОСОБА_2 , поліцейський СРПП Широківського ВП Криворізького ВП ГУ НП в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 53700, смт Широке, вул. Соборна, буд. 47-а, Широківський район, Дніпропетровська область.

СУДДЯ О.В.ОХНАЧ