Постанова

від 27.05.2020 по справі 472/963/17-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 427/963/17-ц

провадження № 61-27948св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач -Веселинівська районна державна адміністрація Миколаївської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2017 року у складі судді Тустановського А. О. та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 15 березня

2018 року у складі колегії суддів: Данилової О. О., Коломієць В. В., Шаманської Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - Веселинівська РДА) про визнання договору оренди поновленим.

Позовна заява мотивована тим, що 13 серпня 2007 року між нею та Веселинівською РДА укладений договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 20,04 га, що знаходиться

в межах території Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області. Строк дії договору оренди - до 13 серпня 2017 року.

Зазначала, що вона мала намір продовжити договір оренди вказаної земельної ділянки та 12 червня 2017 року направила відповідачу лист-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди з проєктом додаткової угоди. Проте відповідач її пропозицію не розглянув.

Вказувала, що вона належно виконувала умови спірного договору оренди землі, продовжує користуватись земельною ділянкою, а тому відповідно до

статті 33 Закону України Про оренду землі має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренду землі на новий строк.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд визнати поновленим із 13 серпня 2017 року на строк 10 років договір оренди земельної ділянки, загальною площею 20,04 га ріллі, укладений 13 серпня 2007 року між нею (орендарем) та Веселинівською РДА (орендодавцем).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області

від 06 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обов`язковою умовою реалізації права на поновлення договору оренди на новий строк за статтею 33 Закону України Про оренду землі є укладення договору оренди цієї ділянки з іншим орендарем. Оскільки таких відомостей позивач не надала, то її права не порушені.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 15 березня

2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області

від 06 грудня 2017 року змінено в частині підстав відмови в позові.

Підставою відмови в позові ОСОБА_1 зазначено недоведення факту належного виконання зобов`язань за договором оренди від 13 серпня

2007 року.

В іншій частині судове рішення залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки нарахування податковим органом плати за землю (у формі орендної плати) здійснювалось на підставі договору оренди землі, укладеного у 2007 році, без врахування умов додаткових угод щодо збільшення розміру орендної плати, а отже, сплата ОСОБА_1 сум за податковими повідомленнями-рішеннями не може бути достатнім доказом належного виконання нею тих зобов`язань, що передбачені спірним договором оренди землі та додатковими угодами. Таким чином, апеляційний суд вважав мотивованою відмову Веселинівської РДА у поновленні договору оренди землі з ОСОБА_1 на новий строк та відсутніми в діях відповідача порушень прав позивача, передбачених статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 30 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

У квітні 2020 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року вказану справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення районного суду, неправильно застосував норми матеріального права щодо чинності додаткових угод, відповідно до яких було збільшено розмір орендної плати у 2009 та 2010 роках.

Вважає, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що вказані додаткові угоди не були зареєстровані у встановленому законом порядку, не застосував до спірних правовідносин положення статтей 15, 18 Закону України Про оренду землі та вимог статтей 653, 654, 640 ЦК України.

Посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16.

Зазначає, що додаткові угоди від 01 червня 2009 року та 04 червня

2010 року до договору оренди землі від 13 липня 2007 року набувають чинності з моменту їхньої державної реєстрації, проте ці додаткові угоди зареєстровані не були.

При цьому у матеріалах справи наявні докази відсутності заборгованості зі сплати орендної плати за спірним договором оренди землі, зокрема лист Веселинівського відділення Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції від 19 травня 2017 року № 10/14-15-131-310 та довідка Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області від 19 липня 2017 року № 483/04-02.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та Веселинівською РДА укладений договір оренди земельної ділянки площею 20,04 га, що знаходиться в межах території Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області,строком на 10 років, зареєстрований

у Веселинівському секторі Центр державного земельного кадастру

29 листопада 2007 року за № 040701003321 (а.с. 7-8).

Відповідно до пунктів 9, 10 цього договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі за користування земельною ділянкою загальною площею 20,04 га ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із земель запасу в межах Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, у розмірі 1,5 % від визначеної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 2 427,91 грн (161 860,91 х 1,5 : 100 = 2 427,91). Відповідно до довідки Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області від 10 липня 2007 року № 752, за користування земельною ділянкою за період з 17 жовтня 2005 року по 13 серпня 2007 року орендарю необхідно сплатити орендну плату в розмірі 4 401,41 грн на розрахунковий рахунок Покровської сільської ради двічі на рік - до 15 серпня та до 15 листопада щорічно.

Додатковою угодою від 01 червня 2009 року до договору оренди землі

від 13 серпня 2007 року внесено зміни, в тому числі і щодо орендної плати, яка з цього часу складає 5 752,37 грн (а.с. 24).

Додатковою угодою від 04 червня 2010 року розмір орендної плати збільшено до 6 091,19 грн (а.с. 25).

12 червня 2017 року ОСОБА_1 направила Веселинівській РДА лист-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди з проєктом додаткової угоди (а.с. 9, 10).

Пропозиція ОСОБА_1 розглянута 11 липня 2017 року на засіданні комісії забезпечення додержання чинного законодавства щодо використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та колективної власності Веселинівської РДА. Рішенням комісії ОСОБА_1 відмовлено у поновленні договору на новий строк у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором.

Відповідь направлена орендарю 12 липня 2017 року та отримана позивачем вчасно (а.с. 47, 48).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача

в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян

і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності

та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема

ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі .

Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та одинадцятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення

у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту, відноситься до земель, переданих у колективну власність колишньому КСП Червона Україна для подальшого розпаювання між його членами.

Паї, сертифікати на які громадянами не було отримано, набули статус так званих невитребуваних паїв , які складають нерозподілену (невитребувану) земельну ділянку (масив).

Статтею 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням.

Розпорядження такими ділянками, які розташовані за межами населених пунктів, здійснюється районними державними адміністраціями.

13 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та Веселинівською РДА укладено договір оренди земельної ділянки площею 20,04 га, строком на 10 років, зареєстрований у Веселинівському секторі Центр Державного земельного кадастру 29 листопада 2007 року за № 040701003321 (а.с. 7-8).

Пунктом 2 договору визначено розмір орендної плати - 2 427,91 грн, яка мала вноситись двічі на рік - до 15 серпня та до 15 листопада щорічно. Орендна плата вноситься на розрахунковий рахунок Покровської сільської ради.

Додатковою угодою від 01 червня 2009 року внесено зміни до договору оренди землі від 13 серпня 2007 року, у тому числі і щодо орендної плати, яка з цього часу мала складати - 5 752,37 грн (а.с. 24).

Додатковою угодою від 04 червня 2010 року розмір орендної плати збільшено до 6 091,19 грн (а.с. 25).

Частиною першою статті 210 ЦК України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України Про оренду землі ).

Згідно зі статтею 20 Закону України Про оренду землі укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений та набирає чинності

Частиною третьою статті 640 ЦК України (у редакції, чинній на дати укладення додаткових угоди від 01 червня 2009 року та 04 червня

2010 року) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, в разі необхідності і нотаріального посвідчення,

і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини третьої статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 ЦК України).

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов`язковість його виконання сторонами тощо.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Такий зміст правового регулювання вищевказаних норм відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 18 грудня 2013 року у справі № 6-127цс13.

Ураховуючи зазначене, додаткові угоди до договору оренди підлягали державній реєстрації як і договір оренди земельної ділянки.

12 червня 2017 року ОСОБА_1 направила Веселинівській РДА

лист-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди (а.с. 9, 10).

Вказана пропозиція ОСОБА_1 була розглянута 11 липня 2017 року на засіданні комісії забезпечення додержання чинного законодавства щодо використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та колективної власності Веселинівської РДА. Рішенням комісії ОСОБА_1 відмовлено у поновленні договору на новий строк

у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором (а.с. 27).

Відповідь направлена орендарю 12 липня 2017 року та отримана вчасно (а.с. 47, 48).

Підставою відмови зазначено неналежне виконання орендарем зобов`язань за договором, а саме заборгованість зі сплати орендної плати та порушення строку внесення платежу у 2010 році.

Такого висновку комісія дійшла на підставі даних податкового органу

та Покровської сільради Веселинівського району Миколаївської області,

а саме, що за період оренди ОСОБА_1 сплатила за 2007 рік -

2 427,90 грн, за 2008 рік - 2 451,67 грн, за 2009 рік - 2 443,67 грн,

за 2010 рік - 2 443,10 грн, за 2011 рік - 2 427,91 грн, за 2012 - 2 428 грн, за 2013 рік - 2 427,91 грн, за 2014 рік - 10 694,99 грн, за 2015 рік -

22 358,04 грн, за 2016 року - 7 030 грн.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, посилався на те, що нарахування податковим органом плати за землю

(у формі орендної плати) здійснювалось лише на підставі договору оренди землі, укладеного у 2007 році, без врахування умов додаткових угод щодо збільшення розміру орендної плати, що є порушенням зобов`язань за спірним договором оренди землі, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення договору оренди землі відповідно до частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі , оскільки позивач належним чином умови договору не виконувала.

При цьому апеляційний суд не перевірив та не надав належної оцінки доводам позивача, зокрема, що вказані додаткові угоди від 01 червня 2009 року та 04 червня 2010 року, які були спрямовані на зміну істотних умов спірного договору оренди землі від 13 серпня 2007 року, відповідно до вимог законодавства зареєстровані належним чином не були.

Ураховуючи зазначене, висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях, що заборонено частиною шостою статті 81 ЦПК України.

Таким чином, у порушення статей 89, 263-264, 382 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище положення закону уваги не звернув, не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.

Під час апеляційного розгляду необхідно врахувати, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частини перша та друга статті 15 ЦК України).

За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Іншими словами, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними.

Вказаний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження

№ 14-436цс19).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За таких обставин судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та прийнято з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування

з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 15 березня

2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк