Постанова

від 11.06.2020 по справі 140/5857/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/5857/20 пров. № А/857/5794/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шевчук С.М.,

суддів Обрізка І.М., Онишкевича Т.В.

за участі секретаря судового засідання Ігнатищ Л.М.

представника позивача Слупко О.М.

представника відповідача Андрусяка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства Луцька будівельна компанія на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року про відмову в забезпеченні позову (ухвала проголошена у м. Луцьк, судом під головуванням судді Волдінера Ф.А., дату складання повного тексту ухвали не зазначено) у справі № 140/5857/20 за адміністративним позовом Приватного підприємства Луцька будівельна компанія до Луцької міської ради про заборону вчиняти дії, суд -

В С Т А Н О В И В:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Приватне підприємство Луцька будівельна компанія (далі - позивач, ПП ЛБК ) звернулось до Волинського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Луцької міської ради (далі - відповідач) провизнання протиправним та скасування рішення Луцької міської ради, що ухвалене секретарем міської ради та оформлене листом від 02.04.2020 №1.1-28/1605/2020 Про поділ земельної ділянки комунальної власності на АДРЕСА_1 -ті Соборності, 34-а щодо відмови у наданні в оренду земельної ділянки кадастровий номер: 0710100000:22:066:0076, загальною площею 0,2678 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Луцьк, пр-т Соборності, 34-а; визнання протиправною бездіяльність Луцької міської ради щодо розгляду в порядку, передбаченому пунктом 34 частини 1 статті 26, статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та статтей 123, 124, 134 Земельного кодексу України заяви ПП ЛБК про надання в оренду земельної ділянки від 24.03.2020; зобов`язання Луцьку міську раду повторно розглянути заяву ПП ЛБК про надання в оренду земельної ділянки від 24.03.2020 в порядку, передбаченому пунктом 34 частини 1 статті 26, статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та статтей 123, 124, 134 Земельного кодексу України протягом одного місяця з моменту набрання чинності рішенням суду.

Також, позивачем подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої останній просить суд до набрання законної сили рішенням у даній справі: заборонити Луцькій міській раді та будь-яким іншим третім особам передавати у власність (оренду, суборенду), здійснювати поділ, змінювати її цільове призначення або будь-яким іншим способом відчужувати земельну ділянку, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі з кадастровим номером: 0710100000:22:066:0076, загальною площею 0,2678 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Луцьк, пр-т. Соборності, 34а, або її частини;заборонити Луцькій міські раді, держаним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та будь-яким іншим третім особам здійснювати поділ земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:066:0076, загальною площею 0,2678 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Луцьк, пр-т. Соборності, АДРЕСА_3 а та реєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право постійного користування, або оренди на новостворені земельні ділянки;заборонити Луцькій міській раді та будь-яким іншим третім особам вносити зміни до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:066:0076, загальною площею 0,2678 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Луцьк, пр-т. Соборності, 34а;заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області та його територіальним органам (підрозділам) вносити зміни до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:066:0076, загальною площею 0,2678 га, яка розташована за адресою: м. Луцьк, пр-т. Соборності, 34а.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову в адміністративній справі відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду від 17 квітня 2020 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову та прийняти нове судове рішення, яким заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

На обґрунтування апеляційних вимог позивач посилається на те, щооскільки відповідач оголосив про намір здійснити поділ земельної ділянки, то в разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про такий поділ і його здійснення - земельна ділянка з кадастровим номером 0710100000:22:066:0076, щодо якої позивач подавав заяву про надання її в оренду - перестане існувати як об`єкт, а тому питання про її передачу в оренду вирішене бути не зможе. Відтак, судовий захист, за яким позивач звернувся до суду, буде неефективний. За таких обставин, навіть у випадку задоволення позову та зобов`язання Луцької міської ради розглянути заяву підприємства повторно - таке не призведе до ефективного захисту та поновлення порушених прав чи інтересів позивача, оскільки для такого поновлення заявнику доведеться докласти значних додаткових зусиль. Разом із тим, ПП ЛБК вважає необґрунтованим висновок суду про те, що у справі відсутні належні та допустимі докази наявності реальних обставин, що можуть мати негативні наслідки для позивача та його прав та інтересів. Доказом існування таких обставин позивач вважає лист Луцької міської ради від 02.04.2020 року №1.1-28/1605/2020 Про поділ земельної ділянки комунальної власності на АДРЕСА_1 -ті АДРЕСА_3 , оскільки такий містить інформацію щодо наміру розгляду питання про поділ земельної ділянки,право на розгляд заяви про оренду якої позивач захищає в судовому порядку.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

За даними пояснень позивача, викладеними у позовній заяві та заяві про забезпечення позову, а також копій доказів долучених до відокремлених матеріалів судом встановлено, що позивач 24.03.2020 звернувся до відповідача із заявою про надання підприємству в оренду строком на 5 років земельної ділянки земель житлової та громадської забудови площею 0,2678га, кадастровий номер 0710100000:22:066:0076, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

08.04.2020 року ПП ЛБК отримано лист за підписом секретаря Луцької міської ради від 02.04.2020 №1.1-28/1605/2020 Про поділ земельної ділянки комунальної власності на АДРЕСА_1 - АДРЕСА_3 , яким за результатами розгляду вказаної заяви серед іншого повідомлено позивача про неможливість надання в оренду землі запитуваної площі, а також проінформовано про намір внесення на чергове засідання постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру питання поділу згаданої земельної ділянки відповідно до фактичного її використання, з виділенням земельної ділянки необхідної для обслуговування добудови об`єкта незавершеного будівництва, що належить позивачу, та земельної ділянки вільної від об`єктів нерухомого майна, яка залишається в розпорядженні Луцької міської ради.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, ПП ЛБК звернулось до суду із позовом за захистом своїх прав та законних інтересів, а також із заявою про забезпечення позову.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу про відмову у забезпеченні позову виходив із того, що зважаючи на зміст інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві загалом, слід дійти висновку про те, що обставини які свідчать про вірогідність істотного ускладнення чи неможливості виконання рішення суду, а також ефективного захисту або поновлення порушених прав повинні носити реальний характер та підтверджуватись фактичними обставинами.

Водночас позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів наявності реальних обставин, що можуть мати негативні наслідки для позивача та його прав та інтересів.

При цьому, суд не взяв до уваги посилання позивача на лист від 02.04.2020 №1.1-28/1605/2020 Про поділ земельної ділянки комунальної власності на АДРЕСА_1 - АДРЕСА_3 , яким позивача повідомлено про намір винести на обговорення відповідного комітету Луцької міської ради питання поділу земельної ділянки, оскільки таке повідомлення за своєю суттю є лише інформуванням про наміри і не містить жодних конкретних юридично визначальних для спірних правовідносин обставин, а відтак не може розцінюватись судом як доказ на підтвердження фактичного вчинення відповідачем юридично значимих дій, що можуть призвести до негативних наслідків для позивача.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Враховуючи наведене, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150 -153 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Суд наголошує, що зазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.

Водночас, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

У зв`язку з цим суд у кожному випадку повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співрозмірним з позовними вимогами та чи відповідає від меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 826/5233/18, від 26 червня 2019 року справа №826/13396/18.

Підстави забезпечення позову передбачені частиною другою статті 150 КАС України, а саме: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тому в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності реальних обставин, що можуть мати негативні наслідки для позивача та його прав та інтересів. Лист від 02.04.2020 №1.1-28/1605/2020 Про поділ земельної ділянки комунальної власності на АДРЕСА_1 -ті Соборності АДРЕСА_3 , яким позивача повідомлено про намір винести на обговорення відповідного комітету Луцької міської ради питання поділу земельної ділянки, є лише інформуванням про наміри і не містить жодних конкретних юридично визначальних для спірних правовідносин обставин, а відтак не може розцінюватись судом як доказ на підтвердження фактичного вчинення відповідачем юридично значимих дій, що можуть призвести до негативних наслідків для позивача.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами (постанова Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі №826/15718/16).

Вимоги щодо заборони Луцькій міській раді вчиняти будь-які дії із земельною ділянкою фактично покликані на заборону вчиняти певні дії в майбутньому, а тому не можуть бути задоволені, оскільки захисту підлягає тільки порушене право (постанова Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-951цс16).

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що позивач, серед іншого, звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Луцької міської ради, визнання протиправною бездіяльність. Рішення суду за такими позовами не потребують виконання. Їх значення полягає у констатації факту правомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування. Тому у справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Отже і заходів забезпечення позову вони не потребують.

Позивачем жодним чином не доведено, як саме відмова у забезпеченні адміністративного позову унеможливить виконання рішення суду про визнання протиправним та скасування рішення Луцької міської ради, визнання протиправною бездіяльність, в разі задоволення такого, позаяк матиме місце фактичне виконання в момент набрання рішенням законної сили.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі, предметом якого є визнання протиправним та скасування рішення, бездіяльності, зобов`язання повторного розгляду заяви позивача.

Вищезазначене в сукупності дає підстави для висновку, що суд першої інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які могли призвести до помилкового висновку при вирішенні заяви щодо забезпечення позову, оскільки викладені позивачем у заяві доводи не надають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Луцька будівельна компанія залишити без задоволення.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Постанова апеляційного суду оскаржується виключно в порядку та з підстав, визначених ст. 328-329 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 11.06.2020.