Ухвала

від 27.05.2020 по справі 233/1650/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 233/1650/19

провадження № 61-6339св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство АПК-Інвест ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору , - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства АПК-Інвест на постанову Донецького апеляційного суду від 04 березня 2020 року у складі колегії суддів: Соломахи Л. І., Канурної О. Д., Мірути О. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року приватне акціонерне товариство АПК-Інвест (далі - ПрАТ АПК-Інвест ) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про переукладення договору оренди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що 1 лютого 2014 року між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної частки (паю), який зареєстрований 20 лютого 2014 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської селищної ради за № 156, згідно якого в оренду передається земельна частка (пай) (рілля) розміром 4,66 умовних кадастрових гектарів, згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серія РН в„– 116317 , виданого 30 березня 2004 року Костянтинівською районною державною адміністрацією.

01 лютого 2014 року вони підписали акт приймання-передачі земельної частки (паю), згідно якого ОСОБА_1 передав, а ПрАТ АПК-Інвест прийняло у володіння та користування (оренду) земельну частку (пай) (рілля) розміром 4,66 умовних кадастрових гектарів, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом.

Пунктом 2.3 вказаного договору встановлено строк його дії 20 років, який на даний час не сплинув.

Вказувало, що з часу укладення договору по день звернення до суду із цим позовом ПрАТ АПК-Інвест сумлінно виконує свої зобов 'язання за договором, у тому числі і зі сплати орендної плати.

Проте, товариству стало відомо про виділення ОСОБА_1 в натурі земельної ділянки площею 3,6457 га, якій присвоєно кадастровий номер 1422481500:35:000:0110 та яка фактично використовується позивачем на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 01 лютого 2014 року.

Пунктом 3.1 договору оренди передбачено обов`язок орендодавця повідомити орендаря про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) протягом 5 робочих днів з дати такого виділення.

Також відповідно до частини п'ятої статті 31 Закону України Про оренду землі особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї, зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1ЗК України.

Разом із тим, ОСОБА_1 не повідомив ПрАТ АПК-Інвест про отримання ним правовстановлюючого документа, що підтверджує його право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1422481500:35:000:0110, чим порушив вимоги договору, нормативних актів та безпосередньо права товариства, як орендаря та фактичного користувача земельної частки (паю), яка була виділена ОСОБА_1 в натурі.

Вказувало, що 28 грудня 2018 року новим власником земельної ділянки стала ОСОБА_2 , про що товариству стало відомо 01 березня 2019 року з Публічної кадастрової карти України.

Земельна частка (пай) передавалася позивачу в оренду на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) шляхом укладення договору оренди земельної частки (паю), що передбачено Указом Президента України Про гарантування захисту економічних інтересів та поліпшення соціального забезпечення селян-пенсіонерів, які мають право на земельну частку (пай) від 15 грудня 1998 року № 1353/98, Указом Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки від 03 грудня 1999 року № 1529/99 та Типовим договором оренди земельної частки (паю), затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 року за № 101/4322.

Зазначало, що як на момент укладення договору оренди земельної частки (паю) з ОСОБА_1 , так і на теперішній час діють норми Перехідних положень Закону України Про оренду землі , якими встановлено імперативну норму щодо наслідків виділу в натурі (на місцевості) земельної ділянки власником земельної частки (паю), яким укладено договір оренди землі, а саме: такий договір переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Тобто, припинення дії договорів оренди земельних паїв може мати місце тільки після їх переукладення відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або з підстав, встановлених Законом України Про оренду землі , та за згодою сторін.

Аналогічні умови містяться і в пункті 2.3 укладеного договору оренди земельної частки (паю).

Під час укладання договору оренди земельної частки (паю) ОСОБА_1 виявив волю щодо укладення договору оренди земельної частки (паю) строком на 20 років та правових наслідків подальшої реалізації ним права на виділ земельної ділянки - переукладання договору оренди землі із орендарем відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і укладений договір оренди земельної частки (паю).

Виконуючи належним чином зобов`язання за договором оренди земельної частки (паю) (своєчасна сплата орендної плати, обробка земельної ділянки, дотримання цільового призначення землі, тощо), орендар набув право правомірного очікування щодо переукладення договору, і відмова в цьому порушує його права не тільки безпосередньо на користування земельною ділянкою протягом встановленого договором двадцятирічного строку, а й на завершення поточних робіт, які розпочато на земельній ділянці, на отримання запланованого прибутку.

Згідно пункту 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Держкомзему України від 17 січня 2000 № 5 у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства , а Законом України Про оренду землі визначено вичерпний перелік підстав для припинення договору оренди, серед яких відсутня така підстава для розірвання (припинення) договору як виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власником земельної частки (паю).

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 березня 2018 року у справі № 924/468/14, факт оформлення державного акта на право власності на землю дію раніше укладених власниками договорів оренди земельних паїв автоматично не припиняє, а такі договори підлягають переукладенню.

Враховуючи наведене ПрАТ АПК-Інвест просило суд визнати переукладеним договір оренди земельної частки (паю) від 01 лютого 2014 року, укладений між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 , на договір оренди землі (кадастровий номер земельної ділянки 1422481500:35:000:0110, площею 3,6457 га) на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), починаючи з дати державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (24 травня 2018 року) в запропонованій ним редакції договору, додатком до якого є акт приймання-передачі земельної ділянки від 24 травня 2018 року.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Костянтиніського міськрайонного суду Донецької області від 11 листопада 2019 року у складі судді Мартиненко В. С. позов ПрАТ АПК-Інвест задоволено частково.

Визнано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422481500:35:000:0110 , площею 3,6457 га за орендарем ПрАТ АПК-Інвест на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 01 лютого 2014 року, укладеного між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 , зареєстрованого 20 лютого 2014 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської сільської ради за № 156.

У частині позовних вимог щодо визнання договору оренди землі переукладеним відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що дії ОСОБА_1 свідчать про те, що він ухилився від переукладення договору оренди земельної частки (паю) у зв'язку із отриманням земельної ділянки у власність, що свідчить про відсутність волевиявлення обох сторін договору оренди земельної частки (паю) на його переукладення або зміну, а тому вимога позивача про визнання переукладеним договору оренди земельної ділянки задоволенню не підлягає.

Разом із тим, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 не визнається право оренди ПрАТ АПК-Інвест земельної ділянки з кадастровим номером 1422481500:35:000:0110, площею 3,6457 га, а відсутність відомостей про державну реєстрацію речового права позивача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зумовлює його порушення, вказане право підлягає захисту шляхом визнання його судом, що відповідає приписам статті 5 ЦПК України та пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 04 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєдналась ОСОБА_2 , задоволено частково.

Скасовано заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 листопада 2019 року в частині визнання права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422481500:35:000:0110, площею 3,6457 га, за орендарем - ПрАТ АПК-Інвест на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 01 лютого 2014 року, укладеного між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 , зареєстрованого 20 лютого 2014 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської сільської ради за № 156.

Заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 листопада 2019 року в частині відмови ПрАТ АПК-Інвест у задоволенні позовних вимог про переукладення договору оренди землі змінено у мотивувальній частині, викладено його в редакції цієї постанови.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що з часу отримання ОСОБА_1 державного акта на право приватної власності на землю він набув статусу власника земельної ділянки, тобто змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) від 01 лютого 2014 року, укладеного між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 , слід вважати припиненим. При цьому зміст пункт 2.3 договору оренди земельної частки (паю) щодо переукладення договору у разі виділення земельної ділянки в натурі не може бути розцінено як примус власника земельної ділянки і передбачає право, а не обов 'язок на переукладення такого договору. Апеляційним судом вказано, що наведені висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 27 березня 2007 року у справі № 6-7167сво06, постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 484/4135/18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 233/4198/18, від 11 листопада 2019 року у справі № 484/4067/18.

Крім того, визнавши за ПрАТ АПК-Інвест 11 листопада 2019 року право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422481500:35:000:0110, площею 3,6457 га,місцевий суд не врахував, що її власником на час розгляду справи судом першої інстанції є не ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 до якої вимог не заявлялось та яка залучена до участі у справі в якості третьої особи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПрАТ АПК-Інвест , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2020року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга ПрАТ АПК-Інвест .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що місцевий суд обґрунтовано зазначив, що чинним законодавством не допускається розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, а зміна статусу предмета оренди та орендодавця, недійсність сертифіката на право на земельну частку (пай) після виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю не передбачені Законом України Про оренду землі як самостійні підстави для припинення договору оренди, а є підставою для його переукладення на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Враховуючи відсутність волевиявлення ОСОБА_1 до переукладення та зміни договору оренди земельної частки (паю), суд першої інстанції відповідно до викладеної в позові вимоги визначив у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Разом із тим, апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду в частині визнання права оренди земельної ділянки за ПрАТ АПК-Інвест , керувався виключно пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), положенням пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справи та Перехідними положеннями Закону України Про оренду землі , однак конкретної норми матеріального права судом не було наведено.

Вказане свідчить про неправильне застосування судом апеляційного суду норм матеріального права та неврахування правового висновку, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження 12-161гс19), у якому вказано, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом при ухваленні рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Таким чином, суд першої інстанції цілком обґрунтовано самостійно визначив ефективний спосіб захисту порушеного права, який по суті не змінює змісту заявленої позовної вимоги.

Зазначає, що в силу положень статті 148-1 ЗК України ОСОБА_2 із отриманням у власність спірної земельної ділянки набула права та обов 'язки попереднього власника земельної ділянки за чинним договором оренди щодо такої земельної ділянки, а тому висновки апеляційного суду про те, що матеріально-правові наслідки ухваленого судового рішення на ОСОБА_2 покладатися не можуть, суперечать положенням вказаної статті ЗК України.

Крім того, висновок, сформований у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ зроблено без урахування змісту абзацу 2 розділу IX Перехідних положень Закону України Про оренду землі та прямо суперечить цій нормі.

Вказує, що апеляційний суд в обґрунтування оскаржуваного судового рішення посилався на постанови Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 233/4198/18, від 14 серпня 2019 року у справі № 484/4135/18 та від 11 листопада 2019 року у справі № 484/4067/18. При цьому, апеляційний суд безпідставно врахував наведені постанови, оскільки у вказаних постановах Верховний Суд не надав висновок щодо питання застосування норм права, викладеної в абзаці 2 розділу IX перехідних положень Закону України Про оренду землі та взагалі не проаналізував застосування даної норми.

Разом із тим, апеляційним судом не враховано висновків щодо застосування абзацу 2 розділу IX перехідних положень Закону України Про оренду землі , який викладено у постановах Верховного Суду від 19 березня 2018 року у справі 924/468/14, від 22 травня 2019 року у справі № 904/3558/18.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У травні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ПрАТ АПК-Інвест від представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , у якому вказано, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновку апеляційного суду не спростовують.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі, виходячи з наступного.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 233/3676/19-ц (провадження № 61-3325св20) за позовом ПрАТ АПК-Інвест до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчий комітет Дружківської міської ради Донецької області, про переукладення договору оренди земельної частки (паю), за касаційною скаргою ПрАТ АПК-Інвест на постанову Донецького апеляційного суду від 22 січня 2020 року.

В ухвалі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначено, що з часу отримання власником сертифікату на земельну частку (пай) державного акта на право приватної власності на землю, договір оренди земельної частки (паю) слід вважати припиненим, оскільки з часу отримання особою державного акта на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, тобто змінюється предмет оренди та статус сторін договору оренди.

Вказане узгоджується із правовим висновком, який викладено у постанові Верховного Суду України від 27 березня 2007 року у справі № 6-7167сво06 та правовими висновками Верховного Суду у постановах від 11 листопада 2018 року у справі № 484/301/18-ц (провадження № 61-39488св18), від 14 серпня 2019 року у справі № 484/4135/18-ц (провадження № 61-11820св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 233/4198/18-ц (провадження № 61-11971св19), від 11 листопада 2019 року у справі № 484/4067/18-ц (провадження № 61-8657св19) та інші.

Разом із тим, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 березня 2018 року у справі № 924/468/14 та від 22 травня 2019 року у справі № 904/3558/18 містяться висновки, відповідно до яких оформлення державного акту на право власності на землю дію раніше укладених їх власниками договорів оренди земельних паїв автоматично не припиняє, а такі договори підлягають переукладанню. Припинення дії договорів оренди земельних паїв має місце тільки після їх переукладання відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку або з підстав, передбачених статтею 31 Закону України Про оренду землі .

Перша судова палата Касаційного цивільного судуу складі Верховного Суду виходила з того, що необхідно відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах від 19 березня 2018 року у справі № 924/468/14 та від 22 травня 2019 року у справі № 904/3558/18.

Аналіз ухвали Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 233/3676/19-ц (провадження № 61-3325св20) свідчить, що оскаржені судові рішення у цій справі та оскаржені рішення у справі, яку передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15 квітня 2020 року зазначену справу № 233/3676/19-ц (провадження № 14-65цс20) прийнято до розгляду.

Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Оскільки справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі, що переглядається, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 233/3676/19-ц (провадження № 14-65цс20).

Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі № 233/1650/19 (касаційне провадження № 61-6339св20) за позовом приватного акціонерного товариства "АПК?Інвест" до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про переукладення договору оренди земельної частки (паю), за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства АПК?Інвест на постанову Донецького апеляційного суду від 04 березня 2020 року, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 233/3676/19-ц (провадження № 14-65цс20) .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович